Ухвала суду № 29790769, 04.03.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження 22-ц/790/1471/13 Головуючий 1 інст.: Зуб Г.А.

Справа № 2018/19202/2012 Доповідач: Малінська С.М.

Категорія: «договірні правовідносини»

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

Головуючого судді - Малінської С.М.,

Суддів - Швецової Л.А.,

Даниленка В.М.,

при секретарі - Колісник Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 15 січня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення страхового відшкодування,-

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначала, що 08 лютого 2011 року між сторонами було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу - автомобілю марки LADA-217030, державний номер НОМЕР_1, який належить позивачу на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу. 31 травня 2012 року невстановлена особа шляхом проникнення в приміщення гаражу, в якому знаходився зазначений автомобіль, таємно незаконно заволоділа автомобілем. За даним фактом було порушено кримінальну справу. Оскільки зазначений випадок є страховим ризиком відповідно до укладеного договору добровільного страхування, позивач звернулася з відповідною заявою до відповідача щодо виплати їй страхового відшкодування з наданням усіх необхідних для цього документів. Проте на її неодноразові звернення до ПАТ «СК ВУСО» вона неодноразово отримувала необґрунтовані відмови. Вважаючи своє право порушеним, ОСОБА_2 просила визнати страховим випадком подію, яка мала місце 31 травня 2012 року з транспортним засобом Лада-21703, 2011 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, стягнути з відповідача на її користь страхове відшкодування в розмірі 79272 грн.

Ухвалю Київського районного суду м. Харкова від 15 січня 2013 року справу за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «ВУСО» про стягнення страхового відшкодування залишено без розгляду на підставі п.6 ч.1 ст.207 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просила скасувати постановлену по справі ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для вирішення її по суті.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення до третейського суду і від відповідача надійшло до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами заперечення проти вирішення спору в суді.

Проте, з такими висновками суду погодитися не можна.

Право сторін на передачу спору на розгляд третейського суду встановлено ст.17 ЦПК України. Відповідно до ч.1 ст.17 ЦПК України сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом.

Договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду у випадках, передбачених законом, не є відмовою від права на звернення до суду за захистом, а одним зі способів реалізації права на захист своїх прав та інтересів.

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення страхового відшкодування, як споживач послуг, які випливають із договору страхування.

Відповідно до п.14 ч.1 ст.6 Закону України від 11 травня 2004 року № 1701-ІV «Про третейські суди» справи щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), не підлягають розгляду третейським судам.

У п.3 Постанові Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» висловлена позиція про те, що справи щодо захисту прав споживачів не підлягають розгляду третейськими судами. Тому за наявності вказаного третейського застереження (окремої третейської угоди) залишення позовної заяви споживача без розгляду на підставі п.6 ч.1 ст.207 ЦПК України є неприпустимим. Такі заяви підлягають вирішенню і за наявності з цього приводу рішення третейського суду, прийнятого за межами його компетенції.

Закон України «Про захист прав споживачів», зокрема п.22 ст.1 визначає споживача, як фізичну особу, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконання обов'язків найманого працівника.

З огляду на це, ОСОБА_2 в даній справі виступає саме як споживач.

Суд першої інстанції на зазначені положення закону уваги не звернув та помилково дійшов висновку про залишення позовної заяви ОСОБА_2 без розгляду на підставі п.6 ч.1 ст.207 ЦПК України.

Враховуючи викладене, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 311, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 15 січня 2013 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до того ж суду першої інстанції.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді