Постанова № 29774057, 27.02.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2013 року Справа № 812/336/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чиркіна С.М.

при секретарі: Камінській М.В.

за участю :

представників позивача: Нестеренко С.В., Докукіна В.В.,

представника відповідача: Каменєва О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «КФ «Кримвуглебуд» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0001512310 та № 0001502310 від 11.10.2012 року -

ВСТАНОВИВ:

10 січня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «КФ «Кримвуглебуд» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0001512310 та № 0001502310 від 11.10.2012 року.

В обґрунтування позову послався на неправомірність проведення відповідачем документальної невиїзної перевірки, у період з 21 по 27 вересня 2012 року за період з 01.06.2010р. по 31.07.2010р. та складення акту №1144/223-36369112 від 03.10.2012р., оскільки відповідачу були надані належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи, письмові пояснення та у останнього не було підстав призначати та проводити перевірку.

Позивач також не згоден із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями №0001512310 та №0001502310 форми «Р», оскільки в якості єдиного приводу для визнання безпідставним нарахування позивачем податкового кредиту з ПДВ та валових витрат відповідач послався на висновки перевірки, складені на підставі вироку Брянківського районного судом Луганської області по кримінальній справі №1-291/2011 за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст.28 ч.3, 205 ч.2, 396 ч. І КК України.

Позивач наполягав на необґрунтованому посиланні відповідача на вирок суду як на підставу визнання договорів нікчемними, оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ніколи не були ані засновниками, ані керівниками контрагента позивача - ПП «Іллекс Луганськ», ніякого відношення до створення (придбавання) та управління зазначеним підприємством вони не мали ані на час спірних господарських операцій, ані пізніше.

При цьому заміна власника ПП «Іллекс Луганськ» за даними ЄДРПОУ відбулася лише 17.12.2010 року, тобто набагато пізніше, ніж відбулися господарські операції.

Додатково наполягав на відсутності у відповідача повноважень визнавати певні угоди нікчемними.

З посиланням на вимоги п.7.2.3 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» наполягав на правомірному формуванні податкового кредиту на підставі податкових накладних.

Відповідач позов не визнав, надав заперечення в якому в обґрунтування правової позиції прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень послався на призначення документальної позапланової невиїзної перевірку Позивача на підставі п.п. 78.1.1. п.78.1. ст. 78, 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України наказом № 529 від 19.09.2012, про яку позивач був своєчасно повідомлений.

При цьому на запит відповідача від 30.08.2012 № 13641/221, який отриманий останнім в той же день, позивач не надав в повному обсязі витребувані документи, не були надані до перевірки: товарно-транспортні накладні чи залізничні накладні, які підтверджують транспортування товару, сертифікати якості придбаного товару та інше, тому підстави для перевірки відповідають діючому законодавству.

Стверджував, що на об'єкт оподаткування мали вплив тільки валові витрати позивача, сформовані за фактично відсутніми поставками товарів від ПП «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК».

Послався на дослідження під час перевірки документів серед яких були відсутні необхідні сертифікати якості та технологічні властивості, в результаті чого неможливо ідентифікувати товар та неможливо підтвердити, що постачальником надана саме та продукція, що вказана у видаткових накладних, що не підтверджує поставку вугілля саме від ПП «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК», а також до перевірки не надано залізничні квитанції про прийняття вантажу до перевезення, завірені Постачальником або його уповноваженим представником, оригіналів залізничних накладних.

У зв'язку з ненаданням доказів фактичного відвантажування, транспортування та отримування товару, неможливістю ідентифікувати вугілля, як власність ПП «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК» та не підтвердження поставки вугілля саме від ПП «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК».

Із посиланням на вирок Брянківського міського суду Луганської області по справі № 1-291/ 2011 р. від 21.10.2011р. стверджував про невідповідність документів на підставі яких був сформований податковий кредит та валові витрати вимогам діючого законодавства в частині їх підписання уповноваженими особами.

Просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В судовому засіданні сторони надали пояснення, тотожні даним, викладеним в позовній заяві та запереченнях проти позову.

