Постанова № 29769022, 28.02.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/439/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

при секретарі - Петренко О.В.,

за участю:

представника позивача - Москаленка І.О.,

представника відповідача - Решетнік М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

31 січня 2013 року Дочірнє підприємство "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000181502 від 23 січня 2013 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що прийняте відповідачем за наслідками перевірки спірне податкове повідомлення-рішення № 0000181502 від 23 січня 2013 року є неправомірним, оскільки фактичними обставинами та належними доказами спростовуються висновки перевірки. Наполягав на тому, що здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Нафтобуд 2020" повністю підтверджується наявними у позивача первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Відповідач проти позову заперечував, мотивуючи правомірністю висновків перевірки від 08.01.2013 року, а тому правомірністю прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення, оскільки позивачем порушено вимоги чинного податкового законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Судом встановлено, що ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (ідентифікаційний код 32017261) зареєстроване 20.05.2002 розпорядженням Полтавського міськвиконкому за №383-р, номер запису про державну реєстрацію 1 588 120 0000 000185. Позивача взято на податковий облік в ДПІ у м. Полтаві 27.05.2002 за №6656.

На підставі наказу ДПІ у м. Полтаві від 20.12.2012 №2569, згідно із підпунктами 20.1.1., 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, в період з 25.12.2012 по 29.12.2012 відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Нафтобуд 2020" (37965714) за липень 2012 року.

За результатами перевірки податковим органом 08.01.2013 року складено акт №54/15-2/32017261, в якому зафіксовано порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого, завищено податковий кредит на 12440 грн за липень 2012 року по взаємовідносинах з ТОВ "Нафтобуд 2020", занижено податок до сплати на липень 2012 року на 12440 грн (а.с. 26-33).

На підставі висновків даного акта перевірки, ДПІ у м. Полтаві 23.01.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000181502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 18660 грн, в тому числі 12440 грн - основний платіж, 6220 грн - штрафна (фінансова) санкція (а.с. 16).

Позивач не погодився із податковим повідомленням-рішенням №0000181502 від 23.01.2013 року, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню №0000181502 від 23.01.2013 року, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу витрат операційної діяльності платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що липні 2012 року позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини, зокрема, з таким контрагентом як ТОВ "Нафтобуд 2020", сумніви щодо реальності яких виникли у податкового органу.

Судом встановлено, що Дочірнє підприємство "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі Філії "Копилянська ДЕД" 01.07.2012 року уклало договір №42 (а.с. 34-37) з ТОВ "Нафтобуд 2020", відповідно до умов якого ТОВ "Нафтобуд 2020" (постачальник) зобов'язується передати у власність, а Дочірнє підприємство "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі Філії "Копилянська ДЕД" (покупець) зобов`язується прийняти та оплатити наступний товар: бітум БНД 60/90. Відповідно до п.2.1. договору, загальна вартість товару за цим договором складається із вартості кожної партії товару, поставленої в межах строку дії договору. Відповідно до п.2.3. договору, ціна цього договору складає 72570,00грн в т.ч. ПДВ 12095,00грн.

Актом перевірки від 08.01.2013 року №54/15-2/32017261 встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ, сплачену у вартості товару, поставленого ТОВ "Нафтобуд 2020", в розмірі 12440 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для формування позивачем податкового кредиту були податкові накладні, видані ТОВ "Нафтобуд 2020", від 18.07.2012 року № 15 (а.с. 38), від 18.07.2012 року № 14 (а.с. 39). Зазначені податкові накладні підписані та скріплені печаткою ТОВ "Нафтобуд 2020", яке на момент їх видачі було зареєстроване як юридична особа та мало статус платника ПДВ, що не оспорюється відповідачем та підтверджується наявними у справі документами (а.с.100, 104-105).

Факт господарських операцій позивача із ТОВ "Нафтобуд 2020" щодо поставки бітуму у липні 2012 року підтверджується первинними та іншими документами, а саме: актами приймання виконаних робіт (наданих послуг) № 10 від 18.07.2012 року (а.с. 40), накладною № 63 від 18.07.2012 року (а.с. 41), товаро-транспортною накладною №17 від 18.07.2012 року (а.с.115), банківськими виписками та платіжними дорученнями, згідно яких позивачем проведено оплату за товар та послуги (а.с.68-76); реєстром отриманих та виданих податкових накладних (а.с.43, 47-49).

Судом встановлено, що позивач укладав договір з ТОВ "Нафтобуд 2020" з метою закупівлі у нього бітуму для подальшого використання у своїй господарській діяльності, зокрема проведення ямкового ремонту автодоріг з використанням бітумної емульсії, яка була виготовлена із отриманого від ТОВ "Нафтобуд 2020" бітуму. Зокрема, між Філією "Автодорсервіс" (яка згодом була замінена на Філію "Полтавський райавтодор", згідно Угоди від 20.04.2011р. - а.с.123) Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" укладено з ТОВ "Завод Укрбудмаш" договір купівлі-продажу від 28.02.2006 року (а.с. 121, 122), відповідно до умов якого ТОВ "Завод Укрбудмаш" (постачальник) передає, а Філія "Автодорсервіс" (покупець) прийняти та оплатити товар. Відповідно до п.1.2 договору, найменування товару: бітумна емульсія. Згодом, між Дочірнім підприємством "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі Філії "Копилянська ДЕД" укладено з ТОВ "Завод Укрбудмаш" договір купівлі-продажу від 27.03.2012 року (а.с. 78), відповідно до умов якого Філія "Копилянська ДЕД" (постачальник) передає, а ТОВ "Завод Укрбудмаш" (покупець) прийняти та оплатити товар. Відповідно до п.1.2 договору, найменування товару: матеріали (компоненти) на виготовлення бітумної емульсії.

Як вбачається з матеріалів справи, бітум дорожній було передано по витратній накладній № 333 від 31.07.2012 року від Філії "Копилянська ДЕД" до ТОВ "Завод Укрбудмаш", про що свідчать наявні в матеріалах справи копії витратної накладної (а.с.113), податкової накладної № 45 від 31.07.2012 року (а.с. 130), лист-пояснення Філії "Копилянська ДЕД" (а.с.116), довіреність на отримання цінностей №1477 від 31.07.2012 року (а.с.80), сертифікат відповідності (а.с.117). В той же час, бітумну емульсію було передано по накладній № 231 від 31.07.2012 року від ТОВ "Завод Укрбудмаш" до Філії "Полтавський райавтодор", про що свідчать наявні в матеріалах справи копії накладної (а.с.125), податкової накладної № 349 від 31.07.2012 року (а.с. 124), та витратна накладна № 2086 від 31.07.2012 року, згідно якої товар (бітумну емульсію) було транзитом переміщено з обліку Філії "Полтавський райавтодор" до Філії "Копилянська ДЕД" (а.с.112).

Використання бітумної емульсії позивачем у власній господарській діяльності підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних будівельних робіт за серпень та вересень 2012 року, згідно яких позивачем виконані роботи по ямковому ремонту асфальтобетонного покриття доріг (а.с. 82-90). Перевезення бітумної емульсії від ТОВ "Завод Укрбудмаш" де її було виготовленого з поставленого бітуму безпосередньо на об'єкти виконання робіт по ямковому ремонту підтверджується товаро-транспортними накладними, які містяться в матеріалах справи (а.с. 131-135).

Оскільки будівельні (підрядні) роботи на дорогах та автошляхах Полтавської області підрядниками в особі підпорядкованих ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» філій та дільниць виконуються за їх місцезнаходженням, то постачання бітумної емульсії та інших товарів та послуг здійснювалось за місцезнаходженням вищезазначених філій та дільниць, що не порушує правил здійснення господарських операцій.

Крім того, твердження відповідача про невідповідність вимогам закону щодо оформлення первинних бухгалтерських документів, не відповідають документальним доказам, що наявні в матеріалах справи, оскільки кожний первинний документ підписаний посадовими особами підприємств і скріплений печатками суб'єктів господарювання, містить всю необхідну інформацію стосовно предмету господарської операції, та вцілому відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не визнаний недійсним у встановленому законом порядку.

Господарські операції позивача здійснювалися в межах основних видів діяльності позивача за КВЕД, зазначених у ЄДРПОУ, що підтверджуються витягом серії АБ № 371606 (а.с. 14), зокрема, 42.11 будівництво доріг і автострад.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, обов'язковою ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти (під час її вчинення або в подальшому) реальні зміни майнового стану платника податків, тому суд оцінює реальність господарських операцій позивача із урахуванням вказаної позиції.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ "Нафтобуд 2020" у липні 2012 року мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на суму 12440 грн на підставі належним чином оформлених податкових накладних ТОВ "Нафтобуд 2020" та інших первинних бухгалтерських документів, що складені у відповідності з вимогами законодавства України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин та ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Більше того, висновок податкового органу, що правочин, укладений між філією ДП «Полтавський облавтодор» та ТОВ "Нафтобуд 2020", є нікчемним через те, що він порушує публічний порядок, спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, не спричиняє реального настання правових наслідків та суперечить інтересам держави та суспільства, є безпідставним і необґрунтованим, так як був зроблений шляхом довільного тлумачення положень ЦК України. Щоб визнати правочин нікчемним необхідні докази, які б підтверджували умисел на укладення договору з метою, яка б завідомо суперечила інтересам держави і суспільства, крім того, не встановлено невідповідність укладених угод нормам законодавства, не було встановлено приховування договором іншого договору, ненастання правових наслідків, що обумовлені в договорах, тоді як настання цих наслідків підтверджується документально.

Також, посилання відповідача на Правила дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом МВС України №822 від 26.07.2004р. (далі - Правила), не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки, по-перше, дані Правила не містять відомостей, що бітум є небезпечним вантажем і на порядок його перевезення поширюється дія вказаних Правил, по-друге, порушення порядку перевезення небезпечних вантажів в даному випадку не доведено документально.

Доводи перевірки про те, що у контрагента позивача - ТОВ "Нафтобуд 2020" не встановлено наявності основних засобів, місця здійснення діяльності, відсутності трудових ресурсів для здійснення основного виду діяльності, суд оцінює критично, у зв'язку з тим, що такий вид діяльності, як оптова торгівля, не завжди вимагає від суб'єкта господарської діяльності наявності сировини, матеріалів, виробничого обладнання, оскільки торгівля може здійснюватися готовою продукцією, а трудові ресурси можуть залучатися за необхідністю на підставі цивільно-правових угод.

Незнаходження ТОВ "Нафтобуд 2020" за юридичною адресою, про що зазначено в акті перевірки контрагента позивача, також не має наслідком згідно вимог чинного законодавства нікчемності укладених угод та не свідчить про те, що угоди не мали реального характеру. Крім того, відповідачем не надано доказів на підтвердження даних обставин, в той час, як позивачем було надано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.104-105), згідно якої судом встановлено, що 09.08.2012 року (після періоду взаємних господарських відносин із позивачем з 01.07.2012 по 31.07.2012) державним реєстратором проведено запис про реєстраційну дію: підтвердження відомостей про юридичну особу, що спростовує твердження відповідача про відсутність контрагента позивача - ТОВ "Нафтобуд 2020" за юридичною адресою.

Відносно посилання в акті перевірки позивача на акт № 3812/15-222/37965714 від 05.10.2012 року документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Нафтобуд 2020", з питань достовірності даних, що містяться у деклараціях з ПДВ за період березень-серпень 2012 року, в якому встановлено порушення ч. 1,2 ст. 215, ч.1 ст. 216, ч.1,5 ст.203, ст.228 Цивільного кодексу України та в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів та п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 188, п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 206.1 ст.206 Податкового кодексу України та внаслідок чого зменшено суму податкових зобов'язань на суму 703113,05 грн та зменшено суму податкового кредиту на суму 703113,05 грн, суд зазначає наступне.

Із аналізу чинного законодавства вбачається, що відповідальність платника податку має індивідуальний характер, тому він не несе відповідальності за дії інших осіб. Якщо контрагент порушив податкове законодавство, не забезпечив належне ведення бухгалтерського обліку, збереження первинних бухгалтерських документів, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту, якщо останній має необхідні документальні підтвердження їх розміру. В той же час, ДП «Полтавський облавтодор» надано докази сплати ПДВ в ціні отриманих від контрагентів товарів та послуг (платіжні доручення, банківські виписки).

Крім того, суд враховує, що акт перевірки контрагента позивача (ТОВ "Нафтобуд 2020") складений за результатами перевірки лише податкових декларацій контрагента позивача, тому його висновок, зроблений без дослідження первинних бухгалтерських, фінансово-господарських документів суб'єктів господарювання, і відповідно не є обґрунтованим та належним доказом в даній справі.

Беручи до уваги наведене, податкове повідомлення-рішення №0000181502 від 23.01.2013 року, яким Дочірньому підприємству "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 18660 грн, в тому числі 12440 грн - основний платіж, 6220 грн - штрафна (фінансова) санкція, суперечить вимогам Податкового кодексу України, винесене без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення.

Отже, позов підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що спірне податкове повідомлення - рішення є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві №0000181502 від 23.01.2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби №0000181502 від 23 січня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" витрати зі сплати судового збору у розмірі 186,60 грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 05 березня 2013 року.

Суддя І.Г. Ясиновський