Ухвала суду № 29788169, 06.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2013 року м. Київ К/9991/49072/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.10.2011 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2012 р.

у справі № 1170/2а-2778/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Кіровоградський завод будівельних матеріалів № 1»(далі -позивач, ВАТ «КЗБМ №1»)

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції (далі -відповідач, Кіровоградська ОДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ВАТ «КЗБМ №1»звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000722310 від 15.07.2011 р. про донарахування суми грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 412 719,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 103 180,00 грн., всього на суму 515 899,00 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.10.2011 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2012 р., позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ № 0000722310 від 15.07.2011 р. про донарахування грошового зобов'язання на 515 899,00 грн., з яких 412 719,00 грн. за основним платежем та 103 180,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.10.2011 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2012 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій -без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 25.05.2011 р. по 22.06.2011 р. працівниками Кіровоградської ОДПІ відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 13.05.2011 р. № 1199 було проведено документальну планову виїзну перевірку ВАТ «КЗБМ №1»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р., за результатами якої складено акт від 30.06.2011 р. № 62/23-1/05402789 та встановлено порушення позивачем п.1.23 ст. 1, п.п.4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 28 049,00 грн.; п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 412 719,00 грн.; п. «б»ст. 50 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-IV, в результаті чого несвоєчасно включено до складу податкового зобов'язання збір за забруднення навколишнього природного середовища за дев'ять місяців 2010 року в розмірі 2 208,00 грн.; ст. 51, п. 70.16 ст. 70, п.п. «б»п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-IV, а саме: не відображення доходів виплачених СГД -фізичним особам за ознакою «157»в І кварталі 2011 року; пп. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6, пп. 16.3.5 п. 16.3 ст. 16, пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003р. № 889- IV, в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за 2010 рік в сумі 1 216,78 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.07.2011 р. № 0000722310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 515 899,00 грн. -з них за основним платежем 412 719,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 103 180,00 грн.

Висновки акту перевірки ґрунтуються на тому, що позивач до реєстру отриманих податкових накладних за березень-вересень 2010 року та, відповідно до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за березень-вересень 2010 року включив податкові накладні на придбання послуг, отриманих від ТОВ «Міксбуд»на загальну суму податку на додану вартість в розмірі 412 718,07 грн., а при проведенні ДПІ у Дніпровському районі м. Києва перевірки встановлено, що зустрічну звірку ТОВ «Міксбуд»по взаємовідносинах з ВАТ «КЗБМ №1»провести неможливо, оскільки станом на 07.06.2011р. це підприємство має стан платника 9 -«направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням», а свідоцтво платника податку на додану вартість №100235108 від 10.07.2009 р. анульовано 30.09.2010 р., остання декларація з податку на додану вартість подана за вересень 2010 року з нульовими показниками. Крім того, згідно до аналізу отриманої згідно бази даних автоматизованої програми «Бест Звіт»встановлено, що ТОВ «Міксбуд»не декларувало суми податку на додану вартість по ВАТ «КЗБМ №1»за період з березня по вересень 2010 року включно на загальну суму 412 718,07 грн.

Заперечуючи такі висновки податкового органу, суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Частиною 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Зміст вищенаведених норм Закону України «Про податок на додану вартість»свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ВАТ «КЗБМ №1»(клієнт) та ТОВ «Міксбуд»(експедитор) 01.08.2009 р. укладено договір транспортної експедиції на строк до 31.12.2010 р. Доказами, які підтверджують виконання даного договору, а також факт надання транспортних послуг у межах власної господарської діяльності є: акти здачі-приймання виконаних робіт (а.с.75,77,83,87,т.1), податкові накладні (а.с.78,80,82,84,86,88,т.1), платіжні доручення (а.с.89-107,т.1), видаткові накладні та транспортні накладні на поставку продукції (а.с. 1-250, т.2; а.с.1-216,т.3).

Вказані документи мають усі обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-XIV. Під час проведення перевірки відповідач не спростував висновку позивача про відповідність вказаних документів вимогам по їх оформленню.

Крім того, як вбачається з повідомлення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, станом на час проведення господарських операцій по наданню послуг з транспортування будівельних матеріалів в період з березня по вересень 2010 року ТОВ «Міксбуд»мало код ЄДРПОУ - 34426191 починаючи з часу реєстрації підприємства: 07.07.2006 р. та було зареєстроване платником податку на додану вартість за індивідуальним податковим номером 344261926534, 10.07.2009 р. за свідоцтвом № 100235108, яке було анульоване лише 30.09.2010 р. Даний факт відповідачем не заперечується.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що викладені в акті перевірки обставини про наявність порушень у ТОВ «Міксбуд», а саме, не задекларовані податкові зобов'язання по контрагенту ВАТ «КЗБМ №1», не є порушенням податкового законодавства позивачем, так як згідно чинного законодавства виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не залежить від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту позивача та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

На користь вищевикладеній позиції судів засвідчує, також, практика Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. В даному випадку відповідач безпідставно прийняв негативне рішення (фактично розповсюдив негативні наслідки) стосовно ВАТ «КЗБМ №1». Крім того, в Рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 р. суд зазначив, що якщо національні власті у відсутність яких-небудь вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, все ж таки карають одержувача оподатковуваного податком на додану вартість постачання, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльності постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і відносно якого у нього не було засобів відстежування і забезпечення його старанності, то власті виходять за рамки розумного і порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільних інтересів і вимогами захисту права власності. В п. 71 Рішення Суд відзначив: враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків з подання звітності по податку на додану вартість, неможливість для неї забезпечити дотримання постачальником його обов'язків подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що ніякого шахрайства відносно системи ПДВ, про який компанія-заявник знала або могла знати, здійснено не було, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна була нести наслідки невиконання постачальником його обов'язків своєчасного подання звітності по податку на додану вартість і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пені. Суд вважає, що такі вимоги виявилися надмірним тягарем для компанії заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу і вимогами захисту права власності.

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Діючий порядок проведення бюджетного відшкодування встановлює рівні права для всіх платників податку на додану вартість, які мають право на бюджетне відшкодування та дає можливість податковим органам, з метою уникнення проведення безпідставного бюджетного відшкодування, що може призвести до втрат бюджету, своєчасно виявляти невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації.

Таким чином, позивачем при формуванні валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ «Міксбуд», не порушувалися вимоги п. 1.8 ст. 1, п.п.7.2.3. п.п.7.2.4 п.п.7.2.6 п.7.2 п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які правомірно визнали необґрунтованими висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 30.06.2011 р. № 62/23-1/05402789, на підставі яких позивачу донараховано грошове зобов'язання на загальну суму 515 899,00 грн. та скасували податкове повідомлення-рішення від 15.07.2011р. № 0000722310.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби -відхилити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.10.2011 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2012 р. у справі № 1170/2а-2778/11 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І. О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М. І. КостенкоПомічник судді підпис (підпис) І. В. Приходько З оригіналом згідно З оригіналом згідно