Рішення № 29789397, 27.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-32/15354-2012 27.02.13

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Виконуючого обов'язки прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради

до першого відповідача Шевченківська районна у м. Києві рада

до другого відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи Гончукової Наталії Павлівни, м. Київ

до третього відповідача Фізичної особи-підприємця Смаля Михайла Володимировича, м. Київ

до четвертого відповідача Управління з питань комунального майна, приватизації та

підприємництва Шевченківської у м. Києві ради

про визнання недійсним договору

за участю представників сторін:

від прокуратури: Долгорук С.М. - прокурор;

від позивача: не з'явився

від першого відповідача: Фім Л.В. - юрисконсульт;

від другого відповідача: Уманський С.О. - адвокат; Гончукова Н.П. - підприємець;

від третього відповідача: Рудь А.В. - юрисконсульт;

від четвертого відповідача: Фім Л.В. - юрисконсульт;

Громадянин України: Охрименко Д.М.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 28.01.2013 року справу № 5011-32/15354-2012 передано на розгляд судді Підченко Ю.О.

З метою усунення порушення змагальності та рівності учасників судового за клопотанням відповідача у справі, у судових засіданнях, відповідно до вимог ст. 129 Конституції України та приписів 4-4 ГПК України, судом забезпечено гласність судового процесу та його повне фіксування технічними заходами, що знайшло своє відображення у протоколах судових засідань, згідно вимог статті 81-1 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Виконуючий обов'язки прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до першого відповідача - Шевченківської районної у м. Києві ради, другого відповідача - Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Гончукової Наталії Павлівни, третього відповідача - Фізичної особи - підприємця Смаля Михайла Володимировича, четвертого відповідача - Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської у м. Києві ради, зокрема:

· визнати недійсним рішення Шевченківської районної у місті Києві ради від 11.02.2006 року № 684 в частині включення позицією 42 до Переліку об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу, нежитлового приміщення площею 297, 9 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 14 (Літера Г);

· визнати недійсним наказ Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради від 14.08.2006 року № 73-з в частині включення позицією 8 Переліку нежитлових приміщень, що підлягають приватизації шляхом викупу площею 266, 10 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 14 (Літера Г);

· визнати недійсним договір купівлі - продажу нежилого приміщення від 22.05.2007 року, укладений між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської у місті Києві ради та Гончуковою Наталією Павлівною та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г. щодо продажу нежилих приміщень з № 1 по № 5 (групи приміщень № 94 а), з № 1 по № 8 (групи приміщень № 99), з № 1 по № 7 (групи приміщень № 98) (в літ. Г) загальною площею 266, 10 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 14 (Літера Г);

· зобов'язати Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичну особу Гончукову Наталію Павлівну (01034, м. Київ, вул. Прорізна, 20, кв. 10), протягом 30-денного строку з дня набрання рішенням законної сили, вчинити дії а саме повернути до комунальної власності територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ЄДРПОУ 22883141), нежилі приміщення з № 1 по № 5 (групи приміщень № 94 а), з № 1 по № 8 (групи приміщень № 99), з № 1 по № 7 (групи приміщень № 98) (в літ. Г) загальною площею 266, 10 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 14 (Літера Г) за актом приймання - передачі.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття до судового засідання представника позивача, якій був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду спору по суті, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно статті 75 ГПК України.

Прокурором до прийняття рішення по справі надано суду уточнення позовних вимог з огляду на приписи ст. 22 ГПК України. При цьому судом враховано положення пункту 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України» № 18 від 26.12.2011 року, зокрема те, що вказаною статтею не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або з'явлення "додаткових" позовних вимог і т. п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Так, дослідивши подану заяву, суд дійшов висновку що прокурором не змінено ані предмет, ані підставу позову, а подана заява пов'язана із більш коректним викладених позовних вимог. В судовому засіданні 27.02.2013 року представники сторін не заперечили проти розгляду спору по раніше заявлених вимогах, а тому заява враховується судом, спір вирішується по суті з раніше заявлених позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2012 року задоволено клопотання першого відповідача про залучення до участі у справі в якості належного відповідача Шевченківської районної ради, з врахуванням тих обставин, що ліквідаційна процедура не завершена та зазначена установа знаходиться в єдиному державному реєстрі, про що свідчить витяг з ЄДРПОУ, наявний в матеріалах справи. Таким чином, з врахуванням ст. 104 ЦК України, ч. 1 ст. 59 ГК України, ст. ст. 33, 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", суд дійшов висновку, що Шевченківська районна у м. Києві рада є належним відповідачем у справі.

