Ухвала суду № 29784002, 20.02.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2013 р.Справа № 1570/3658/2012

Категорія: 14 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Іванівського РВ ГУМВС України в Одеській області про визнання незаконними дій посадових осіб Іванівського РВ ГУМВС України в Одеській області, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2012 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та незаконними дії посадових осіб Іванівського РВ ГУМВС України в Одеській області щодо відібрання від ОСОБА_1 письмових пояснень від 17.08.2009 року про отримання мною коштів від ОСОБА_2

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року у відкритті провадження було відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що ухвалу винесено з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Цей висновок колегія суддів вважає обґрунтованим виходячи з такого.

Суд апеляційної інстанції знаходить правильною позицію суду першої інстанції про те, що даний спір належить вирішувати у порядку кримінального судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

У пункті 1 частини 1 статті 3 КАС України справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єкт владних повноважень згідно з пунктом 7 частини першої вищезгаданої статті КАС України - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За змістом ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Як убачається із змісту позовної заяви, позивач фактично оскаржує дії структурного підрозділу МВС України.

Відповідно до статті 1 Кримінально-процесуального кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) діяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури, суду щодо порядку провадження у кримінальних справах регламентується цим Кодексом.

Органи дізнання, слідства та прокуратури під час розслідування злочину, виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції. Тому, враховуючи приписи Кодексу адміністративного судочинства України, такі спори не випливають із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, а тому не належать до юрисдикції адміністративних судів.

Окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури можуть бути оскаржені виключно у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, зокрема ст.ст. 110, 234, 236 цього Кодексу.

При чому, виходячи із положень Конституції, якими гарантується право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, юридична особа, права та інтереси якої порушені діями слідчих органів, у розумінні ст. 2 Кримінально-процесуального кодексу України є особою, яка бере участь у кримінальному судочинстві, завданням якого є охорона її прав та законних інтересів.

Згідно з вимогами частин першої та другої статті 3 Кримінально-процесуального кодексу України провадження в кримінальних справах на території України здійснюється за правилами цього Кодексу незалежно від місця вчинення злочину. При провадженні в кримінальній справі застосовується кримінально-процесуальний закон, який діє відповідно під час дізнання, досудового слідства або судового розгляду справи.

Згідно ст. 10 Закону України «Про міліцію», встановлено, що відповідно до своїх завдань міліція зобов'язана: приймати і реєструвати заяви й повідомлення про злочини та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення.

Як убачається з матеріалів справи, а саме, відповіді в.о. начальника Іванівського РВ ГУМВС України в Одеській області Кожокарь В.М. від 15.11.2011 року № 54/5892 на ім'я ОСОБА_2, заява у відношенні ОСОБА_1 зареєстрована у ЖРЗПС Іванівського РВ ГУМВС України в Одеській області за № 1092 від 14.08.2009 року. За результатами розгляду зазначеної заяви, для прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України, заява була направлена до Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області 21.08.2009 року за вих. №54/4250, у зв'язку з тим, що вказаний у заяві факт мав місце на території Суворовського району м. Одеси.

Окрім цього, заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 18.05.2010 р. у справі № 2-3067/2010, встановлено, що заява ОСОБА_2 була розглянута Суворовським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, було прийнято рішення про відмову у порушенні кримінальної справи на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, та рекомендовано ОСОБА_2 усі спірні питання цивільно -правового характеру вирішувати шляхом подання позовної заяви до суду.

Частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

В контексті зазначених норм публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

Отже, посадові особи Іванівського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області під час вчинення оскаржуваних дій, виконували не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції.

Тому, враховуючи приписи КАС України, такі спори не випливають із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, а тому не належать до юрисдикції адміністративних судів.

Водночас, слід зазначити, завданнями кримінального судочинства відповідно до ст. 2 КПК України є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.

Отже, кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їхніх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.

У зв'язку з цим, захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи права оскаржити до суду окремі процесуальні дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури.

Таке оскарження окремих процесуальних актів, дій чи бездіяльності органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури до суду може здійснюватися у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, має свої особливості, не належить до сфери управлінської діяльності і не може бути предметом оскарження в порядку, визначеному КАС України.

Аналогічні положення містить і новий Кримінально-процесуальний кодекс України, зокрема ст.ст. 24, 303, 312.

Виходячи із положень п.2 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, позиція суду першої інстанції щодо відсутності у адміністративних судів компетенції вирішувати публічно-правовий спір, який належить вирішувати у порядку кримінального судочинства, є правильною.

Відмова суду загальної юрисдикції розглядати скаргу на дії органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури з певних підстав може мати наслідком вжиття певних процесуальних засобів її оскарження і не дозволяє адміністративному суду вирішувати публічно-правовий спір, на який не поширюється його юрисдикція.

Відтак, цей позов не є адміністративним, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту прав, свобод та інтересів цих осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про відмову у відкритті провадження у справі.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні спірного питання не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись п.1 ч.1 ст.109, ч.1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян