Рішення № 29759939, 12.02.2012, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________

Справа № 703/2600/12

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.02.2012 м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого: Левка Т.Ю.,

при секретарі: Роман К.С.,

за участі представника позивача: ОСОБА_1

відповідачки: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Виноградові цивільну справу за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2; третя особа: ОСОБА_3 про звернення стягнення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк»; ОСОБА_3; приватного нотаріуса Виноградівського районного нотаріального округу ОСОБА_4 про зняття заборони на відчуження нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В :

ПАТ КБ "Приватбанк" звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки. В свою чергу, ОСОБА_2 подала в суд зустрічний позов до ПАТ КБ "Приватбанк", ОСОБА_3, приватного нотаріуса Виноградівського районного нотаріального округу ОСОБА_4 про зняття заборони на відчуження нерухомого майна.

Вимоги первісного позову мотивовані тим, що відповідно до укладеного договору № MKV0GA00006086 від 19.10.2006 року ОСОБА_3 19.10.2006 року отримав кредит у розмірі 10636 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 19.10.2010 року. В порушення умов договору позичальник зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 23423,63 доларів США: 9842,31 доларів США - заборгованість за кредитом; 12575,34 доларів США - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 1005,98 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_2 23.10.2006 року було укладено договір іпотеки № 1977, згідно якого відповідачкою надано в іпотеку нерухоме майно: 46/100 частин житлового будинку загальною площею 67,60 кв.м, який розташований в АДРЕСА_1. Обумовлена сторонами ціна предмету іпотеки становить 110000 грн. На підставі наведеного ПАТ КБ «Приватбанк», в рахунок погашення заборгованості за названим вище кредитним договором просить в судовому порядку звернути стягнення на заставлене майно, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк», з укладанням від імені відповідачки договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки;в судовому порядку виселити відповідачку та інших осіб, які зареєстровані та проживають у житловому будинку, розташованому за адресою АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку.

В ході судового розгляду даної справи відповідачкою ОСОБА_2 подано зустрічний позов, в якому вона просить суд застосувати наслідки нікчемності правочину - договору іпотеки № 1977 від 23.10.2006 року з підстав невідповідності його на момент укладення вимогам закону, а саме ч.2 ст.6 Закону України «Про іпотеку» та зобов'язати приватного нотаріуса Виноградівського районного нотаріального округу ОСОБА_4 зняти заборону відчуження 46/100 частини житлового будинку, який розташований за адресою АДРЕСА_1, накладену нею під час посвідчення договору іпотеки від 23.10.2006 року між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «ПриватБанк».

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 вимоги первісного позову підтримав повністю та просив суд такі задовольнити, щодо зустрічного позову ОСОБА_2 - просив в задоволенні такого відмовити в зв'язку з безпідставністю та недоведеністю заявлених вимог, а також відзначив, що ОСОБА_2 пропущено строк позовної давності для звернення до суду за захистом свого права.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні первісний позов не визнала та просила в задоволенні такого відмовити, а зустрічний позов просила задовольнити повністю та застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, зазначивши, що строк звернення до суду з даною вимогою(позовна давність) нею не пропущений, оскільки вона дізналась про порушення свого права в 2012 році, після пред'явлення ПАТ КБ «Приватбанк» вимоги до неї, як до майнового поручителя, відтак початком перебігу строку позовної давності за вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину слід вважати момент, пред'явлення до неї позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_3, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином своєчасно, в судове засідання повторно не з'явився, тому в порядку ст..169 ЦПК України, суд визнає необов'язковим відібрання від нього особистих пояснень та вважає за можливе провести розгляд даної справи за відсутності даного учасника процесу, на підставі наявних доказів.

Відповідач за зустрічним позовом приватний нотаріус ОСОБА_4 про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином своєчасно, в судове засідання повторно не з'явилась, тому в порядку ст..169 ЦПК України, суд визнає необов'язковим відібрання від неї особистих пояснень та вважає за можливе провести розгляд даної справи за відсутності даного учасника процесу, на підставі наявних доказів.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, обстеживши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, суд приходить до переконання, що дані конкретні правовідносини врегульовані Цивільним кодексом України та Законом України «Про іпотеку».

В свою чергу, стаття 60 ЦПК України проголошує, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що 19.10.2006 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір про надання кредиту на споживчі цілі у вигляді поновлюваної лінії в розмірі 10636 доларів США з терміном повернення до 19.10.2010 року(а.с.12-17). В зв'язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань утворилась заборгованість, яка станом на 13.03.2012 року становить 23423,63 доларів США: 9842,31 доларів США - заборгованість за кредитом; 12575,34 доларів США - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 1005,98 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором(а.с.8-10, 11).

Виконання зобов'язань, взятих на себе позичальником ОСОБА_3 за даним кредитним договором, було забезпечено іпотекою, зокрема, 23.10.2006 року між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «Приватбанк» було укладено договір іпотеки, згідно п.7 якого Іпотекодавцем було надано в іпотеку: 46/100 частин житлового будинку з надвірними спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1(а.с.18-21), і належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі Договору дарування, посвідченого 28.07.2006 року приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу за реєстровим номером 1301, і який 18.08.2006 року зареєстрований Виноградівським РБТІ в реєстровій книзі 12 за номером запису 2901, реєстраційний номер 8806798.

З довідки КП Виноградівського РБТІ № 1010 від 06.12.2012 року вбачається, що за ОСОБА_2 зареєстровано 46/100 частин нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 28.07.2006 року. Виділ в натурі належних ОСОБА_2 46/100 частин нерухомого майна не проводився.

Даючи оцінку доводам представника позивача за первісним позовом щодо відмови в задоволенні зустрічного позову в зв'язку із пропуском ОСОБА_2 строку позовної давності суд виходить з наступного.

Частиною 4 ст.258 ЦК України в редакції на момент укладення договору іпотеки між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 від 23.10.2006 року було визначено, що позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину, в подальшому Законом України № 4176-VI від 20.12.2011 року редакція статті змінена і частина четверта з неї виключена.

В свою чергу, ч.1 ст.5 ЦК України регламентує, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності, а в п.7 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

Враховуючи, вище викладене, суд приходить до переконання, що ОСОБА_2 не пропущено строк звернення до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

В абз.3 п.2 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

У відповідності до ч.2 ст.6 Закону України «Про іпотеку» в редакції, що діяла на момент укладення згаданого договору іпотеки, майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Згідно абз.2 п.35 Постанови Пленуму ВССУ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року відповідно до частини третьої статті 5 Закону України "Про іпотеку" частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості. Це положення повинно застосовуватися судом з урахуванням змісту частини другої статті 6 цього Закону щодо нерухомого майна, яке перебуває у спільній власності.

В свою чергу, ч.1 ст.203 ЦК України, в редакції, що діяла на момент укладення договору іпотеки між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «Приватбанк» визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім того, згідно абз.2 п.4 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року, нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом, а у відповідності до п.8 цитованої Постанови відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. В свою чергу, згідно абз.4 п.5 згаданої Постанови якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Беручи до уваги, що на момент укладення між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», договору іпотеки від 23.10.2006 року згідно п.7 якого Іпотекодавцем було надано в іпотеку: 46/100 частин житлового будинку з надвірними спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, без згоди співвласників та без виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, були відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для укладення даного правочину, отже він не тягне за собою жодних юридичних наслідків для його сторін.

В абз.3 п.5 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року визначено, що вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

В свою чергу, у відповідності до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала, а згідно частини другої вказаної статті, положення цієї глави (гл.83 ЦК України) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Ст.190 ЦК України визначено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Тобто, до майнових прав відносять: 1) речові права; 2) виключні права на результати інтелектуальної діяльності; 3) корпоративні права; 4) зобов'язальні права (вимоги).

П.4 ч.2 ст.16 ЦК України визначено одним із способів захисту порушеного цивільного права - відновлення становища, яке існувало до порушення права.

У відповідності до п.п.5.1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мін'юста України № 296/5 від 22.02.2012 року нотаріус, який накладав заборону, знімає заборону відчуження майна, зокрема, за рішенням суду.

Отже, на підставі всього вище наведеного, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № MKV0GA00006086 від 19.10.2006 року в розмірі 259115,62 грн., на належну ОСОБА_2 46/100 частину житлового будинку загальною площею 67,60 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного будинку ПАТ КБ «ПриватБанк», з укладанням від імені відповідачки договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки;в судовому порядку виселити відповідачку та інших осіб, які зареєстровані та проживають у житловому будинку, розташованому за адресою АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку, задоволенню не підлягають.

В свою чергу, зустрічний позов, заявлений ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк»; ОСОБА_3; приватного нотаріуса Виноградівського районного нотаріального округу ОСОБА_4 про зняття заборони на відчуження нерухомого майна підлягає до задоволення, як вимога про застосування наслідків нікчемності правочину.

Суд не бере до уваги твердження представника позивача про те, що договір іпотеки від 23.10.2006 року відповідає вимогам закону, оскільки є технічний паспорт, виготовлений Виноградівським РБТІ на житлове приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1, позаяк таке не ґрунтується на законі.

Зокрема, ст..6 Закону України «Про іпотеку» визначено спеціальний порядок передачі в іпотеку частини майна, яке перебуває в спільній частковій власності, без згоди всіх співвласників - виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості. З довідки Виноградівського РБТІ, як вже зазначалось вище, видно, що виділ в натурі належної ОСОБА_2 46/100 частин будинку по АДРЕСА_1 не проводився і реєстрація права власності на неї, як на окремий об'єкт нерухомості не здійснювалась, а наявність в технічному паспорті на житловий будинок відомостей про квартиру АДРЕСА_1, без відповідної реєстрації у встановленому законодавством порядку такої квартири ще не є доказом того, що 46/100 частин житлового будинку є окремим об'єктом нерухомості, який міг бути переданий ОСОБА_2 в іпотеку всупереч вимогам діючого на момент укладення правочину законодавства.

Керуючись ст.ст.10, 27, 31, 61, 169, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В позовних вимогах ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2; третя особа: ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк»; ОСОБА_3; приватного нотаріуса Виноградівського районного нотаріального округу ОСОБА_4 про зняття заборони на відчуження нерухомого майна задовольнити.

Зобов'язати приватного нотаріуса Виноградівського районного нотаріального округу ОСОБА_4 зняти заборону на відчуження 46/100 частини житлового будинку загальною площею 67,60 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, накладену нею під час посвідчення договору іпотеки від 23.10.2006 року між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «Приватбанк», в особі керуючого Виноградівським відділенням філії «Закарпатське регіональне управління» ЗАТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_5.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ГоловуючийТ. Ю. Левко