Ухвала суду № 29750598, 27.02.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2013 р.Справа № 2-а-3519/11/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Миколаївської області Державної податкової служби (раніше Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві) на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0000140037 від 11.04.2011 року,

В С Т А Н О В И В :

21 квітня 2011 року ТОВ "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера" звернулося до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000140037 від 11.04.2011 на загальну суму 3055,00 грн.(а.с. 3-9).

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилався на те, що перевірка, за наслідками якої складено спірне повідомлення-рішення проведена без правових підстав, передбачених законодавством; первинні документи, що вказують на отримання від контрагента позивача ТОВ "САТЄРА" товару є в наявності; позивач повністю розрахувався з постачальником; на момент видачі податкових накладних ТОВ "САТЄРА" мало свідоцтво платника ПДВ та було включено до ЄДР; відповідач не має повноважень на визнання нікчемними або фіктивними угод, укладених між позивачем та його контрагентами; доказів визнання угод фіктивними, у встановленому законодавством порядку, відповідачем не надано.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2011 року позов був задоволений повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000140037 від 11.04.2011. на загальну суму 3055,00 грн. в повному обсязі (а.с. 129-132).

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2011 року та прийняти нову, якою відмовити ТОВ "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера" у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

23.03.2011 року відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера" з питань правильності обчислення податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунку з ТОВ «САТЄРА» за період вересень 2010.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №320/37/22439446 від 24.03.2011 (а.с. 16-24).

У висновку акту перевірки відповідачем вказано на порушення ТОВ ВКФ "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера" п.п. 7.31 п.7.3 7.4.1, 7.4.5 п 7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) (надалі Закон №168/97-ВР) в результаті чого занижено податок на додану вартість, в періоді, що перевірявся на загальну суму 2444,00 грн.

Заперечення позивача на акт перевірки №458/НК-03 від 30.03.2011 (а.с.25-30) залишені Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві без задоволення (а.с. 31-33).

На підставі акту перевірки, 11.04.2011 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000140037, яким позивачу донараховано по податку на додану вартість 3055,00 грн., з яких 2444,0 грн. за основним платежем та 611.00 грн. штрафних санкцій (а.с.10).

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується апеляційний суд.

Відповідно до преамбули Закону №168/97-ВР, зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР, норми якого підлягають застосуванню до спірних відносин, визначають, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі у зв'язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпункт 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Абзац третій даного підпункту передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової декларації, затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.1997 (із змінами та доповненнями), податкова накладна вважається недійсною лише у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що на момент видачі позивачу податкових накладних його контрагент ТОВ «САТЄРА» перебувало у Державному реєстрі підприємств та організацій України та знаходилось на податковому обліку як платник ПДВ, і, відповідно, мало право на видачу податкових накладних.

Судом першої інстанції вірно враховано, що податкова накладна №4552 від 08.09.2010 отримана позивачем від вказаного підприємства та використана при формуванні позивачем податкового кредиту за вересень 2010 року досліджувалась податковою при проведенні перевірки. Будь-яких порушень при їх складанні або підстав для визнання її недійсною відповідачем не було виявлено та не відображено у акті перевірки.

В обґрунтування свого висновку про заниження позивачем податку на додану вартість внаслідок безпідставного включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ з операцій по придбанню товарів у ТОВ «САТЄРА» відповідач у акті перевірки посилався на те, що актом від 18.03.2011 № 323 складеним ДПІ у Приморському районі м. Одеси за наслідками перевірки ТОВ «САТЄРА» встановлено, що останнє не могло здійснювати фінансово-господарську діяльності через відсутність основних фондів, технічного персоналу, складських приміщень та транспортних засобів, тому вказаним актом правочини укладені ТОВ «САТЄРА» визнано нікчемними.

Позивач, у свою чергу наполягав на тому, що господарські операції з купівлі-продажу у ТОВ «САТЄРА», запчастин на загальну суму 52212 грн. (ПДВ 8702 грн.) дійсно мали місце, їх здійснення підтверджено первинними бухгалтерськими документами (видатковими та податковими накладними (а.с.38-41), доказами оплати товару (а.с. 43-47), а також фактом використання продукції отриманої від ТОВ «САТЄРА», оскільки товар придбався для власних потреб.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що товарні позиції, яки придбані позивачем у ТОВ «САТЄРА», за своєю кількістю та найменуванням повністю співпадають з тими позиціями, які в подальшому були використані позивачем (а.с. 110-124).

Вирішуючи питання про правомірність висновку відповідача щодо «нікчемності» укладених між позивачем та його контрагентом правочинів, суд першої інстанції вірно виходив з наступногно.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.

Цивільний кодекс України встановлює, що нікчемними є правочини: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним (ч.1 ст.219, ч.1 ст.220 ЦК); у разі відсутності схвалення правочину який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ч.2 ст.221 ЦК); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ч.1 ст.224 ЦК); у разі відсутності схвалення опікуном, правочину, який вчинено недієздатною фізичною особою (ч.1 ст.226 ЦК); правочин, який порушує публічний порядок (ч.2 ст.228 ЦК), а також в інших випадках передбачених ч.1 ст.27, ч.3 ст.121, ч.6 ст.126, ч.3 ст.247, ч.1 ст.249, ч.2 ст.547, ч.3 ст.586, ч.3 ст.614, ч.6 ст.633, ч.2 ст.661, ч.4 ст.698, ч.3 ст.719, ч.4 ст.720, ч.1 ст.739 та іншими статтями ЦК України.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що жодна з цих підстав не може бути застосована до правовідносин, укладених між позивачем та ТОВ «САТЄРА» є правильним.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач не довів належними засобами доказування правомірність прийняття ним податкового повідомлення-рішення №0000140037 від 11.04.2011. Враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не довів та не обґрунтував. В свою чергу позивач довів апеляційному суду протиправність прийнятого відповідачем рішення.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Таким чином апеляційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Миколаївської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов