Ухвала суду № 29780613, 26.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2013 року м. Київ К-11741/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.04.2008 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2009 р.

у справі № 2а-3834/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранит К»

до Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранит К»(далі -позивач, ТОВ «Гранит К») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області (далі -відповідач, ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області) про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.04.2008 р. позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області № 0052122301/2 від 15.01.2008 р. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2009 р. постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.04.2008 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.04.2008 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2009 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Гранит К», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.04.2008 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2009 р. -без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області провела планову виїзну перевірку ТОВ «Гранит К»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 р. по 30.06.2007 р., за результатами якої складено акт № 2466/23-3-21034925.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у заниженні податку на прибуток у сумі 677 893,00 грн.

На підставі акта перевірки та за результатами адміністративного оскарження, ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000052301/2 від 15.01.2008 р., яким позивачу визначила податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 167 618,00 грн., у тому числі 655 670,00 грн. -основний платіж, 511 948,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податків веде податковий облік приросту (збитку) балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, що комплектують вироби, напівфабрикати, малоцінних предметів (запасів) на складах, у не завершеному виробництві й залишках готової продукції, видатки на придбання й поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових видатків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «Гранит К»на підставі договорів пайової участі здійснює будівництво житлового комплексу «Адмірал». Фізичні особи -пайовики на підставі вказаних договорів вносять кошти на будівництво ЖК «Адмірал»через рахунок ТОВ «Гранит К», що в бухгалтерському обліку, обраному підприємством, відображається проведенням проводки Дт.31, Кт.48, а в податковому обліку надходження коштів від пайовиків позивач відображає у валових доходах по першій події з урахуванням податкового зобов'язання з ПДВ.

Згідно укладених з пайовиками договорів, після завершення будівництва, побудована площа буде передана їм у власність. Житловий комплекс «Адмірал»на баланс позивача поставлений не буде.

Всі витрати по зазначеному будівництву, в частині собівартості побудованих для пайовиків площ, накопичуються на одному субрахунку 15.1 «Капітальні інвестиції». Підписання з кожним пайовиком акта приймання-передачі побудованих площ в бухгалтерському обліку відображається проведенням проводки Дт.48, Кт.151.

Отже, за дебетом рахунку 15 «Капітальні інвестиції»відображається збільшення зазначених витрат на придбання або створення матеріальних та нематеріальних необоротних активів, за кредитом -їх зменшення (введення в дію, прийняття в експлуатацію придбаних або створених нематеріальних активі тощо).

Крім того, судами встановлено, на субрахунку 15.1 «Капітальне будівництво»відображаються витрати на будівництво, що здійснюється як господарським, так і підрядним способом для власних потреб. На цьому субрахунку також ведеться облік устаткування, що підлягає монтажу в процесі будівництва, та авансові платежі для фінансування вказаного будівництва.

Кошти, які забудовник отримав від пайовика для пайової участі в будівництві об'єкта, відображаються за дебетом рахунків обліку грошових коштів, запасів і кредитом рахунку 48 «Цільове фінансування і цільові надходження»із внесенням до аналітичного відомостей про пайовика і об'єкт будівництва. Після оформлення документів про право власності пайовика на відповідну частку забудованого об'єкта й приймально-передавального акта, забудовник на відповідну вартість дебетує рахунок 48 у кореспонденції з рахунком 15.

Передані забудовнику кошти для пайової участі в будівництві об'єкта пайовик відображає за кредитом рахунків обліку грошових коштів, запасів у кореспонденції з рахунком 37 «Розрахунки з різними дебіторами». Після одержання оформлених документів про право власності й приймально-передавального акта пайовика на відповідну частку збудованого об'єкта кредитується рахунок 37 у кореспонденції з рахунком 15.

Зарахування на баланс власної частки збудованого об'єкта відображається за дебетом рахунку 10 «Основні засоби»за кредитом рахунку 15.

Розрахунок приросту - збитку товарно -матеріальних цінностей провродиться по рахунках 20.5 «Будівельні матеріали»та 22 рахунку «МБП». Частина матеріалів з рахунку 20.5 списувалась в реалізацію (Дт.90.2, Кт.20.5), а частина через списання відповідно до форми КБ-2в і КБ-3в, підписаних підрядником.

Водночас, первинними документами, що підтверджують обсяги виконаних підрядних робіт і фактичні видатки на будівництво є: акти прийому виконаних робіт (форма КБ-2), що підписується сторонами по договору та довідка про вартість виконаних робіт (форма КБ-3).

На підставі цих форм, підписаних замовником і підрядником, виконується списання будівельних матеріалів, шляхом передачі підрядникові.

Відповідно до п. 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318, визначено -витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Так, на момент, коли акти виконаних робіт підписанні не були, матеріальні цінності на рахунках 20, 22, 23 відображені позивачем в обліку приросту матеріалів згідно п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суд першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Одеського окружного адміністративного суду від 18.04.2008 р. та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2009 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області відхилити.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.04.2008 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2009 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов