Постанова № 29771906, 01.03.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2013 р. Справа № 804/2181/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юркова Е.О.

при секретарі - Сап'яні С.А.

за участю: представник позивача - Маслов Д.В.

представники відповідача - Коросташова І.М., Осадчий Л.К.,

Рудня Г.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Полімердеталь» до Дніпропетровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Полімердеталь» до Дніпропетровської митниці з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №110070000/2013/300003/1 від 09.01.2013 року прийняте Дніпропетровською митницею;

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110071000/2013/00004 прийняту Дніпропетровською митницею;

- витрати по справі стягнути із Дніпропетровської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Полімердеталь» (ідентифікаційний код -20303576).

В обгрунтування позову позивач зазначив, що на виконання Контракту №ZР-09/03-2012 від 03.09.2012 року та Специфікації №1 до нього від 03.09.2012 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Полімердеталь» (ідентифікаційний код - 20303576), від свого контрагента - резидента КНР прийняло імпортований товар, а саме: сталеві ричаги з пластмасовою ручкою, стальні тяги, сталеві ричяги з тягою, пластмасові ручки для ричага - комплектуючи частини для оприскувачів (пульверизаторів).

28.12.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Полімердеталь» (ідентифікаційний код - 20303576), подало до Дніпропетровської митниці, іменована далі за текстом - «Відповідач» митну декларацію №110070000/2012/331806 (довідковий номер - 3764 графа 7 декларації). Разом із декларацією позивачем відповідачу, для митного оформлення був наданий необхідний (базовий) перелік документів. Визначення позивачем митної вартості в митній декларації відбулось за основним методом - за ціною договору (контракту) (графа 43 МД).

Співробітником відповідача було встановлено, що позивачем не подано документ, який підтверджує відомості про заявлену митну вартість товарів або числове значення складової митної вартості, згідно з переліком та відповідно до умов наведених у частині 2 ст.53 Митного кодексу України, а саме - страхові документи.

Проте, такого страхування не здійснювалось. В доданих документах до митної декларації також ніде не зазначалось про страхування, в тому числі це підтверджується змістом Контракту №ZР-09/03-2012 від 03.09.2012 року та Специфікації №1 до нього від 03.09.2012 року.

З огляду на це, співробітник відповідача робив свої висновки на підставі власних, нічим необгрунтованих та непідтверджених припущеннях. Витребування додаткових документів не було необхідним, а було безпідставним і здійсненим всупереч норм Митного кодексу України.

Таким чином, позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню: Рішення про коригування митної вартості товарів №110070000/2013/300003/1 від 09.01.2013 року, Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110070000/2013/00004, що були прийняті із порушенням ч. 2 ст. 53 МК України, ч. 7 ст. 54 МК України, ч. 3 ст. 57 МК України, ч. 3 ст. 58 МК України.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали. В обґрунтування заперечень проти позову було зазначено, що під час проведення перевірки документів, поданих декларантом, митна вартість товару була заявлена позивачем шляхом подання декларації митної вартості форми ДМВ-1 за ціною договору (основний метод) відповідно до ст.58 МКУ, а саме - 1,738 дол. США/кг. на умовах поставки FOB - Ningbo, Китай.

На підтвердження заявленої митної вартості товару було виявлено розбіжності, а саме позивачем під час декларування товару не подано документ, якій підтверджує відомості про заявлену митну вартість товарів або числове значення складової митної вартості згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у частині другій ст.53 Митного кодексу України, а саме - страхові документи.

Декларанта було повідомлено та запропоновано надати додаткові документи в підтвердження заявленої митної вартості. Виходячи із наданої позивачем інформації, митним органом було прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням методу 2(ґ) відповідно до ст. 64 МКУ, відповідно до якого митну вартість скориговано до - 4,3868 дол. США/кг та винесено Рішення про коригування митної вартості від 09.01.2013р. № 110070000/2013/300003/1, а тому на підставі вищевикладеного у позові слід відмовити у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені сторонами документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що на виконання Контракту №ZР-09/03-2012 від 03.09.2012 року та Специфікації №1 до нього від 03.09.2012 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Полімердеталь» (ідентифікаційний код - 20303576), іменоване далі за текстом -«позивач», від свого контрагента - резидента КНР прийняло імпортований товар, а саме: сталеві ричаги з пластмасовою ручкою, стальні тяги, сталеві ричяги з тягою, пластмасові ручки для ричага - комплектуючи частини для оприскувачів (пульверизаторів).

28.12.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Полімердеталь» (ідентифікаційний код - 20303576), подало до Дніпропетровської митниці, іменована далі за текстом - «Відповідач» митну декларацію №110070000/2012/331806 (довідковий номер - 3764 графа 7 декларації).

Разом із декларацією позивачем відповідачу, для митного оформлення був наданий необхідний (базовий) перелік документів.

