Постанова № 29770585, 18.02.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 лютого 2013 р. 16:27 Справа №2а-13305/12/0170/12

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим, у складі головуючого судді Котарева Г.М., за участю секретаря судового засідання Бездушної І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Підприємства "Саіна"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання не чинним та скасування наказу від 19.09.12р. №2110, визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.11.12р. №0010092204, №0010082204

за участю представників:

позивача - Болібкова Алла Валеріївна паспорт НОМЕР_4, довіреність № б/н від 23.11.12, посвідчення № 066871;

відповідача - Калінчук Катерина Володимірівна, довіреність № 18/100 від 13.03.12, посвідчення № 066871.

Суть спору: Підприємство «Саіна»(далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м. Сімферополь) з вимогами про:

- визнання нечинним та скасування наказу від 19.09.2012 № 2110 «Про проведення документальної позапланової перевірки Підприємства «Саіна»;

- визнання протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової виїзної перевірки, оформленої актом від 05.10.2012 № 7049/22-8/25151645;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.11.2012 № 0010092204, та № 0010082204.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час винесення вказаних повідомлень-рішень, відповідачем були порушені норми Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (з наступними змінами).

Ухвалами Окружного адміністративного суду від 21.12.2012 було відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в поновному обсязі з підстав, наведених у позові.

Представник відповідача проти позову заперечував, з підстав, наведених у письмових запереченнях від 28.01.2013( т.3 а.с.172).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Підприємство «Саіна» є юридичною особою , зареєстровано 12.08.1998 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради (т. 1.а.с. 24), ідентифікаційний код 25151645.

Позивач з 20.05.1998 перебуває на обліку в органах податкової служби за № 7345(т.1.а.с.26), як вбачається з матеріалів справи позивач зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію від 10.06.1998 № 00854833, індивідуальний податковий номер - 25156401280 (т.1.а.с.25).

Відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Суд зазначає, що при вирішенні цієї справи він керувався положеннями нормативних актів у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

У період з 24.09.2012 по 28.09.2012 року посадовими особами відповідача була проведена документальна позапланова перевірка Підприємства «Саіна» з питань дотримання податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Сіті Буд» (код ЄДРПОУ 37081640), фірмою "Капітель Плюс" (код ЄДРПОУ 31095815), ПП «Візіт Торг» (код ЄДРПОУ 37081939) за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року.

Перевірку проведено відповідно до положень п.п. 78.1.1., п. 78.1. т. 78 Податкового Кодексу України на підставі наказу ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 19.09.2012 року № 2110 (т. 3 а.с. 180).

За результатами проведеної перевірки був складений Акт № 7049/22-8/ 25151645 від 05.10.2012 року (далі за текстом - Акт перевірки) (т.3 а.с. 147-171), за висновками якого були встановлені наступні порушення:

- П. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2.,п.п.5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України від 22.05.1997 року № 283/97- ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями), п.п.44.1 ст. 44, п.п. 138.1, 138.2, 138.6., 138.8, п.п. 138.8.1 п. 138 ст.138, п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ст. 185, ст. 188.1, ст.188, ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток назальну суму 127217,00 грн. за період 3-й квартал 2009 - 11131,00 грн., 4-й квартал 2009 - 51555,00 грн., 1-й квартал 2010- 7266,00 грн., 2-й квартал 2010 - 853,00 грн., 4-й квартал 2010 - 21523,00 грн., 1-й квартал 2011 у сумі 2969,00 грн., 2-й квартал 2011 - 12630,00 грн., 3-й квартал 2011 - 733,00 грн., 4-й кв. 2011- 7810,00 грн., 1- й кв. 2012 - 10747,00 грн.;

- П.п.3.1.1 п.3.1, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97- ВР (з наступними змінами та доповненнями) та п. 185.1 ст. 185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (з наступними змінами) в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 111817,00 грн. в тому числі : липень 2009 - 8905, серпень 2009 - 3330,00 грн., вересень 2009 - 1470,00 грн., жовтень 2009 - 12659,00 грн., листопад 2009 - 982,00 грн., грудень 2009 - 21337,00 грн., січень 2010 - 1316,00 грн., березень 2010 - 4497,00 грн., травень 2010 - 682,00 грн., грудень 2010 - 17218,00 грн., березень 2011- 2375,00 грн., квітень 2011 - 3318,00 грн., травень 2011 - 7675,00 грн., серпень 2011 - 637,00 грн., листопад 2011 - 2241,00 грн., грудень 2011 - 4550,00 грн., січень 2012 - 10235,00 грн.

За вищевказаними в акті перевірки порушеннями Відповідачем були винесені наступні податкові повідомлення-рішення (т.3.а.с. 174-176):

- від 19.11.2012 № 0010092204, яким було збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 116086,00 грн. за основним зобов'язанням та 22987,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 19.11.2012 року № 0010082204, яким було збільшено грошове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у сумі 98122,00 грн. за основним зобов'язанням та 21189,5 грн. - за штрафними санкціями.

При чому донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість відбулось за період жовтень 2009 - січень 2012, оскільки відповідно до п.102.1 ст. 102 Податкового кодексу України період липень 2009 - вересень 2009 знаходиться поза межами 1095 днів строку, протягом якого контролюючий орган має право нарахувати грошове зобов'язання зі сплати податків та інших обов'язкових платежів.

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист правий, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень із боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при виконанні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п.п.41.1.1 п.41.1. ст. 41 ПК України органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є контролюючими органами в розумінні Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 58 ПК України у разі,- коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно із пунктом 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 78.4 ст. 78 ПК України встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 ПК України обов'язковою умовою проведення невиїзної перевірки є надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Судом встановлено, що 11.09.2012 за вих. № 195449/10/22-8 (т.3.а.с.181) відповідачем на адресу позивача було спрямовано запит про надання інформації та ії документального підтвердження щодо взаємовідносин позивача з ПП «Сіті Буд», Фірмою «Капітель плюс», ПП «Візит Торг».

21.09.2012 за вих. № 19 позивачем було направлено документи, які було запитані у відповідача (т.1.а.с.21).

Проте , судом встановлено, що будь-яких пояснень позивачем на адресу відповідача направлено не було.

Наказ на перевірку було видано відповідачем 19.09.2012, тобто до сплину 10-тиденного терміну надання позивачем документів та пояснень відповідно до умов ПК, що призвело до порушення права позивача надати будь-які документи на підтвердження правомірності формування показників податкової звітності та правильності ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 ПК України обов'язковою умовою проведення невиїзної перевірки є надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Таким чином, наказ на проведення перевірки було видано без дотримання умов та строків, передбачених п.п.78.1.1. ст.78 Податкового Кодексу, перевірка була розпочата до дотримання результатів направлення на адресу позивача наказу та повідомлення про ії проведення.

Проте, суд зазначає, що перевірка була розпочата тільки 24.09.2012 , закінчена 05.10.2012, отже вже після направлення документів на адресу відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій. З наведеного випливає що умовою для звернення особи до суду є наявність у позивача переконання в порушення його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав. У разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання щодо наявності порушення суб'єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього розв'язати спір.

Судом встановлено, що за результатами перевірки, проведеної на підставі оскаржуваного наказу було складено акт та винесено податкові повідомлення -рішення.

Зі змісту рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" від 14.10.2010 (Заява NN 23759/03 та 37943/06) вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Таким чином саме прийняті суб'єктом владних повноважень податкові повідомлення-рішення породжують підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи.

Щодо встановлених під час перевірки порушень суд зазначає таке.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем було зроблено висновок про завищення позивачем валових витрат за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 в загальній сумі 524415,00 грн, та податкового кредиту з ПДВ в сумі 104882,00 грн., сформованих за рахунок господарських відносин позивача щодо придбання товарів (послуг) з ПП «Сіті Буд», Фірмою «Капітель плюс», ПП «Візит Торг».

До вказаного висновку відповідач дійшов з урахуванням того, що діяльність постачальників Позивача , а саме: ПП «Сіті Буд», Фірмою «Капітель плюс», ПП «Візіт Торг», визнається Відповідачем такими, що має ознаки "фіктивності" з посиланням на наступну використану інформацію:

- акт від 06.04.12р. №27/22/37081640 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Сіті буд», код за ЄДРПОУ 37081640, з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.09р. по 31.03.12р.» (т. 3 а.с. 191);

- акт від 06.04.12р. №38/22/31095815 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки фірми "Капітель Плюс", код за ЄДРПОУ 31095815, з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.09р. по 31.03.12р.» (т. 3 а.с. 186);

- акт від 06.04.12р. №26/22/37081939 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Візит Торг», код за ЄДРПОУ 37081939, з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.09р. по 31.03.12р.»(т. 3 а.с. 182).

