Рішення № 29766596, 05.03.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "05" березня 2013 р. Справа № 906/121/13-г

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Білявська Н.В., довіреність №5 від 03.01.2013р.;

від відповідача: Андрійчук Є.Ю. - директор підприємства;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" (м.Київ)

до Державного підприємство "Грозинське" (с.Грозине, Коростенський район, Житомирська область)

про стягнення 384800,09грн.,

з перервою в судовому засіданні з 18.02.2013р. до 05.03.2013р. згідно ст. 77 ГПК України.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 384800,09грн., з яких: 296000,07грн. основного боргу та 88800,02грн. штрафу. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається, що відповідач не провів оплату за поставлений товар на підставі договору поставки насіння №8-07 від 02.04.2012р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав, надав письмовий відзив на позовну заяву від 04.03.2012р. за №29, в якому зазначає, що у зв'язку з несприятливими погодними умовами, які негативно вплинули на якість і кількість врожаю, підприємство не мало можливості розрахуватись за товар, поставлений згідно договору поставки №8-07 від 02.04.2012р. Просить суд зменшити штрафні санкції до 5% (а.с.43).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 04 квітня 2012 року між ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" (Постачальник, позивач) та ДП "Грозинське" (Покупець, відповідач) укладено Договір поставки №8-07 (а.с.8-9), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця насіння сільськогосподарських рослин (товар), а покупець зобов'язався прийняти це насіння та оплатити його вартість відповідно до умов вказаних у цьому договорі (п.1.1 договору).

Пунктами 3.1, 3.2 договору встановлено, що загальна вартість договору становить 326700,07грн., у тому числі ПДВ 54450,01грн., розрахунок проводиться покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника поетапно. Суму у розмірі 326700,07грн. покупець сплачує наступним чином: 3500,00грн. до 25.06.2012р., 3500,00грн. до 25.07.2012р., 319700,07грн. до 01.09.2012р.

Додатковою угодою №01 від 01.06.2012р. до договору поставки №8-07 від 02.04.2012р. сторони погодили, що загальна вартість договору становить 306000,07грн., сума без ПДВ 255000,06грн., ПДВ 51000,01грн. Суму у розмірі 306000,07грн. покупець сплачує наступним чином: 3500,00грн. до 25.06.2012р.; 3500,00 до 25.07.2012р.; 299000,07грн. до 01.09.2012р.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 306000,07грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-8-02 та №РН-8-03 від 23.05.2012р. та довіреністю на отримання матеріальних цінностей №71 від 21.05.2012р., виданої на ім'я Андрійчука Є.Ю. (а.с.11-13).

Відповідно до накладної про повернення товару №ВН-0000011 від 01.06.2012р. ДП "Грозинське" повернуло ДП "Держрезервнасінфонд" товар загальною вартістю 20700,00грн.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково на суму 10000,00грн., в зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість у розмірі 296000,07грн., яка на час розгляду справи не змінилась.

28.11.2012р. на адресу відповідача позивачем надіслано лист-вимогу №138-2/1-14/58 від 26.11.2012р. з проханням сплатити заборгованість в розмірі 296000,07грн. та штраф в сумі 88800,02грн. в семиденний термін (а.с.17-18).

Відповідач залишив претензію позивача без відповіді та реагування, чим спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось додатковою угодою №01 до договору визначено, суму у розмірі 306000,07грн. покупець сплачує наступним чином: 3500,00грн. до 25.06.2012р.; 3500,00 до 25.07.2012р.; 299000,07грн. до 01.09.2012р.

Судом встановлено, що відповідач не оплатив отриманий у позивача товар.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 296000,07грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання грошових зобов'язань на підставі пункту 4.2 договору 88800,02грн. штрафу.

Пунктом 4.2 договору від 02.04.2012р. сторони передбачили, що за несвоєчасне проведення розрахунків передбачених у розділі 3 договору покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від всього залишку заборгованості.

Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок штрафу (а.с.3), суд вважає його обґрунтованим, оскільки штраф у розмірі 88800,02грн. нарахований відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства України.

Разом з тим, здійснивши правову оцінку застосованих позивачем заходів відповідальності за порушення грошового зобов'язання, врахувавши клопотання представника відповідача про зменшення розміру штрафу, господарський суд вважає за необхідне застосувати приписи статті 233 Господарського кодексу України про випадки зменшення розміру штрафних санкцій.

Так, згідно частини першої цієї статті, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня згідно ст.230 ГК України) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просить суд зменшити штрафні санкції до 5%, посилаючись на скрутне фінансове становище підприємства через несприятливі погодні умови, які не дали можливості отримати заплановану кількість врожаю та розрахуватись з позивачем.

Оскільки позивачем не доведено факту завдання йому чи іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів, господарський суд, керуючись п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, вважає за можливе зменшити розмір застосованого позивачем штрафу з 30% до 5%, тобто до 14800,00грн.

Приписами ст.ст.525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов не оспорив, доводів позивача не спростував.

Враховуючи викладене, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи на суму 384800,09грн.

Разом з тим, як зазначалось вище, суд зменшує розмір штрафу до 14800,00грн.

Таким чином, до стягнення підлягає сума 310800,07грн., з яких: 296000,07грн. основного боргу та 14800,00грн. штрафу.

Судовий збір покладається на відповідача в повному розмірі, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Грозинське" (11542, Житомирська область, Коростенський район, с.Грозине, вул.Тімірязєва, 26, код 00724809)

на користь Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" (03038, м.Київ, вул.Ямська, 32, код 30518866)

- 296000,07грн. основного боргу;

-14800,00грн. штрафу;

- 7696,00грн. судового збору.

3. Відмовити в позові в частині стягнення 74000,02грн. штрафу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя Соловей Л.А.