Ухвала суду № 29764795, 21.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/1427/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Чубар Т.М. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

21 лютого 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,

при секретарі - Ніколаєнко М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Аметист-Р» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: № 23 від 06.01.2012р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 63 702 грн. та № 24 від 06.01.2012р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 55 393 грн. 41 коп. та суми штрафних санкцій в розмірі 13 848 грн. 35 коп.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах № 23 та № 24 від 06.01.2012р.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Як на підставу для скасування оскаржуваної постанови, апелянт посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду чинному законодавству і дійсним обставинам справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 09.12.2011 по 15.12.2011 Державною податковою інспекцією у м. Черкаси проведена позапланова невиїзна документальна перевірка Приватного підприємства «Аметист-Р» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011р. по 31.08.2011р. щодо взаємовідносин з приватним підприємством «Артбуд Вектор».

За наслідками проведеної перевірки ДПІ у м. Черкаси складено Акт від 22.12.2011 року №2774/23-1/33585305, який містить висновки про те, що позивачем порушено вимоги статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за липень-серпень 2011 року в сумі 55 393 грн. 41 коп., а також порушено п. 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІІ квартал 2011 року, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 63 702 грн. 42 коп.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення № 23 та № 24 від 06.01.2012р., якими позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 55 393 грн. 41 коп. за основним платежем, 13 848 грн. 35 коп. за штрафними санкціями, та з податку на прибуток в сумі 63 702 грн. 42 коп. за основним платежем.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Так, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно положень частини 1 статті 9 вказаного закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі реального здійснення операцій, підтверджених первинними документами, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.

Як вбачається з матерів справи, приватне підприємство «Аметист Р» зареєстроване 16.06.2005р. виконавчим комітетом Черкаської міської ради, код ЄДРПОУ 33585305; відповідно до свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість № 100145389 від 14.10.2008р. приватне підприємство «Аметист Р» зареєстроване як платник податку на додану вартість з 14.10.2008р.; сновним видом діяльності позивача є будівництво будівель.

З метою здійснення господарської діяльності між позивачем та приватним підприємством «Артбуд Вектор» укладено наступні договори будівельного підряду: № 02/04 від 02.04.2011р., № 08/06 від 08.06.2011р., № 14/07 від 17.07.2011р., № 19/08 від 19.08.2011р.

На підтвердження реальності вчиненої між Позивачем та ПП «Артбуд Вектор» господарської операції щодо виконання будівельно-монтажних та ремонтних робіт та факту придбання товарів та послуг, позивачем надані податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідку про вартість виконаних будівельних робіт, виписки по особовому рахунку, а також докази в підтвердження факту реалізації придбаних у приватного підприємства «Артбуд Вектор» послуг: договір будівельного підряду № 01/04 від 01.04.2011р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю НВП «Глобинський свинокомлекс» (замовник), товариством з обмеженою відповідальністю ПБО «Дніпро» (генеральний підрядник) та приватним підприємством «Аметист Р» (субпідрядник) на влаштування геотермічної вентиляції корпуса № 2 на репродукторі по вул. Кірова, 155, м. Глобине, Полтавська область, акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року форми КБ-2в та довідка про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року форми КБ-3 на загальну суму 111 528 грн. 86 коп.; договір будівельного підряду № 06/06 від 06.06.2011р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю ПБО «Дніпро»(генеральний підрядник) та приватним підприємством «Аметист Р» (субпідрядник) на улаштування геотермічної вентиляції корпуса № 10 на репродукторі по вул. Кірова, 155, м. Глобине, Полтавська область, локальний кошторис № 2-1-1 на улаштування геотермічної вентиляції корпуса № 10 на репродукторі, м. Глобине, акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року форми КБ-2в та довідка про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року форми КБ-3 на загальну суму 150 000 грн.; договір будівельного підряду № 06/06 від 14.07.2011р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю ПБО «Дніпро» (генеральний підрядник) та приватним підприємством «Аметист Р» (субпідрядник) на улаштування будівельно оздоблювальних робіт по об'єкту товариство з обмеженою відповідальністю НВП «Глобинський м'ясомолочний комплекс», с. Турбаї Глобинського району Полтавської області.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що факт здійснення господарських операцій з виконання будівельно-монтажних та ремонтних робіт для подальшого використання в господарській діяльності підтверджується відповідними первинними документами, складеними згідно вимог чинного законодавства.

Згідно ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частинами 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 234 Цивільного кодексу України визначено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про нікчемність вчинених Позивачем правочинів.

Крім того, в самому акті перевірки відсутні посилання на обставини, на підставі яких контролюючий орган дійшов висновку про нікчемність вказаних угод.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про скасування податкових повідомлень-рішень № 23 та № 24 від 06.01.2012р. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

В.Г. Усенко

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.