Ухвала суду № 29782916, 27.02.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2013 р. Справа № 48982/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Носа С.П., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року у справі за позовом Приватного підприємства «Соломія плюс Олівія» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

28.03.2011 року представник Приватного підприємства «Соломія плюс Олівія» звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000012200/361/22-0 від 10.01.2011р.

В обґрунтування позову зазначає, що за наслідком проведеної позапланової перевірки ДПІ безпідставно прийшла до висновку про проведення Підприємством розрахунків між нерезидентом в межах торговельного обороту 16.05.2007р. без участі уповноваженого банку, що є порушенням вимог ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" із змінами та доповненнями. Спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийнято з порушенням, оскільки застосовані штрафні санкцій, які є видом адміністративно-господарських санкцій в розумінні ст.ст. 238, 241 Господарського кодексу України (далі - ГК України) повинні застосовуватись в межах строків, передбачених ст. 250 ГК України, що ДПІ не було враховано. Окрім того зазначає, що Підприємство не провело оплати за товар контрагенту.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року адміністративний позов задоволено. Скасовано рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000012200/361/22-0 від 10.01.2011р.

Представник Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що згідно контракту № 20/07 від 16.05.2007р. фірма-нерезидент "Z.P.U.H. DASTAL" (Польща) продала ПП «Соломія плюс Олівія» декоративні вироби з металу на загальну суму 35980,64 польських злотих. Розрахунок за товар був зроблений готівкою, без залучення банку. Прийняття оплати за вищезгадані товари було підтверджено документом № КР003185/07 від 16.05.2007р. Таким чином, позивачем допущено порушення частини 1 статті 7 ДКМ України від 19.02.1993р. №15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", яка вказує, що у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта, розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки. На підставі п.5 ч.2 ст.16 ДКМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю", та п.2.6. Постанови/Положення Національного банку від 08.02.2000р. за №49 "Про затвердження Положення про валютний контроль", здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту без участі уповноваженого банку або здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України без отримання індивідуальної ліцензії НБУ тягне за собою накладення штрафу на резидента в розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованій у валюту України за обмінним курсом НБУ на день здійснення таких операцій (при розрахунках у валюті України - на суму таких розрахунків).

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали цієї справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що Приватне підприємство «Соломія плюс Олівія» зареєстроване Реєстраційною палатою Департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради 02.06.2005р. та взято на податковий облік в органах ДПІ 07.06.2005р.

Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова згідно Наказу №615 від 16.12.2010р. проведено виїзну позапланову перевірку Підприємства з питань дотримання вимог валютного законодавства, за результатами якої складено Акт від 27.12.2010р. №680/22-0/33562948 в якому встановлено, що Підприємство розрахунки за отриманий товар з нерезидентом-фірмою "Z.P.U.H. DASTAL" (Польща) здійснювало готівкою 16.05.2007р. без залучення банку, що є порушенням вимог ст. 7 Декрету в результаті чого відповідно до ст. 16 Декрету нараховано штраф в сумі 65 019,57 грн.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000012200/361/22-0 від 10.01.2011р., яким відповідно до ст.16 Декрету та п.п. 20.1.28 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 65 019,57 грн.

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що згідно ст.7 Декрету порядок організації розрахунків у іноземній валюті у розрахунках між резидентами і .нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки.

Статтею 16 Декрету передбачено, що за порушення валютного законодавства за порушення резидентами порядку розрахунків, установленого статтею 7 цього Декрету, останні несуть відповідальність - штраф у розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких розрахунків.

Водночас відповідно до ст. 41 Конституції України конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції за порушення валютного законодавства є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в ч. 1 ст. 238 ГК України.

Стаття 238 ГК України визначає, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

В силу ст. 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом (ст.250 ГК України).

Як видно з матеріалів справи, позивач дійсно порушив вимоги ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". І це мало місце 16.05.2007 року. Податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій винесено 10.01.2011 року, тобто з пропуском терміну, як це вказано у ст. 250 ГК України.

Пункт 21.1.1. статті 21 Податкового Кодексу України встановлює, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Отже, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що штрафні (фінансові) санкції, з приводу правомірності яких виник спір за своєю правовою природою є адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими ст. 238 ГК України, застосовані до позивача поза межами граничних строків для застосування таких, а тому у ДПІ не було підстав, для прийняття оспорюваного рішення.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про скасування рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000012200/361/22-0 від 10.01.2011р.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст.160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року у справі № 2а-3716/11/1370- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді С.П. Нос

А.І. Рибачук