Рішення № 29777608, 28.02.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/9/12-18/19/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.13 Справа № 5009/807/12

за позовом прокурора Приморського району Запорізької області (72100, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Леніна, 25)

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах: Приморської районної державної адміністрації Запорізької області (72100, Запорізька область, м. Приморськ, вулиця Пролетарська, 110)

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: державне підприємство "Приморське лісове господарство" (72100, Запорізька область, місто Приморськ, вул. Пролетарська, 9)

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: відділ держкомзему у Приморському районі Запорізької області (72100, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Пролетарська, 119)

про стягнення шкоди в розмірі 10 168,75 грн.,

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився;

від прокуратури: Красних О.О., посвідчення № 003957 від 13.09.2012 р.

від Державної інспекції сільського господарського в Запорізькій області: Лісницька Лілія Василівна, довіреність б/н від 28.02.2013 р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 01.03.2012 року звернувся прокурор Приморського району Запорізької області в інтересах держави: в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, в особі - Приморської районної державної адміністрації Запорізької області до відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. державного підприємства «Приморське лісове господарство» та 2. відділу Держкомзему у Приморському районі Запорізької області про відшкодування шкоди в розмірі 10 168,75 грн., заподіяної внаслідок самовільного зайняття та використання не за цільовим призначенням земельної ділянки. В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилався на статтю 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 157, 211 Земельного кодексу України.

Постановою Вищого господарського суду України у справі № 5009/807/12 від 12.12.2012 р. постанова Донецького апеляційного господарського суду від 12.06.2012 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 23.04.2012 р. скасовані; справа передана на розгляд до господарського суду Запорізької області.

Протоколом автоматичного розподілу справи між суддями, справу № 5009/807/12 (номер провадження 17/9/12) передано на розгляд судді Носівець В.В. Ухвалою суду від 10.01.2013 р. справу № 5009/807/12 прийнято суддею Носівець В.В. до провадження, справі присвоєно номер провадження 17/9/12-18/19/13, судове засідання призначено на 06.02.2013 р. Ухвалою суду від 06.02.2013 р. розгляд справи був відкладений на 21.02.2013 р. у зв'язку з неявкою представників сторін, необхідністю встановлення фактичних обставин справи. У зв'язку із неявкою представників позивача, відповідача та третьої особи-2, необхідністю витребування у сторін документів для всебічного розгляду справи, судове засідання було відкладено на 28.02.2013 р., сторони зобов'язано надати документи і матеріали, які необхідні для розгляду справи. Також в порядку ст. 30 ГПК України в судове засідання було викликано представника Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області.

В судовому засіданні 28.02.2012 р. прокурор наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, що зазначені в позові, надав суду пояснення щодо заявлених позовних вимог.

Позивач вимоги суду, що викладені в попередніх ухвалах суду не виконав. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач письмового відзиву до суду не направив, документи, які були витребувані судом також не надав, представник відповідача в судове засідання не з'явився. Між тим, матеріали справи (т. 1 ар. с. 29) містять пояснення ОСОБА_1 надані помічнику прокурора Приморського району, відповідно до яких він зазначив, що в його користуванні знаходиться 60 га землі на підставі договору оренди, які він щороку оброблює та вирощує сільськогосподарські культури. Внаслідок засміченістю бур'янами земельної ділянки, яка знаходиться поряд із ділянкою відповідача, ним з метою запобігання розростання цього буряна було розорано засмічену ділянку. Про те, що розорана ділянка належить до земель державного лісового фонду відповідач не знав. Також зазначив, що прямого умислу щодо нанесення лісовому господарству шкоди не було, адміністративний штраф у розмірі 850,00 грн. був сплачений у встановлений строк в добровільному порядку.