Так, відповідачу разом із митною декларацією було надано (графа 44 МД):

- Картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами - позивача;

- Negotiable морський транспортний документ щодо перевезення товарів

MSCUI8563596 від 22.12.12;

- Міжнародна автомобільна накладна (CMR) від 25.12.12;

- Коносамент (Bill of Lading) №SUNE1210379 від 14.11.12;

- Платіжне доручення в іноземній валюті №816 від 03.09.2012;

- Платіжне доручення в іноземній валюті №856 від 10.09.2012;

- Платіжне доручення в іноземній валюті №913 від 26.09.2012;

- Платіжне доручення в іноземній валюті №1088 від 13.11.2012;

- Калькуляція транспортних витрат №75 від 28.12.12;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №1212119 від 26.12.12.;

- Прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 03.09.2012;

- Рахунок-фактура (інвойс) №12YFHF063 від 03.09.2012;

- Пакувальний лист;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Специфікація №1 від 03.09.2012 року;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) - Контракт №ZP-09/03-2012 від 03.09.2012 року;

- Договір (контракт) про перевезення №112 від 17.07.2012;

- Свідоцтво про визнання відповідності (орган із сертифікації) №024-30/1423 від 28.12.12;

- Проходження радіологічного контролю від 14.11.12;

- Сертифікат про походження товару №ССРІТ 122730537 від 12.11.12;

- Еологічна декларація №91516 від 17.12.12;

- Копія митної декларації країни відправлення.

Визначення позивачем митної вартості в митній декларації відбулось за основним методом - за ціною договору (контракту) (графа 43 МД).

28.12.2012 року співробітником відповідача було встановлено, що позивачем не подано документ, який підтверджує відомості про заявлену митну вартість товарів або числове значення складової митної вартості згідно з переліком та відповідно до умов наведених у частині 2 ст.53 Митного кодексу України, а саме - страхові документи.

Наслідком цього, стало рішення відповідача про зобов'язання позивача надати додаткові документи, а саме: копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивачем відповідачу було надано наступні додаткові документи: експертний висновок №ГО-09 від 02.01.2013 року Дніпропетровської ТПП стосовно ринкової вартості товарів народного вжитку, отриманих за Контрактом №ZР-09/03-2012 від 03.09.2012 року, копія митної Декларації країни відправлення була подана позивачем раніше.

09.01.2013 року відповідачем було прийняте рішення №110070000/2013/300003/1 про коригування митної вартості товарів. Митна вартість була визначена з другорядний - «2-Г» резервний метод (ст.64 Митного кодексу України). Митна вартість товару була визначена відповідно до наявної у митного органу інформації щодо вартості оцінюваного товару за ВМД №110100000/2012/240889 від 13.11.2012р.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі за текстом - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через мутний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч. 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ч. 3 ст. 58 МК України).

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7 ст. 54 МК України).

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як вбачається із змісту митної декларації позивача №110070000/2012/331806 від 28.12.2012р. додатками до декларації були надані всі документи, які є необхідними для перевірки розрахунку митної вартості здійсненого позивачем і правомірного застосування першого методу визначення митної вартості.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України, на яку посилався працівник відповідача, повідомляючи 28.12.2012 про неможливість виконання митних формальностей і перевірки розрахунку митної вартості, «страхові документи» надаються лише тоді коли здійснювалось страхування.

Проте, як заявив в судовому засіданні представник позивача, такого страхування товару не здійснювалось. В доданих документах до митної декларації також ніде не зазначалось про страхування, в тому числі це підтверджується змістом контракту, №ZР-09/03-2012 від 03.09.2012 року та Специфікації №1 до нього від 03.09.2012 року.

Посилання відповідача в своїх запереченнях на позов та представника відповідача в судовому засіданні на ст. 7 Закону України «Про страхування» N 85/96-ВР, 07.03.1996 стосовно того, що страхування відповідальності морського перевізника та страхування відповідальності морського судновласника є видами обов'язкового страхування - суд розцінює критично, тому що в данному випадку ТОВ «Завод Полімердеталь» не є ні морським перевізником ні морським судновласником та чи страхувався товар взагалі позивачу невідомо. Також і у відповідача на час розгляду справи була відсутня інформація про страхування товару.

З огляду на це, працівник відповідача робив свої висновки на підставі власних, нічим необгрунтованих та непідтверджених припущеннях. Витребування додаткових документів не було необхідним, а було безпідставним і здійсненим всупереч норм Митного кодексу України.

З огляду на викладене, у відповідача були відсутні законодавчі підстави для незастосування при перевірці розрахунку визначення митної вартості першого - основного методу - «за ціною договору договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)». А відповідно, у відповідача були відсутні підстави для застосування будь-якого наступного - другорядного методу визначення митної вартості.

З огляду на викладене, суд вважає, що Рішення про коригування митної вартості товарів №110070000/2013/300003/1 від 09.01.2013 року, Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110070000/2013/00004 були прийняті із порушенням ч. 2 ст. 53 МК України, ч. 7 ст. 54 МК України, ч. 3 ст. 57 МК України, ч. 3 ст. 58 МК України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Даючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів статті 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Згідно з частиною третьою статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В силу приписів частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

Відповідач під час розгляду справи не повідомив суду жодних обставин та не надав доказів на підтвердження того, що позивач в декларації митної вартості зазначив не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, витрати по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Полімердеталь» до Дніпропетровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №110070000/2013/300003/1 від 09.01.2013 року прийняте Дніпропетровською митницею.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110070000/2013/00004 прийняту Дніпропетровською митницею.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Полімердеталь» суму судового збору в розмірі 2294 грн. по платіжному дорученню № 156 від 07 лютого 2013р.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови викладений 06.03.2013 року.

Суддя Е.О. Юрков