Постанова № 29780550, 06.03.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2013 року

м. Полтава

Справа №816/390/13-а

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Кукоба О.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полум’я Кремінь" до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, треті особи: Приватне підприємство "Екобудсервіс-Плюс", Приватне підприємство "Індбуд" про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полум'я Кремінь" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, треті особи: Приватне підприємство "Екобудсервіс-Плюс", Приватне підприємство "Індбуд" про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення від 20 грудня 2012 року №0007481502/2157.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на безпідставність доводів контролюючого органу про порушення ТОВ "Полум'я Кремінь" вимог податкового законодавства.

Представник позивача в ході судового розгляду справи позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в наданих до суду письмових запереченнях просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, встановлені документальною позаплановою невиїзною перевіркою ТОВ "Полум'я Кремінь" по питанню взаємовідносин з ПП "Екобудсервіс-Плюс" за квітень, травень, вересень, жовтень, грудень 2010 року та ПП "Індбуд" за лютий 2011 року.

У судове засідання 28 лютого 2013 року треті особи явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином, причин неявки суду не повідомили.

З огляду на приписи частин четвертої, шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 лютого 2013 суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полум'я Кремінь" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 33357300; перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ та відповідно до свідоцтва №100272538 є платником податку на додану вартість з 16 червня 2005 року (т. І, а.с. 36, 38, 39).

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності позивача за КВЕД є: монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування (43.22), інші будівельно-монтажні роботи (43.29), оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (46.49), оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (46.73), оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього (46.74), діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (71.12) (т. І, а.с. 37).

Фахівцем Кременчуцької ОДПІ в період з 15 листопада 2012 року по 21 листопада 2012 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Полум'я Кремінь" по питанню взаємовідносин з ПП "Екобудсервіс-Плюс" (код ЄДРПОУ 35439746) за квітень, травень, вересень, жовтень, грудень 2010 року та ПП "Індбуд" (код ЄДРПОУ 34411735) за лютий 2011 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт від 28 листопада 2012 року №5022/15-222/33357300 (т. І, а.с. 40-66; далі по тексту - Акт перевірки), в якому вказано на порушення позивачем вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині завищення податкового кредиту в розмірі 75 556 грн. та статей 198, 201 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту в розмірі 47 666 грн. 67 коп.

Не погодившись з доводами, викладеними у Акті перевірки, позивач надіслав на адресу Кременчуцької ОДПІ заперечення від 07 грудня 2012 року (т. І, а.с. 68-71).

На підставі вищезазначеного висновку Акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 20 грудня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0007481502/2157, відповідно до якого платнику податків збільшено суму грошового зобов’язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 154 028 грн. 34 коп. (в т.ч., 123 222 грн. 67 коп. - основний платіж, 30 805 грн. 67 коп. - штрафні (фінансові) санкції) (т. ІІІ, а.с. 72).

Не погоджуючись із даним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з вимогою про визнання його нечинним та скасування.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб’єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв’язку з чим перевіряє чи прийнято його: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем на підставі податкових накладних, виписаних ПП "Екобудсервіс-Плюс" (код ЄДРПОУ 35439746), зараховано до складу податкового кредиту за квітень 2010 року суму податку на додану вартість в розмірі 12 513 грн. 20 коп., вересень 2010 року - 5 784 грн. 60 коп., жовтень 2010 року - 14 291 грн. 20 коп., грудень 2010 року - 38 522 грн. 20 коп.

Крім того, на підставі податкової накладної, виписаної ПП "Індбуд" (код ЄДРПОУ 34411735), ТОВ "Полум'я Кремінь" віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ за лютий 2011 року суму податку в розмірі 47 666 грн. 67 коп.

Однак, перевіркою виявлено безпідставне віднесення до складу податкового кредиту вищезазначених сум, внаслідок чого відповідач дійшов висновку щодо завищення платником податків податкового кредиту у вказаних періодах загалом на 118 777 грн. 87 коп. Окрім того, Кременчуцька ОДПІ стверджує про завищення позивачем податкового кредиту за травень 2010 року на суму 4 444 грн. 80 коп.

При цьому, вказаний висновок контролюючий орган мотивує відсутністю ПП "Екобудсервіс-Плюс" та ПП "Індбуд" за місцезнаходженням, а також звертає увагу на дані податкової звітності третіх осіб. Зокрема, зазначає про відсутність у останніх трудових ресурсів, виробничого, транспортного та торгівельного обладнання, сировини тощо.

Спираючись на вищевикладене, відповідач стверджує про нікчемність договірних зобов’язань між ТОВ "Полум'я Кремінь" та ПП "Екобудсервіс-Плюс", ПП "Індбуд".

Разом з тим, суд не погоджується з такими доводами контролюючого органу та вважає за необхідне зазначити наступне.

Правовідносини, що виникали у зв'язку з формуванням платником податку податкового кредиту до 01 січня 2011 року регулювалися статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (в редакції, чинній на момент відображення спірних операцій в податковому обліку).

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з 01 січня 2011 року врегульовано розділом V Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Виходячи зі змісту статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", статті 198 Податкового кодексу України, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Відтак, надаючи правову оцінку рішенню контролюючого органу про визначення платнику податків грошових зобов’язань, суд має дослідити факт здійснення господарської операції (її реальність/товарність), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що ТОВ "Полум'я Кремінь" 01 квітня 2010 року укладено договір субпідряду №01/П-04-10 з ПП "Екобудсервіс-Плюс", за умовами якого останнє взяло на себе зобов’язання з виконання робіт по монтажу трубопроводів холодного та гарячого водопостачання, каналізації, системи опалення, газопостачання згідно складеної сторонами кошторисної документації (т. ІІ, а.с. 21).

В ході здійснення даних господарських операцій ПП "Екобудсервіс-Плюс" виписано та передано позивачу податкові накладні: від 29 квітня 2010 року №29/П на загальну суму 48 079 грн. 20 коп., в т.ч. ПДВ - 8 013 грн. 20 коп.; від 29 квітня 2010 року №30/П на загальну суму 27 000 грн., в т.ч. ПДВ - 4 500 грн.; від 30 вересня 2010 року №527 на загальну суму 9 706 грн. 80 коп., в т.ч. ПДВ - 1 617 грн. 80 коп.; від 30 вересня 2010 року №528 на загальну суму 25 000 грн. 80 коп., в т.ч. ПДВ - 4 166 грн. 80 коп.; від 29 жовтня 2010 року №811 на загальну суму 11 845 грн. 20 коп., в т.ч. ПДВ - 1 974 грн. 20 коп.; від 29 жовтня 2010 року №810 на загальну суму 28 294 грн. 80 коп., в т.ч. ПДВ - 4 715 грн. 80 коп.; від 29 жовтня 2010 року №812 на загальну суму 45 607 грн. 20 коп., в т.ч. ПДВ - 7 601 грн. 20 коп.; від 30 грудня 2010 року №969 на загальну суму 231 133 грн. 20 коп., в т.ч. ПДВ - 38 522 грн. 20 коп. (т. ІІ, а.с. 13-20).

Дослідивши копії вищевказаних податкових накладних судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Окрім того, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Полум'я Кремінь" 24 січня 2011 року укладено договір №24/П-01-11 з ПП "Індбуд", за умовами якого останнє взяло на себе зобов’язання з виконання робіт по монтажу трубопроводів холодного та гарячого водопостачання, каналізації, системи опалення, газопостачання згідно погодженої сторонами кошторисної документації (т. І, а.с. 125-126).

За наслідками здійснення даних господарських операцій ПП "Індбуд" виписано та передано позивачу податкову накладну від 28 лютого 2011 року №109 на загальну суму 286 000 грн., в т.ч. ПДВ - 47 666 грн. 67 коп.

Дослідивши в судовому засіданні копію даної податкової накладної судом встановлено, що її оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідачем не оспорюється той факт, що на момент виписки вищезазначених податкових накладних ПП "Екобудсервіс-Плюс" та ПП "Індбуд" мали статус платників податку на додану вартість та були зареєстровані як юридичні особи у встановленому законодавством порядку (т. І, а.с. 122- 123, т. ІІ, а.с. 1-3).

Таким чином, вищенаведені податкові накладні підтверджують факт придбання позивачем монтажних робіт у ПП "Екобудсервіс-Плюс" загальною вартістю 426 667 грн. 20 коп. (в т.ч. ПДВ - 71 111 грн. 20 коп.) та ПП "Індбуд" - 286 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 47 666 грн. 67 коп.), а відтак, в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України є належним доказом у справі.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій позивачем до матеріалів адміністративної справи надано копії: актів прийому - передачі матеріалів, актів здачі - прийняття робіт, довідок про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма №КБ-3), актів приймання виконаних будівельних робіт (типова форма №КБ-2в), локальних кошторисів з розрахунком договірної ціни (т. І, а.с. 128 - 284, т. ІІ, а.с. 23-256; т. ІІІ, а.с. 1-170).

Дослідивши в судовому засіданні вищевказані копії документів, судом встановлено, що вони відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, тобто є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належний доказ у справі.

Оплату придбаних робіт позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки ПП "Екобудсервіс-Плюс" та ПП "Індбуд", що підтверджується виписками установи банку (т. І, а.с. 129, т. IІ, а.с. 6-12).

Суд зазначає, що відповідачем в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Полум'я Кремінь" не витребовувалися та не досліджувалися первинні документи бухгалтерського обліку, а відтак - не перевірялася реальність здійснення спірних господарських операцій.

Разом з тим, реальність здійснення спірних господарських операцій з ПП "Екобудсервіс-Плюс" у квітні, вересні, жовтні, грудні 2010 року та з ПП "Індбуд" у лютому 2011 року підтверджується зібраними по справі письмовими доказами.

Окрім того, в матеріалах справи знаходиться копія ліцензії Полтавської обласної державної адміністрації, що видана ПП "Екобудсервіс-Плюс" на право здійснення будівельної діяльності строком дії з 23 листопада 2007 року по 23 листопада 2012 року (т. ІІ, а.с. 4) та копія ліцензії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, виданої ПП "Індбуд" на право здійснення будівельної діяльності терміном дії з 11 серпня 2006 року по 11 серпня 2011 року (т. І, а.с. 124).

Отже, виконання спірних господарських операцій узгоджується з основним видом господарської діяльності позивача та його контрагентів, а також відповідає меті та змісту діяльності даних суб’єктів господарювання.

Висновок податкового органу щодо відсутності підстав для віднесення вищезазначених сум ПДВ до податкового кредиту є необґрунтованим та безпідставним, оскільки підприємство сформувало свій податковий кредит, в порядку встановленому статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та розділом V Податкового кодексу України, на підставі податкових накладних, виданих його контрагентами.

Доводи відповідача про відсутність у ПП "Екобудсервіс-Плюс" та ПП "Індбуд" основних засобів та працівників з посиланням на відомості податкової звітності таких підприємств суд вважає безпідставними, оскільки відсутність у декларації з податку на прибуток вказаних підприємств відомостей про амортизацію не є доказом відсутності на балансі підприємств основних засобів.

Окрім того, як зазначалося судом вище, третіми особами у встановленому законодавством порядку отримано ліцензії на право здійснення будівельної діяльності. Так, однією з умов отримання таких ліцензій є наявність у ліцензіата власних чи орендованих виробничих потужностей та відповідних фахівців.

Посилання контролюючого органу на результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Екобудсервіс-Плюс" щодо підтвердження господарських правовідносин із платниками податків, камеральної перевірки щодо підтвердження господарських правовідносин з ТОВ "Креміньтрансбіт", документальної невиїзної перевірки з питань правильності визначення та повноти нарахування ПДВ по взаємовідносинам з ПП "Нафта - Капітал" та позапланової невиїзної документальної перевірки ПП "Індбуд" з питань правовідносин ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс" як на підставу для донарахування добросовісному платнику податків (яким є позивач) грошового зобов’язання зі сплати податку на додану вартість суперечать практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду України.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов’язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України неодноразово висловлювала правову позицію в даній категорії справ, відповідно до якої: якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум, сплачених в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту у разі, якщо останній має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту (постанови ВСУ від 09 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Частиною першою статті 218 Господарського кодексу України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, добросовісний платник податків не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов’язку щодо сплати податків іншим суб’єктом господарювання.

З аналогічних підстав суд відхиляє доводи контролюючого органу про вчинення порушень вимог податкового законодавства контрагентами третіх осіб в ланцюгах постачання.

Що стосується доводів контролюючого органу про нікчемність договірних правовідносин, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як визначено частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

За приписами статті 228 вказаного Кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Однак, в ході судового розгляду справи наявності таких доказів не встановлено. Так само, відповідачем як суб’єктом владних повноважень не надано доказів в підтвердження того, що договори субпідряду від 01 квітня 2010 року №01/П-04-10, від 24 січня 2011 року №24/П-01-11 суперечать вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також, що укладення таких правочинів не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

Слід зазначити, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (адже діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених статтями 191, 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (адже наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (адже відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним тощо.

Разом з тим, реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "Полум'я Кремінь" та ПП "Екобудсервіс-Плюс" у квітні, вересні, жовтні, грудні 2010 року, між ТОВ "Полум'я Кремінь" та ПП "Індбуд" у лютому 2011 року на підставі вищевказаних договорів підтверджується належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку, копії яких наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, суд дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача про нікчемність договірних правовідносин сторін.

З огляду на вищенаведені фактичні обставини справи, суд вважає, що висновок податкової інспекції про завищення ТОВ "Полум'я Кремінь" податкового кредиту за квітень 2010 року - на суму 12 513 грн. 20 коп., вересень 2010 року - 5784 грн. 60 коп., жовтень 2010 року - 14 291 грн. 20 коп., грудень 2010 року - 38 522 грн. 20 коп. та лютий 2011 року - 47 666 грн. 67 коп. здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства України та фактичних обставин справи.

Разом з тим, що стосується доводів Кременчуцької ОДПІ про завищення позивачем податкового кредиту за травень 2010 року на суму 4 444 грн. 80 коп., суд встановив наступне.

Як стверджував в судових засіданнях 11 лютого, 25 лютого, 28 лютого 2013 року представник позивача, ТОВ "Полум'я Кремінь" не мало господарських правовідносин з ПП "Екобудсервіс-Плюс" у травні 2010 року, у зв’язку з чим доводи контролюючого органу в даній частині є неправомірними.

Водночас, зі змісту наданого відповідачем до матеріалів адміністративної справи додатку №5 до податкової декларації з ПДВ ТОВ "Полум'я Кремінь" за травень 2010 року "Розшифровка податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" судом встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту за вказаний звітний період віднесено суму податку на додану вартість в розмірі 4 444 грн. 80 коп. по господарським операціям з контрагентом ПП "Екобудсервіс-Плюс" (ІПН 354397416019) /т. V, а.с. 124/.

Таким чином, факт віднесення позивачем до складу податкового кредиту за травень 2010 року господарських правовідносин з ПП "Екобудсервіс-Плюс" на суму 4 444 грн. 80 коп. підтверджується відображенням даної суми у додатку №5 до податкової декларації з ПДВ ТОВ "Полум'я Кремінь" за травень 2010 року "Розшифровка податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" /т. V, а.с. 124/.

Як зазначалося судом вище, дані податкового обліку платником податків формуються виключно на підставі даних бухгалтерського обліку. У свою чергу, дані бухгалтерського обліку такий платник зобов’язаний формувати на підставі належним чином оформлених первинних документів, що підтверджуватимуть реальність здійснення конкретно взятої господарської операції.

А відтак, за відсутності у позивача належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджували б факт здійснення ТОВ "Полум'я Кремінь" господарських операцій з ПП "Екобудсервіс-Плюс" у травні 2010 року загальною вартістю товарів (робіт, послуг) 26 668 грн. 80 коп. (в т.ч. ПДВ - 4 444 грн. 80 коп.), останній не має права на віднесення вказаної суми податку до складу податкового кредиту відповідного звітного (податкового) періоду.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку щодо правомірності доводів Кременчуцької ОДПІ про завищення позивачем податкового кредиту за травень 2010 року на суму 4 444 грн. 80 коп.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Так, зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії та згідно з частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 20 грудня 2012 року №0007481502/2157 в частині донарахування платнику податків грошового зобов’язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 148 472 грн. 34 коп. (в т.ч., за основним платежем - 118 777 грн. 87 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 29 694 грн. 47 коп.).

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відтак, стягненню на користь позивача підлягають понесені останнім витрати зі сплати судового збору в розмірі 1484 грн. 73 коп.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Полум’я Кремінь" до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, треті особи: Приватне підприємство "Екобудсервіс-Плюс", Приватне підприємство "Індбуд" про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 20 грудня 2012 року №0007481502/2157 в частині донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Полум’я Кремінь" грошового зобов’язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 148 472 грн. 34 коп. (в т.ч., за основним платежем - 118 777 грн. 87 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 29 694 грн. 47 коп.).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полум’я Кремінь" (код ЄДРПОУ 33357300) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1484 (одна тисяча чотириста вісімдесят чотири) гривні 73 (сімдесят три) копійки.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Кукоба