Рішення № 29771745, 06.03.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження: № 22-ц-/790/1006/ 13 Головуючий: 1 інстанції

Справа: № 2018/10837/2012 Бородіна Н.М.

Категорія: договірні Доповідач: Даниленко В.М

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2013 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді - Даниленка В.М.,

Суддів: Малінської С.М., Швецової Л.А.,

при секретарі: Каменській Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2012 року позивач - Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі: ПАТ «Універсал Банк) звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому вказував на те, що 04 липня 2008 року між банківською установою та відповідачкою ОСОБА_2 був укладений Генеральний договір про надання кредитних послуг № ВL5753 (Кредитний договір), з оформленням Додаткової (індивідуальної) угоди № BL5753/К-1 до цього Договору, яка є невід'ємною його частиною та якою визначалися умови і порядок надання кредиту, його сума, строк і порядок виконання зобов'язань, розмір і порядок плати за кредитні послуги.

Відповідно до вказаної Додаткової угоди № BL5753/К-1 позичальниці ОСОБА_2 на умовах строковості, платності та забезпеченості було надано кредит у сумі 130 000,00 дол. США з кінцевим строком його погашення 01 липня 2028 року та сплатою щомісячних процентів за користування кредитними коштами в розмірі 14,5 % річних (базова процентна ставка), а за користування кредитними коштами понад встановлений строк (або терміну погашення за Графіком погашення кредиту) - 29 % річних (підвищена процентна ставка).

За умовами зазначеного Кредитного договору позичальниця ОСОБА_2 зобов'язувалася погашати заборгованість за кредитом та сплачувати проценти за користування кредитними коштами щомісячними ануїтетними платежами згідно з обумовленим сторонами графіком погашення кредитної заборгованості.

У подальшому додатковими угодами № 1 від 20.01.2009 року, № 2 від 23.12.2009 року, № 4 від 05.04.2011 року та № 8 від 07.12.2011 року вносилися зміни до Додаткової угоди № BL5753/К-1 та Генерального договору про надання кредитних послуг № ВL5753 від 04.07.2008 року щодо графіку погашення позичальницею отриманого нею кредиту та базової процентної ставки за користування кредитними коштами, яка з 07.12.2011 року по 30.11.2012 року була визначена сторонами в розмірі 5 % річних, з 01.12.2012 року по 30.12.2014 року - 10 % річних (у разі дотримання позичальницею своїх договірних зобов'язань стосовно строку користування кредитом та своєчасного його погашення), а також визначено розмір пені за порушення позичальницею своїх договірних зобов'язань щодо своєчасного погашення кредиту - у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу.

З метою забезпечення виконання позичальницею ОСОБА_2 своїх договірних зобов'язань за вказаним Кредитним договором 04 липня 2008 року між позивачем ПАТ «Універсал Банк» та відповідачем ОСОБА_3 був укладений Договір поруки № BL5753-П1, згідно якого останній поручився перед кредитором за виконання позичальницею в повному обсязі узятих на себе кредитних зобов'язань, у тому числі й тих, що можуть виникнути в майбутньому й призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя, та узяв на себе солідарну з боржником відповідальність за їх невиконання.

Крім того, в забезпечення виконання позичальницею ОСОБА_2 своїх договірних зобов'язань за тим же Кредитним договором 07 грудня 2011 року між банківською установою та відповідачкою ОСОБА_4 був укладений Договір поруки № BL5753-П2, згідно якого остання також поручилася перед кредитором за виконання позичальницею в повному обсязі узятих на себе кредитних зобов'язань, у тому числі й тих, що можуть виникнути в майбутньому й призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя, та узяла на себе солідарну з боржником відповідальність за їх невиконання.