Так, відповідач посилається на те, що вказані підприємства є - «вигодо набувачами» у зв'язку з порушенням кримінальної справи № 69-0146, за обвинуваченням директора ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_3, за ч.3 ст.212 КК України та інших осіб, у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч.3 ст. 212 КК України.

При чому акті перевірки використані матеріали досудового слідства по вказаній кримінальній справі.

У зв'язку з зазначеним, відповідачем правочини між позивачем так контрагентами визнано нікчемними відповідно до ч.ч. 1,5 ст. 203, ч.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, як такі, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства, а також моральним засадам суспільства, при цьому як зазначає Відповідач визнання таких правочинів судом не вимагається.

Надаючи оцінку правомірності використання відповідачем при проведені перевірки даних досудового слідства та обов'язковість їх врахування при розгляді адміністративної справи судом, суд зазначає.

Відповідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже вирок суду по кримінальні справі має набрати законної сили, та стосуватись дій чи бездіяльності особи, правові наслідки яких розглядає адміністративний суд, та у вироку повинно бути надано оцінку питанням, чи мало місце діяння, та чи вчинене воно конкретною особою.

Самі по собі окремі процесуальні документи в кримінальній справі не можуть бути доказами відсутності або наявності будь-яких обставин, які є предметом доказування в адміністративній справі.

Більш того, законодавством не передбачена можливість використання під час проведення перевірок платників податків та складання акта перевірки матеріалів досудового слідства. Це співвідноситься, зокрема, і з положеннями КАСУ та й взагалі з доктриною процесуального права України, відповідно до яких заздалегідь є встановленим і не потребує доведення та доказування вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили. Тобто преюдиціальний характер має лише вирок суду, який набрав законної сили, а не матеріали досудового слідства, особливо постанова про порушення кримінальної справи та протоколи допиту. Факт порушення кримінальної справи має наслідком та зумовлює законне проведення уповноваженими органами дізнання та досудового слідства певних слідчих дій з метою підтвердження або спростування факту вчинення певного злочину конкретною особою, але не може безперечно свідчити про винуватість такої особи, що підтверджується і закріпленим ст. 62 Конституції України принципом невинуватості особи у вчиненні злочину.

На підставі викладених висновків відповідачем було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств 116086,00 грн. та з податку на додану вартість-98122,00грн.

Перевіряючи доводи відповідача щодо завищення валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, судом зазначається наступне.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включаються , зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Уразі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів .

Відповідно до п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (який набрав чинності з 01.01.11р.) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено поняття первинного документу, - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинам 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже зазначений закон визначає вимоги саме до документів бухгалтерського обліку, а не податкового.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.199р. №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7 Положення первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

-. поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з:

передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця;

передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача;

поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України;

поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України;

в інших випадках, визначених цим Законом;

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної - вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків (ч.5 п.п.7.2.3 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту).

Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст. 7 вищевказаного Закону (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Аналогічні положення викладені в нормах Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктами 201.4, 201.5, 201.6 статті 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно до положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Судом встановлено, та не заперечується відповідачем, що позивачем по вказаним контрагентам було сформовано валові витрати та податковий кредит за рахунок витрат на придбання товару та послуг:

- З Фірмою «Капітель плюс» - 3-й квартал 2009 - 44523,5 грн., сума ПДВ в липні 2009- 8904,70 грн., 4-й квартал 2009 - 206216,45 грн., сума ПДВ в жовтні 2009 - 16681,94 грн., листопаді 2009 - 3224,64, грудні 2009 - 21336,72 грн. ; 1-й квартал 2010 - 22484,98 грн., сума ПДВ в січні 2010 - 1315,91 грн. (з урахуванням корегування в березні 2010), березні 2010 - 4497,00 грн.; 2-й квартал 2010 - 3409,00 грн., сума ПДВ в травні 2010 - 681,00 грн.; 4-й квартал 2010 - 86090,05 грн. , сума ПДВ в грудні 2010 - 17218.01 грн.; 1-й квартал 2011 - 11875,59 грн., сума ПДВ в березні 2011 - 2375,12 грн.; 2-й квартал 2011 - 54910,78 грн., сума ПДВ - за квітень 2011 - 3317,64 грн., за травень 2011 - 7664,52 грн., 3-й квартал 2011 - 3186,18 грн., сума ПДВ за листопад 2011 - 637,00 грн.;

- З ПП «Візит Торг» -4-й квартал 2011 - 33956,6 грн., сума ПДВ - за листопад 2011 - 2240,9 грн., за грудень 2011 - 4550,42 грн.; 1-й квартал 2012 - 18464,34 грн., сума ПДВ за січень 2012 - 3692,87 грн.

- З ПП «Сіті Буд» - 1-й квартал 2012 - 35715,03 грн., сума ПДВ за січень 2012 - 7143,01 грн.

Виходячи з наданих документів первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача, наданих до суду, загальна сума валових витрат по вказаним контрагентам складає 520832,5 грн., а за актом перевірки - 524415,00 грн. (стор. 4- т.3.а.с.150), сума податкового кредиту з ПДВ - 111749,35, а за актом перевірки 111817,00 грн. (стор.19 акту - т.3 а.с. 165)

При цьому суд зазначає, що відповідачем в акті перевірки не зазначено в чому саме полягає невідповідність відомостей, внесених позивачем до податкового обліку даним бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п.4,5,6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Всупереч наведеним нормам, відповідачем не наведено факти порушення позивачем жодної норми закону та не зазначено в яких документах податкового обліку відображено невірно суми валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Крім того, судом встановлено, що відповідачем без обґрунтування підстав, було зменшено суму від'ємного значення за серпень 2009 року з ПДВ в розмірі 6871,00 грн. та проведено відповідні перерахування наступних податкових періодів, що відображено в акті перевірки на стор. 24 (т.3.а.с.170). При цьому, відповідачем не зазначено в акті перевірки підстав зменшення такого від'ємного значення та не наведено будь-яких документів податкового та бухгалтерського обліку позивача, які б свідчили про наявність підстав для висновку про необґрунтованість внесення позивачем до податкової звітності вказаної суми.

Допитаний в судовому засіданні свідок, головний державний податковий ревізор-інспектор ОСОБА_4, посадова особа відповідача, яка проводила перевірку та складала акт, пояснила , що підставою для зменшення від'ємного значення ПДВ в серпні 2009 року слугувало те, що в попередніх податкових періодах позивачем не включалось до податкової звітності цієї суми від'ємного значення, у зв'язку з чим в серпні 2009 року він неправомірно включив 6871,00 грн. до строки 26 Декларації з ПДВ.

Теж саме було підтверджено письмовими поясненнями від 13.02.2013.

Судом встановлено, що сума від'ємного значення ПДВ була задекларована позивачем в податковій декларації з січень 2009 року. Згодом, в наступних податкових періодах позивачем вказана сума була задекларована та використана лише з серпня 2009 року (т.3 а.с.211-261).

Відповідач, обґрунтовуючи свою позицію посилався на норми п.п. 5.11,5.12 ст.5 та п.п.7.7.1,7.7.2 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якій діяв в 2009 році.

Проте, ст. 5 вказаного Закону не стосується формування від'ємного значення ПДВ (ст. 5 регулює питання звільнення від оподаткування ПДВ).

Відповідно до п.п.7.7.1,7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

На думку суду, враховуючи, що протягом лютого-липня 2009 позивач мав позитивне значення об'єкту оподаткування, сплачував податкові зобов'язання з ПДВ до бюджету, що підтверджується картками особового рахунку (т.3а.с.273-292), невключення позивачем суми від'ємного значення 6871,00 грн. у вказані періоди не перешкоджало внесенню до декларації за серпень 2009 року.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що акт перевірки в частині визначення сум завищення податкових зобов'язань з податку на прибуток на податку на додану вартість, складений з порушенням вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Суд зазначає, що роботи, які виконувались ПП «Сіті Буд», Фірмою «Капітель плюс», ПП «Візит Торг» на замовлення позивача носять фактично характер субпідрядних робі.

На підтвердження здійснення господарських операцій з фірмою «Капітель плюс» позивачем надано наступні документи:

Липень 2009(т.1.а.с. 243-250, т.2а.с.1- 7):

- Довідка про вартість виконаних робіт, підсумкова відомість використаних ресурсів та акт виконаних робіт з поточного ремонту кабінету світлолікування № 220 КРУ «Діагностичний центр» за липень 2009;

- Довідка про вартість виконаних робіт, підсумкова відомість використаних ресурсів та акт виконаних робіт з поточного ремонту віконних укосів в стаціонарі 4-го поверху КРУ «Діагностичний центр» за липень 2009;

- Довідка про вартість виконаних робіт, підсумкова відомість використаних ресурсів та акт виконаних робіт з поточного ремонту Клінічного пологового будинку № 1 м. Сімферополь за липень 2009;

- Податкова накладна від 31.07.2009 № 1333.

Жовтень 2009(т.2.а.с.13-40):

- Довідка про вартість виконаних робіт, підсумкова відомість використаних ресурсів та акт виконаних робіт з поточного ремонту палат 3-го поверху КРУ «Діагностичний центр» за жовтень 2009;

- Довідка про вартість виконаних робіт, підсумкова відомість використаних ресурсів та акт виконаних робіт з поточного ремонту відділення інтенсивної терапії в стаціонарі другого поверху по вул. Гагаріна,15-а м. Сімферополь за жовтень 2009;

- Довідка про вартість виконаних робіт, підсумкова відомість використаних ресурсів та акт виконаних робіт з поточного ремонту Клінічного пологового будинку м. Сімферополь за жовтень 2009;

- Довідка про вартість виконаних робіт, підсумкова відомість використаних ресурсів та акт виконаних робіт з поточного ремонту палат третього поверху КРУ «Діагностичний центр» за жовтень 2009;

- Податкова накладна від 30.10.2009 № 2193, від. 30.10.2009 № 2194

Листопад 2009 (т.2а.с. 44-51):

- Довідка про вартість виконаних робіт, підсумкова відомість використаних ресурсів та акт виконаних робіт з поточного ремонту аудиторій Національної Академії природоохоронного та курортного будівництва м. Сімферополь за листопад 2009;

- Податкова накладна від 30.11.2009 № 44.

Грудень 2009 (т.2.а.с.54- 87):

- Довідка про вартість виконаних робіт, підсумкова відомість використаних ресурсів та акт виконаних робіт з проведення капітального ремонту палат КРУ «Кардіологічний клінічний диспансер» за грудень 2009;

- Довідка про вартість виконаних робіт, підсумкова відомість використаних ресурсів та акт виконаних робіт з поточного ремонту палати № 5 3-го поверху КРУ «Діагностичний центр» за грудень 2009;

- Довідка про вартість виконаних робіт, підсумкова відомість використаних ресурсів та акт виконаних робіт з поточного ремонту палат 3-го поверху КРУ «Діагностичний центр» за грудень 2009;

- Довідка про вартість виконаних робіт, підсумкова відомість використаних ресурсів та акт виконаних робіт з поточного ремонту 3-го поверху поліклініки КРУ «Діагностичний центр» за грудень 2009;

- Довідка про вартість виконаних робіт, підсумкова відомість використаних ресурсів та акт виконаних робіт з поточного ремонту плати № 2, 13 3-го поверху КРУ «Діагностичний центр» за грудень 2009;

- Податкова накладна від 30.12.2009 № 2406, від 30.12.2009 № 2407, від 30.12.2009 № 2408, від 30.12.2009 № 2409, від 30.12.2009 № 2410.

Січень 2010 (т.1.а.с.179-186):

- Довідка про вартість виконаних робіт, підсумкова відомість використаних ресурсів та акт виконаних робіт з поточного ремонту інженерних комунікацій Клінічного пологового будинку № 1 м. Сімферополь за січень 2010;

- Податкова накладна від 19.01.2010 № 56.

Березень 2010 (т.1.а.с.134-200):

- Довідка про вартість виконаних робіт, підсумкова відомість використаних ресурсів та акт виконаних робіт поточного ремонту пологової зали3-й поверх, кімнат гігієни пологового відділення за березень 2010;

- Податкова накладна від 31.03.2010 № 490.

Травень 2010 (т.1.а.с.206-210):

- Довідка про вартість виконаних робіт, підсумкова відомість використаних ресурсів та акт виконаних робіт з поточного ремонту КРУ «Кардіологічний диспансер» за травень 2010;

- Податкова накладна від 31.05.2010 № 765.

Грудень 2010 (т.1а.с.215-240):

- Довідка про вартість виконаних робіт, підсумкова відомість використаних ресурсів та акт виконаних робіт з поточного ремонту 1-го поверху пологового відділення за грудень 2010;

- Довідка про вартість виконаних робіт, підсумкова відомість використаних ресурсів та акт виконаних робіт з поточного ремонту Міського клінічного пологового будинку № 1 м. Сімферополь за грудень 2010;

- Податкова накладна від 26.12.2010 № 2618; від 30.12.2010 № 2657

Березень 2011 (т.1.а.с.96-102):

- Довідка про вартість виконаних будівельних робіт, та акт виконаних робіт з виконання ремонту приміщень 1-го поверху поліклініки КРУ «Діагностичного центру» за березень 2011;

- Податкова накладні від 31.03.2011 № 134.

Квітень 2011 (т.1 а.с. 103-114):

- Довідка про вартість виконаних робіт, підсумкова відомість використаних ресурсів та акт виконаних робіт з виконання капітального ремонту другого поверху стаціонару(кабінет головного лікаря, начмеда та приймальні) 1-го та 5-го поверхів для зберігання медичних препаратів та каб. № 321 КРУ «Діагностичний центр» за квітень 2011;

- Податкова накладна від 19.04.2011 № 138.

Травень 2011(т.1.а.с.120-146):

- Довідка про вартість виконаних робіт, підсумкова відомість використаних ресурсів та акт виконаних робіт з поточного ремонту сантехнічних систем ПП «Клінічна лікарня» за травень 2011;

- Довідка про вартість виконаних робіт, підсумкова відомість використаних ресурсів та акт виконаних робіт з поточного ремонту сантехсистем (кімнат гігієни 1-й поверх, плат № 21212 заміна стояків, ремонт системи опалення 1-й поверх) за травень 2011;

- Довідка про вартість виконаних робіт, підсумкова відомість використаних ресурсів та акт виконаних робіт з капітального ремонту КРУ «Діагностичний центр» за травень 2011;

- Податкові накладні від 30.05.2011 № 215, від 30.05.2011 № 226.

Серпень 2011 (т.1.а.с.151- 158):

- Довідка про вартість виконаних робіт, підсумкова відомість використаних ресурсів та акт виконаних робіт з поточного ремонту кабінету № 225 КРУ «Діагностичний центр» за серпень 2011;

- Податкова накладна від 16.08.2011 № 102;

На підтвердження взаємовідносин з ПП «Візіт Торг» позивачем надано наступні документи:

Листопад 2011(т.1.а.с.161-166):

- Видаткові накладні від 29.11.2011 № 1, від 30.11.2011 № 0 на придбання будівельних матеріалів;

- Податкові накладні від 29.12.2011 № 331, від 30.11.2011 № 344.

Грудень 2011 (т.1.а.с.167-173):

- Видаткові накладні від 14.12.2011 № РН -00084, від 26.12.2011 №РН-0, від 27.12.2011 №РН-00058 на придбання будівельних матеріалів;

- Податкові накладні від 14.12.2011 № 192, від 26.12.2011 № 337, від 27.12.2011 № 353.

Січень 2012 (т.1.а.с.50-58):

- Видаткові накладні від 30.01.2012 №РН-1, від 31.12.2012 № РН0, від 31.01.2012 №РН-123 на придбання будівельних матеріалів,

- податкові накладні від 30.01.2012 № 240, від 31.01.2012 № 253, від 31.01.2012 № 261.

На підтвердження здійснення господарських операцій з ПП «Сіті Буд» позивачем надано договір підряду від 27.01.2012 № 1 , відповідно до якого останній зобов'язується на користь позивача виконати роботи відповідно до проектно-кошторисної документації з поточного ремонту приміщень гардеробної для донорів по вул. Київської, 37\2 (т.3.а.с.104) та податкову накладну від 30.01.2012 № 45(т.1.а.с.58), а також довідку про вартість виконаних робіт та акт виконаних робіт форми КБ-2 та підсумкову відомість ресурсів (т.1.а.с.59-66)

Взаєморозрахунки з контрагентами підтверджується копіями платіжних доручень та оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками(т.1.а.с.68-91)

Відповідні показники понесених витрат включено до податкових декларацій з податку на прибуток(т.2 а.с. 106-123).

На підтвердження обґрунтованості використання в своїй господарській діяльності результатів виконання робіт ПП «Сіті Буд», Фірмою «Капітель плюс», ПП «Візіт Торг» у відповідних періодах позивачем надано договори, акти виконаних робіт та податкові накладні з виконання робіт по взаємовідносинам позивача з Клінічним пологовим будинком № 1, м. Сімферополь,КРУ «Діагностичний центр», Національною академією природоохоронного та курортного будівництва, ПП «Клінічна лікарня», ГО «Асоціація сімейних лікарів та терапевтів Криму» (т.2.а.с.138- 253,т.3 а.с. 1-146).

Крім того реальність здійснення господарських операцій з проведення ремонтних робіт в КРУ «Діагностичний центр» підтверджується актом контрольного обміру робіт віл 14.07.2010 (т.2.а.с.123), складеного посадовими особами КРУ в АР Крим.

Необхідність передачі своїх зобов'язань перед замовниками субпідрядним організаціям обґрунтовано в письмових поясненнях позивача та доданих податкових розрахунках з податку на доходи фізичних осіб(т.2.а.с.125-130).

Відповідач фактично декларує, що відносини між Позивачем та його контрагентами мають ознаки фіктивності, посилаючись на абз. 4 ч.1 ст. 55-1 Господарського Кодексу України. Проте дана норма сама по собі не визначає, що у разі наявності таких ознак господарська діяльність є фіктивною, а лише надає підстави для звернення до суду з позовами про припинення діяльності таких осіб, тобто господарська діяльність може бути визнана фіктивною лише у судовому порядку.

Обсяг обставин, який повинен бути встановлений для визначення відсутності факту здійснення господарської операції, наступний, а саме:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; «тимчасова» поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала, тощо).

Суд також зазначає, що відповідачем під час перевірки не досліджувалось та не встановлювалось наявність намірів створювати для себе податкову вигоду у позивача.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, суд зазначає, що у рішенні від 22.01.2009 року по справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява № 3991/03), що компанія-заявник (покупець) не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок сплачувати ПДВ повторно разом з пенею (п.71 рішення).

Крім того Європейським судом з прав людини висловлюється думка про те, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження компанії-заявника (покупця), що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Також Європейський суд з прав людини в рішенні по справі "ІНТЕРСПЛАВ проти України" (заява № 803/02) від 09.01.2007 року зазначає, що платник податків, який добросовісно придбав товар у особи, яка порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності у тому випадку, коли здійснював реальну господарську операцію і не знав про дефекти правового статусу свого контрагента.

Крім того, у цьому ж рішенні суд зазначає, що можливість притягнути до відповідальності покупця може виникнути лише у разі обізнаності покупця, проте також зазначає, що отримання таких відомостей покупцем є можливим тільки у разі наявності у покупця відповідної компетенції (п. 37, 38 рішення).

Отже з урахування положень рішень цієї судової установи судом робиться висновок про те, що з наявності взаємовідносин між контрагентами не випливає обов'язок будь-якої сторони щодо перевірки дотримання іншою стороною податкової дисципліни.

Судом також встановлено, що в наслідок операцій з ПП «Сіті Буд», Фірмою «Капітель плюс», ПП «Візіт Торг» та подальшій виконаних робіт замовникам, позивачем отриманий дохід в межах своєї господарської діяльності.

Відповідач в Акті перевірки посилається на норму ст. 208 Цивільного кодексу України, згідно з якою у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Статтею 215 Кодексу встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З викладеного вбачається, що позивачем сформовано та внесено до податкової звітності валові витрати за рахунок господарських операцій ПП «Сіті Буд», Фірмою «Капітель плюс», ПП «Візіт Торг» на підставі належних документів бухгалтерського обліку, в яких відображається зміст господарської операції, таким чином у позивача відсутнє завищення валових витрат у періоді, що перевірявся.

Перевіряючи обґрунтованість висновків відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ судом встановлено наступне.

На підтвердження формування податкового кредиту, позивачем до податкового органу були надані податкові накладні, виписані контрагентами, платіжні доручення про перерахування позивачем грошових коштів на рахунки контрагентів за укладеними договорами, а також надані видаткові накладні.

Судом встановлено, що спірні суми ПДВ включені за фактом отримання від постачальників - ТО ПП «Сіті Буд», Фірмою «Капітель плюс», ПП «Візіт Торг», податкових накладних, копії яких долучено до матеріалів справи, які є належним чином оформленими.

Відповідні показники податкового кредиту з ПДВ позивачем включено до податкових декларацій з ПДВ, копії яких також долучено до матеріалів справи.

Таким чином, висновки відповідача не відповідають зазначеним приписам Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування податкового кредиту) та Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011р.

Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту), а саме п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7, єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Пункт 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України також передбачає єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Жодної з наведених підстав, відповідачем під час перевірки встановлено не було.

Крім того, законом не передбачений зв'язок між виникненням права платника податку на податковий кредит та наданням податкової звітності його контрагентом.

На час виписки податкових накладних та отримання зазначеної податкової накладної позивач є платником податку на додану вартість.

Натомість в судовому засіданні було перевірено факт здійснення господарських операцій та встановлено, що товар та роботи від ПП «Сіті Буд», Фірмою «Капітель плюс», ПП «Візіт Торг», позивач отримав, що підтверджується видатковими накладними та актами виконаних робіт, сплатив вартість товару, в тому числі ПДВ та використав придбаний товар та результати отриманих робіт в своїй господарській діяльності.

Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, суд приходить до висновку про те, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Податкового кодексу України, засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно.

Таким чином, позивачем, під час формування податкового кредиту, були дотримані положення Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування податкового кредиту за грудень 2010 року) та Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011 року.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Статтею 80 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

З наведеного вище вбачається, що контрагент позивача, як юридична особа, наділений цивільною правоздатністю та дієздатністю, має відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Відповідно до статей 204, 205 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 Кодексу встановлено, що підставою для здійснення підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підстави недійсності господарського зобов'язання також встановлені ч.1 статті 207 ГК України, також до них законом віднесено вчинення угод з метою, що суперечить інтересам суспільства та держави.

У судовому засіданні Позивачем на підтвердження господарських операцій, що відбулися у перевіряємий відповідачем період, були надані копії відповідних банківських виписок та інших первинних документів. Всі первинні документи, що підтверджують здійснення між позивачем та контрагентом вищезазначеної господарської операції, є в матеріалах справи, оцінені судом та визнані такими, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства. Акті перевірки не надано належної оцінки первинним документам позивача, натомість суд зазначає, що акти про неможливість проведення зустрічних звірок по ПП «Сіті Буд», Фірмою «Капітель плюс», ПП «Візіт Торг» не є належним доказом відсутності реального виконання господарських операцій між вказаними особами та позивачем.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил ведення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Судом також враховано, що у разі коли встановлюється, що правочин вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені частиною 1 статті 208 ГК. Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Суд також враховує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків, що відображено в бухгалтерському обліку платника податків , що під час судового розгляду було доведено позивачем, а саме наданим документами оприбуткування придбаного товару та його подальше використання в господарські діяльності.

Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, суд приходить до висновку про те, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Податкового Кодексу України, засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно.

Таким чином, суд вважає, необґрунтованими висновки відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту за період, що перевірявся.

За таких обставин суд дійшов висновку, що належним та допустимим способом захисту прав та інтересів позивача є задоволення адміністративного позову частково шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Сімферополі від 19.11.2012 № 0010092204, яким було збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 116086,00 грн. за основним зобов'язанням та 22987,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та від 19.11.2012 року № 0010082204, яким було збільшено грошове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у сумі 98122,00 грн. за основним зобов'язанням та 21189,5 грн. - за штрафними санкціями.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи те, що судом задоволено тільки вимоги майнового характеру спору,суд вважає за можливим стягнути на користь позивача з Державного бюджету України 2146,00 грн. судових витрат, сплата яких підтверджено відповідною квитанцією.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

В судовому засіданні 18.02.2013р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.ст.160,163 КАС України повний текст постанови виготовлено 25.02.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 19.11.2012 № 0010092204, яким було збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 116086,00 грн. за основним зобов'язанням та 22987,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 19.11.2012 року № 0010082204, яким було збільшено грошове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у сумі 98122,00 грн. за основним зобов'язанням та 21189,5 грн. - за штрафними санкціями.

4. В задоволені іншої частини позову відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету на користь Підприємства «Саіна» (вул. Лермонтова, 35, м. Сімферополь, АРКрим, 95034, ідентифікаційний код 25151645) за рахунок коштів на утримання Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул.М.Залкі,1/9, м. Сімферополь, АР Крим) 2178,19 грн. судового збору.

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі - з дня отримання нею копії постанови).

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Котарева Г.М.