Ухвала суду № 29783393, 28.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" лютого 2013 р. м. Київ К/800/266/13

Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого -судді Олексієнка М.М. (доповідач),

суддів: Бутенка В.І.,

Лиски Т.О.,

при секретарі Кочерги В.П.,

з участю позивача ОСОБА_2, представника відповідача Гудзь О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до прокуратури Одеської області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

У травні 2012 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом, відповідно до якого з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

визнати противоправним та скасувати наказ прокурора Одеської області за №596-к від 04.05.2012 року про звільнення його з посади слідчого прокуратури Кілійського району та органів прокуратури Одеської області за вчинення проступку, який порочить звання працівника прокуратури;

поновити на посаді слідчого прокуратури Кілійського району Одеської області з моменту звільнення;

стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу з розрахунку розміру середньомісячної заробітної плати, яка становить 5136,81 грн. та моральну шкоду в розмірі 25000 грн.

Посилався на те, що оскаржуваний наказ ґрунтується на матеріалах необ'єктивного, неповного службового розслідування, проведеного по завідомо неправдивому зверненню ОСОБА_5, без дотримання вимог Дисциплінарного статуту прокуратури України, що, в свою чергу, привело до порушення його прав.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2012 року зазначене рішення окружного суду скасовано і ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Одеської області №596к від 04.05.2012 року про звільнення ОСОБА_2 з органів прокуратури Одеської області та з посади слідчого прокуратури Кілійського району. Поновлено на посаді слідчого прокуратури Кілійського району Одеської області. Зобов'язано прокуратуру нарахувати і виплатити позивачу заробітну плату за час вимушеного прогулу з 04.05.2012 року. У решті в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі заступник прокурора Одеської області, з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судом апеляційної інстанції, просить постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі постанову суду першої інстанції. Вказує на те, що апеляційним судом невірно застосовано до спірних правовідносин положення статей 46-2, 48 Закону України «Про прокуратуру», Дисциплінарний статут прокуратури України, оскільки позивач допустив порушення Присяги працівника прокуратури та скоїв вчинок, який порочить його як працівника прокуратури. Судом не в повній мірі досліджено докази по справі, якими підтверджується факт вчинення дисциплінарного проступку.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги частково з урахуванням наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом прокурора Одеської області від 04.05.2012 року №596-к ОСОБА_2 звільнено з посади слідчого прокуратури Кілійського району Одеської області та органів прокуратури Одеської області за вчинення проступку, який порочить звання працівника прокуратури (далі -Наказ). Підставою до прийняття такого рішення стали результати службової перевірки, проведеної за скаргою ОСОБА_5, та встановлення факту порушення Присяги працівника прокуратури.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивача правомірно звільнено з посади слідчого і органів прокуратури, оскільки матеріалами службової перевірки та зібраними у справі доказами доведено скоєння ним 23.03.2012 року під час виконання службових обов'язків дій, які порочать звання працівника прокуратури.

Апеляційний суд, скасовуючи зазначену постанову та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову частково, прийшов до висновку про відсутність підстав до застосовування відносно позивача будь-якого дисциплінарного стягнення, в тому числі звільнення з органів прокуратури. При цьому суд апеляційної інстанції виходив не лише з недоведеності вини у скоєнні ганебного вчинку, а й не дотриманні положень Дисциплінарного статуту прокуратури України щодо проведення службової перевірки та застосування стягнення.

З таким висновком апеляційної інстанції погодитись не може, позаяк суд дійшов його із порушеним норм матеріального й процесуального права.

Постановляючи рішення, суд не врахував, що порядок проходження служби в органах прокуратури та її припинення регулюється Законом України №1789-ХІІ від 05.11.1991 року «Про прокуратуру»(далі -Закон №1789-ХІІ) та Дисциплінарним статутом прокуратури України, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 06.11.1991 року №1796-ХІІ.

Згідно пункту 2 частини другої статті 46-2 Закону №1789-ХІІ (в редакції закону на час виникнення спірних правовідносин) прокурори і слідчі прокуратури підлягають звільненню з органів прокуратури, у тому числі з позбавленням класного чину, у випадку порушення «Присяги працівника прокуратури»чи відмови від її прийняття.

Частиною третьою статті 48 цього Закону передбачено, що за порушення закону, неналежне виконання службових обов'язків чи скоєння ганебного вчинку прокурори і слідчі несуть дисциплінарну відповідальність згідно Дисциплінарного статуту прокуратури України (далі -Статут). За вчинений проступок на них може бути накладено дисциплінарне стягнення, в тому числі, звільнення (пункт 5 статті 9 Статуту).

Виходячи із зазначених положень, кожен із видів відповідальності є самостійною підставою до звільнення прокурора і слідчого.

Зі змісту Наказу вбачається, що ОСОБА_2 допустив порушення Присяги працівника прокуратури, вимог статті другої Статуту. При цьому прокурор, приймаючи рішення про звільнення, керувався як положеннями статті 46-2 так і статті 48 Закону №1789-ХІІ. Проте судом апеляційної інстанції не встановлено чи мало місце порушення позивачем Присяги працівника прокуратури, з якими відповідач пов'язує звільнення чи вчинення дисциплінарного проступку. Зміст Присяги працівника прокуратури наведено у частині другій статті 42 Закону №1789-ХІІ. Зокрема, вступаючи на службу в прокуратуру, працівник присвячує свою діяльність служінню Українському народу і Українській державі та урочисто присягає:

неухильно додержуватися Конституції, законів та міжнародних зобов'язань України;

сумлінним виконанням своїх службових обов'язків сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку;

захищати права і свободи людини та громадянина, інтереси суспільства і держави;

постійно вдосконалювати свою професійну майстерність, бути принциповим, чесно, сумлінно і неупереджено виконувати свої обов'язки, з гідністю нести високе звання працівника прокуратури.

У постанові, яка є предметом оскарження, не наведено жодного доказу та не визнано доведеними чи спростованими обставини в цій частині. Не досліджувались вони й судом першої інстанції, на що не звернув увагу апеляційний суд.

При розгляді справи суди попередніх інстанцій перевіряли законність застосування відповідачем положень Статуту. Зокрема, чи відбиралось пояснення у працівника, чи належним чином проведено службове розслідування, чи були враховані всі обставини щодо застосовування стягнення у вигляді звільнення. Проте, суди не врахували, що у випадку звільнення прокурорсько-слідчого працівника за порушення Присяги працівника прокуратури, тобто з підстав, передбачених пунктом 2 частини другої статті 46-2 Закону №1789-ХІІ, положення Статуту не застосовуються, оскільки відповідно до статті 3 цей Статут встановлює порядок заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових і інших установ прокуратури, які мають класні чини, з підстав, передбачених статтею 48 Закону №1789-ХІІ.

Відповідно до статті 2 Статуту працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов'язків з громадською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні суворо додержуватись вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формування правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя. У судових рішеннях не наведено обставини, які б свідчили, що позивач допустив порушення положень цієї статті, хоча в Наказі про це зазначено.

З урахуванням наведеного та приймаючи до уваги вимоги статті 220 КАС України щодо меж перегляду судом касаційної інстанції рішень судів першої та апеляційної інстанції, колегія суддів приходить до висновку про скасування оскаржуваної постанови з направленням справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи необхідно врахувати наведені вище висновки та на підставі зібраних і досліджених доказів вирішити спір. При цьому слід розмежувати підстави звільнення позивача та порядок.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2012 року скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення буде виготовлений протягом п'яти днів.

Ухвала оскарженню не підлягає.