Від ДП «Приморське лісове господарство» до суду найшов супровідний лист № 135 від 22.02.2013 р. (вх № 09-06/4098 від 28.02.2013 р.) з актом обстеження земельної ділянки квартал 28 виділ 2, складений 19.10.2009 р. працівниками Маринівського лісництва. В акті обстеження зазначено, що ділянка представляє собою покатий схил, нижня мережа проходить по балці, а верхня уявляє собою сполошну рівну смугу, яка межує з багатьма паями мешканців с. Зеленівка. Також зазначено, що мешканці прибрали розмежовуючи знаки, самовільно захопили всю ділянку та незаконно її засівають сільськогосподарськими культурами. Внаслідок відмови пайщиків визначити межі землі, яка їм належить, не можливо встановити верхню межу ділянки. Під час перевірки площа земельної ділянки частково засіяна озимими, частково звільнена із-під соняшника, частково розорана.

Представник відділу Держкомзему у Приморському районі Запорізької області в судове засідання не з'явився, вимоги суду не виконав. У листі, що надійшов на адресу суду 21.02.2013 р., повідомлялося: на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.2012 року № 1300 "Про утворення територіальних органів Державної інспекції сільського господарства" в областях утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної інспекції сільського господарства. Пунктом 2 вищезазначеної постанови встановлено, що територіальні органи утворені згідно з пунктом 1 цієї постанови, є правонаступниками територіальних органів Державного комітету із земельних ресурсів, у частині виконання такими територіальними органами повноважень із здійснення державного контролю за використанням та охороною земель. Відповідно до п. 4 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 р. № 459/2011 Держсільгоспінспекція України та її територіальні органи відповідно до покладених на них завдань, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності. У зв'язку із набранням чинності Законом України № 4444-VI від 21.03.2012 р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель", функції щодо здійснення контролю за використанням та охороною земель передані до Державної інспекції сільського господарства та її територіальним органам та відповідно матеріали, що стосувались діяльності сектору Держземінспекції Відділу Держкомзему у Приморському районі Запорізької області у березні 2012 року були передані правонаступнику територіальних органів Державного комітету із земельних ресурсів, у частині виконання такими територіальними органами повноважень із здійснення державного контролю за використанням та охороною земель територіальному органу Державної сільськогосподарської інспекції. На даний час жодні матеріали щодо земельної ділянки, яка обстежувалась інспектором і щодо встановлення факту правопорушення відповідачем вимог земельного законодавства у Відділі відсутні.

В судовому засіданні 28.02.2013 р., в порядку ст. 30 ГПК України, приймав участь старший інспектор Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області Лісницька Лілія Василівна, яка надала пояснення щодо заявлених прокурором позовних вимог, а саме зазначила, що 21.10.2011 р., проводилась перевірка додержання вимог земельного законодавства ДП «Приморський лісгосп». В результаті перевірки встановлено, що на території земель Зеленівської сільської ради у Маринівському лісництві, в порушення вимог чинного законодавства, а саме: ст.ст. 19, 20, 57, 125, 126 Земельного кодексу України ФОП ОСОБА_1 самовільно використовує земельну ділянку площею 0,42 га в квадраті 28 виділ 2 (по матеріалам лісовпорядкування) із земель лісового фонду ДП «Приморський лісгосп». На час обстеження ділянка була розорана, також було видно пожнивні залишки соняшника. Такі дії було кваліфіковано як «самовільне зайняття земельної ділянки та використання не за цільовим призначенням» з наступних причин: зі слів працівників ДП «Приморський лісгосп» зазначена земельна ділянка використовувалася ФОП ОСОБА_1 під посів сільськогосподарських культур протягом попередніх трьох років. Документів, які б свідчили про правомірність використання відповідачем зазначеної земельної ділянки не надано. Заперечень зі сторони ОСОБА_1 при складанні адміністративного матеріалу не було, останній в добровільному порядку сплатив суму штрафу у розмірі 850 грн. за самовільне використання земельної ділянки. На питання суду щодо розміру площі земельної ділянки на якій проводилась перевірка та встановлені факти порушення відповідачем приписів діючого законодавства зазначила наступне: земельна ділянка, яка була об'єктом обстеження розташована на нерівній території, яка має впадини, яри тощо, інструменти (механізми тощо), яки б дозволяли під час перевірки таких земельних ділянок визначити точну площу, нажаль, відсутні, тому в актах обстежень інспекторами зазначається орієнтовна площа дуже близька до фактичної.

Справа розглянута за наявними в ній матеріалами, без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 28.02.2013 р. розгляд справи був закінчений, судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора, третьої особи-1 та старшого державного інспектора Державної інспекції сільського господарського в Запорізькій області, суд,

ВСТАНОВИВ:

Предметом позовних вимог є стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 шкоди в розмірі 10 168,75 грн., заподіяної внаслідок самовільного зайняття та використання не за цільовим призначенням земельної ділянки із земель лісового фонду, розташовану на території Зеленівської сільської ради за межами населеного пункту, площею 0,42 га в квадраті 28 виділ 2 лісового фонду ДП «Приморський лісгосп».

В ході розгляду справи судом з'ясовано наступне: старшим державним інспектором з контролю за використанням і охороною земель Лісницькою Л.В., за участю землевпорядника Зеленівської сільської ради, головного контролера-ревізора КРВ у Приморському районі була обстежена земельна ділянка, розташована на території Зеленівської сільської ради за межами населеного пункту, площею 0,42 га із земель лісового фонду (нелісовкриті землі, державна форма власності) ДП «Приморський лісгосп» на предмет самовільного зайняття та використання не за цільовим призначенням, про що складені два акти обстеження земельної ділянки б/н від 21.10.2011 р. В результаті обстежень встановлено, що земельна ділянка лісового фонду площею 0,42 га самовільно, без зміни цільового призначення, без правовстановлюючих документів, використовується СПД ОСОБА_1 для вирощування сільськогосподарських культур.

Старшим державним інспектором з контролю за використанням і охороною земель Лісницькою Л.В., за участю землевпорядника Зеленівської сільської ради, головного контролера-ревізора КРВ у Приморському районі, лісничого Маринівського лісництва ДП «Приморський лісгосп» 21 жовтня 2011 р. у присутності ФОП ОСОБА_1, відповідно до вимог ст. ст. 6, 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» була проведена перевірка з питання додержання вимог земельного законодавства про використання земель лісового фонду відповідачем.

В результаті перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в порушення вимог статей 19, 20, 57, 125, 126 Земельного кодексу України самовільно використовує земельну ділянку лісового фонду (угіддя - нелісовкриті землі) орієнтованою площею 0,42 га із земель ДП «Приморський лісгосп» на території Зеленівської сільської ради. Ділянка розорана, використовується для вирощування сільськогосподарських культур. В результаті порушень ФОП ОСОБА_1 нанесена шкода ДП «Приморський лісгосп» в розмірі 10 168,75 грн. (2 617,75 грн. за нецільове використання та 7 551,00 грн. - за самовільне захоплення). Розрахунок розміру шкоди здійснювався на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву, затвердженої постановою КМУ № 963 від 25.07.2007 р.

За результатами перевірки складений Акт дотримання вимог земельного законодавства від 21.10.2011 р.

Внаслідок порушення вимог земельного законодавства України державним інспектором було складено протокол про адміністративне правопорушення від 21.10.2011р. № 0056.

На підставі протоколу була винесена постанова № 0052 від 21.10.2011 р. про визнання ФОП ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладання на нього адміністративного стягнення в розмірі 850 грн. за самовільне зайняття земельної ділянки.

Цього ж дня (21.10.2011 р.) внаслідок самовільного використання відповідачем земельної ділянки площею 0,42 га лісового фонду (нелісовкриті землі) для вирощування сільськогосподарських культур, керуючись ст. ст. 19, 20, 57, 125, 126 Земельного кодексу України старшим державним інспектором з контролю за використанням і охороною земель був винесений припис № 0109, яким зобов'язано ФОП ОСОБА_1 в місячний термін припинити користування зазначеною земельною ділянкою та повернути її власнику.

Копії складених державним інспектором документів були надіслані поштою на адресу відповідача 24.10.2011 р., про що були здійснені позначення державним інспектором.

Доказів, яки б свідчили про оскарження відповідачем зазначених вище актів перевірки, припису та протоколу про накладання адміністративного стягнення суду не надано, що дало дійти висновку про визнання відповідачем своїх протиправних дії та правомірність накладання на нього адміністративного стягнення.

До того ж, матеріали справи містять квитанцію № 99120.245.1 від 11.11.2011 р. (том 1, ар.с. 88), відповідно до якої, відповідач на виконання постанови про накладання адміністративного стягнення № 0052 від 21.10.2011 р. здійснив оплату штрафу у розмірі 850,00 грн.

Разом з тим, відповідач сплату шкоди у розмірі 10 168,75 грн. в добровільному порядку не здійснив, що стало підставою для звернення прокурора з позовом до суду.

Дослідивши наявні матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення шкоди заподіяної державі в розмірі 10 168,75 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 7 551,00 грн., решта вимог є безпідставними та задоволенню не підлягають виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

При вирішенні спору про стягнення шкоди суд повинен враховувати приписи статті 1166 ЦК України, яка встановлює загальні підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Для застосування цієї статті між боржником (завдавачем) шкоди та кредитором (потерпілим) не може бути ніяких договірних відносин.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, завдана шкода відшкодовується у повному обсязі.

Виходячи з загальних принципів цивільного права для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди потрібна наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Тобто відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами ЦК відповідальність настає незалежно від вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення шкоди, прокурор або позивач повинен довести наявність шкоди (їх розмір), протиправність дій відповідача, та причинного зв'язку між шкодою позивача та протиправними діями відповідача.

Як вже було зазначено вище підставою для відшкодування відповідачем шкоди стало самовільне зайняття та використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, тобто державним інспектором з контролю за використанням і охороною земель встановлено два правопорушення: самовільне зайняття земельної ділянки та використання не за цільовим призначенням.

Приписами статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» встановлено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.

Відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (з наступними змінами) зазначено, що після прийняття органом державної влади або місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки у власність або в користування, затвердження результатів аукціону, укладення відповідної цивільно-правової угоди, набуття права власності на житловий будинок, будівлю, споруду особа має право на одержання земельної ділянки у власність або в користування і право вимагати оформлення документів, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).

За відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або у користування юридична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної власності.

Пунктом 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (з наступними змінами) зазначено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Відповідач доказів, які підтверджували правомірне користування земельною ділянкою лісового фонду (угіддя - нелісовкриті землі) площею 0,42 га із земель ДП «Приморський лісгосп» на території Зеленівської сільської ради, тобто наявність у нього встановлених чинним законодавством обов'язкових документів, суду не надав. Також відповідачем не доведено наявності у нього права на отримання земельної ділянки у користування, вжиття ним заходів до оформлення права користування земельною ділянкою тощо.

Аналіз зазначених обставин свідчить про правомірність встановлення державним інспектором з контролю за використання і охороною земель факту порушення ФОП ОСОБА_1 приписів земельного законодавства України, а отже і наявність в діях відповідача складу цивільного правопорушення, а саме неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою і вини особи, яка заподіяла цю шкоду самовільним зайняттям земельної діялнки.

Пунктом «б» частини 1 ст. 211 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 року № 110 (із змінами, внесеними наказом Держземінспекції 27.06.2008 р. N 84) «Про затвердження Методичних рекомендацій самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою КМУ від 25.07.2007 р. № 963» встановлено, що підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки.

Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є вказані документи в їх сукупності, оскільки саме такі документи можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

Відповідно до п. 4 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається за наступною формулою (для всіх категорій земель, крім земель житлової та громадської забудови): Шс = Пс х НП х Кф х Кі

де Шс - розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень;

Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів;

Нп - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1, з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3;

Кф - коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4;

Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначаються відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою КМУ від 12.05.2000 р. № 783.

Наданий розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, здійснений відповідно до вищезазначеної Методики, відповідає приписам діючого законодавства.

Таким чином, враховуючи положення ст. ст. 32-34 ГПК України прокурор та позивач довели факт наявності в діях ФОП ОСОБА_1 неправомірної поведінки, яка полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки, відсутності у відповідача передбачених чинним законодавством правовстановлюючих документів щодо користування зазначеною у позові земельною ділянкою та правомірність стягнення шкоди у розмірі 7 551,00 грн.

