Постанова № 29761176, 20.02.2013, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20 лютого 2013 р. м. Чернівці Справа № 824/194/13-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Спіжавки Г.Г.,

при секретарі судового засідання: Червоняк У.С.,

за участю сторін:

від позивача - Павлюк В.М.,

від позивача - Моргуляк С.Б.,

від відповідача - Буряковский Р.К.,

від відповідача - Васійчук С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Малого приватного підприємства "Електосервіс" до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях про визнання незаконним (протиправним) та скасування повіністю податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До суду із адміністративним позовом звернулося МПП "Електросервіс" з проханням скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в м.Чернівях від 21.12.2012 року №00002980232.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення №00002980232 від 21 грудня 2012р прийняте відповідачем в супереч порядку та у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідач в письмових запереченнях зазначив, що до перевірки та вході її проведення договорів на поставку товарів, робіт (послуг), актів приймання-передачі товаро-матеріальних цінностей (ТМЦ) та будь-яких інших документів, що засвідчують факт прийому-передачі ТМЦ від ТОВ „Компанія Вайліс" та ТОВ „Маркон груп ко" до МПП "Електросервіс" не надано.

Крім того, при проведені перевірки та на момент підписання акту підприємством не надано жодних первинних документів, що підтверджували б транспортування товару, а саме: товарно-траиспортні накладні та інші документи, що свідчать про транспортування товару.

Згідно даних бухгалтерського обліку МПП "Електросервіс" не відображено витрати на транспортування чи зберігання придбаного від ТОВ „Компанія Вайліс" та ТОВ „Маркон груп ко" товару.

Під час здійснення перевірки взаємовідносин МПП "Електросервіс" із ТОВ „Компанія Вайліс", ТОВ „Маркон груп ко" не встановлено та підприємством не надано документи, які б засвідчували факт транспортування згідно з вимогами чинного законодавства України, які могли б засвідчити фактичну отримання товару саме від ТОВ „Компанія Вайліс", ТОВ „Маркон груп ко" та правомірність віднесення даних операції до складу податкового кредиту підприємства.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні відносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до направлення від 29.11.2012р. №002523 виданого ДПІ м.Чернівцях інспекторами податкової служби (надалі - інспектор), згідно із п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1. п.78.1. ст.78 ПК України та відповідно до наказу ДПІ м.Чернівцях від 29.11.2012р. №1508 проведена документальна позапланова перевірка МПП «Електросервіс» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ при здійсненні господарських відносин із ТОВ «Компанія Вайліс» за липень, серпень, жовтень 2010 року та ТОВ «Маркон груп ко» за березень 2011р. була проведена перевірка дотримання податкового законодавства, за результатами якої було складено Акт перевірки №1584/22-2/31561261 від 12,12.2012р. (надалі - Акт).

На підставі зазначеного Акту перевірки заступником начальника державної податкової інспекції у м. Чернівцях було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.12.2012р. №00002980232 про збільшення суми грошового зобов'язання та застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків (надалі - Рішення), відповідно до якого МПП було донараховано податки та штрафні санкції на загальну суму 33799грн.75коп. (за основним платежем (ПДВ) -28642грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 5157грн.75коп.).

Зазначене податкове повідомлення-рішення (рішення) №00002980232 від 21 грудня 2012р. на суму 33799,75грн. отримано позивачем «21» грудня 2012 р.

Згідно висновку ДПІ у м.Чернівцях МПП «Електросервіс» порушило вимоги п.44.1 ст.44, п.198.1 п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу.

29 грудня 2012 року МПП «Електросервіс» подало первинну скаргу на податкове повідомлення рішення ДПІ у м.Чернівцях від 21 грудня 2012р. №0002980232.

18 січня 2013 року МПП «Електросервіс» отримало рішення про результати розгляду первинної скарги від 14.01.2013р. №18/10/10-208, яким оскаржуване податкове повідомлення -рішення ДПІ м.Чернівцях залишено без змін, а первинну скаргу без задоволення.

В ході документальної позапланової перевірки підприємства працівниками ДПІ у м.Чернівцях з питань достовірності, повноти нарахувань та сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських відносин із ТОВ «Компанія вайліс» (код ЄДРПОУ 36445186) за липень, серпень, жовтень 2010 року та ТОВ «Маркон груп ко» (код ЄДРПОУ 37135774) за березень 2011 року були надані наступні документи:

1)по господарських взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Вайліс»:

- видаткова накладна № 150702 від 15.07.2010 р.

- податкова накладна № 150701 від 15.07.2010 р.

- платіжне доручення № 31 від 15.07.2010 р. на суму 56000 грн.

- видаткова накладна № 160802 від 16.08.2010 р.

- податкова накладна № 160802 від 16.08.2010 р.

- платіжне доручення № 45 від 16.08.2010 р. на суму 27867,07 грн.

- видаткова накладна № 201003 від 20.10.2010 р.

- податкова накладна № 20100 від 20.10.2010 р.

- платіжне доручення № 62 від 20.10.2010 р. на суму 39,890 грн.

2)по господарських взаємовідносинах з ТОВ «Маркон груп ко»

- видаткова накладна № 220304 від 22.03.2011 р.

- податкова накладна № 42 від 22.03.2011 р.

- платіжне доручення № 17 від 22.03.2011 р. на суму 48.087,24 грн.

Також було надано: 1) видаткова накладна МПП "Електросервіс" № 3/07 від 28.07.2010 р. на відпуск ТОВ «Західна продовольча група» товару отриманого по видатковій накладній № 150702 від 15.07.2010 р. від представників ТОВ «Компанія вайліс».

3)договір підряду 1/06 від 01.07.2010 р. між МПП "Електросервіс" та Заставнівською

центральною районною лікарнею та акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт, який

підтверджує, що отримані по видатковій накладній №160802 від 16.08.2010р. від представників

ТОВ «Компанія вайліс» товари використані при проведенні ремонту системи автоматики дизель

-електростанції ЕДС - 100-Т/400 та зміна комутації споживачів резервного електроживлення в

Заставнівській центральній районній лікарні.

4)договір підряду 1/10 від 14.10.2010 р. між МПП "Електросервіс" та ВАТ «Енерго-постачальна компанія «Чернівціобленерго» та акт № 1 за листопад 2010р. приймання виконаних підрядних робіт, який підтверджує, що отримані по видатковій накладній №201003 від 20.10.2010 р. від представників ТОВ «Компанія вайліс» товари використані при монтажі АВР ТП - 70 - ТП - 122 в м. Чернівці.

5)договір підряду 1/03 від 04.03.2011 р. між МПП "Електросервіс" Герцйвською центральною районною лікарнею та акт № 1 за березень 2011 р. приймання виконаних підрядних робіт, який підтверджує, що отримані по видатковій накладній - видаткова накладна № 220304 від 22.03.2011 р. від представників ТОВ «Маркон груп ко» товари використані при прведенні монтажу системи автоматизованого безперебійного електроживлення окремих відділень в Герцаївській центральній районній лікарні.

Зазначені в п.1,2,3,4,5 документи свідчать про реальність характер господарських операцій з ТОВ «Компанія вайліс» та ТОВ «Маркон груп ко».

Реалізація отриманих товарів разом з наданими послугами відображена в податкових зобов'язаннях МПП "Електросервіс" відповідно:

- за липень 2010 року в сумі 10000,00 грн.

- за серпень 2010 року в сумі 6723,11 грн.

- за жовтень 2010 року в сумі 11043,28 грн.

- за березень 2011 року в сумі 14152,00 грн.

Порушень в обчисленні ПДВ не виявлено. Податок сплачено в строк.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99 р. №996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до п. 1 та 2 ст. 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При господарських взаємовідносинах з ТОВ «Компанія вайліс» виписані та надані контрагентом при передачі товару видаткова накладна №150702 від 15.07.2010 р., видаткова накладна №160802 від 16.08.2010р., видаткова накладна №201003 від 20.10.2010 р. повністю відповідають вимогам встановленими до первинних документів і мають всі необхідні реквізити, а тому вважати, що вони не є первинними документами не має підстав.

При господарських взаємовідносинах з ТОВ «Маркон груп ко» виписана та надана контрагентом видаткова накладна №220304 від 22.03.2011 р. повністю відповідає вимогам встановленими до первинних документів і має всі необхідні реквізити, а тому вважати, що це не є первинним документом не має підстав.

Відсутність у МПП "Електросервіс" провізних документів також не є порушенням Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010 року (із змінами і доповненнями). Витрати по доставці товару по накладним, відповідно до домовленості повинні були взяти на себе продавці. Відсутність провізних документів у ТОВ «Компанія вайліс» та ТОВ «Маркон груп ко» не є порушенням з боку МПП "Електросервіс".

На момент укладення правочинів між позивачем та контрагентами і виписки податкових накладних, останні були зареєстровані платниками ПДВ, а товарно-матеріальні цінності на які оформлено податкову звітність були використані позивачем в господарській діяльності.

Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Суд вважає, що відповідальною за сплату ПДВ до бюджету є особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, тобто ТОВ «Компанія вайліс» та ТОВ «Маркон груп ко», а не контрагент такої особи, тобто МПП «Електросервіс».

Якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Відповідно до п.п. «а» п.198.1 та п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду (окрім іншого) у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 цього кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд не погоджується з твердженням відповідача при розгляді первинної скарги, що відсутні товарно-транспортні накладні на поставку товарів від контрагентів ТОВ «Компанія вайліс» та ТОВ «Маркон груп ко» до позивача. Вказані контрагенти мають ознаки фіктивності виходячи із тих обставин, що в ланцюгу по поставці товарів до них, контрагентами не відображались податкові зобов'язання. Крім того, зазначені контрагенти зареєстровані на осіб, які фактично не здійснюють господарської діяльності, згідно актів перевірок податкових органів не знаходяться по місцю реєстрації - а тому податкова звітність позивача не може бути врахована при формуванні податкового кредиту.

Відповідно до ч.5 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15.05.2003 року №755-ІУ (далі Закон №755), в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Згідно встановлених обставин справи вбачається, що станом на час укладення договорів поставки товарів, та оформлення фінансово-бухгалтерських документів в Єдиному державному реєстрі були відсутні будь-які відомості, щодо відсутності контрагентів за місцезнаходженням, а тому посилання податкового органу на вказані обставини є безпідставним та необгрунтованим, ще й з врахуванням того, що обов'язок про внесення таких відомостей в разі виявлення факту відсутності за місцезнаходженням покладено на податковий орган.

Отримання продукції позивачем та контрагентом дотримано у відповідності до погоджених умов, спір з даного приводу між ними відсутній, а стандарти, технічні умови, особливості, і т.д. влаштовувало сторони.

Відповідно до п.1.1 розділу 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку Затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88 Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за №168/704 (далі Положення №88), це Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п.2.4. розділу 2 цього Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Частиною 1 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996 від 16 липня 1999 року (далі Закон №996) визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Згідно ст.9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст.9 Закону №996 визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наданих в ході перевірки ДПІ документів (видаткових накладних та вказаних вище податкових накладних) вбачається, що суб'єктами господарювання (позивачем та контрагентами) зазначено всі реквізити та дотримано порядок складання документів, які обумовлені вимогами ст.9 Закону №996 та Положення №88. Перелік отриманих згідно видаткових накладних від контрагентів товарів відповідає переліку товарів зазначеному позивачем у накладних на внутрішнє переміщення ТМЦ зі складу з під звіту матеріально-відповідальної особи, який в подальшому згідно зведених реєстрів по приходу ТМЦ використаний позивачем на об'єктах будівництва.

Зважаючи на вищевикладене, позивачем правомірно включено до бухгалтерського обліку видаткові та податкові накладні, оскільки не було підстав які б забороняли у відповідності до п.2.15 та п.2.16 Положення №88, приймати ці документи до виконання.

Суд вважає, що позивач правомірно у відповідності до вимог податкового законодавства, включив у витрати, витрати обумовлені договірними відносинами по продажу-отримання товарів, що підтверджено належно оформленими документами, обов'язковість яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, а також включення сум від господарської діяльності в податковий кредит. Відсутність товарно-транспортних накладних у проведених господарських операціях (продажу-отримання ТМЦ) по своїй суті не спростовує реальності здійснених операцій між позивачем та контрагентами, з урахуванням того, що вказані документи в даних правовідносинах не є визначальним документом для позивача у визначенні податкового кредиту (податкових зобов'язань).

У відповідності до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А згідно ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Керуючись ст.ст. 11, 69, 70, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2.Визнати незаконним (протиправним) та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції м.Чернівці від 21 грудня 2012р. за №00002980232, відповідно до якого було донараховано податок на додану вартість та штрафні санкції на загальну суму 33799грн.75коп.

3. Стягнути з відповідача судові витрати.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова складена у повному обсязі 26 лютого 2013 року.

Суддя Г.Г. Спіжавка