Постанова № 29793642, 21.02.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2013 р. Справа № 809/16/13-а

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя: Остап'юк С.В.,

за участю секретаря: Озара О.Я.,

представників позивача: Бойчука В.І., Цюп'яка З.В.,

представників відповідача: Урядка Р.Я., Худика Р.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Долинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства до Долинської об'єднаної державної податкової інспекція Івано-Франківської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень за №№0000910220, 0000900220 від 25.12.2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2013 року комунальне підприємство Долинське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства (далі по тексту позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним наказу про проведення перевірки за №551 від 29.11.2012 року, визнання протиправними дій щодо проведення перевірки, складання акту та встановлення порушень, зобов'язання утриматися від вчинення дій за наслідками проведеної перевірки.

18.01.2013 року позивач змінив заявлені позовні вимоги, відповідно до яких просив суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення за №№0000910220, 0000900220 від 25.12.2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення положень Податкового кодексу України необґрунтовано та безпідставно, за наслідками перевірки, на підставі помилкового висновку щодо нереальності (удаваності) господарських операцій поставки позивачу рідкого хлору товариством з обмеженою відповідальністю «Агрогазсервіс», оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями збільшив суму його грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 1 718 гривень та зменшив суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року на 8 583 гривні.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з мотивів зазначених в позовній заяві.

Відповідач позову не визнав, його представником суду надано письмове заперечення проти заявлених позовних вимог, мотивоване тим, що за наслідками проведеної виїзної позапланової документальної перевірки встановлено допущення позивачем порушення норм Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит на суму податку на додану вартість за господарською операцією з придбання рідкого хлору в ТОВ «Агрогазсервіс» 11.06.2011 року в розмірі 1 718 гривень та внесення за цією операцією до складу показників податкової звітності від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року 8 583 гривень, сплачених контрагенту.

Такий висновок відповідач в акті перевірки позивача та його представник в судовому засіданні обґрунтовують тим, що за наслідками перевірки Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією ДПС у Дніпропетровській області товариства з обмеженою відповідальністю «Агрогазсервіс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ПП «Аквахлор» за червень 2011 року у ТОВ «Агрогазсервіс» відсутня база оподаткування податком на додану вартість операцій з постачальником ПП «Аквахлор».

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази суд встановив наступне.

Позивач зареєстрований 30.12.1991 року Долинською районною державною адміністрацією, його взято на податковий облік 09.03.2004 року, він є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва за №12523842 від 15.07.1997 року, а також платником податку на прибуток.

Позивач є комунальним підприємством, основними видами діяльності якого є забір, очищення та постачання води (код КВЕД-2010 36.00), каналізація, відведення й очищення стічних вод (код КВЕД-2010 37.00), будівництво трубопроводів (код КВЕД-2010 42.21), тощо.

Також позивачу надано Івано-Франківською обласною державною адміністрацією ліцензії (спеціальні дозволи) на здійснення в період з 07.11.2005 року до 07.11.2008 року (продовжено до 07.11.2010 року) водопостачання та водовідведення, а в період з 08.11.2010 року до 08.11.2015 року - централізованого водопостачання та водовідведення.

В період з 29.11.2012 року до 05.12.2012 року відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні операцій з ТОВ «Агрогазсервіс» за період з 01.04.2011 року до 30.06.2011 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем 12.12.2012 року складено акт за №4084/220/03361626 (а.с. 13-27).

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки, відповідач 25.12.2012 року податковим повідомленням-рішенням за №0000900220 зменшив суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року на суму 8 583 гривні та податковим повідомленням-рішенням за №0000910220 збільшив суму грошового зобов'язання позивачу за платежем податок на додану вартість на 1 718 гривень, в тому числі 1 717 гривень за основним платежем та 1 гривня за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами (а.с.79-80).

Підставою для визначення вказаних зобов'язань слугували висновки проведеної перевірки, згідно яких позивачем допущено порушення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 8 583 гривні за ІІ квартал 2011 року та порушення статті 22, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит (в частині придбання хлору рідкого, транспортних послуг від ТОВ «Агрогазсервіс») в сумі 1 717 гривень за червень 2011 року (а.с. 27).

Висновки відповідача про допущення позивачем вказаних порушень ґрунтуються на висновках позапланової невиїзної документальної перевірки Верхньодніпровською ОДПІ ДПС у Дніпропетровській області ТОВ «Агрогазсервіс» (акт за №116/222/33075701 від 02.11.2011 року) про відсутність бази оподаткування податком на додану вартість ТОВ «Агрогазсервіс» операцій з придбання хлору рідкого у постачальника ПП «Аквахлор» за червень 2011 року, які, в свою чергу, ґрунтуються на висновках іншого органу державної податкової служби - ДПІ у місті Днепродзержинську ДПС у Дніпропетровській області про відсутність доказів причетності ПП «Аквахлор» до придбання, транспортування та реалізації хлору рідкого за червень 2011 року.

Підставою для зменшення відповідачем позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ квартал 2011 року та визначення грошових зобов'язань з сплати податку на додану вартість є висновок про неможливість віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту податку на додану вартість суми вартості придбаного рідкого хлору та податку на додану вартість, сплаченого ТОВ «Агрогазсервіс» у зв'язку з його придбанням 11.06.2011 року, оскільки видані податкові накладні, оформленні на виконання безтоварних, на думку відповідача, господарських операцій.

Вирішуючи правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та перевіряючи вказані рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність вимогам встановленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про їх прийняття відповідачем необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мали значення для їх прийняття.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит податку на додану вартість звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення коштів сплачених на придбання продукції до складу витрат та віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту з податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також сплачені у ціні товарів (робіт, послуг) суми податку на додану вартість для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено наступне.

Як зазначалося судом вище позивач є комунальним підприємством, основним видом діяльності якого є забір, очищення та постачання води, каналізація, відведення й очищення стічних вод, йому надано спеціальний дозвіл на здійснення централізованого водопостачання та водовідведення.

25.12.2009 року позивачем з метою виконання основного виду своєї господарської діяльності - здійснення водопостачання, для хлорування води, що постачається укладено договір поставки рідкого хлору за №41 з товариством з обмеженою відповідальністю «Агрогазсервіс», згідно якого сторони домовилися про здійснення поставки позивачу 4,5 тон рідкого хлору партіями, в залежності від потреби покупця за його письмовою заявкою (пункти 1 та 3.1). Якість товару, що постачається підтверджується постачальником паспортом якості (пункт 1.2). Поставка товару здійснюється спецавтотранспортом на відстань 1084 км до місця призначення с. Княжолука Долинського району Івано-Франківської області (пункт 3.5). Ціна товару та вартість послуг з перевезення встановлюється згідно Додатку №1 до договору (пункт 2.1) (а.с.2-30).

Додатком №1 до вищевказаного договору позивачем та його контрагентом - ТОВ «Агрогазсервіс» здійснено погодження ціни, за яким ціна рідкого хлору, без податку на додану вартість за 1 тону складає 4040, 00 гривень, тариф на перевезення автомобілями вантажопідйомністю 8 тон - 4, 67 гривень за 1 кілометр, 10-15 тон - 5,79 гривень за 1 кілометр, 15-20 тон - 5,94 гривень за кілометр (а.с.31).

На виконання умов вказаного договору 11.06.2011 року товариством з обмеженою відповідальністю «Агрогазсервіс» поставлено позивачу за накладною №1106/5 рідкий хлор в балонах в обсязі 1, 54 тони, вартістю 5 729, 61 гривень, на поставку якого надано транспортні послуги вартістю 2853, 72 гривень, разом 8 583, 33 гривень, податок на додану вартість - 1 716, 67 гривень, а всього 10 300 гривень (а.с.39).

На зазначену поставку ТОВ «Агрогазсервіс» виписано податкову накладну за №26 від 11.06.2011 року (а.с.38).

Також долучено Паспорт якості поставленого рідкого хлору за №38 від 11.06.2011 року (а.с.47).

Вказана продукція доставлена до складу позивача вантажним автомобілем згідно товарно-транспортної накладної №01286 від 11.06.2011 року, дорожній лист за №825 (а.с.33).

Одночасно позивачем відвантажено порожню хлорну тару (балони) згідно акту прийому-передачі №619 від 11.06.2011 року та товарно-транспортної накладної за №001287 від 11.06.2011 року (а.с.34, 46). Позивачем здійснено розрахунок за поставлений рідкий хлор та надані послуги перевезення в безготівковій формі платіжними дорученням за №207 від 07.06.2011 року на суму 5 500 гривень та за №104 від 15.06.2011 року на суму 4 800 гривень (а.с.36-37).