Стосовно вимоги щодо стягнення шкоди у розмірі 2 617,75 грн., заподіяної внаслідок використання відповідачем земельної ділянки лісового фонду (угіддя - нелісовкриті землі) площею 0,42 га із земель ДП «Приморський лісгосп» на території Зеленівської сільської ради не за цільовим призначенням, суд зазначає наступне:

Кожна земельна ділянка, незалежно від форми власності чи використання, має конкретне цільове призначення. Цільове призначення земельної ділянки окреслюється встановленими законодавством та конкретизовані відповідними органами влади допустимими межами використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами.

Цільове призначення земельних ділянок, які надані громадянам та юридичним особам у власність чи постійне користування, зазначається в державних актах на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою. З цією метою до форми бланків зазначених державних актів введена графа "Цільове призначення (використання) земельної ділянки" (форма бланку затверджена постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" від 2 квітня 2002 р. № 449 (зі змінами внесеними згідно з Постановою КМУ № 1019 від 12.11.2008 р.) Цільове призначення земельної ділянки, яка надана в оренду, визначається в договорі оренди. Згідно зі ст. 15 Закону України "Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 р. № 161-XIV, до істотних умов договору оренди земельної ділянки, які обов'язково обумовлюються в договорі, належить "цільове призначення, умови використання й збереження якості землі".

Принцип цільового використання земель пронизує зміст усіх інститутів земельного права, виходячи з того, що цільове призначення земель - це встановлені законодавством порядок, умови, межа експлуатації (використання) земельних ділянок для досягнення конкретних цілей з урахуванням категорій земель, який мають особливий правовий режим.

Основою для встановлення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідної категорії земель. Поділ земельного фонду країни на категорії передбачений Земельним кодексом України.

Закон України "Про землеустрій" дає окреме визначення поняття "цільове призначення земельної ділянки" як використання її за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згаданий порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 № 502.

Частиною 1 ст. 56 Земельного кодексу України встановлено, що землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Статтею 91 Земельного кодексу України встановлено, що власники земельних ділянок зобов'язані, зокрема, забезпечувати використання їх за цільовим призначенням.

Положеннями ст. 96 Земельного кодексу України встановлено, що землекористувачі зобов'язані: а) забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; в) своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем. Законом можуть бути встановлені інші обов'язки землекористувачів.

З цього слідує, що у разі виявлення правопорушення щодо використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, особа яка притягується до відповідальності перш за все є її власник та землекористувач, які відповідно до приписів діючого законодавства зобов'язані вживати всіх заходів дотримання правил встановлених законами.

Отже, суб'єктом правопорушення, передбаченого пунктом «г» статті 211 Земельного кодексу України (невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням), є власник або користувач земельної ділянки, на якого законодавством чи договором оренди, відповідно, покладено обов'язок використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, а тому відповідач не може за встановленими судом обставинами справи, бути суб'єктом відповідальності за вказані дії.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи вищенаведені обставини, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора та позивача щодо стягнення з відповідача шкоди у розмірі 2 617,75 грн., заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

З урахуванням чого, позов задоволено частково.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України (розрахунковий рахунок Зеленівської сільської ради № 33111331700284, МФО 813015, банк ГУДКУ у Запорізькій області, ЄДРПОУ 37917236, код платежу 24062100) 7 551,00 грн. (сім тисяч п'ятсот п'ятдесят одну грн. 00 коп.) шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки, стягувач: Приморська районна державна адміністрація Запорізької області (72100, Запорізька область, місто Приморськ, вулиця Пролетарська, 110, код ЄДРПОУ 02126372). Видати наказ.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету (одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжі (Орджонікідзевський район),22030001, банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025409, № рахунку 31215206783007, код класифікації доходів бюджету 22030001) 1 195,17 грн. (одну тисячу сто дев'яносто п'ять грн. 17 коп.) судового збору. Видати наказ.

4. В інший частині позову - відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 06 березня 2013 р.