Ухвала суду № 29789478, 14.03.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2011 р.справа № 2а-4792/09/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Новошицькій О.О.

за участю представників сторін:

позивача : - не з'явився

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі

на постанову: Запорізького окружного адміністративного суду від 24.09.2009р. у справі № 2а-4792/09/0870

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Український графіт"

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі

про: визнання нечинними податкових повідомлень - рішень , -

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство "Український графіт" (далі -ВАТ "Український графіт", Товариство) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати нечинними в повному обсязі податкові повідомлення-рішення № 0000090801/0 від 20.01.2009 р., №0000090801/1 від 26.03.2009 р., № 0000090801/2 від 01.06.2009 р. та № 0000090801/3 від 14.08.2009 р., прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24.09.2009 р. у справі № 2а-4792/09/0870 (суддя Стрельнікова Н. В.) вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведено спрямованість умислу платника податку на отримання доходу за рахунок відшкодування ПДВ. Під час проведення СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі планової виїзної перевірки ВАТ "Український графіт" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2008р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2008 р., податківцями не встановлено завищення валових витрат за вказаними в акті операціями.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24.09.2009 р. у справі № 2а-4792/09/0870 як таку, що винесена з порушенням норм матеріального права. Скаржник вважає, що суд не врахував відсутності збільшення економічних вигод позивача в процесі здійснення господарської операції; реалізація позивачем продукції за цінами, нижчими від ціни придбання не призводить до зростання капіталу; наявність у позивача належно оформлених документів, необхідних для формування податкового кредиту, не є підставою для відшкодування ПДВ, оскільки перевіркою не встановлено об'єктивність та поважність причин продажу товару за ціною, нижчою від ціни придбання.

ВАТ "Український графіт" проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає постанову Запорізького окружного адміністративного суду у даній справі цілком правомірною та обґрунтованою.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До останнього судового засідання не з'явились представники сторін, належно повідомлені про час судового засідання, відповідно до розписок, наявних в справі

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників сторін не заважає розгляду скарги.

Відповідно до матеріалів справи підтверджується наступне: СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ "Український графіт" з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2008 р. на рахунок платника у банку, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.09.2008 р. по 30.09.2008 р., за результатами якої складено акт № 7/08-01/00196204 від 12.01.2009 р. (т.1, а.с.21-49).

Згідно висновків перевірки в порушення вимог п.п.7.4.1 та п.п.7.4.4 п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»Товариством завищено суму податкового кредиту вересня 2008 р., що призвело до завищення від'ємного значення по декларації з ПДВ за вересень 2008 р. та бюджетного відшкодування за жовтень 2008 р. в розмірі 263 056 грн.

Ці висновки СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі обґрунтовує тим, що діяльність ВАТ «Український графіт»по реалізації продукції, за цінами нижчими цін придбання, не призводить до зростання власного капіталу, в зв'язку з чим, не може бути визнана як господарська діяльність. Наявність у підприємства належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцем податкових накладних, не є підставою для відшкодування ПДВ, оскільки перевіркою не встановлено об'єктивність та поважність причин продажу товару за ціною, нижчою від ціни придбання, а відповідно і правомірність формування податкового кредиту. Наслідком цього наявні підстави вважати правочини платника податків нікчемними, оскільки основною метою Товариства не було одержання доходу за рахунок відшкодування ПДВ.

20.01.2009 р. на підставі вказаного акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000090801/0, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 263 056 грн. (т.1, а. с.56).

В результаті застосування Товариством процедури адміністративного оскарження згідно п.п.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" скарги позивача залишені без задоволення (т.1, а. с.57-64, 66-74, 76-80) та прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.03.2009 р. № 0000090801/1 (т.1, а. с.64), від 01.06.2009 р. № 0000090801/2 (т.1, а. с.75) та від 14.08.2009 р. № 0000090801/3 (т.1, а. с.81).

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 24.09.2009 р. у даній справі, і про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, в вересні 2008 року ВАТ "Український графіт" (Покупець) придбав у ЗАТ "Мініметалургійний завод „Істіл" - графітові електроди в комплекті з ніпелями ЕГСП-610*2400 в кількості 51,125 т по ціні за 1 т - 26 784 грн./т на загальну суму - 1 643 198,41 грн., в т. ч. ПДВ - 273 866,40 грн., згідно укладеного договору від 25.06.2008р. №502553/804/82923/15 з ЗАТ "Мініметалургійний завод „Істіл" (Постачальник) на поставку в 2008 році продукцію в кількості, асортименті та строки згідно з додатком до цього договору.

(т.1, 101-103).

Фактичне отримання електродів графітованих підтверджується рахунками-фактурами, накладними, прибутковими ордерами та податковими накладними.

Суми ПДВ, зазначені в податкових накладних, включені ВАТ «Укрграфіт»до складу податкового кредиту.

Згідно пояснень позивача подальша реалізація придбаних у ЗАТ «ММЗ «Істіл»електродів графітованих наступним споживачам можлива тільки після виконання відповідних виробничо-технологічних операцій (розпакування, контролю, доробки, комплектації та ін.).

Так, у жовтні 2008 р. електроди графітовані ЕГСП 600*2400 передані зі складу у виробництво в цех №5 «Цех механічної обробки електродної продукції». Господарська операція з передачі електродів ЕГСП 600*2400 у виробництво зі складу до цеху № 5 належним чином відображена у бухгалтерському обліку по однорідній групі електроди графітовані ЕГСП 600*2400 проводками Дт25 «Напівфабрикати» Кт28 «Товари»та Дт 23 «Виробництво» Кт 25 «Напівфабрикати», що знайшло своє відображення і в акті перевірки.

В свою чергу, згідно договору № 804/1323-818/51506/15 від 15.01.2008 р. вищезазначені графітові електроди в комплекті з ніпелями ЕГСП-610*2400 були реалізовані фірмі NTERGRAPHITE LIMITED»за цінами 23423,87 грн./1 т, 22354,54 грн./1 т, 21994,80 грн./1 т.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що в даному випадку відсутній ланцюг операції - реалізація продукції ВАТ «Укрграфіт»за цінами нижчими цін придбання, оскільки придбані у ЗАТ «ММЗ «Істіл»електроди графітовані ЕГСП 600*2400 у кількості 51,125 т не були одразу ж реалізовані як товар, а направлені на подальшу переробку у виробництво.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону Україна «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97 (в редакції, що діяла на момент виникнення права на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту) (далі - Закон № 168) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України № 168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України № 168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України № 168 не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, з огляду на вищевказані положення Закону, єдиною підставою для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є податкова накладна, і не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку може бути лише у разі відсутності податкової накладної, інших підстав для такого не включення Законом не передбачено.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується сторонами, що на момент проведення перевірки Товариство мало необхідні, належним чином оформлені податкові накладні на підтвердження податкового кредиту.

Також акт перевірки свідчить про належне проведення Товариством у бухгалтерському та податковому обліках вищевказаних операцій.

Таким чином, позивач здійснив податковий облік у повній відповідності з Законом України №168 та отримав право на податковий кредит.

Щодо посилань скаржника на не доходність вищевказаної операції, то в бухгалтерському обліку Товариства відображена доходність реалізації електродів графітованих ЕГСП 600*2400, що складає в жовтні 2008 р. - 171479,62 грн., в листопаді 2008р. - 136 370,17 грн. Доходність на підприємстві визначена у відповідності до Положень (Стандартів) бухгалтерського обліку №№ 9 і 15 за однорідними групами продукції як різниця між доходом від реалізації продукції і собівартості реалізованої продукції (до якої ввійшла і вартість придбаних електродів графітованих у ЗАТ «ММЗ «Істіл»).

Доводи скаржника про те, що реалізація продукції Товариством за цінами нижчими цін придбання, не може бути визнана як господарська діяльність, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки, придбаваючи електроди графітовані, позивач звичайно ж мав намір використовувати їх у власній господарській діяльності, шляхом доробки та продажу споживачам, з метою отримання доходу що фактично ним і було зроблено.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що всупереч ч.2 ст.71 КАС України податковим органом не доведено спрямованість умислу платника податку на отримання доходу за рахунок відшкодування ПДВ.

До того ж суд першої інстанції вірно наголосив на тому, що під час проведення СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі планової виїзної перевірки ВАТ «Український графіт»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2008р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2008 р., податківцями не було встановлено завищення валових витрат за вказаної операцію (т.1, а.с.157-275).

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів, як і суд першої інстанції, вважає, що відповідач неправомірно дійшов висновків про завищення суми податкового кредиту у розмірі 263 056 грн. та необґрунтовано прийняв податкове повідомлення-рішення оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000090801/0 від 20.01.2009 р., № 0000090801/1 від 26.03.2009 р., № 0000090801/2 від 01.06.2009 р. та № 0000090801/3 від 14.08.2009 р.

Керуючись ст.196, п.1.ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст..206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24.09.2009 р. у справі № 2а-4792/09/0870 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24.09.2009 р. у справі № 2а-4792/09/0870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко