Ухвала суду № 29783083, 28.02.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2013 року Справа № 9104/2880/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Шаблій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2011 р. по справі за позовом Приватного підприємства "ОККО- Нафтопродукт" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

08.08.2012 року Приватне підприємство «ОККО - Нафтопродукт» звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 24.03.2011 року № 0000742361 в частині застосування таких в розмірі 10849 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вказане рішення винесено за наслідками проведеної ДПА у Одеській області перевірки господарської одиниці АЗС № 2, розташованої за адресою: вул. Дніпропетровська дорога 99 а, м. Одеса, на підставі висновків акту перевірки № 000041 від 10.02.2011 року. Вказані в акті перевірки порушення, а саме:

ѕ незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахункових операцій сумі коштів, яка зазначена в денних звітах РРО;

ѕ ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації з порушенням встановленого законодавством порядку,

що є порушенням п.п.12,13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», не відповідають дійсним обставинам, тому не можуть бути підставою для накладення штрафних (фінансових) санкцій.

Зазначає, що оприбуткування товарів, їх зберігання та реалізація здійснюється підприємством відповідно до чинного законодавства, вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155. Таким чином, на думку позивача, висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, суперечать чинному законодавству, оскаржуване податкове повідомлення - рішення є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2011 року позов задоволено. Визнано частково протиправним і скасовано податкове-повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові від 24.03.2011 року № 0000742361 щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 10 849 (десять тисяч вісімсот сорок дев'ять) грн. 00 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач, оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи наступні факти.

Приватне підприємство «ОККО - Нафтопродукт» є суб'єктом господарської діяльності, юридичною особою, внесено до ЄДРПОУ за № 36670361 24.09.2009 року та перебуває на податковому обліку у Спеціалізованій Державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові.

За результатами проведеної працівниками ДПА у Одеській області 01 лютого 2011 року перевірки належної ПП «ОККО - Нафтопродукт» господарської одиниці - АЗС № 2, розташованої за адресою: вул. Дніпропетровська дорога 99 а, м. Одеса з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обліку готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, складено акт № 000040 від 10.02.2011 року (а.с.15-16), який містить висновки про порушення позивачем пунктів 9, 12, 13 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі висновків акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.03.2011 року № 0000742361 (а.с.18) про застосування до ПП «ОККО - Нафтопродукт» застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 11 188 грн. 50 коп.

Позивач погодився з висновками податкового органу про порушення ним вимог пункту 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» і застосуванням штрафних (фінансових) санкцій за вказане порушення в розмірі 340 грн.

ПП «ОККО - Нафтопродукт» не погоджується з висновками податкового органу щодо порушення ним пунктів 12, 13 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» і застосуванням штрафних (фінансових) санкцій за вказані порушення в розмірі 10849 грн. 00 коп., у зв'язку з чим оскаржив в цій частині рішення податкове повідомлення-рішення від 24.03.2011 року № 0000742361 в адміністративному порядку.

ДПА України рішенням про результати розгляду скарг від 05.07.2011 року № 12184/6/25-0415 (а.с.9-12) податкове повідомлення-рішення від 24.03.2011 року № 0000742361 залишено без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, в пп. 2.2.14 описової частини акту № 000040 від 10.02.2011 року (а.с.16), податковий орган констатує, що в ході перевірки встановлено, зокрема: ведення обліку товарних запасів на місці їх реалізації з порушенням порядку встановленого законодавством, а саме реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку (додаток 3).

В додатку № 3 до Акту перевірки (відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей а.с.43) відображено наявність нафтопродуктів (Pulls 95, А-95, А-92, ДТ) на загальну суму 452 грн.10 коп., при цьому похибка вимірювання становить 0,8 %.

На підставі даних відомостей податковий орган констатує порушення п. 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

Даючи правову оцінку покликанням апелянта на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та помилкове застосування норм матеріального права, колегія суддів виходить з таких міркувань.

Межі апеляційних вимог обмежені суто доводами податкового органу про порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, було встановлення при проведенні замірів у резервуарах невідповідності паливно- мастильних матеріалів даним, зареєстрованих в РРО.

Однак, колегія суддів вважає викладену апелянтом позицію безпідставною та такою, що не ґрунтується на нормі закону, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 6 Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Нормативними приписами ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.10 вказаного Закону, для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Нормативним документом, який визначає порядок обліку, приймання, зберігання та відпуску паливно-мастильних матеріалів на АЗС є Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.09.2008р. за № 805/15496 (далі Інструкція).

Відповідно до загальних положень, ця Інструкція встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Як випливає із змісту п.13.3 Інструкції, виявлення фактичної наявності нафти та нафтопродуктів за марками і видами, а також суми готівки на АЗС, зіставлення фактичної наявності нафти та нафтопродуктів за марками та видами з даними бухгалтерського обліку можливе лише за умови проведення інвентаризації, що здійснюється у відповідності до Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 р. № 69, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.08.94 р. за № 202/412, якою встановлені випадки, в яких проведення інвентаризації є обов'язковим, порядок, об'єкти щодо проведення інвентаризації, завдання, застереження, форма акта контрольної перевірки інвентаризації цінностей на підприємстві і т. п.

Підпунктом 20.1.5 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби вимагати від платників податків, які перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Аналіз вищенаведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що належним способом встановлення недостачі чи надлишку товарно-матеріальних цінностей є їх інвентаризація, проведена у встановленому законом порядку, яка, як вбачається з фактичних обставин справи, в ході проведення податковим органом перевірки не була здійснена.

Огляд матеріалів справи дає можливість колегії суддів зробити висновок про те, що при проведенні перевірки ревізорами встановлено фактичних залишків нестачу по відношенню до залишків матеріальних цінностей за даними бухгалтерського обліку (а.с. 43).

Даючи правову оцінку даному факту, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в силу вимог п.п.13.17 ст.13 Інструкції виявлені під час інвентаризації та інших перевірок розбіжності фактичної наявності нафти і нафтопродуктів з даними бухгалтерського обліку регулюються в такому порядку: нестача нафти і нафтопродуктів у межах затверджених норм природних втрат включається до інших витрат операційної діяльності; якщо різниця між кількістю нафти або нафтопродуктів, встановлена під час інвентаризації, і даними бухгалтерського обліку за вирахуванням втрат у межах норм природних втрат не перевищує граничної величини відносної похибки методу вимірювання маси нафти та нафтопродуктів кожного резервуара згідно з ГОСТ 26976, то фактично наявною кількістю нафти та нафтопродуктів визнається кількість за даними бухгалтерського обліку. Відносна похибка методу вимірювання маси згідно з ГОСТ 26976 застосовується для фактичного залишку маси нафти та нафтопродуктів, які містяться у резервуарах і технологічних трубопроводах, визначених інвентаризацією та становить 0,8 %.

Судом першої інстанції встановлено, що розбіжність фактичної наявності (нестача) нафтопродуктів, встановлена за результатами перевірки з даними бухгалтерського обліку позивача не перевищує граничної величини відносної похибки методу вимірювання.

Колегія суддів стверджує, що це свідчить про те, що висновки податкового органу про ведення позивачем обліку товарних запасів за місцем їх реалізації з порушенням порядку, встановленого законодавством, а саме: реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку, є неправомірними.

Щодо покликань апелянта про порушення позивачем порядку здійснення розрахункових операцій, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В силу вимог п.13 ст.3 Закону №265/95-ВР від 06.07.1995 р. суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями ,виданими з початку робочого дня.

Відповідальність за порушення зазначеної норми закону встановлена п.1 ст.17 Закону № 265/95-ВР, відповідно до якої у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, застосовуються фінансові санкції за кожне наступне вчинене порушення - у п'ятикратному розмірі вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки податковий орган вказує на те, що не забезпечено відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, а саме: нестача на загальну суму 1988,86 грн.

Відповідно до ст.2 Закону №265/95-ВР місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отрМан^я покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

п.1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 визначено, що каса - це приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.

Згідно п.23 Порядку провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 року № 833, забороняється зберігання на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівки, що не належить суб'єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників.

Системний аналіз зазначених норм права дозволяє зробити висновок про те, що місце проведення розрахунків не обмежується виключно касовим апаратом, тоді як незабезпечення суб'єктом господарювання відповідності грошових коштів у місці проведення розрахунків (що включає касу, грошовий ящик, сейф, полицю біля каси тощо) сумі коштів, зазначеній у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, тягне застосування до такого суб'єкта заходів відповідності незалежно від джерела походження цих коштів та їх належності будь-якій особі.

Позивачем на підтвердження повноти обліку готівкових коштів на місці проведення розрахунків надано до матеріалів справи належним чином засвідчені копії змінного звіту АЗС №1459 з 00:17 год. 01.02.2011р. до 07:43 год. 01.02.2011р. (а.с. 32), змінного звіту АЗС №1460 з 07:53 год. 01.02.2011р. до 07:48 год. 02.02.2011р. (а.с.33), денного X звіту від 02.02.2011р. (а.с.34), супровідної відомості до сумки з грошовою виручкою від 01.02.2011 року (а.с.35), банківської виписки від 02.02.2011 р.(а.с.36).

Огляд даних матеріалів справи дає можливість колегії суддів зробити висновок про те, що, вся готівка, отримана на АЗС за продані товари (послуги) проведена через реєстратор розрахункових операцій та відображена Z-звіті № 1635 від 02.02.2011 р. (7 год.40 хв.) та змінному звіті АЗС №1460, в якому відображена узагальнена інформація про залишки та рух нафтопродуктів та готівки за зміну (з 7:53 год. 01.02.11 р. до 7:48 год. 02.02.11 р.). Послідовність відображення обліку готівки в змінному звіті №1460 свідчить, що вся готівкова виручка, отримана за зміну, знаходилася на місці проведення розрахунків.

Згідно наданих позивачем документів залишок готівки на початок зміни 01.02.2011 р. становить 44 365,31 грн. (змінний звіт № 1460).

Відповідно до абз.1 п.4.5 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України від 01 грудня 2000 року № 614 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), унесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій «службове внесення» та «службова видача», якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція «службове внесення» використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z -звіту.

Згідно з X звітом денним РРО від 02.02.2011 р. готівкові кошти в сумі 44 365,31 грн. були проведені через реєстратор розрахункових операцій з використанням операції «службове внесення».

Згідно змінного звіту №1460 виручка за готівку за зміну становить 88692,06 грн. (при цьому сума відповідає даним долученого до матеріалів справи X звіту денного: готівка 89391,10 + бали 0,03 - повернення 699,07 грн.); здано грошових коштів 90 000 грн., що підтверджено X звітом денним («службова видача» - 90 000,00) та копією супровідної відомості до інкасаторської сумки №420 від 01.02.2011р.).

Залишок грошових коштів на кінець зміни становить 43057,34 грн., що підтверджено X звітом денним («в сейфі») та підписами на змінному звіті матеріально відповідальних осіб - операторів АЗС ОСОБА_1 (зміну здав) та ОСОБА_2 (зміну прийняв).

На підтвердження висновку акту перевірки відповідачем долучено до матеріалів справи покупюрний опис готівкових коштів, згідно якого наявна готівка становить 70794,80 грн.

Проте, згідно наданого в ході перевірки пояснення оператора АЗС №2 ОСОБА_1 при поданні для перерахунку готівки з сейфу вона не побачила 2000 грн., які там були (а.с.44)

Дана обставина не була врахована податковим органом та не знайшла свого відображення в акті перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про безпідставність аргументів податкового органу щодо порушення ПП «ОККО - Нафтопродукт» вимог п.п.12, 13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»., оскільки Спеціалізованою Державною податкової інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Львові не наведено жодних належних та допустимих доказів які б їх доводили.

Викладені обставини, на думку колегії суддів свідчать про те, що Спеціалізованою Державною податкової інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Львові не доведено правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, а тому вимоги позивача задоволено правомірно.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2011 р. по справі № 2а-8886/11/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі 05.03.2013 року.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.О. Большакова

В.Я. Макарик