Банківська установа свої договірні зобов'язання за Генеральним договором про надання кредитних послуг № ВL5753 та Додатковою (індивідуальною) до нього угодою № BL5753/К-1 від 04.07.2008 року виконала в повному обсязі, надавши позичальниці ОСОБА_2 кредит у вищезазначеному розмірі, однак остання узяті на себе зобов'язання належним чином не виконує та порушує умови кредитного договору щодо погашення заборгованості за отриманим кредитом, а також сплати відповідних відсотків, у зв'язку з чим станом на 28.05.2012 року утворилася значна кредитна заборгованість, яка становить 160 335,40 дол. США (в еквіваленті за офіційним курсом НБУ - 1 281 480,68 грн.) та складається із заборгованості по тілу кредиту - 127 570,78 дол. США (в еквіваленті за офіційним курсом НБУ - 1 019 609,46 грн.), у тому числі прострочена заборгованість по сплаті кредиту - 419,65 дол. США (в еквіваленті за офіційним курсом НБУ - 3 354,05 грн.), заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами - 32 565,51 дол. США (в еквіваленті за офіційним курсом НБУ - 260 279,84 грн.), а також пені, нарахованої банком за порушення позичальницею ОСОБА_2 своїх договірних зобов'язань у загальній сумі 199,11 дол. США (в еквіваленті за офіційним курсом НБУ - 1 591,39 грн.)

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що позичальниця ОСОБА_2 у добровільному порядку повертати банківській установі запозичені грошові кошти не бажає, а письмові звернення як до позичальниці, так і до її поручителів з вимогою про усунення порушень узятих на себе кредитних зобов'язань та повернення отриманих кредитних коштів позитивних наслідків не дали, позивач «Універсал Банк» просив суд у примусовому порядку стягнути солідарно на його користь з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як солідарних боржників, кредитну заборгованість за Генеральним договором про надання кредитних послуг № ВL5753 від 04.07.2008 року, а саме Додатковою (індивідуальною) угодою № BL5753/К-1 від 04.07.2008 року до цього Договору, в загальному розмірі 1 281 480 грн. 68 коп., а також судові витрати, понесені ним по справі.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2012 року позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк» задоволено.

Стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» кредитну заборгованість за Генеральним договором про надання кредитних послуг № ВL5753 від 04.07.2008 року, а саме Додатковою угодою № BL5753/К-1 від 04.07.2008 року до цього Договору в зазначеному вище розмірі.

При цьому судом першої інстанції вирішено й питання судових витрат по справі - стягнуто з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» по 1 073 грн., з кожного окремо, судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2012 року заяву відповідачки ОСОБА_2 про перегляд ухваленого по справі заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі відповідачки ОСОБА_2 ставиться питання про скасування зазначеного заочного рішення суду першої інстанції та ухвалення по справі нового рішення про відмову в задоволенні заявлених банківською установою позовних вимог.

В обгрунтування своєї скарги апелянт ОСОБА_2 посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цивільно-правового спору по суті.

При цьому апелянт вказує на те, що про час та місце судового засідання, призначеного судом на 18 жовтня 2012 року, в якому було закінчено розгляд справи по суті та ухвалене оскаржуване заочне рішення, вона належним чином не повідомлялась і судової повістки про виклик до суду не отримувала, у зв'язку з чим була позбавлена можливості скористатися своїми процесуальними правами, як сторони по справі, а саме: бути присутньою в судовому засіданні при розгляді справи судом та надати відповідні заперечення чи навести свої доводи проти заявленого позову.

Крім того, апелянт ОСОБА_2 посилається й на те, що обумовлений сторонами в Генеральному договорі про надання кредитних послуг № ВL5753 від 04.07.2008 року строк для повернення банківській установі запозичених нею коштів, ще не настав, і процедура, яка передбачена розділом 6 цього Кредитного договору щодо дострокового повернення кредиту за вимогою банку останнім не виконана, оскільки ніяких письмових повідомлень про дострокове повернення отриманих кредитних коштів вона не отримувала, а тому суд першої інстанції безпідставно задовольнив заявлені банківською установою позовні вимоги.

Апелянт ОСОБА_2 посилається й на те, що розрахунок кредитної заборгованості, який наданий банком, не містить пояснень, яким чином розрахована ця сума заборгованості з урахуванням розміру відсотків, що неодноразово змінювався додатковими угодами, а в розділі розрахунку пені взагалі зазначені відсотки, а не облікова ставка НБУ, як те передбачено п. 1.3.2.3.1 додаткової угоди № 4 від 05.04.2011 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте, в даному випадку рішення суду першої інстанції, ухвалене по справі, не в повному обсязі відповідає цим вимогам процесуального закону.

Згідно зі ст.ст. 1, 4 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно зі ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі ст. ст. 59, 60 того ж Кодексу доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Обставини, які мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

Правовідносини з надання кредиту регулюються параграфом 2 главою 71 Цивільного кодексу України.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави «Позика, кредит, банківський вклад», якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору. Викладене міститься у статті 1054 Цивільного кодексу України.

За змістом положень ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Загальні умови виконання зобов'язань передбачені ст. 526 ЦК України. Згідно цієї правової норми зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання згідно зі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язань передбачені ст. 611 ЦК України. За змістом цієї правової норми у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Наслідки порушення договору позичальником встановлені ст. 1050 ЦК України.

Згідно з частиною 2 вказаної правової норми, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з ростроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася (тобто, залишку боргу в цілому), та сплати процентів.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що порука є угодою щодо прийняття третьою особою на себе обов'язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов'язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання боржником шляхом відшкодування у грошовій формі того, що не було виконане боржником.

Таким чином, порука є способом забезпечення виконання зобов'язання (як правило, грошового).

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції правильно керувався зазначеними нормами матеріального права, а також умовами укладених між сторонами спору Кредитного договору, додаткових угод до нього та Договорів поруки, а тому встановивши факт неналежного виконання позичальницею ОСОБА_2 своїх договірних зобов'язань, що останньою фактично визнається й не заперечується, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з позичальниці ОСОБА_2 та її поручителів ОСОБА_3, а також ОСОБА_4, як солідарних боржників, на користь позивача - ПАТ «Універсал Банк» кредитної заборгованості за Генеральним договором про надання кредитних послуг № ВL5753 від 04.07.2008 року, а саме Додатковою угодою № BL5753/К-1 від 04.07.2008 року до цього Договору, а також нарахованої банком неустойки (пені) за прострочення виконання позичальницею своїх договірних зобов'язань, у примусовому порядку.

Однак, при цьому приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як поручителі позичальниці ОСОБА_2 за окремими договорами поруки, не несуть спільної солідарної відповідальності перед кредитором, а відповідають перед ним солідарно, кожен окремо, лише з боржником за невиконання ним своїх договірних зобов'язань, у зв'язку з чим помилково стягнув на користь позивача існуючу кредитну заборгованість у солідарному порядку спільно з усіх трьох відповідачів.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2012 року не може бути визнане цілком правильним і законним, а тому судова колегія вважає за необхідне на підставі п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України змінити це судове рішення в частині, що стосується порядку стягнення кредитної заборгованості з позичальниці ОСОБА_2 та її поручителів ОСОБА_3, а також ОСОБА_4 на користь кредитора - ПАТ «Універсал Банк», стягнувши вказану кредитну заборгованість з боржника ОСОБА_2 солідарно з поручителем ОСОБА_3 та солідарно з поручителем ОСОБА_4, з кожним окремо.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_2 про незаконність ухваленого судом першої інстанції по справі заочного рішення з посиланням на те, що про час та місце судового засідання, в якому було постановлене це, оскаржуване нею рішення вона не повідомлялась і судової повістки про виклик до суду не отримувала, у зв'язку з чим була позбавлена можливості скористуватися своїми процесуальними правами як сторони по справі: бути присутньою в судовому засіданні при розгляді справи судом, надати особисті пояснення чи необхідні докази по суті виниклого спору, навести свої доводи проти заявленого позову, судова колегія оцінює критично та відхиляє, оскільки, як вбачається з матеріалів цивільної справи, копію позовної заяви позивача - ПАТ «Універсал Банк» з доданими до неї матеріалами відповідачка ОСОБА_2 отримала ще 11.09.2012 року, тобто завчасно була поінформована про наявність на розгляді у суді зазначеного вище цивільно-правового спору, але будь-якої об'єктивної заінтересованості до безпосередньої участі в розгляді справи не проявила, будучи належним чином повідомленою про час та місце судового засідання, призначеного на 10 год. 30 хв. 02.10.2012 року, в судове засідання не з'явилась, а судова повістка про виклик до суду в наступне судове засідання для участі в розгляді справи, що направлялась на адресу останньої, була повернена поштовим відділенням до суду не врученою за спливом строку зберігання (а.с. 103, 104, 110, 115, 117, 118).