Поряд з цим, вказаною ухвалою судом, з огляду на приписи ст. 24 ГПК України залучено до участі у справі Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської у м. Києві ради в якості іншого відповідача, задоволено клопотання прокурора та залучено в якості іншого відповідача Фізичну особу - підприємця Смаля Михайла Володимировича, оскільки предметом спору є визнання договору купівлі продажу нерухомого майна недійсним, право власності на яке на час розгляду справи зареєстровано за останнім.

Клопотання прокурора щодо зміни процесуального статусу Фізичної особи - підприємця Смаля Михайла Володимировича та залучення його в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору не підлягає задоволенню, оскільки не впливає не предмет спору та надає можливість всебічно, повно і об'єктивно розглянути спір по суті з урахуванням ст. ст. 33, 43 ГПК України. Поряд з цим, суд зазначає, що фізичні особи, що не є суб'єктами господарювання, а також фізичні особи - підприємці можуть бути позивачами та відповідачами даної категорії спорів, зокрема у справах про приватизацію нерухомого майна за приписами ст. ст. 1, 12 ГПК України.

Клопотання другого відповідача, подане з урахуванням положень ст. ст. 22, 27 ГПК України, щодо залучення до участі у справі приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Шепелюк О.Г. в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору не підлягає задоволенню, оскільки заявником не доведено суду наявність його юридичного інтересу до справи, та ті обставини, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому. Поряд з цим, посилання заявника на постанову Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року не приймаються судом до уваги, оскільки предмет спору по даній справі не стосується неправомірних дій нотаріуса відповідно до Закону України "Про нотаріат".

Клопотання другого відповідача щодо витребування доказів у Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна доказів, на підставі ст. 38 ГПК України, не підлягає задоволенню, оскільки відомості, які повинні бути витребувані наявні в матеріалах справи.

У задоволенні клопотання другого відповідача про витребування доказів слід відмовити на підставі норми ст. 38 ГПК України, оскільки заявником не доведено суду неможливість самостійно надати такі докази та з поданого клопотання не вбачається, який доказ витребовується, обставини, що перешкоджають його наданню.

Подане другим відповідачем клопотання, з урахуванням ст. ст. 22, 24 ГПК України, про залучення до участі у справі Гончукову Н.П. в якості фізичної особи не підлягає задоволенню за тих обставин, що зазначена зміна не впливає на розгляд справи по суті, а відповідно до даної категорії спорів фізичні особи, що не є суб'єктами господарювання, а також фізичні особи - підприємці можуть бути позивачами і відповідачами у справах про приватизацію нерухомого майна. При цьому судом враховано, що стаття 24 ГПК не зобов'язує господарський суд задовольняти клопотання сторони про залучення до участі у справі іншого відповідача. Якщо у розгляді справи господарським судом буде з'ясовано, що іншим або належним відповідачем у ній мала б бути особа, яка згідно з процесуальним законом не може бути учасником судового процесу в господарському суді, а позивач наполягає на розгляді відповідної справи саме господарським судом, останній не вправі ні залучати відповідну особу до участі у справі, ані припиняти провадження в ній, а повинен розглянути справу стосовно того відповідача, якому пред'явлено позовну вимогу, та прийняти рішення по суті справи (в тому числі про відмову в позові, якщо відповідач є неналежним).

Другий позивач у справі надав суду клопотання за приписами ст. ст. 22, 80 ГПК України щодо припинення провадження з огляду не те, що вимога до суб'єкта владних повноважень повинна розглядатися у порядку адміністративного судочинства. Проте,таке твердження спростовується приписами ст. 16 ГПК України. Згідно з п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 року, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори пов'язані із приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації, а також спори зі справ, що виникають з корпоративних відносин.

Перший відповідач позовні вимоги не визнав посилаючись на таке:

· на час виникнення відносин сторін власником спірного нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Ярославів вал, 14 (літера Г), була територіальна громада м. Києва в особі Шевченківської районної у м. Києві ради, яка була суб'єктом права комунальної власності і мала право на власний розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися зазначеним приміщенням на підставі п. 1264 таблиці 7 додатку 11 до рішення Київської міської ради № 208/1642 від 27.12.2001 року;

· приймаючи рішення від 21.06.2006 року № 684, яким був затверджений Перелік об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу, Шевченківська районна у м. Києві рада діяла у межах та у спосіб передбачений ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)";

· спірний Наказ Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради від 14.08.2006 року № 73-з був прийнятий на виконання рішення Шевченківської районної у місті Києві ради від 11.02.2006 року № 684 у межах наданих йому повноважень;

· позивачем не наведено підстав, передбачених ст. ст. 203, 215 ЦК України, для визнання спірного договору недійсним.

Другий та третій відповідачі у поданих до суду відзивах на позовну заяву проти позову заперечили, та підтримали доводи першого відповідача у справі.

Четвертий відповідач проти позову заперечив у зв'язку з наступним:

· позивач, з урахуванням ст. 33 ГПК України, не надав суду доказів недоотримання грошових коштів від продажу спірного нерухомого майна, доказів, що це майно може бути продано за вищою вартістю;

· Київська міська рада є неналежним позивачем у справі, оскільки продавцем за спірним договором є Управляння з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської у м. Києві ради;

· позивачем не наведено підстав, передбачених ст. ст. 203, 215 ЦК України, для визнання спірного договору недійсним;

· Смаль М.В. є добросовісним набувачем спірного майна на підставі Договору іпотеки від 20.06.2009 року (із змінами), в силу приписів ст. 12 ЦК України;

Додатково, з посиланням на приписи ст. ст. 257, 261 ЦК України відповідачі просять суд застосувати до спірних відносин строк позовної давності, оскільки він пропущений прокурором без поважних причин.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах, приймаючи до уваги доводи позивача, заперечення відповідачів, висновок прокурора, суд встановив:

До прийняття рішення по справі, прокурор згідно статті 66, 67 ГПК України звернувся до суду із заявою про застосування заходів до забезпечення позову в якому він просить суд накласти арешт на нежитлове приміщення площею 266, 10 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 14 (літера Г).

Відповідно до вимог ст. 66, 67 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент винесення та виконання рішення.

Так, підставою для застосування таких заходів прокурор визначає можливість відчуження спірного майна на користь третьої особи, що зробить неможливим виконання рішення суду, в разі задоволення позовних вимог. Судом прийнято до уваги положення постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року. Втім, подане клопотання не містить будь-якого обґрунтування та будь-яких доказів на підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову до вирішення спору по суті може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, в т. ч. вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація мана и підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладання договорів поруки чи застави при наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо ). При цьому судом враховано, що спірне нерухоме майно на час вирішення спору не перебуває у власності другого відповідача.

Поряд з цим, з посиланням на приписи ст. ст. 22, 29 ГПК України та вимоги ст. ст. 264, 267 ЦК України, прокурор наполягає на задоволенні його клопотання про відновлення строку позовної давності на звернення з позовом до господарського суду, пропущеного за поважними причинами. Мотиви пропуску обґрунтовує тим, що довідався про порушення свого права тільки у 2012 році, а саме під час проведеної перевірки органами прокуратури за наслідками якої було встановлені обставини та докази на їх підтвердження відносно незаконного відчуження спірних об'єктів нерухомості, які є предметом даного спору.

Законодавець встановлює, що до поважних причин відносяться лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторін, та пов'язані із дійсними істотним перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення стороною у справі процесуальних дій.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі зробленою до винесення ним рішення, як це зазначено у пункті 4 статті 267 ЦК України. Відповідно до вимог статті 29 ГПК України прокурор, який бере участь у справі несе обов'язки і користується правами сторони.

З урахуванням захисту можливого порушення інтересів держави, враховуючи ті обставини, що прокурору стало відомо про обставини незаконного відчуження спірних нежилих приміщень під час проведеної перевірки у 2012 році, суд вважає за необхідне задовольнити заяву заступника прокурора м. Києва щодо відновлення йому строку позовної давності, пропущеного за поважними причинами, на звернення до господарського суду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до перевірки проведеної прокуратурою Шевченківського району міста Києва у 2012 році щодо законності приватизації шляхом викупу приміщень, розташованих у м. Києві, вул. Ярославів вал, 14 (літера Г), загальною площею 266, 10 кв. м. були виявлені порушення щодо законності їх відчуження.

Так, прокурором встановлено, що рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради від 21.02.2006 року № 684 "Про приватизацію об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва", а саме п. 42 додатку до нього було включено до об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу нежитлове приміщення площею 297, 9 кв. м., далі спірне майно, розташоване за вищевказаною адресою.

В подальшому, спірне майно було включено до переліку нежитлових приміщень що підлягають приватизації шляхом викупу відповідно до п. 8 додатку до наказу Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради від 14.08.2006 року № 73-з.

На підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 22.05.2007 року, укладеного з Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г., спірне нерухоме майно було відчужене на користь СПД-ФО Гончуковій Н.В..

Однак, на думку прокурора, рішення Шевченківської міської у м. Києві ради від 21.02.2006 року № 684 в частині включення спірного майна до об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, а саме п. 42 додатку, п. 8 додатку до наказу Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради від 14.08.2006 року № 73-з, а відтак і укладений договір купівлі продажу нежилого приміщення від 22.05.2007 року є незаконними та підлягають визнанню недійсними в судовому порядку.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що 11.05.2006 року, між Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Гончуковою Н. В., як Орендарем, та Шевченківською міською радою в особі першого заступника начальника Управляння з питань комунального мана, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, як Орендодавцем, було укладено Договір № 1572/1 оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва, предметом якого є тимчасове платне користування (оренда) нежилого приміщення підвалу загальною площею 297, 9 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Ярославів вал, 14, літера Г.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на приписи ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" щодо застосування такого способу приватизації як викуп та п. 51 Закону України "Про державну програму приватизації", якою передбачено, що у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди,приміщення). Оцінка вартості об'єкта приватизації у цьому разі здійснюється із застосуванням експертної оцінки. Таке ж право одержує орендар у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства України. Поряд з цим, прокурор зазначає, що Орнедрем не отримувався дозвіл Орендодавця на поліпшення спірного майна, не було проведено такого поліпшення, в розуміння ст. 778 ЦК України, а приватизація нерухомого майна відбулася в порушення вимог чинного законодавства, оскільки у СПД-ФО Гончукової Н.В. не виникло право на приватизацію спірного майна шляхом викупу.

Вказані обставини порушують інтереси держави, оскільки внаслідок застосування такого способу приватизації як викуп, не визначене коло потенційних покупців були позбавлені придбати цей об'єкт на конкурентних засадах, а вартість поліпшень була б включена до вартості спірного майна.

Проте, фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що прокурор необґрунтовано стверджує про протиправність включення спірного майна до об'єктів приватизації, а заперечення відповідача є такими, що ґрунтуються на законі у зв'язку з наступним, зокрема:

· відповідно до ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Частиною 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень;

· відповідно до п. 30 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції рад віднесено, зокрема, прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна, затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності;

· відповідно до п. п. 5, 6 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою;

· приписами ст. 327 ЦК України визначено, що У комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування;

· підставою набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншим суб'єктам права власності в порядку, встановленому законом, що узгоджується з положення ст. ст. 328, 329 ЦК України. Так, спірне майно було передано до об'єкті комунальної власності Шевчнкувської міської ради відповідно до рішення Київської міької ради від 27.12.2001 року № 208/1642 "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва", про що свідчить свідоцтво на право власності від 28.03.2007 року серії САВ № 259608, видане Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держаної адміністрації).

· відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у загальнодержавній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом або викупу;

Як вже зазначалося, позовні вимоги мотивовані безпідставним визначенням органом приватизації способу приватизації - викуп. На думку прокурора, до об'єктів малої приватизації викуп може застосовуватися виключно за умови проведення орендарем поліпшення майна на більш ніж 25% його вартості.

Так орган приватизації самостійно прийняв рішення про приватизацію об'єктів у спосіб їх викупу покупцем відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації:

- не проданих на аукціоні, за конкурсом;

- включених до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу;

- зданих в оренду, якщо право на викуп було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом України "Про оренду державного майна";

Тобто орган приватизації вправі самостійно обрати такий спосіб приватизації як викуп за відсутності будь-яких додаткових умов, як то проведення майна на більш ніж 25% його вартості.

Відповідно до приписів абзацу 1 п. 5 мотивувальної частини та абзацу 2 п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 13.12.2000 року № 4-рп/2000 у справі № 1-16/2000 доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається органом приватизації самостійно, окрім випадків визначених законом.

Посилання прокурора на положення п. 51 Державної програми приватизації є хибними, оскільки п. 51 Закону України "Про Державну програму приватизації" передбачено, що, що у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення)орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою )орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке становить 25 відсотків залишкової (відносної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення), "в даній нормі визначено умови, за яких орендар набуває переважне право на приватизацію орендованого майна шляхом викупу. Разом з тим, дана норма не виключає застосування викупу а інших випадках приватизації, зокрема, у випадках передбачених ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Аналогічні висновки містяться при в постанові Вищого господарського суду України від 24.03.2010 року № 3/217-36/162. Отже п. 51 Державної програми приватизації визначає лише випадок за умови якого орендар, який зробив поліпшення може вимагати приватизації шляхом викупу, проте не обмежує права органу приватизації самостійно обрати такий спосіб приватизації. Так, суд дійшов висновку, що посилання прокурора на вказаний пункт програми приватизації та поліпшення майна мають похідний характер по відношенню до предмету спору та права органу приватизації застосувати приписи ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

При цьому, суд зазначає, що оскільки об'єктом приватизації, що включений до відповідного переліку оспорюваним рішенням є майно комунальної власності, на вказаний об'єкт приватизації пункт 51 Державної програми приватизації на 2000-2002 року, затвердженої Законом України "Про Державну програму приватизації", не поширюється. Зазначеної позиції притримується Вищій господарський суд України у постанові від 26 березня 2008 року у справі № 4/147.

Одним із способів приватизації державного майна є викуп його за договором оренди. Якщо договір оренди не припинив свого існування (стаття 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"), державний орган приватизації не вправі приймати рішення про приватизацію цього майна іншим крім викупу способом, а в разі прийняття такого рішення воно повинно визнаватись недійсним за позовом заінтересованої особи. Винятком з цього правила є відсутність заяви працівників орендного підприємства на його приватизацію. При цьому здійснення приватизації способом, не передбаченим чинним законодавством для даного об'єкта, є підставою для визнання угоди приватизації недійсною.

Законодавець встановлює, що вирішуючи спори про визнання правочинів, рішень органів місцевого самоврядування, недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Так, законом визначено підстави для визнання правочину недійсним та настання певних наслідків, а саме:

§ відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст угоди не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним принципам суспільства;

§ зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, окрім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих згідно з Конституцією України (статті 1, 8 Конституції України);

§ згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності угоди є недотримання в момент здійснення угоди стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України;

§ якщо недійсність угоди прямо не встановлена законом, проте одна зі сторін або інша заінтересована особа оспорює її дійсність за підставами, встановленими законом, така угода може бути визнана судом недійсною, що встановлено ч. 3 ст.215 ЦК України.

Постановою пленуму Верховного суду України № 9 від 6 листопада 2009 року зазначено, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено, у зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205- 210, 640 ЦК тощо).

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що прокурор необґрунтовано стверджує про протиправність укладання спірного договору договір купівлі - продажу нежилого приміщення від 22 травня 2007 року, оскільки за його змістом вбачається що він укладений на підставі вільного волевиявлення, не суперечить законодавству, не порушує права і охоронювальні законом інтереси громадян або суб'єктів господарювання, сторони досягли істотних його умов, а тому, в розумінні вимог ст. 638, 655 - 697 ЦК України, та вимог ст. ст. 180, 181 ГК України він вважається укладеним, а саме, подія та прагнення сторін на його укладення відбулося.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім, ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Під час звернення з позовом прокурором не надано доказів порушення або загрози порушення економічних інтересів держави на час винесення спірного рішення органу місцевого самоврядування у частині включення спірних об'єктів нерухомості до переліку об'єктів, які підлягають приватизації, в т. ч. обрання такого способу приватизації як викуп. Так, зокрема:

· прокурором не доведено, яким вимогам чинного законодавства не відповідає рішення Шевченківської районної у місті Києві ради від 21.02.2006 року № 684 в частині включення позицією 42 до Переліку об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу, нежитлового приміщення площею 297, 9 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 14 (Літера Г) та які права позивача воно порушує;

· яким чином укладення спірного договору купівлі - продажу нежилого приміщення від 22.05.2007 року, порушує інтереси держави та права позивача;

· не вказано, які саме права позивача, що підлягають захисту, було порушено оскарженими рішенням, наказом та договором, коли виникли ці права, та якими належними доказами (документами) вони підтверджені.

· позивач у справі не був стороною спірного договір купівлі - продажу нежилого приміщення від 22.05.2007 року.

Таким чином, підстав для задоволення позову прокурора щодо визнання недійсним договору купівлі - продажу нежилого приміщення від 22.05.2007 року, укладеного між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської у місті Києві ради та Гончуковою Наталією Павлівною та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г. щодо продажу нежилих приміщень з № 1 по № 5 (групи приміщень № 94 а), з № 1 по № 8 (групи приміщень № 99), з № 1 по № 7 (групи приміщень № 98) (в літ. Г) загальною площею 266, 10 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 14 (Літера Г). не існує за законом.

Що стосується позовних вимог про застосування наслідків недійсності правочину та повернення до комунальної власності територіальної громади міста Києва спірного майна, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Втім, підстави для задоволення позову в цій частині відсутні, оскільки не встановлено підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним договір купівлі - продажу нежилого приміщення від 22.05.2007 року.

Суд з вертає увагу прокурора на те, що ті обставини, що приписами ст. ст. 2, 29 ГПК України прокурора наділено правом звертатися із позовними заявами до господарського суду за захистом інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законодавством. Одночасно, при зверненні до суду з позовом і інтересах держави прокурор повинен визначити орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, з урахуванням пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 у справі N 1-1/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді).

В останньому абзаці пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 у справі N 1-1/99 наведено, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У вступній частин позовної заяви прокурор зазначив що звернувся до суду в інтересах територіальної громади в особі Київської міської ради. Так, з огляду на положення ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", суд дійшов висновку, що прокурором правильно визначений орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах. Втім, посилання прокурора на захист інтересів територіальної громади не ґрунтуються на законі та зазначеному рішенні Конституційного суду України в силу приписів ст. 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", оскільки територіальна є первинним суб'єктом і основним носієм функцій і повноважень місцевого самоврядування.

Так, проаналізувавши вказані обставини та норми, які регулюють звернення прокурора з позовом до суду, суд зазначає, що позов повинен подаватися виключно з метою захисту інтересів громадянина або держави, а ні в інтересах територіальної громади м. Києва, як це зазначено прокурором у вступній частині його позовної заяви.

За такими обставинами, суд дійшов висновку, що на час прийняття оскаржуваного рішення, наказу та договору у позивача не виникло і не могло в силу його компетенції виникнути прав, які б могли бути порушені оскаржуваними рішеннями, розпорядженнями та укладеними договорами, а тому у задоволенні позовних вимог прокурора щодо:

· визнання недійсним рішення Шевченківської районної у місті Києві ради від 22.02.2006 року № 684 в частині включення позицією 42 до Переліку об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу, нежитлового приміщення площею 297, 9 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 14 (Літера Г);

· визнання недійсним наказу Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради від 14.08.2006 року № 73-з в частині включення позицією 8 Переліку нежитлових приміщень, що підлягають приватизації шляхом викупу площею 266, 10 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 14 (Літера Г);

· визнання недійсним договору купівлі - продажу нежилого приміщення від 22.05.2007 року, укладеного між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської у місті Києві ради та Гончуковою Наталією Павлівною та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г. щодо продажу нежилих приміщень з № 1 по № 5 (групи приміщень № 94 а), з № 1 по № 8 (групи приміщень № 99), з № 1 по № 7 (групи приміщень № 98) (в літ. Г) загальною площею 266, 10 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 14 (Літера Г);

· зобов'язання Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи Гончукової Наталії Павлівни (01034, м. Київ, вул. Прорізна, 20, кв. 10), протягом 30-денного строку з дня набрання рішенням законної сили, вчинити дії, а саме: повернути до комунальної власності територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ЄДРПОУ 22883141), нежилі приміщення з № 1 по № 5 (групи приміщень № 94 а), з № 1 по № 8 (групи приміщень № 99), з № 1 по № 7 (групи приміщень № 98) (в літ. Г) загальною площею 266, 10 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 14 (Літера Г) за актом приймання - передачі, слід відмовити як необґрунтовано заявлених.

