Постанова № 29767416, 05.02.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2013 р. (15:32) Справа №2а-9303/12/0170/5

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

за участю представника позивача - Куцикова М.Б., довіреність №б/н від 14.09.2012 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторно-курортне об'єднання «Укркурорт»

до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторно-курортне об'єднання «Укркурорт» (далі - ТОВ «СКО «Укркурорт») до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим (ДПІ у м. Алушті) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.08.2012 року №0000102200 та №0000122200.

В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено про те, що товариством належним чином ведеться податковий облік. Правомірність формування валових витрат по господарським операціям з фірмою «Капитель Плюс» та ТОВ «Спільне інвестування» підтверджується відповідними первинними документами. Отримані за вказаними правочинами послуги пов'язані з господарською діяльністю товариства, а отже, витрати по ним відносяться до валових. Право товариства на отримання податкового кредиту підтверджується належним чином оформленими податковими накладними. Відтак, необґрунтованим є твердження податкового органу про заниження товариством податку на прибуток та податку на додану вартість по вказаним операціям.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.08.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.09.2012 року по справі призначено судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено ТОВ «Кримське експертне бюро».

У зв'язку з призначенням по справі судової бухгалтерської експертизи провадження по справі зупинено до одержання її результатів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.12.2012 року провадження по справі поновлено з 18.12.2012 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.12.2013 року провадження по справі зупинялось до 15.01.2013 року.

Представник позивача, присутній у судовому засіданні 05.02.2013 року, наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, 05.02.2013 року від нього надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника. Також, в клопотанні було зазначено про те, що відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні. Раніше відповідачем до суду були надані заперечення на висновки судово-економічної експертизи. У запереченні відповідач вказав на правомірність висновків перевірки, в ході якої було встановлено порушення вимог податкового законодавства позивачем, що призвело до завищення суми валових витрат та завищення податкового кредиту по контрагентам фірма «Капитель Плюс» та ТОВ «Спільне інвестування». Позиція відповідача обґрунтована, зокрема тим, що підставою для включення витрат підприємства до складу валових є належне документальне підтвердження факту понесених витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства. Однак, у наданих до перевірки актах виконаних робіт по взаємовідносинам з ТОВ «Спільне інвестування» зазначені загальні відомості, при цьому відсутнє підтвердження видів, змісту, обсягів наданих послуг. Тобто, названі документи не можуть підтверджувати понесені витрати. Крім того, по правочину з фірмою «Капитель Плюс» відповідачем було зазначено про те, що вказаний правочин є нікчемним, оскільки в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів від підприємств-постачальників.

В судовому засіданні 31.01.2013 року експертом ОСОБА_2 були надані пояснення щодо висновку судово-економічної експертизи, проведеної за матеріалами справи № 2а-9303/12/0170/5.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Підпунктом 41.1.1 п.41. ст. 41 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Виконавчим комітетом Алуштинської міської ради АР Крим 04.06.2004 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторно-курортне об'єднання «Укркурорт», що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ серії АБ№436321 від 05.04.2012 року (т.І, а.с.74).

Позивач з 14.06.2004 року перебуває на податковому обліку за №176, про що свідчить довідка ДПІ у м. Алушті АР Крим ДПС від 11.04.2012 року № 82/1803-015 (т.І, а.с.76).

Позивачем 05.04.2007 року отримано свідоцтво платника податку на додану вартість за №100033519 (т.І, а.с.75).

Посадовими особами ДПІ у м. Алушті АР Крим у період з 16.07.2012 року по 27.07.2012 року було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

п.138.2 статті 138, п.п.139.1.9 п.139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 165914,00 грн., у тому числі за І квартал 2011 року в сумі 96600,00 грн., ІІ квартал 2011 року в сумі 69314,00 грн.,

п.198.1 статті 198, п.201.4 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 144273,00 грн., у тому числі по декларації за лютий 2011 року на 16667,00 грн., по декларації за березень 2011 року на суму 67333,00 грн., по декларації за квітень 2011 року на суму 60273,00 грн.

Висновки перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства обґрунтовані наступним.

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.10.2010 року по 31.03.2012 року встановлено їх завищення всього в сумі 721367,00 грн. Перевищення виникло внаслідок того, що підприємством включено до складу витрат суми на придбання санаторно-курортних послуг, послуги з організації забезпечення участі у міжнародній виставці від підприємств ТОВ «Спільне інвестування» (ЄДРПОУ 34730512), Фірма «Капитель Плюс» (ЄДРПОУ 31095815).

Згідно з договором, укладеним позивачем з ТОВ «Спільне інвестування», останнє здійснювало платні послуги з організації та забезпечення участі ТОВ «СКО «Укркурорт» у туристичних виставках у 2011 році. Надані до перевірки первинні документи до вказаного договору (акти здачі-приймання робіт, податкові накладні тощо) містять лише назву послуг та їх вартість, мають загальний характер. А отже, за висновками податкового органу названі документи не можуть підтверджувати фактично понесені витрати на їх виконання, внаслідок чого було завищено валові витрати на суму 224617,00 грн.

Враховуючи відсутність підтвердження понесених витрат, на думку податкового органу, у ТОВ «СКО «Укркурорт» відсутнє право на податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Спільне інвестування».

Крім того, перевіркою встановлено завищення валових витрат по взаємовідносинам з фірмою «Капитель Плюс». Висновки перевірки обґрунтовані тим, що вказаний правочин є фіктивним, був вчинений без наміру створення правових наслідків, а отже, ТОВ «СКО «Укркурорт» не мало права відображати його у податковому обліку та формувати за його наслідками валові витрати та податковий кредит.

Висновки перевірки зафіксовані в акті №350/23/32843689 від 03.08.2012 року (т.І, а.с.21-72).

На підставі даних акту перевірки, враховуючи виявлені порушення, відповідачем 13.08.2012 року були прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0000102200, яким позивачу донараховано податку на прибуток підприємств в сумі 165914,00 грн.,

№0000122200, яким позивачу донараховано податку на додану вартість в сумі 144273,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 1,00 грн.

Не погодившись з названими податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було їх оскаржено у судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Під час розгляду справи судом перевірено прийняті відповідачем рішення на відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

В ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення позивачем законодавства в частині оподаткування податку на прибуток підприємств за період І-ІІ квартали 2011 року.

У період до 01.04.2011 року порядок оподаткування податком на прибуток було визначеного Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі по тексту - Закон № 334).

Підпунктом 2.1.1. п.2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зараз і далі по тексту в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначалось, що платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.3.1 ст. 3 Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

При цьому, під валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст. 5 Закону).

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону).

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні положення щодо оподаткування прибутку підприємств визначені розділом ІІІ Податкового кодексу України, який у відповідності до п. 1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення Податкового кодексу України набрав чинності з 01.04.2011 року.

Згідно із 134.1 ст. 134 ПК України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Пунктом 135.2 ст. 135 ПК України встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст. 138 ПК України).

З аналізу вищенаведених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України слідує, що валові витрати при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток обов'язково мають бути підтверджені відповідними первинними документами.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами встановлено також нормами розділу V Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року.

Так, згідно із ст. 198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, зі змісту норм Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»).

Як вбачається з даних акту перевірки, завищення позивачем валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Спільне інвестування» обґрунтовано відсутністю у позивача належним чином оформлених первинних документів по даному правочину (у документах відсутнє підтвердження видів, змісту, обсягів наданих послуг).

З метою з'ясування питання чи підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача висновки перевірки судом по справі було призначено судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої було доручено ТОВ «Кримське експертне бюро».

Експертом ТОВ «Кримське експертне бюро» 04.12.2012 року було надано Висновок № 213/12 судової економічної експертизи, проведеної за матеріалами справи №2а-9303/12/0170/5 (т.І, а.с.148-162).

Експертизою не підтверджено висновки податкового органу, викладені в акті перевірки №350/23/32843689 від 03.08.2012 року, за період з 01.12.2010 року по 31.03.2012 року в частині правильності визначення суми валових витрат та податкового кредиту ТОВ «Санаторно-курортне об'єднання «Укркурорт».

В ході експертного дослідження встановлено, що 01.02.2011 року між ТОВ «Спільне інвестування» (виконавець) та ТОВ «СКО «Укркурорт» (замовник) було укладено договір № 35 (т.І, а.с.109), предметом якого є надання виконавцем платних послуг по організації і забезпеченню участі замовника в туристичних виставках в 2011 році, обумовлених сторонами в дійсному договорі.

В підтвердження фактичного виконання робіт за цим договором в період з 12.03.2011 року по 28.04.2011 року ТОВ «Спільне інвестування» надало ТОВ «СКО «Укркурорт» акти прийому-здачі виконаних робіт на суму 232840,00 грн. (у тому числі ПДВ - 38806,67 грн.) та калькуляції витрат, пов'язаних із наданням послуг виконавцем за цим договором зі звітами про участь у виставках на суму 232840,00 грн. (у тому числі ПДВ - 38806,67 грн.), а саме:

Міжнародна туристична виставка ІТМ-Інтурмаркет-2011 (проводилась з 12 по 15 березня 2011 року в м. Москва «Крокус Експо», сума витрат 21600,00 грн.),

Міжнародний фестиваль туризму і відпочинку (проводився з 21 по 25 березня 2011року в м. Самара Виставковий комплекс «Експо-Волга», сума витрат - 20800,00 грн.),

Міжнародний фестиваль туризму і відпочинку (проводився з 28 березня по 1 квітня 2011 року в м. Тюмень «Готель «Тюмень», сума витрат - 15000,00 грн.),

Вісімнадцята Міжнародна туристична виставка індустрії і туризму (проводилась з 16 по 19 березня 2011 року у м. Москва «Крокус Експо», витрати - 39940,00 грн.),

Міжнародний фестиваль туризму і відпочинку (проводився з 21 по 25 березня 2011 року в м. Уфа, «Президент-отель», сума витрат - 36700,00 грн.),

Міжнародний фестиваль туризму і відпочинку (проводився з 21 по 25 березня 2011 року в м. Казань «Казанська Рив'єра», сума витрат - 34700,00 грн.),

Міжнародний фестиваль туризму і відпочинку (проводився з 21 по 25 березня 2011 року в м. Челябинськ «Холідей Ін Челябінськ-Ріверсайд», сума витрат - 24200,00 грн.).

Міжнародний фестиваль туризму і відпочинку (проводився з 21 по 25 березня 2011 року в Нижній Новгород готель «Жовтневий», сума витрат - 24000,00 грн.,

Інтерактивна виставка дитячого дозвілля і активного відпочинку (проводилась з 26 по 29 березня 2011 року у м. Москва Всеросійський виставковий центр, сума витрат - 15900,00 грн.

Загальна сума витрат, здійснених на організацію і забезпечення участі замовника ТОВ «СКО «Укркурорт» в туристичних виставках в 2011 році становить 232840,00 грн.

Дослідженням наданих для експертизи копій платіжних документів встановлено, що ТОВ «СКО «Укркурорт» сплатило у безготівковій формі на користь ТОВ «Спільне інвестування» за виконані послуги з організації участі у виставках суму у розмірі 232840,00 грн., у тому числі ПДВ - 38806,67 грн.

Згідно журналу-ордеру за рахунком 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками» послуги, отримані за договором від 01.02.2011 року №35, відображено у бухгалтерському обліку ТОВ «СКО «Укркурорт».

Дослідженням встановлено, що згідно акту перевірки по контрагенту ТОВ «Спільне інвестування» з валових витрат було знято 224617,00 грн., в за даними дослідження сума зняття склала 194033,33 грн., що призвело до розбіжності в сумі 30583,67 грн. (224617,00 грн.-194033,33 грн.). Ця розбіжність пояснюється тим, що в ході перевірки було допущено арифметичну помилку, а саме: двічі включено до витрат суму по акту виконаних робіт від 29.04.2011 року.

Таким чином, експертизою за наслідками дослідження первинних документів бухгалтерського обліку позивача, що відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», не встановлено завищення валових витрат по контрагенту ТОВ «Спільне інвестування» за квітень 2011 року у сумі 224617,00 грн.

Крім того, експертним дослідженням встановлено, що податкові накладні постачальника ТОВ «Спільне інвестування» оформлені з дотриманням вимог п.201.1 ст.201 ПК України, виписані зареєстрованим платником ПДВ, тому є належним підтвердженням права ТОВ «СКО «Укркурорт» на податковий кредит за квітень 2011 року в сумі 38806,67 грн.

Дослідженням встановлено, що за актом перевірки з податкового кредиту по контрагенту ТОВ «Спільне інвестування» було знято 44923,00 грн. Проте, податковим органом двічі включено до підсумку податкових накладних накладну від 28.04.2011 року № 431 на суму ПДВ 6116,67 грн., що призвело до розбіжності між даними експертизи та даними акту перевірки на суму 6116,67 грн.

Розглянувши висновок експертизи №213/12 від 04.12.2012 року, співставивши викладені в ньому дані з наявними в матеріалах справи документами, нормами законодавства, суд вважає їх обґрунтованими та приймає до уваги при прийнятті рішення у справі.

Таким чином, під час розгляду справи не підтверджено висновки перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині оподаткування господарської операції, укладеної з ТОВ «СКО «Укркурорт».

Що стосується висновків перевірки стосовно оподаткування позивачем господарської операції з фірмою «Капитель Плюс», то суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та фірмою «Капитель Плюс» були укладені договір про надання платних послуг з санаторно-курортного лікування від 23.02.2011 року № 20/77 (т.І, а.с.77) та договір про надання платних послуг з організації та забезпечення участі в туристичних виставках в 2011 році від 01.02.2011 року № 33/269 (т.І, а.с.100).

Надання фірмою «Капитель Плюс» санаторно-курортних послуг за договором від 23.02.2011 року № 20/77 підтверджується актами приймання-здачі виконаних робіт та накладними на отримання ТОВ «СКО «Укркурорт» путівок.

Оплата позивачем отриманих від фірми «Капитель Плюс» санаторно-курортних послуг підтверджується виписками з банківського рахунку.

Крім того, матеріалами справи підтверджується подальше використання санаторно-курортних послуг, отриманих від фірми «Капитель Плюс», шляхом реалізації путівок Первинній організації профспілки ПМГУ ВАТ «АрселорМиттал Кривой Рог» за договором № 2/18 від 04.01.2011 року (т.ІІ, а.с.106-107).

За наслідками проведеної господарської операції фірмою «Капитель Плюс» були виписані податкові накладні (т.ІІ, а.с.20-26), які оформлені у відповідності до п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а отже, є підставою для отримання покупцем податкового кредиту.

Наявними в матеріалах справи копіями первинних документів також підтверджується фактичне отримання позивачем послуг за договором від 01.02.2011 року № 33/269, укладеним з фірмою «Капитель Плюс».

Так, за наслідками виконаних послуг з організації та забезпечення участі в туристичних виставках в 2011 році фірмою «Капитель Плюс» були складені калькуляції витрат, а також звіти про учать у Міжнародних виставках (т.І, а.с.186-191).

Оплата за фактично отримані позивачем послуги від фірми «Капитель Плюс» підтверджується виписками з банківського рахунку.

За наслідками проведеної господарської операції фірмою «Капитель Плюс» були виписані податкові накладні (т.ІІ, а.с.27-29), які оформлені у відповідності до п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а отже, є підставою для отримання покупцем податкового кредиту.

Податковим органом було надано суду детальну інформацію по деклараціям (т.ІІ, а.с.157-158), згідно якої фірмою «Капитель Плюс» було задекларовано податкові зобов'язання з ТОВ «СКО «Укркурорт» на суму ПДВ 16666,67 грн. за лютий 2011 року по декларації № 9001519006 від 21.03.2011 року, а також на суму ПДВ 67333,33 грн. за березень 2011 року по декларації №9002467129 від 20.04.2011 року. Проте, в подальшому суму зобов'язань по названим вище деклараціям було зменшено за наслідками проведених перевірок.

Таким чином, під час розгляду справи підтверджено настання реальних правових наслідків за угодами, укладеними позивачем з контрагентом фірмою «Капитель Плюс».

Однак, як зазначалось вище, висновок податкового органу про заниження позивачем об'єкту оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість по правочинам, укладеним з фірмою «Капитель Плюс», заснований на тому, що вказані правочини мають ознаки «нікчемності».

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частина першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та фірмою «Капитель Плюс», зокрема доказів умисного укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених позивачем господарських операцій.

У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» також було зауважено про те, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини та застосовувати наслідки їх нікчемності, зокрема шляхом донарахування податкового зобов'язання та застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того, проведеним експертним дослідженням за матеріалами справи встановлено, що первинними документами бухгалтерського обліку ТОВ «СКО «Укркурорт» підтверджуються витрати по господарській операції з фірмою «Капитель-Плюс». У зв'язку з чим, позивачем правомірно до складу валових витрат І кварталу 2011 року включено суму у розмірі 420000,00 грн. та до складу валових витрат ІІ кварталу 2011 року суму у розмірі 75750,00 грн.

Також експертизою підтверджено право позивача на податковий кредит в сумі 99350,00 грн. по взаємовідносинам з фірмою «Капитель-Плюс» на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Таким чином, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо заниження позивачем податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість по взаємовідносинам з фірмою «Капитель Плюс» та ТОВ «Спільне інвестування».

Враховуючи, що під час розгляду встановлено відсутність з боку позивача порушення вимог податкового законодавства, необґрунтованим є застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням №0000122200 від 13.08.2012 року.

За таких умов, податкові повідомлення-рішення від 13.08.2012 року №0000102200 та №0000122200 є такими, що прийняті ДПІ у м. Алушті АР Крим ДПС протиправно, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Приймаючи до уваги, що рішення у справі ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне присудити всі здійснені ним судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2146,00 грн., з державного бюджету.

У судовому засіданні, яке відбулось 05.02.2013 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 11.02.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 13.08.2012 року №0000102200 та №0000122200.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторно-курортне об'єднання «Укркурорт» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146,00 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.