За таких обставин, враховуючи наведене вище, судова колегія вважає, що хоча справа судом першої інстанції й була розглянута за відсутності відповідачки ОСОБА_2, не повідомленої у встановленому законом порядку про час та місце її розгляду, тобто з порушенням її процесуальних прав, однак ця обставина, сама по собі, в даному випадку не може слугувати підставою для скасування ухваленого районним судом по справі рішення, оскільки урівноваженням прав останньої є її право на подання до суду апеляційної інстанції всіх доказів, які вона могла подати до суду першої інстанції, а також на нову оцінку наявних у праві доказів з урахуванням позиції відповідачки (ч. 2 ст. 303 ЦПК України), однак відповідачка ОСОБА_2 і цим своїм правом не скористалась і будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, до апеляційного суду не представила.

Безпідставними є й доводи апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_2 про те, що обумовлений сторонами Генерального договору про надання кредитних послуг № ВL5753 від 04.07.2008 року строк для повного повернення банківській установі запозичених нею грошових коштів, ще не настав, а процедура, яка передбачена розділом 6 цього договору щодо дострокового повернення кредиту на вимогу банку останнім не виконана, позаяк негативні наслідки невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх договірних зобов'язань (прострочення чергового платежу) прямо передбачені ч. 2 ст. 1050 ЦК України та є способом цивільно-правової відповідальності боржника, про що вказувалося вище, а зазначена в розділі 6 Кредитного договору процедура вирішення можливих спірних питань у позасудовому порядку, згідно з його пунктом 6.1 є правом, а не обов'язком кредитора.

Теж саме стосується й посилання апелянта ОСОБА_2 на те, що розрахунок кредитної заборгованості, який наданий банком, не містить пояснень, яким чином розрахована ця сума заборгованості з урахуванням розміру відсотків, що неодноразово змінювався додатковими угодами, а в розділі розрахунку пені взагалі зазначені відсотки, а не облікова ставка НБУ, як те передбачено п. 1.3.2.3.1 додаткової угоди № 4 від 05.04.2011 року, оскільки іншого розрахунку існуючої кредитної заборгованості перед банком апелянтом до суду апеляційної інстанції не представлено, наданий банком розрахунок цієї заборгованості належними та допустимими, в розумінні ст.ст. 58. 59 ЦПК України, доказами відповідачкою ОСОБА_2 не спростовано, вказаний розрахунок виконаний у належній формі, прийнятній для сприйняття, а розмір нарахованої банком пені за порушення позичальницею своїх кредитних зобов'язань правильно розрахований у процентах відповідно до подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення виконання зобов'язань, як те передбачалося кредитною угодою.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, які фактично зводяться до незгоди з ухваленим по справі рішенням та суб'єктивної переоцінки обставин справи, встановлених судом першої інстанції з дотриманням вимог чинного законодавства, є несуттєвими, і не містять передбачених законом підстав для подальшої зміни чи скасування цього судового рішення.

|

Таким чином, з огляду на викладене та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2012 року - змінити.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 солідарно з ОСОБА_3 та солідарно з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» кредитну заборгованість за Генеральним договором про надання кредитних послуг № ВL5753 від 04.07.2008 року, а саме Додатковою угодою № BL5753/К-1 від 04.07.2008 року до цього Договору в загальній сумі 1 281 480 (один мільйон двісті вісімдесят одну тисячу чотириста вісімдесят) грн. 68 коп.

У решті заочне рішення суду першої інстанції, ухвалене по справі, що стосується розподілу судових витрат, залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня його проголошення.

Головуючий:

Судді: