Постанова № 29770319, 21.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2570/2857/12 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі Трауті А.В.

за участю представників

відповідача Бобровник І.А.

Гладченко Н.Л.

представника позивача Довбаха А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства «ГазСпецСервіс» Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧернігівГазСпецСервіс» до державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання незаконним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 26.06.2012 № 0002432320, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1 074 116,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 26.06.2012 № 0002442320, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 62 602,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 26.06.2012 № 0002452320, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 95 967,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 26.06.2012 № 0002472320, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 102 127,00 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені адміністративного позову.

В судове засідання з'явився представник позивача, який проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Представники відповідача до суду з'явилися, апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представників відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 08.06.2012 року податковим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в період з 01.01.2011 року по 31.01.2012 року.

За результатами перевірки складено акт №927/22/31275530 від 08.06.2012 року. На підставі акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 26.06.12 року № 0002432320, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1 074 116,00 грн; № 0002442320, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 62 602,00 грн.; № 0002452320, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 95 967,00 грн.; № 0002472320, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 102 127,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати податкові повідомлення - рішення нечинними та скасувати їх.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом не правомірно визначено податкове зобов'язання, оскільки відсутність товаро - транспортної накладної не є порушенням законодавства з боку позивача.

Колегія суддів не може погодитись із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, в ході проведення документальної планової виїзної перевірки ДП «Газспецсервіс» TOB «Чернігівгазспецсервіс», працівниками податкового органу було вставлено взаємовідносини ДП «Газспецсервіс» TOB «Чернігівгазспецсервіс» з TOB «Кванта Коста» з приводу придбання газу скрапленого в 1, 2-4 кварталах 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, між TOB «Кванта Коста» і ДП «Газспецсервіс» TOB «Чернігівгазспецсервіс» було укладено договір поставки нафтопродуктів (сжиженого газу пропан-бутан) від 10.03.2011 року №10/03/04-11, відповідно до якого постачальник TOB «Кванта Коста» зобов'язаний поставляти і передавати у власність покупця газ скраплений у відповідності до цього договору і до Інструкції «Про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів сжижених», затверджену наказом Міністерства палива та енергетики №332 від 03.06. 2002 року.

Апелянт звертає увагу суду на те, що ДП «Газспецсервіс» TOB «Чернігівгазспецсервіс» під час перевірки не надав документи, що підтверджують транспортування газу скрапленого від постачальника TOB «Кванта Коста», а також з наданих документів не можливо встановити хто отримував ці товарно-матеріальні цінності. В ході перевірки ДП «Газспецсервіс» на підтвердження факту поставки газу було надано лише податкові, видаткові накладні та маршрутні листи.

Крім того, ДП «Газпецсервіс» TOB «Чернігівгазспецсервіс» не надало підтверджуючих документів на отримання товарно-матеріальних ціностей, як в ході проведення перевірки, так і на протязі трьох днів з дня отримання акту перевірки.

Відповідно до вимог пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», зі змінами та доповненнями, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, суми, враховані при визначенні валових витрат з податку на прибуток та враховані в складі податкового кредиту з податку на додану вартість, на підставі первинних документів з реквізитами постачальника TOB «Кванта Коста» не підлягають включенню як до складу валових витрат (собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) відповідного звітного періоду) та включенню до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду.

Колегія суддів повністю погоджується з висновками податкового органу, враховуючи наступне.

Так, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на основі яких і ведеться бухгалтерська звітність. У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 p. № 996-XIV на даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші види звітності. Тобто первинні документи є основою і для податкового обліку. Отже, враховуючи однозначну необхідність застосування облікового документа при здійсненні вантажних перевезень, використання товарно-транспортної накладної є обов'язковим (далі ТТН). Відсутність чи неправильне оформлення ТТН має наслідком, відповідно, відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність помилок у відображені результатів господарської операції в обліку (як бухгалтерському, так і податковому).

Для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, обов'язковою є товарно-транспортна накладна, а при здійсненні вантажних перевезень для власних потреб водії повинні мати накладну або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.

Видаткова та товарно-транспортна накладні є підставою для оприбуткування газу за складським та бухгалтерським обліком підприємства. Відповідно до п. 6.1.13 Інструкції кількість відпущеного скрапленого газу в автоцистерни оформляється видатковими і товарно-транспортними накладними, документами про якості товару.

Відповідно до п. 6.1.15 Інструкції видаткові і товарно-транспортні накладні виписуються в 4 примірниках з яких 2 залишаються у відповідальної особи і є первинним документом складського обліку із подальшим передаванням їх до бухгалтерії підприємства, інші 2 вручаються представнику вантажоодержувача, які є супровідними документами вантажу та забезпечують облік транспортної роботи.

Відповідно до п. 6.1.16 Інструкції видаткові накладні і ТТН на відпущений газ матеріально відповідальна особа передає до бухгалтерії не пізніше наступного робочого дня.

Із матеріалів справи вбачається, що для перевірки документи, що підтверджують транспортування газу, а саме товарно-транспортні накладні, акти приймання скрапленого газу не надавались.

Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення (ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. № 2344-ІП.

Під час судового засідання представником позивача було не одноразово зазначено, що товаро-транспортні накладні не є обов'язковим документом для здійснення господарської діяльності, а для транспортування скрапленого газу цілком достатньо видаткових накладних та маршрутних листів.

Колегія суддів не може погодитись із таким твердженнями, та зазначає наступне.

Так, згідно з нормами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.94 р. N334/94- ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 22.05.97 р. №283/97-ВР) (далі - Закон про прибуток) платник податків відносить до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Разом з тим у підпункті 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону про прибуток зазначено, що будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, не відносяться до складу валових витрат.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Своєю чергою, відповідно до частини 2 статті 3 Закону України від 16.07.99 р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто первинні документи з відображення господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Згідно з пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. №88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема, типова форма товарно-транспортної накладної, затверджено спільним Наказом Мінтрансу України, Мінстату України від 29.12.95 р. №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» (зі змінами та доповнен нями). Відповідно до пункту 2 цього наказу застосування зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997, № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» передбачено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Крім того, первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Згідно з положеннями п. 11.5 Правил № 363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох примірників. Перший примірник ТТН залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій та четвертий примірники, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби - і печаткою або штампом), передаються перевізнику.

Крім того, підпунктом 11.1 пункту 11 Правил перевезення визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів. Також Правилами перевезення визначається, яким чином, у скількох екземплярах оформляються товарно-транспортні накладні, ким вони підписуються тощо.

Відповідно до п.5.2.2. Інструкції приймання скрапленого газу, що надійшов автомобільним транспортом від постачальників, проводиться вантажоодержувачем на підставі видаткових та товарно-транспортних накладних (типова форма N 1-ТН, затверджена наказом міністерства транспорту та Міністерства статистики України від 29.12.95 №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля») з обов'язковим складанням акта приймання за якістю скрапленого газу, що надійшов автомобільним транспортом за формою N3-TC.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що маршрутний лист не є документом, що підтверджує транспортування газу скрапленого від постачальника до покупця, а призначений лише для списання паливних матеріалів використаних при здійсненні відповідного маршруту. Він не містить реквізитів власника та відвантажувача товару, назву товару, тощо.

Отже, виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що приймання скрапленого газу проводиться виключно на підставі видаткових та товарно-транспортних накладних.

Крім того, апелянт акцентує увагу, що журнал реєстрації довіреностей, за період, що перевірявся, в якому проводилась реєстрація довіреностей для отримання товару від TOB «Кванта Коста» працівниками ДП «Газспецсервіс» TOB «Чернігівгазспецсервіс» в ході проведення перевірки позивачем не надавався.

В судовому засіданні позивачем також не надано будь-яких пояснень яка саме посадова особа підприємства (водій, експедитор)отримувала матеріальні цінності та на підставі яких документів.

Судова колегія вважає, що за відсутності в матеріалах справи довіреностей на отримання матеріальних цінностей виникають сумніви щодо реальності господарської операції, та зазначає наступне.

Відповідно до Наказу Мінфіну від 16.05.1996 №99 «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» визначено порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей.

Відповідно п.2. Наказу сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною (п.3).

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Отже, довіреність на одержання цінностей є первинним документом. Без неї не можуть бути виписані інші первинні документи, а саме: накладна-вимога, товарно-транспортна накладна, які є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.

Що стосується умов договору, а саме щодо транспортування скрапленого газу, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно п.1.1 умов договору від 10.03.2011 року №10/03/04-11, постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця скраплений газ (сжижений газ пропан-бутан), а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на умовах визначеними даним договором.

Відповідно до п.5.4 поставка товару здійснюється поставщиком на протязі 20-ти днів з дати проведення передплати покупцем.

Тобто, умовами договору від 10.03.2011 року №10/03/04-11 чітко передбачено, що сам постачальник TOB «Кванта Коста» зобов'язаний був поставляти і передавати у власність покупця товар (газ).

Суд не бере до уваги додаткову угоду №1 до договору поставки нафтопродуктів від 10.03.2011 року №10/03/04-11 як посилання позивача на те, що вказаною додатковою угодою був передбачений самовивіз газу, оскільки дана угода не змінювала істотних умов договору, та не містить жодних посилань на самовивіз ДП «Газспецсервіс» TOB «Чернігівгазспецсервіс» газу (сжиженого газу пропан-бутану).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком податкового органу, що ДП «Газспецсервіс» TOB «Чернігівгазспецсервіс» не підтверджено виконання факту умов поставок газу скрапленого від TOB «Кванта Коста».

Згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 року №982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 року зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Враховуючи викладене, та зважаючи на наявні у справі докази, суд вважає, що позивачем не було доведено реальність здійснення господарських операцій із контрагентом ТОВ «Кванта Коста», що в подальшому були використані позивачем у своїй господарській діяльності, та рух активів у процесі здійснення зазначених господарських операцій не підтверджується наявними матеріалами справи.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова Фастівського районного суду Київської області частковому скасуванню.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207, 212, 254, 267 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства «ГазСпецСервіс» Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧернігівГазСпецСервіс» до державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання незаконним та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року - скасувати.

Постановити нову, якою в задоволенні позовних вимог дочірнього підприємства «ГазСпецСервіс» Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧернігівГазСпецСервіс» - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Суддя Парінов А.Б.

Суддя Беспалов О.О

Повний текст постанови виготовлено 26.02.2013 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.