Сторони вважали за необхідне розглянути справу на підставі наданих сторонами доказів.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач зареєстрований в якості юридичної особи та перебуває на податковому обліку у відповідача в якості платника податків, у тому числі податку на додану вартість (т.1.а.с.48-52).

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Повноваження відповідача визначені у тому числі ст. 20 ПК України.

У відповідності до п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючими органами України є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2. цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

З урахуванням викладеного та вимог статей 17, 18 КАС України зазначена справа відносяться до юрисдикції адміністративних судів, оскільки учасником спору є суб'єкт владних повноважень (орган державної податкової служби, наділений публічно-владними повноваженнями).

Порядок проведення перевірок органами державної податкової служби визначений ПК України. Так, відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із п.п. 78.1.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у тому числі якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

30.08.2012 року відповідачем на адресу позивача направлений запит про надання документів, отриманий останнім 30.08.2012 року (т.1.а.с.228).

07.09.2012 року із супровідним листом № 249 позивачем були направлені на адресу відповідача бухгалтерські документи про фінансово-господарські правовідносини з ПП «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК» за період з 01.06.2010 по 31.07.2010 року на 38-ми аркушах. (т.1.а.с.230-232, далі лист № 249).

Представник позивача наполягав на направлені відповідачу із листом № 249 всіх необхідних документів.

Представник відповідача наполягав на відсутності документів, які-б підтверджували фактичне відвантаження, транспортування, отримування товару та його ідентифікацію, як власність ПП «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК».

19.09.2012 з посиланням на вимоги п.п.78.1.1 ст. 78, п.79.1 ст. 79 ПК України, відповідачем був виданий наказ № 529 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, який разом із повідомлення про початок проведення перевірки № 15384/223-36359112 вручено особисто головному бухгалтеру ПП «КФ «КРИМВУГЛЕБУД» - Гринь Наталії Євгенівні 20.09.2012 (т.1.а.с.228).

Зазначений наказ не був оскаржений.

Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року затверджений Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі - наказ № 984).

Згідно із п.3 наказу № 984 результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

У період з 21 по 27 вересня 2012 року відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Приватним підприємством «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК» за період з 01.06.2010р. по 31.07.2010 р., за наслідками якої складений акт №1144/223-36369112 від 03.10.2012р. (т.1.а.с.14-30, далі акт № 1144).

В акті № 1144 зазначено про порушення позивачем пп.5.3.9, п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - заниження зазначеного податку на 114 129 грн., занижено податок на додану вартість у зв'язку з включенням до податкових декларацій з податку на додану вартість даних з податкових накладних, які отримані від ПП «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК».

В акті № 1144 також зазначено, що ПП «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК» не здійснювало та не могло здійснювати операції з придбання товарів від постачальників та подальшого їх продажу на адресу ПП «КФ «Кримвуглебуд», отже правочини з зазначених операцій є нікчемними.

Не погоджуючись із висновками акту № 1144 позивач направив заперечення проти акту (т.1.а.с.31-44), які рішенням відповідача від 13.11.2012 року залишені без задоволення (т.1.а.с.45-46).

Згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

На підставі Акту № 1144 відповідачем 11.10.2012 року прийняті податкові повідомлення - рішення №0001512310 та №0001502310 форми «Р», якими позивачу за порушення п.5.1, пп.5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» донарахований податок на прибуток у сумі 114 129,00 грн., застосовані фінансові санкції у сумі 28 532,25 грн.; за порушення пп.7.4.1, пп.7.4.4 та пп.7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» нараховані податкові зобов'язання з ПДВ на суму 91 303,00 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 22 825,75 грн. (т.1.а.с.11-12)

Сторонами визнано, що зазначені податкові повідомлення - рішення було направлено та отримано позивачем.

Предметом даного спору у тому числі є правомірність винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень -рішень.

За твердженням представника відповідача підставою для винесення зазначених податкових повідомлень - рішень послугувала встановлена нікчемність угод, укладених позивачем з ПП «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК», та відсутність належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів фінансово - господарської діяльності з урахуванням вироку Брянківського міського суду Луганської області по справі № 1-291/ 2011 р. від 21.10.2011р. у відношенні ОСОБА_4, у скоєнні-злочинів, передбачених ст.ст.28 ч. З, 205 ч.2, 15ч.2-191 ч.5 КК України, ОСОБА_5, у скоєні злочинів, передбачених ст.ст.28 ч. 3, 205 ч.2, 15ч.2-191 ч.5 КК України.

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв до 01.01.2011 року далі закон № 168) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України № 168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв до 01.01.2011 року) встановлено, що під терміном «валові витрати виробництва та обігу» (далі - валові витрати) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Крім того, згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

В судовому засіданні встановлено, що в акті № 1144 податковим органом зазначено, що при проведенні перевірки платником податків не надано до перевірки сертифікати якості та технологічні властивості, в результаті чого неможливо ідентифікувати товар та не можливо підтвердити, що постачальником надана саме та продукція, що вказана у видаткових накладних, що не підтверджує поставку вугілля саме від ПП «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК», а також до перевірки не надано залізничні квитанції про прийняття вантажу до перевезення, завірені Постачальником або його уповноваженим представником, оригінали залізничних накладних.

Перевезення товару залізницею оформлюється комплектом перевізних документів, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 19.11.98 №460, до якого належать: накладна, дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу (п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 11.00 № 644 (далі - Правила №644). Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Відправнику видається квитанція про приймання вантажу (п. 1.2 Правил №644).

Зазначене, за твердженням відповідача, підтверджує відсутність доказів фактичного відвантаження, транспортування та отримання товару, та не підтверджує поставку вугілля саме від ПП «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК».

На підтвердження взаємовідносин з постачальником ПП «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК» позивачем були надані: договори на відповідальне зберігання (т.1.а.с.64-66, 74-76, 84-86, 92-96), квитанції про відправлення вантажу до залізничного відправлення Т.1.а.с.68, 78), товарно-транспортні накладні автомобільного відправлення товару (т.1.а.с.111-171), посвідчення якості товару (т.1.а.с.70, 80, 90, 100) та податкові накладні № 150603 від 15.06.2010 року, № 020702 від 02.07.2010 року (т.1.а.с.110, 162).

Зазначені документи від імені ПП «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК» підписані керівником зазначеного підприємства Хайло В.В.

Сторонами визнано та підтверджено декларацією факт формування позивачем податкового кредиту за червень-липень 2010 року з урахуванням податкових накладних № 150603 від 15.06.2010 року, № 020702 від 02.07.2010 року (т.2.а.с.1-7).

Згідно із п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Вироком Брянківського міського суду Луганської області від 21.10.2011 року по кримінальній справі №1-291/2011 за обвинуваченням ОСОБА_4, ОСОБА_5 за ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.1 ст.396 КК України, копія якого залучена до справи, ОСОБА_4, ОСОБА_5 засуджені за скоєння злочинів, передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.1 ст.396 КК України. (т.2.а.с. 37-63).

Цим вироком встановлено, що особа, справа у відношенні якої виділена в окреме провадження у зв'язку з розшуком, маючи намір на зайняття фіктивним підприємництвом, діючи погоджено з членами злочинної групи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 приблизно у січні 2010 року у ОСОБА_8 придбали організоване та зареєстроване останнім у встановлено законом порядку, у тому числі приватне підприємство «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК» .

У період з початку січня 2010 року по 25 лютого 2011 року уся офіційна діяльність ПП «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК» зводилася членами організованої групи до фіктивного підприємництва, а особою, справа у відношенні якої виділена в окреме провадження у зв'язку з розшуком, до заволодіння бюджетними коштами, а саме: заповненню бухгалтерських та податкових документів про проведення безтоварних прибуткових та видаткових операцій з метою транзиту та отримання готівкових грошових коштів, які надходили на розрахункові рахунки підприємства від підприємств-контрагентів. А також до незаконного формування податкового кредиту подальшого його відшкодування, до заволодіння бюджетними коштами, а саме: заповненню бухгалтерських та податкових документів про проведення безтоварних прибуткових та видаткових операцій з метою транзиту, отримання готівкових грошових коштів, які надходили на розрахункові рахунки підприємства від підприємств-контрагентів і таким чином формування податкового кредиту.

Суд вважає, що факт отримання податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту та включення їх до валових витрат.

Так, згідно з абзацом третім підпункту 7.2.3 пункту 7.2 цієї статті податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Такий статус податкової накладної однозначно поширює щодо неї вимоги, встановлені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» стосовно первинних та облікових документів, зокрема про обов'язкове зазначення посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відсутність прямої вказівки в підпункті 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР щодо особи, відповідальної за здійснення господарської операції, як реквізиту податкової накладної зовсім не означає, що законодавець не надає таким відомостям значення обов'язкових, які впливають на юридичне значення податкової накладної. Це випливає із самого визначення законодавцем податкової накладної як документу.

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037), всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг) та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Згідно із поясненнями свідка ОСОБА_7 останній продав приватне підприємство «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК» та у спірний перевіряємий період первинні бухгалтерські документи ПП «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК » не підписував, підписи стоять не його (т.2 а.с.41-42).

З пояснень представника позивача ОСОБА_2, який є директором Приватного підприємства «КФ «Кримвуглебуд» та підписував бухгалтерські документи від імені позивача, останньому безпосередньо документи ОСОБА_7 не передавав, документи отримував підписаними від представника контрагента. На пропозицію суду будь - яких документів на підтвердження повноважень представника постачальника не надав.

Згідно з частиною 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Встановлений вироком суду факт здійснення ПП «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК» у період з початку січня 2010 року по 25 лютого 2011 року фіктивної підприємницької діяльності, свідчить, що від імені цього підприємства діяли особи, які не мали законних повноважень на його представництво, на вчинення від його імені юридично значимих дій, оскільки не були наділені такими повноваженнями засновником підприємства. А відтак і податкові накладні, виписані від імені цього підприємства такими особами, не мають значення звітного податкового документа та розрахункового документа, з яким підпункт 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР пов'язує право платника ПДВ на включення сум податку до податкового кредиту.

Таким чином, податкові та видаткові накладні з вказаним контрагентом складені у порушення вимог чинного законодавства і тому вони не є первинними документами, які підтверджують право позивача на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість та не можуть включатися до валових витрат.

Доводи позивача, про те, що він діяв добросовісно, приймаються судом до уваги, однак, в даному конкретному випадку не мають правового значення, оскільки господарські операції, що були предметом судового дослідження від імені ПП «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК » оформлялись та підписувалися особами, які не мали відношення до законної господарської діяльності суб'єкта господарювання, а тому не можуть взагалі вважатися вчиненими від імені ПП «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК» та належно оформленими, а отже у позивача немає права на формування податкового кредиту та валових витрат по вказаним господарським операціям, в тому числі на підставі спірних податкових накладних, виданих та підписаних не уповноваженою на це особою, оскільки відповідно до статті 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказані документи не можуть вважатися первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Бюджетне відшкодування податкового кредиту державою здійснюється тільки за належно оформленими документами, підтвердженими у встановленому порядку, у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими первинними документами, платник податку також несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену первинними документами. Реальність угод та добросовісність виконання їх позивачем, не доводить належності первинних документів, які надають право на формування податкового кредиту. Об'єктивні вимоги, встановлені Законом України «Про податок на додану вартість» відповідно до абзацу 3 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 відсутні, що унеможливлює їх використання у фінансово-господарській діяльності товариства.

Разом з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що висновки відповідача щодо нікчемності вищезазначених правочинів між позивачем та ПП «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК» у даному випадку є безпідставними, оскільки до повноважень податкових органів не входить визнання правочинів нікчемними.

Суд не приймає до уваги посиланням відповідача на відсутність сертифікатів, документів про якість товарів, зазначених у видаткових накладних, оскільки якість товару не є предметом спору.

За таких обставин відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0001512310 та № 0001502310 від 11.10.2012 року.

У зв'язку із відмовою в задоволені позову відсутні підстави для повернення судових витрат.

Відповідно до вимог ст. 160 КАС України у судовому засіданні 27 лютого 2013 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови в повному обсязі відкладено на 04 березня 2013 року , про що сторони повідомлено в судовому засіданні з урахуванням норм ст. 167 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158, - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «КФ «Кримвуглебуд» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0001512310 та № 0001502310 від 11.10.2012 року відмовити за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 04 березня 2013 року.

Суддя С.М. Чиркін