Питання розподілу між сторонами згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України судового збору не вирішується, оскільки позивачі звільненні від його сплати у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні, яке відбулося 27.02.2013 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, після виходу суду з нарадчої кімнати, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 121, 124 Конституції України, ст. 36-1, 56 Закону України "Про прокуратуру", ст. ст. 33, 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", ст. ст. 7, 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", 1, 6, 25, 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 104, 202, 203, 215, 216, 256, 257, 261, 264, 267, 638, 655- 697, 778 ЦК України, ст. ст. 42, 55, 59, 180, 181 ГК України, ст. ст. 1, 4-2, 4-3, 12, 16, 22, 24, 27, 29, 33, 34, 36, 38, ч.3 ст. 43, 80, 82, 82-1, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Відновити виконуючому обов'язки прокурора Шевченківського району міста Києва строк позовної давності, пропущений за поважним причинами, на звернення з позовом до господарського суду.

2. У задоволені позовних вимог виконуючого обов'язки прокурора Шевченківського району міста Києва інтересах територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради до першого відповідача - Шевченківської районної у м. Києві ради, другого відповідача - Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Гончукової Наталії Павлівни, третього відповідача - Фізичної особи - підприємця Смаля Михайла Володимировича, четвертого відповідача - Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської у м. Києві ради щодо визнання недійсним рішення Шевченківської районної у місті Києві ради від 21.02.2006 року № 684 в частині включення позицією 42 до Переліку об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу, нежитлового приміщення площею 297, 9 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 14 (Літера Г) - відмовити.

3. У задоволені позовних вимог виконуючого обов'язки прокурора Шевченківського району міста Києва інтересах територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради до першого відповідача - Шевченківської районної у м. Києві ради, другого відповідача - Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Гончукової Наталії Павлівни, третього відповідача - Фізичної особи - підприємця Смаля Михайла Володимировича, четвертого відповідача - Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської у м. Києві ради щодо визнання недійсним Наказу Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради від 14.08.2006 року № 73-з в частині включення позицією 8 Переліку нежитлових приміщень, що підлягають приватизації шляхом викупу площею 266, 10 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 14 (Літера Г) - відмовити.

4. У задоволені позовних вимог виконуючого обов'язки прокурора Шевченківського району міста Києва інтересах територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради до першого відповідача - Шевченківської районної у м. Києві ради, другого відповідача - Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Гончукової Наталії Павлівни, третього відповідача - Фізичної особи - підприємця Смаля Михайла Володимировича, четвертого відповідача - Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської у м. Києві ради щодо визнання недійсним договір купівлі - продажу нежилого приміщення від 22 травня 2007 року, укладений між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської у місті Києві ради та Гончуковою Наталією Павлівною та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г. щодо продажу нежилих приміщень з № 1 по № 5 (групи приміщень № 94 а), з № 1 по № 8 (групи приміщень № 99), з № 1 по № 7 (групи приміщень № 98) (в літ. Г) загальною площею 266, 10 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 14 (Літера Г) - відмовити.

5. У задоволені позовних вимог виконуючого обов'язки прокурора Шевченківського району міста Києва інтересах територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради до першого відповідача - Шевченківської районної у м. Києві ради, другого відповідача - Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Гончукової Наталії Павлівни, третього відповідача - Фізичної особи - підприємця Смаля Михайла Володимировича, четвертого відповідача - Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської у м. Києві ради щодо зобов'язання Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи Гончукової Наталії Павлівни (01034, м. Київ, вул. Прорізна, 20, кв. 10), протягом 30-денного строку з дня набрання рішенням законної сили, вчинити дії, а саме: повернути до комунальної власності територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ЄДРПОУ 22883141), нежилі приміщення з № 1 по № 5 (групи приміщень № 94 а), з № 1 по № 8 (групи приміщень № 99), з № 1 по № 7 (групи приміщень № 98) (в літ. Г) загальною площею 266, 10 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 14 (Літера Г) за актом приймання - передачі - відмовити.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 04.03.2013 року

Суддя Ю.О.Підченко