Рішення № 29773573, 28.02.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2013 р. Справа № 5010/1578/2012-19/80 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Конашенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "МСК", вул. Титова,27/13, м. Дніпропетровськ, 49055

до відповідача: публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод", вул. Є.Коновальця,229, м. Івано-Франківськ,76000

про стягнення 56455,31 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: представник Капака В.М., (довіреність № б/н від 10.01.13)

від відповідача: представник Капущак Г.В., (довіреність № 20/06-13 від 14.01.13)

ВСТАНОВИВ:

товариство з обмеженою відповідальністю "МСК" звернулось в суд із позовом до публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод" про стягнення 56455,31грн. Позивач обґрунтував позовні вимоги невиконанням відповідачем зобов"язань щодо оплати поставленого товару.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні суму основної заборгованості визнав, проти нарахованої пені заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву вх.№799/13 від 18.01.13 та просить застосувати позовну давність до нарахованої суми штрафних санкцій.

Розглянувши матеріали справи, подані учасниками процесу та зібрані судом , всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

01.03.11 між сторонами даного спору укладено договір №09/11, відповідно до якого позивач зобов"язався поставити товар, а відповідач в свою чергу - приймати товар та своєчасно оплачувати його вартість на встановлених договором умовах, асортимент кількість і ціна якого визначається відповідно до специфікацій або рахунків та накладних, поданих продавцем (п.1.1. ).

Відповідно до п.2.1 договору, продавець виставляє рахунок на загальну суму вартості партії товару, який потрібно поставити. Оплата за товар проводить в безготівковій формі на умовах передоплати, якщо інше не встановлено у специфікаціях.

Як вбачається із специфікацій долучених позивачем до матеріалів справи оплата товару проводиться протягом 10 -ти банківських днів з моменту прийняття товару.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 ЦК України, встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 139500,09 грн., що підтверджується специфікаціями, видатковими та податковими накладними, рахунками та довіреностями, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи (а.с.14-38, 48-54).

В порушення договірних зобов"язань відповідач не оплатив в повному обсязі отриманий товар.

Таким чином, за документальними даними, поданими позивачем, враховуючи положення договору №09/11 від 01.03.11 та беручи до уваги часткову оплату поставленого товару на суму 102875,58грн., заборгованість відповідача перед позивачем становить 36624,51 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлялась претензія №26/10 від 26.10.12 з вимогою погасити заборгованість (а.с.39).

16.11.12 відповідач надав відповідь на претензію вих.№20/06-2181, відповідно до якої заборгованість в сумі 36624,51 грн. визнав, проте у зв"язку із важким фінансовим становищем на підприємстві просив про розстрочення платежів (а.с.40). Станом на день винесення рішення заборгованість відповідачем на погашена.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 612 ЦК України визначено, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару, тому вимоги позивача про стягнення 36624,51 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов"язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

На підставі вказаної норми закону, позивачем відповідачу нараховані інфляційні втрати в сумі 498,95 грн. за період з вересня 2011 року по вересень 2012 року та 3 % річних в сумі 1185,29 грн. за період з 06.06.11 по 30.11.12 з врахуванням проплат.

Відповідно до вимог частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Нарахування індексу інфляції у розумінні ст. 625 ЦК України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення. І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву "дефляція", то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнувався би весь ланцюг розрахунків. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов'язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці (Постанова Вищого господарського суду України від 15.02.12 у справі №5021/1596/2011).

Господарським судом здійснено перерахунок інфляційних втрат, оскільки позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховано дефляцію, яка була у жовтні 2011 року та з квітня по серпень 2012 року.

Враховуючи Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 362-97р. та беручи до уваги повідомлення Державної служби статистики України щодо індексу інфляції за період зазначений у позовній вимозі, судом встановлено, що мала місце дефляція, тому в задоволенні інфляційних втрат слід відмовити.

Також судом перевірено правильність нарахування відсотків річних, які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" перевищують суму річних заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення 3% річних у сумі 1185,29 грн., в межах заявлених позовних вимог.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 18146,56 грн. пені за порушення термінів оплати товару, слід зазначити наступне:

Статтею ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В силу п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.2 договору №09/11 від 01.03.11 сторони узгодили, що за невиконання або несвоєчасне виконання зобов"язань по оплаті чи поставці товару, винна сторона сплачує пеню в розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення.

Позивачем згідно договору №09/11 від 01.03.11 нарахована відповідачу пеня в розмірі 1971,45 грн. за неоплату товару поставленого згідно накладної №2202 від 15.12.11 та пеню в сумі 2358,72 грн. за неоплату товару поставленого згідно накладної №173 від 02.02.12.

Суд зробив перерахунок нарахованої позивачем пені за несвоєчасне виконання зобов"язань по оплаті товару поставленого згідно накладних №2202 від 15.12.11 та №173 від 02.02.12 , оскільки позивачем при здійсненні даного розрахунку не враховано положення п.6 ст.232 ГК України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

За таких обставин, сума пені, яка підлягає стягненню згідно накладних №2202 від 15.12.11 та №173 від 02.02.12 становить 1060,09 грн. та підлягає до задоволення. В решті пені слід відмовити.

Щодо стягнення пені в сумі 13816,39 грн. за несвоєчасне виконання зобов"язань по оплаті товару поставленого згідно накладних №801 від 23.05.11, №1369 від 11.08.11 та №1458 від 26.08.11 слід вказати наступне.

18.01.13 відповідачем до винесення рішення судом, подано клопотання вх.№799/13 про застосування спеціальної позовної давності щодо стягнення пені нарахованої позивачем за неоплату товару поставленого згідно накладних №801 від 23.05.11, №1369 від 11.08.11 та №1458 від 26.08.11 (а.с. 56).

Приписами ч. 1 ст.223 ГК України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України , якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Положеннями статті 267 ЦК України визначено наслідки спливу позовної давності, відповідно до п.3 якої позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При дослідженні матеріалів справи та поданого позивачем розрахунку пені судом встановлено, що товар поставлявся на підставі накладних та специфікацій за різні періоди, а також із здійсненням відповідачем часткових проплат, що впливає на розрахунок пені.

За таких обставин строк позовної давності по кожній накладній потрібно розраховувати окремо, а саме:

- по накладній № 801 від 23.05.11 на суму 1714,99 грн. з врахуванням п.2.1. договору та специфікації оплата товару повинна бути здійснена відповідачем до 06.06.11, а нарахування пені проводитись з 07.06.11 по 07.12.11 з врахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України.

Отже, в даному випадку по вказаній накладній позивач за захистом свого порушеного права мав звернутися до 07.12.12, оскільки позовна заява до господарського суду надійшла 17.12.12, позивач пропустив строк позовної давності, а тому в стягненні пені по накладній № 801 від 23.05.11 слід відмовити.

- по накладній № 458 від 26.08.11 на суму 7771,20 грн. оплата товару повинна бути здійснена до 09.09.11, а нарахування пені проводитись з 10.09.11 по 10.03.12. Оскільки позивач звернувся до суду 17.12.12 то стягненню підлягає пеня в розмірі 197,46 грн. нарахована за період з 10.01.12 по 10.03.12 з врахуванням річного строку позовної давності, положень п.6 ст.232 ГК України і ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". В решті суми пені по даній накладній слід відмовити.

- по накладній №1369 від 11.08.11 на суму 35098,32 грн. враховуючи вимоги вищевказаних статей та п. 2.1. договору повинна бути здійснена до 26.08.11. Позивач звернувся до суду з позовною заявою тільки 17.12.12, а тому враховуючи здійснені відповідачем проплати 17.01.12 та 02.02.12 та річний строк позовної давності, стягненню підлягає пеня у розмірі 633,20 грн. (розрахунок суду додається а.с. ) В решті суми пені за зазначеною накладною слід відмовити.

За таких обставин, суд прийшов до висновку що позов підлягає частковому задоволенню, а саме: 36624,51 грн. - основного боргу, 1890,75 грн. - пені та 1185,29 грн. - 3% річних. В решті позову відмовити.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати, понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи пропорційно задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 124 Конституції України, ст.ст.256, 258, 267, 525, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 614, 625, 629, 712 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 173, 216, 223, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-7, 43, 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "МСК" до публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод" про стягнення 56455,31 грн. задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод", вул. Є.Коновальця,229, м. Івано-Франківськ,76000 (код 00218271) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МСК", вул. Титова,27/13, м. Дніпропетровськ, 49055 (код 31313261)- 36624,51(тридцять шість тисяч шістсот двадцять чотири гривні п"ятдесят одну копійку) - основного боргу, 1890,75 (одну тисячу вісімсот дев"яносто гривень сімдесят п"ять копійок) - пені, 1185,29 (одну тисячу сто вісімдесят п"ять гривень двадцять дев"ять копійок) - 3% річних та 1131,83 (одну тисячу сто тридцять одну гривню вісімдесят три копійки) - судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.03.13

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Матейко І. В. 06.03.12