Постанова № 29766289, 31.01.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2013 року Справа № 803/1/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.

при секретарі судового засідання Брудовській Н. В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Мацюха Д. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції у Волинській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції у Волинській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови від 26.11.2012 року ВП № 27008739 про стягнення виконавчого збору.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що державним виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови про стягнення 9625,29 грн. виконавчого збору не було враховано, що сума заборгованості, яка підлягала стягненню, фактично становила 56105,56 грн., а не 96252,93 грн. (як було зазначено у виконавчому листі). ОСОБА_3 вважає, що державним виконавцем не було вчинено заходів по примусовому виконанню, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», оскільки заборгованість була погашено позивачем після самостійного продажу автомобіля, на придбання якого було отримано кредит.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала із підстав, викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити повністю.

Відповідач у запереченні позовних вимог не визнає, посилаючись на правомірність дій державного виконавця при здійсненні виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17.08.2009 року у справі № 2-1002 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» в сумі 96 252,93 грн. заборгованості. Зазначає, що після відкриття виконавчого провадження було здійснено запити в органи ДАІ та Волинське обласне бюро технічної інвентаризації для виявлення майна, на яке може бути звернено стягнення. Посилається на статтю 28 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено обов'язкове стягнення виконавчого збору з боржника у випадку невиконання рішення майнового характеру у добровільному порядку. Щодо суми виконавчого збору представник відповідача пояснив, що такий було визначено, враховуючи суму заборгованості, зазначену у виконавчому листі та заяві про відкриття виконавчого провадження, відомості про зменшення суми боргу у державного виконавця були відсутні.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, наведені у запереченні, у задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази та матеріали виконавчого провадження, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає.

Судом встановлено наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З матеріалів справи вбачається, що 07.06.2011 року до відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції надійшла заява від 04.06.2011 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» в особі філії «Волинського головного регіонального управління» про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно боржника на підставі виконавчого листа № 2-1002, виданого 17 серпня 2009 року Ковельським міськрайонним судом Волинської області, про стягнення з ОСОБА_3 в користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в сумі 96 252,93 грн.

Згідно ст. 19 Закону, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення. У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника. У заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

Стаття 25 Закону передбачає, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

09.06.2011 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій встановлено добровільний термін для виконання, а саме в семиденний термін від дня отримання постанови. При невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк, виконати його в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

Згідно ч. 2 ст. 25 Закону 09.06.2011 року державним виконавцем, за заявою представника стягувача, було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Вказані постанови були відправлені 21.06.2011 року ОСОБА_3, який їх отримав 23.06.2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Як встановлено з пояснень представника відповідача 02.11.2012 року державною виконавчою службою було отримано довідку ЗАТ КБ «ПриватБанку» про погашення заборгованості по кредиту згідно виконавчого листа від 17.08.2009 року № 2-1002 Ковельського міськрайонного суду на суму 96 252,93 грн.

Як передбачено ст. 28 Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

На цій підставі 26.11.2012 року державний виконавець виніс постанову про стягнення виконавчого збору. Оскільки сума, яка підлягала стягненню відповідно до виконавчого листа та заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження, становила 96 252,93 грн., державним виконавцем було обраховано виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від даної, що становить 9 625, 29 грн.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону державним виконавцем 27.11.2012 року, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, де зазначено, що заборгованість у сумі 96 252,93 грн. боржником ОСОБА_3 сплачено в повному обсязі, а постанова про стягнення з боржника виконавчого збору підлягає виділенню в окреме провадження.

Враховуючи наведене, суд вважає, що оскаржувану постанову відповідачем винесено правомірно, так як ОСОБА_3 не сплатив в установлений строк суму боргу згідно виконавчого листа в добровільному порядку.

Судом не приймаються до уваги пояснення позивача щодо невірно визначеної суми виконавчого збору, оскільки, як встановлено з матеріалів виконавчого провадження, жодного повідомлення про зменшення суми заборгованості ні від стягувача, ні від боржника державному виконавцю не надходило, а тому розмір виконавчого збору було правомірно обраховано на підставі даних, зазначених у виконавчому листі та заяві про відкриття виконавчого провадження. Доводи позивача про бездіяльність виконавця при здійснення виконавчого провадження також не заслуговують на увагу, так як з матеріалів виконавчого провадження було встановлено, що державним виконавцем після відкриття виконавчого провадження було накладено арешт на майно боржника та здійснено запити в органи державтоінспекції та Волинське обласне бюро технічної інвентаризації для виявлення майна, на яке може бути звернено стягнення.

З урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин та вищенаведених норм чинного законодавства суд дійшов висновку про відсутність підстав для задовлення позову.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде складено 05.02.2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий - суддя О. О. Андрусенко