Ухвала суду № 29793676, 05.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2370/4266/12 Головуючий у 1-й інстанції: Орленко В.І. Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

Іменем України

05 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н.П.

суддів: Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря: Савін І.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Оптіма-Грейн» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Оптіма-Грейн» до Тальнівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Оптіма-Грейн» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Тальнівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.04.2012 року № 0000032301 та від 20.04.2012 року № 0000042301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, Приватне підприємство «Оптіма-Грейн» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши осі, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрований як юридична особа 05.04.2011 року та як платник податків 20.04.2011 року.

05.04.2012 року свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість позивача анульовано у зв'язку з відсутністю товариства за місцезнаходженням.

У березні 2012 року Тальнівською міжрайонною державною податковою інспекцією Черкаської області ДПС проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП « Оптіма-Грейн» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності формування податкових зобов»язань і податкового кредиту з ПДВ в податкових деклараціях з ПДВ за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року за результатами якої складено акт від 29.03.2012 року № 37/2201/36780003.

Результатами перевірки встановлено наступні порушення підприємства, а саме:

-не підтверджено об'єкт оподаткування з ПДВ при придбанні товарів (послуг) за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року, які підпадають під визначення ст. 3 ЗУ «Про податок на додану вартість» та ст.. 185 ПК України, а саме ПП «Оптіма-Грейн» безпідставно сформовано податковий кредит з ПДВ за рахунок контрагента - постачальника ТОВ «Контект» в сумі 386 797 грн;

-пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 198.1, 198.3, р. 198.6 ст. 198 ПК України в результаті чого ПП «Оптіма-Грейн» занижено податок на додану вартість на суму 386 797 грн при здійсненні операцій з контрагентом-постачальником ТОВА «Контекст» в сумі 386 797 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000032301 від 13.04.2012 року , яким збільшено суму грошового зобов»язання за платежем ПДВ на суму 580 196 грн, у т.ч. за основним платежем 386 797 грн, за штрафними санкціями 193 399 грн.

Крім того, з 28.03.2012 року по 29.03.2012 року податковим органом проведено невиїзну документальну перевірку ПП «Оптіма-Грейн» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності формування податкових зобов»язань і податкового кредиту з ПДВ в податкових деклараціях з ПДВ за період з 01.11,2011 по 30.11.2011 роки при проведенні взаємовідносин з ТОВ «Юридична компанія «Гарантія успіху» за результатами якої складено акт №54/2201/36780003 від 05.04.2011 року. Згідно з актом перевірки були встановлені порушення, а саме:

-не підтверджено об»єкт оподаткування з ПДВ при придбання товарів (послуг) за період з 01.01.2011 року по 30.11.2011 року, які підпадають під визначення ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 185 ПК України, так як ПП «Оптіма-Грейн» безпідставно сформовано податковий кредит з ПДВ за рахунок контрагента - постачальника ТОВ «Юридична компанія «Гарантія успіху» в сумі 1 375 934 грн;

-в порушення вимог пп.7.2.6 п.7.2 ст.7, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість та п.198.1, п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України в результаті чого ПП «Оптіма-Грейн» занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на суму 1 375 934 грн 40 коп при здійсненні операцій з контрагентом ТОВ «Юридична компанія «Гарантія Успіху» в сумі 1 375 934,40 грн. на додану вартість» та п.198.1, п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України.

На підставі зазначеного акту ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000042301 від 20.04.2012 року яким збільшено суму грошового зобов»язання за платежем ПДВ на суму 2 063 903 грн, у т.ч. за основним платежем 1 375 935, за штрафними санкціями 687 968 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов»язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п. 138.2ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Втрати для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом першої інстанції встановлено, що основними видами діяльності позивача є оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, організація перевезення вантажів.

Надаючи оцінку встановлених в ході розгляду справи обставинам, суд першої інстанції встановив наступні обставини.

Так, 02.11.2011 року між позивачем та ТОВ «Юридична компанія «Гарантія Успіху» укладено договір транспортного експедирування № 111/П відповідно до якого замовник доручає, а експедитор бере на себе зобов»язання від імені свого імені та за рахунок Замовника забезпечити організацію та здійснення перевезень вантажу замовника автомобільним транспортом в межах території України.

Вартість послуг, які включають в себе провізну плату й винагороду, що належить експедитору, а також розмір зборів за виконання експедитором за взаємною згодою сторін і фіксується в актах виконаних робіт ( п.2.1 договору).

На підтвердження виконання договору, позивач надав у суді першої інстанції податкові накладні, квитанції до прибуткових касових ордерів.

Крім того, 02.12.2011 року між позивачем та ТОВ «Контекст» укладено договір транспортного експедирування №66 відповідно до якого експедитор зобов»язався від свого імені та за рахунок своїх коштів здійснювати комплекс робіт по організації перевезень вантажів автомобілями в міських, міжміських і міжнародних сполученнях, фрактуючи для цих цілей автотранспорт третьої особи - перевізника , а клієнт оплачує ці послуги. З цією метою експедитор укладає договори на надання транспортно-експедиційних послуг (п.1.3 договору).

Згідно з п.1.4 договору клієнт пред»являє, а експедитор приймає до перевезення вантажі на підставі заяви. Відповідно до п.6.1 договору платежі за послуги е експедитора по перевезенню/ експедируванню здійснюється за договірними цінами.

Видача-приймання послуг по договору підтверджується актом виконаних робіт, підписаним сторонами із зазначенням загальної суми, що включає вартість послуг експедитора ( п.6.7 договору).

Винагорода визначається як різниця сум, отриманих від клієнта і перерахованих перевізнику за виконання перевезення вантажів, за виключенням випадків, коли експедитор є одночасно і перевізником.

Проте, що встановлено судом першої інстанції, заявки, що є невід»ємною частиною договорів транспортного експедирування, а також договори експедитора про надання транспортно-експедиційних послуг, укладені на виконання вищезазначених договорів транспортного експедирування, позивач не надав.

Відповідно до п.11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, товарно-транспортна накладна є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обігу на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з п.11.1 п.11 Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається П.11.3 Правил).

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (п.11.5 Правил).

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (п.11.7 Правил).

Проаналізувавши вищезазначені пункти Правил, суд першої інстанції вірно вказав в оскаржуваному рішенні, що у позивача повинні бути в наявності товарно-транспортні накладні як у вантажовідправника товару для підтвердження факту отримання послуг з перевезення вантажу (транспортного експедирування), однак останній ні під час перевірки, ні у суді першої інстанції таких документів надано на дослідження не було, а відтак факт отримання послуг позивачем від контрагентів ТОВ «Юридична компанія «Гарантія Успіху» та ТОВ «Контекст» не підтверджуються первинними документами бухгалтерського обліку.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 01.11.2011 року між позивачем та ТОВ «Юридична компанія «Гарантія Успіху» укладено договір купівлі-продажу №235, за яким продавець зобов»язався передати, а покупець оплатити та прийняти сільськогосподарську продукцію - кукурудзу подрібнену 1 198 т 250 кг та сою 1 670 т 220 кг врожаю 2011 року насипом відповідно до умов договору.

Ціна товару за договором на 1 метричну тону в заліковій вазі визначається за домовленістю сторін у день поставки та зазначається у видатковій та податковій накладних (п.3.3 договору).

Продавець зобов»язався передати товар автотранспортом на умовах франко-склад (п.4.1 договору).

У суді першої інстанції позивач надав видаткові і податкові накладні, квитанції до прибуткових касових ордерів.

Також 01.12.2011 року між позивачем та ТОВ «Контекст» укладено договір купівлі-продажу № 35 згідно з яким продавець зобов»язався передати, а покупець оплатити та прийняти сільськогосподарську продукцію: кукурудзу 557 т 330 кг та сою 275 т 040 кг врожаю 2011 року насипом відповідно до умов контракту.

Ціна товару на договором за 1 метричну тону в заліковій вазі відповідно до п. 3.3 договору становить: кукурудзи подрібненої 1 201 грн 25 коп без ПДВ; соя - за домовленістю сторін у день поставки зазначається у видаткових та податкових накладних.

Продавець зобов»язується передати товар автотранспортом на умовах франко-склад, зазначених в п.3.2 договору.

На підтвердження факту продажу продукції за зазначеним вище з договором ТОВ «Контекс» позивач в суді першої інстанції надав податкові накладні, видаткові накладні, квитанції до прибуткових касових ордерів.

Таким чином, суд першої інстанції з урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин, дійшов вірного висновку, що при здійсненні господарських операцій з купівлі-продажу товару за умови його перевезення автомобільним транспортом первинним документом бухгалтерського обліку є товарно-транспортна накладна, проте такі накладні позивач на дослідження податкового органу та суду не надав.

Не надано позивачем в ході розгляду справи та під час здійснення перевірки податковим органом довіреностей на одержання товару від постачальника, що передбачено Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Мінфіну України №99 від 16.05.1996 року.

Не було надано позивачем і документів, а саме сертифікатів якості зерна, документів, що підтверджують факт зберігання товару, його подальше використання.

Судом першої інстанції вірно надано оцінку документів, які стосуються зустрічних звірок контрагентів позивача, відповідно до яких не було встановлено факту передачі товару від продавця до покупця у зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що свідчать транспортування та зберігання товару.

Згідно даних автоматизованої системи «Співставлення податкових зобов»язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» мають місце розбіжності в сумі 386 797 грн, що свідчить про те, що ТОВ «Контекст» не віднесло до складу податкових зобов'язань взаємовідносини з ПП«Оптіма-Грейн».

Отже, оскільки позивач не довів здійснення господарських операцій по вищезазначених договорах з контрагентами, відсутні підстави вважати, що такі договори є реальними та направлені на здійснення господарської діяльності.

Викладені вище обставини дають підстави вважати, що податкові повідомлення, винесені відповідачем є законним та обґрунтованими, а тому суд вірно відмовив ПП «Оптіма-Грейн».у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Оптіма-Грейн» залишити без задоволення, а постанову Черкаського кружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.

Повний текст виготовлено: 06 березня 2013 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.