Досліджуючи зв'язок між фактом придбання позивачем продукції, понесенням витрат і його господарською діяльністю, судом встановлено використання поставлених обсягів рідкого хлору в період червня - вересня 2011 року для хлорування питної води, централізоване водопостачання якої здійснюється позивачем в процесі своєї господарської діяльності.

Досліджуючи рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Агрогазсервіс» суд встановив відображення зарахування, оплати та використання поставленого рідкого хлору по оборотно-сальдових відомостях за рахунками 201 Сировина і матеріали, 631 Постачальники, 641 податок на додану вартість, 23 Виробництво, 903 Собівартість реалізованої продукції, 791 Фінансові результати. Також позивачем відображено рух активів рідкого хлору при його поставці накладною на внутрішнє переміщення №ДЛ-000001177 від 11.06.2011 року та відображено рух активів при використанні цих матеріальних запасів в матеріальних звітах по балансовому рахунку обліку 201 Сировина й матеріали за червень - вересень 2011 року (а.с. 81, 97-101).

Суд перевіряючи правосуб'єктність контрагента позивача встановив, що товариство з обмеженою відповідальністю «Агрогазсервіс» включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також зареєстроване платником податку на додану вартість.

Крім того, суд звертає увагу на те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Агрогазсервіс» мають в часі триваючий характер, поставки рідкого хлору вказаним контрагентом позивача здійснюються з 2004 року, що відображається в бухгалтерському та податковому обліку позивача (а.с.93-96, 102-111), будь-якими іншими контрагентами поставки рідкого хлору позивачу не здійснюються, дані господарські операції не містять ознак їх одномоментного відображення в бухгалтерському обліку, відповідають руху активів позивача у процесі здійснення господарських операцій, факт придбання товарно-матеріальних цінностей та понесення позивачем витрат пов'язаний із господарською діяльністю позивача.

Як наслідок суд приходить до висновку про реальність господарських операції щодо придбання позивачем 11.06.2011 року рідкого хлору в ТОВ «Агрогазсервіс», також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином, судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Агрогазсервіс», спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції та зв'язок між фактом придбання позивачем продукції, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку. Обставини, коли контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на формування податкового кредиту у разі, коли цей платник має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 13.01.2009 року (справа № 21-1578во08) Верховний Суд України зазначив, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. У постанові від 11.12.2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, дана позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Актом перевірки позивача відповідачем зроблений висновок, за яким встановлено відсутність поставки рідкого хлору, при цьому суд звертає увагу на ту обставину, що в акті перевірки вказаний висновок мотивованим виключно висновками позапланової невиїзної документальної перевірки Верхньодніпровською ОДПІ ДПС у Дніпропетровській області ТОВ «Агрогазсервіс» (акт за №116/222/33075701 від 02.11.2011 року), одночасно відповідачем даним актом перевірки досліджено первинні бухгалтерські документи та документи податкового обліку зазначено про здійснення поставки рідкого хлору, оплату, його використання у господарській діяльності позивача, встановлено рух активів у процесі здійснення господарської операції, однак встановленим під час проведеної перевірки фактичним обставинам, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій належної оцінки не було надано та їх до уваги не взято.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно включено до складу витрат за ІІ квартал 2011 року 8 583 гривень, понесених на придбання рідкого хлору 11.06.2011 року та правомірно включено до складу податкового кредиту по податку на додану вартість за червень 2011 року суми податку сплаченого ТОВ «Агрогазсервіс» у зв'язку з придбанням рідкого хлору в розмірі 1 717 гривень.

Враховуючи вищевикладене є протиправними та таким, що підлягають скасуванню податкове повідомлення-рішення за №0000900220 від 25.12.2012 року про зменшення комунальному підприємству Долинське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року на суму 8 583 гривні та податкове повідомленням-рішенням за №0000910220 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 1 718 гривень, в тому числі 1 717 гривень за основним платежем та 1 гривня за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №0000910220 від 25.12.2012 року про нарахування суми грошового зобов'язання Долинському виробничому управлінню водопровідно-каналізаційного господарства за платежем податок на додану вартість на суму 1718 гривень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за № 0000900220 від 25.12.2012 року про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток Долинському виробничому управлінню водопровідно-каналізаційного господарства розмірі 8583 гривень.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Остап'юк С.В.

Постанова складена в повному обсязі 28.02.2013 року.