Ухвала суду № 29765077, 28.02.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №22ц/790/1392/13 Головуючий 1 інстанції

Справа № 2012/6807/2012 Макаров В.О.

Категорія: житлові Доповідач: Черкасов В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Черкасова В.В.

суддів - Кукліної Н.О., Шевченко Н.Ф.

при секретарі - Каплоух Н.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на заочне рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 09 листопада 2012 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном, зняття з реєстрації, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном, зняття з реєстрації.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що йому на праві власності за договором купівлі-продажу від 15 червня 2012 року належить квартира АДРЕСА_1. На момент укладення договору купівлі-продажу у спірній квартирі була зареєстрована та мешкала відповідачка ОСОБА_2, яка за домовленістю повинна була самостійно виписатися та звільнити вказану квартиру протягом місяця, починаючи з моменту укладення договору, тобто 15 липня 2012 року. Проте, добровільно відмовляється звільнити квартиру АДРЕСА_1, чим перешкоджає йому, як власнику квартири, користуватися майном.

Тому, ОСОБА_3 просив суд зняти з реєстрації ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати її добровільно звільнити квартиру позивача за вищевказаною адресою у десятиденний строк.

У судове засідання відповідачка не з'явилася, про час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, причину неявки суду не повідомила. Суд ухвалив рішення при заочному розгляді справи на підставі ст. 224 ЦПК України.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 09 листопада 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені. Зобов'язано ОСОБА_2 звільнити належну позивачеві квартиру АДРЕСА_1; зняти відповідачку з паспортної реєстрації за вищевказаною адресою та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 107,30 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова від 20 грудня 2012 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування заочного рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні його позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_2 про день, час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлена належним чином у судове засідання не з'явилася.

Судовою колегією повідомлені у її заяві причини неявки не можуть бути визнані поважними, оскільки ОСОБА_2 до заяви документів підтверджуючих поважність неявки до суду не надала.

Неявка відповідачки, належно повідомленої про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить із наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що права позивача, як власника спірної квартири, порушені проживанням в ній ОСОБА_2 без належної правової підстави.

Такі висновки колегія суддів вважає правильними.

Статтею 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого май на будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України. Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК України).

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що за договором купівлі-продажу від 15.05.2012 року ОСОБА_3 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 (а.с.4-6).

З копії паспорту ОСОБА_2 вбачається, що вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.47). Крім того, факт проживання відповідачки у спірній квартирі підтверджується також фактом отримання нею кореспонденції за вказаною адресою (а.с.9,16).

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

Правила ч. 4 ст. 156 ЖК України передбачає збереження такого права користування житлом лише для членів сім'ї, які припинили сімейні відносини з власником будинку, при умові збереження права власності на будинку цього ж власника, тобто при незмінності власника майна.

Відповідач не була і не є членом сім'ї нового власника, а тому гарантії, визначені ст. 156 ЖК України, на неї не розповсюджуються.

Згідно ч.1 ст. 158 ЖК Української РСР наймач користується жилим приміщенням у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, відповідно до договору найму жилого приміщення.

Матеріали справи не містять даних про наявність договору найму житлового приміщення між сторонами.

Згідно ст. 9 ЖК України житлові права громадян охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються всупереч з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян.

Статтями 10, 11, 60 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Відповідачкою не надано доказів, що за нею, як колишнім користувачем квартири, передбачалося збереження права користування житлом в спірній квартирі у разі переходу прав і обов'язків власника квартири до позивача.

На підставі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3

Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду законне і обґрунтоване, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1ч.1ст.307, ст..ст.308,313,314,315,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 09 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: