Ухвала суду № 29764109, 26.02.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/3314/12

Головуючий у 1-й інстанції: Бошкова Ю.М.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Залімського І. Г. Курка О. П.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

представників апелянта Мазур Лідії Романівни, Мазур Світлани Володимирівни

представника відповідача Герасименка Дмитра Анатолійовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Торгово-виробничою фірмою "Лі" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Торгово-виробничої фірми "Лі" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2007 року Торгово-виробнича фірма "Лі" (надалі - ТВФ "Лі", позивач) звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (правонаступник - Вінницька об'єднана державна податкова інспекція, надалі - Вінницька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.09.2007 року адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000303500/0 від 11.05.2007 року. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2009 року рішення окружного суду залишено без змін.

Вищий адміністративний суд України, розглянувши адміністративну справу за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Вінниці на вказані рішення, касаційну скаргу задовольнив частково, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17.09.2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2009 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Так, постановою від 25.09.2012 року Вінницький окружний адміністративний суд у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. При цьому скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування її обставин і, як наслідок, невірного вирішення та прийняття необґрунтованої постанови.

У ході судового засідання представники позивача апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі за обставин, викладених у ній, надали пояснення, аналогічні доводам, викладеним у скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що у травні 2007 року Державною податковою адміністрацією у Вінницькій області проведено виїзну позапланову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Торгово - виробничою фірмою "Лі" за період з 01.01.2003 по 31.12.2006 року.

За її результатами складено акт № 20/35-30-13328937 від 08.05.2007 року.

У ході перевірки виявлені та відображені в Акті, зокрема, порушення п.п. 7.2.4, п.п. 7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, унаслідок чого відбулось завищення податкового кредиту по ПДВ на суму 25006 за період з липня по листопад 2005 року. Мотивом для таких висновків стало твердження податкового органу, що фірмою "Лі" включено суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, виданих з 04.07.2005 року по 03.11.2005 року приватним підприємством "Техно-центр 2002", свідоцтво платника ПДВ якого анульовано.

На підставі акта перевірки 11.05.2007 року податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0000303500/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 37509 грн., з них основний платіж - 25006 грн., штрафні (фінансові) санкції - 12503 грн.

Вінницький окружний адміністративний суд, рішенням від 25.09.2012 року відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що податкові накладні виписані особою, яка на дату їх видачі не була платником ПДВ, не можуть бути належними документами, що підтверджують право на податковий кредит, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим та правомірним.

Колегія суддів погоджується із такою позицією суду першої інстанції по суті спору з огляду на наступне.

Судом встановлено, що порушення встановлені в результаті перевірки, стали наслідком того, що підприємством до податкового кредиту було включено суми податку на додану вартість по податкових накладних, отриманих від підприємств, свідоцтва платників ПДВ яких анульовані рішеннями судів. Зокрема, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22.03.2005 року визнано недійсними установчі документи ПП "Техно-центр 2002".

Так, матеріалами справи підтверджується, що угода між позивачем та ПП "Техно-центр 2002" була укладена 11.12.2003 року. Податкові накладні, які лягли в основу формування податкового кредиту з ПДВ, виписувалисьі зазначеним контрагентом у період з грудня 2003 року по листопад 2005 року.

Відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 6.2 наказу ДПА України №165 від 30.05.1997 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення», факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість засвідчує податкова накладна.

Отже, згідно з п. 6.2 Порядку, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. За змістом п. 5 Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказано у п. 2 даного Порядку. В останньому ж зазначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 9.6 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання. Анулювання ж реєстрації здійснюється шляхом анулювання свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру, відповідно до п. 25 «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України №79 від 01.03.2000 року (зареєстровано в Мін'юсті 03.04.2000 року за №208/4429).

Відповідно до пп. 25.2.2 зазначеного Положення, дата затвердження акта про анулювання реєстрації платника ПДВ вважається днем прийняття такого рішення податковим органом.

Так, матеріалами справи підтверджується, що державною податковою інспекцією у Дніпропетровському районі м. Києва було складено акт № 19-321/576 про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ приватного підприємства "Техно-центр 2002" від 04.07.2005 року, а Торгово - виробнича фірма "Лі" включила суми податку на додану вартість по податкових накладних, що видавались підприємством аж до 03.11.2005 року.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з позицією окружного суду, що з моменту анулювання реєстрації контрагента як платника ПДВ (тобто з 04.07.2005 року) останній не мав права видавати податкові накладні. Складені контрагентом після цієї дати накладні не мають юридичної сили та, відповідно, не можуть слугувати підставою для ведення податкового обліку платника.

Аналогічну позицію висловлено Вищим адміністративним судом України в ухвалі К/9991/1784/11 від 11.10.2012 року.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкові накладні, видані приватним підприємством "Техно-центр 2002" за період з 04.07.2005 року по 03.11.2005 року, є недійсними як такі, що виписані не платником податку, тому визначення ТВФ "Лі" податкового зобов'язання та застосування штрафних санкцій є правомірними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Торгово-виробничою фірмою "Лі" залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 05 березня 2013 року .

Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович

Судді Залімський Ігор Геннадійович

Курко Олег Петрович