Рішення № 29759921, 08.11.2012, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________

Справа № 703/3049/12

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.11.2012 м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого -Оприск З.Л.,

при секретарях -Лемак А.М., Чернянчук К.П.

за участю: відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Виноградові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра»в особі відділення ПАТ КБ «Надра»Ужгородське РУ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

ПАТ КБ "Надра" в особі відділення ПАТ КБ "Надра" Ужгородське РУ звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивовано тим, що 27.01.2006 року року між сторонами було укладено кредитний договір № 49/01-2006 про надання позичальнику ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах повернення строковості та платності грошових коштів в сумі 27000,00 євро, зі сплатою відсотків за їх використання в розмірі 11,7% річних. Згідно умов кредитного договору відповідач ОСОБА_1 зобов'язався повертати кредит та сплачувати передбачені договором платежі шляхом щомісячного до 20 числа поточного місяця внесення на рахунок банку мінімально необхідного платежу в сумі 274,26 євро до 25.01.2036 року. При настанні чергових строків погашення кредиту, відсотків за користування кредитом, позичальник свої зобов'язання перед банком не виконує. Умовами договору встановлено відповідальність за порушення зобов'язань у вигляді пені та штрафу. На претензійні листи з пропозицією добровільно сплатити суму заборгованості позичальник не реагує. Заборгованість станом на 11.07.2012 року за кредитним договором № 49/01-2006 становить 130523,84 євро, що еквівалентно 1281665,93 грн.

Також, 16.05.2006 року між сторонами було укладено кредитний договір № 330/05-2006 про надання позичальнику ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах повернення строковості та платності грошових коштів в сумі 20250,00 доларів США, зі сплатою відсотків за їх використання в розмірі 8,5% річних. Згідно умов кредитного договору відповідач ОСОБА_1 зобов'язався щомісячного сплачувати суму мінімально необхідного платежу 521,21 долари США строком до 14.05.2010 року. При настанні чергових строків погашення кредиту, відсотків за користування кредитом, позичальник свої зобов'язання перед банком не виконав. Умовами договору встановлено відповідальність за порушення зобов'язань у вигляді пені та штрафу. На претензійні листи з пропозицією добровільно сплатити суму заборгованості позичальник не реагує. Заборгованість станом на 11.07.2012 року за кредитним договором № 330/05-2006 становить 73889,04 долари США, що еквівалентно 590595,10 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання, в якому просить розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти прийняття заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання 29.10.2012 року з'явився, визнав отримання грошових коштів в сумі 20250,00 доларів США по договору № 330/05-2006 від 16.05.2006 року і 27000,00 євро по договору № 49/01-2006 від 27.01.2006 року, визнав порушення ним зобов'язань в частині погашення кредиту та сплати процентів у встановлений умовами договору строк. Позовні вимоги по договору № 49/01-2006 від 27.01.2006 року в частині заборгованості по кредиту в сумі 26046,41 євро, заборгованості по відсотках за використання кредиту в розмірі 4344,90 євро визнав, позовні вимоги в частині пені в розмірі 100132,53 євро не визнав, просив зменшити розмір неустойки. Позовні вимоги по договору № 330/05-2006 від 16.05.2006 року в частині заборгованості по кредиту в сумі 11708,34 долар США, заборгованості по відсотках за використання кредиту в розмірі 3071,88 долар США, по комісії за використання кредиту в розмірі 1184,89 долар США визнав, позовні вимоги в частині пені в розмірі 57923,93 долар США не визнав, просив зменшити розмір неустойки. Однак в судовому засіданні 08.11.2012 року подав заперечення, в якому просить застосувати строк позовної давності до нарахованих відсотків та комісії за використання кредиту. Відтак визнає вимогу про сплату відсотків та комісії за користування кредитного договору № 330/05-2006 від 16.05.2006 року за період з 10.07.2009 року по 10.07.2012 року в сумі: відсотки 2457,51 долар США та комісія за використання кредиту - 820,13 доларів США. Щодо сплати пені, посилається на ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», вказує на безпідставність нарахування пені Банком. Відтак визнає пеню по кредитному договору № 330/05-2006 від 16.05.2006 року в розмірі 2397,54 доларів США, по договору № 49/01-2006 від 27.01.2006 року пеню в розмірі 527,26 євро.

Дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення відповідача, беручи до уваги визнання відповідачем отримання грошових коштів в сумі 20250,00 доларів США по договору № 330/05-2006 від 16.05.2006 року і 27000,00 євро по договору № 49/01-2006 від 27.01.2006 року, визнання відповідачем порушення ним зобов'язань в частині погашення кредиту та сплати процентів у встановлений умовами договору строк, враховуючи, що наявні матеріали є достатніми для вирішення справи, оцінивши досліджені докази у їх сукупності, суд прийшов до переконання, що обставини, якими обгрунтовувались вимоги мали місце, позовні вимоги є обґрунтованими, підлягають задоволенню в повному обсязі та підтверджуються наступними доказами.

Судом встановлено, що 27.01.2006 року між сторонами було укладено кредитний договір № 49/01-2006 про надання позичальнику ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах повернення строковості та платності грошових коштів в сумі 27000,00 євро, зі сплатою відсотків за їх використання в розмірі 11,7% річних. Згідно умов кредитного договору відповідач ОСОБА_1 зобов'язався повертати кредит та сплачувати передбачені договором платежі шляхом щомісячного до 20 числа поточного місяця внесення на рахунок банку мінімально необхідного платежу в сумі 274,26 євро до 25.01.2036 року. Отримання кредитних коштів в сумі 27000,00 євро грн., підтверджується заявою на видачу готівки № NL-1 від 27.01.2006 року та визнається відповідачем.

Пунктом 5.2 вказаного Кредитного договору передбачено, що у разі прострочення позичальником строку сплати мінімально необхідного платежу по погашенню кредиту, визначеного п.3.3.3 Договору, а також у випадку просторочення строку дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків, комісій та можливих штрафних санкцій у строк, визначений п.4.2.3 Договору, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Крім цього, п.4.2.4 вказаного Кредитного договору передбачено, що банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та можливих штрафних санкцій, якщо позичальник не вніс черговий платіж у термін, визначений п.4.3.4 Договору.

Як встановлено судом із поданих доказів та визнається відповідачем, відповідачем порушено зобов'язання в частині погашення кредиту та сплати процентів у встановлений умовами договору строк.

Судом також встановлено, що 16.05.2006 року між сторонами було укладено також кредитний договір №330/05-2006 про надання позичальнику ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах повернення строковості та платності грошових коштів в сумі 20250,00 доларів США, зі сплатою відсотків за їх використання в розмірі 8,5% річних та щомісячна комісія 0,19%. Згідно умов кредитного договору відповідач зобов'язався щомісячно сплачувати суму мінімально необхідного платежу 521,21 долари США строком до 14.05.2010 року. Отримання кредитних коштів у розмірі 20250,00 доларів США по вказаному договору визнається відповідачем.

Пунктом 5.2 Кредитного договору передбачено, що у разі прострочення позичальником строку сплати мінімально необхідного платежу по погашенню кредиту, визначеного п.3.3.3 Договору, а також у випадку просторочення строку виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків, комісій та можливих штрафних санкцій у строк, визначений п.4.2.3 Договору, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Як встановлено судом із поданих доказів, відповідачем порушено зобов'язання в частині погашення кредиту та сплати процентів у встановлений умовами договору строк.

Суд констатує, що правовідносини, яким відповідають встановлені судом факти, врегульовані нормами ЦК України, чинного із 01.01.2004 року та умовами кредитних угод.

Відповідно до ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору і вимог закону.

Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачене ч.2 ст. 1050 та ч.2 ст. 1054 ЦК України, як наслідок порушення Відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту.

Отже суд приходить до висновку, що вимоги позивача є законними та обгрунтованими.

Як встановлено із поданих доказів, станом на 11.07.2012 року розмір грошового зобов'язання відповідача перед позивачем за Кредитним договором № 49/01-2006 від 27.01.2006 року становить 130523,84 євро, що еквівалентно 1281665,93 грн., з них по кредиту - 255760,14 грн., відсотках - 42664,32 грн., пеня - 983241,47 грн.

Як встановлено із поданих доказів, станом на 11.07.2012 року року розмір грошового зобов'язання відповідача перед позивачем за Кредитним договором № 330/05-2006 від 16.05.2006 року становить 73889,04 долари США , що еквівалентно 590595,10 грн., з них по кредиту - 93584,76 грн., відсотках - 24553,54 грн., комісії - 9470,83 грн., пеня - 462985,97 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення для справи, тобто розмір неустойки може бути зменшений за одночасної наявності обох умов, що вказані у згаданій нормі. Згідно з вимогами ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях. Однак відповідач не надав доказів, які б свідчили про наявність інших обставин, які мають істотне значення для справи. Окрім цього, відповідно до п. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. У відповідності до приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. В п.1.3 Кредитного договору № 49/01-2006 від 27.01.2006 року встановлено проценти за користування кредитом у розмірі 11,7 відсотків річних. В п.1.3 Кредитного договору №330/05-2006 від 16.05.2006 року встановлено проценти за користування кредитом у розмірі 8,5 відсотків річних та щомісячна комісія 0,19%. Порядок нарахування відсотків та комісії по вказаних договорах відповідачем не оспорюється. Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання, яка застосовується за весь час прострочення, відтак заперечення відповідача щодо стягнення відсотків та комісії за використання кредиту за період до 10.07.2009 року із застосуванням строку позовної давності є необгрунтованим.

Згідно преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996, №543/96-ВР, цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Як вбачається з Кредитного договору № 49/01-2006 від 27.01.2006 року та Кредитного договору № 330/05-2006 від 16.05.2006 року стороною вказаних договорів є громадянин України ОСОБА_1, а відтак до даних правовідносин приписи вказаного закону не застосовуються.

Також в запереченні відповідач посилається на те, що невиконання зобов'язань, взятих згідно кредитних договорів № 49/01-2006 від 27.01.2006 року та № 330/05-2006 від 16.05.2006 року, зумовлені втратою постійного місця роботи, народженням другої дитини в сім'ї, хвороби доньки. Однак відповідачем не надано жодного доказу в підтвердження вказаних обставин.

Інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи, немає. Підстав допустити негайне виконання судового рішення немає.

Отже, оцінивши подані докази у їх сукупності, суд приходить до переконання, що вимоги позову є обгрунтованими, обставини, наведені позивачем, знайшли підтвердження під час судового розгляду справи, а відтак такі вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з іншої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. З матеріалів справи вбачається, що позивач сплатив 3219,00 гривень судового збору (а.с.1), а відтак, з урахуванням вищенаведеного суд вважає, що понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню з Відповідача.

Керуючись ст.ст.526, 549, 625, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.10, 57-61, 212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, мешканця АДРЕСА_2 на користь ПАТ КБ "Надра"в особі Відділення ПАТ КБ "Надра" Ужгородське РУ, р/р №29093115033509 у Відідленні ПАТ КБ "Надра"Ужгородське РУ, МФО 380764, код 20025456 заборгованість за кредитним договором №49/01-2006 від 27.01.2006 року в сумі 1281665,93 грн. (один мільйон двісті вісімдесят одну тисячу шістсот шістдесят п"ять грн. 93 коп.), з них по кредиту - 255760,14 грн., відсотках - 42664,32 грн., пені - 983241,47 грн.

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, мешканця АДРЕСА_2 на користь ПАТ КБ "Надра"в особі Відділення ПАТ КБ "Надра"Ужгородське РУ р/р№29093115033509 у Відідленні ПАТ КБ "Надра"Ужгородське РУ, МФО 380764 код 20025456, заборгованість за кредитним договором №330/05-2006 від 16.05.2006 року в сумі 590595,10 грн. (п"ятсот дев"яносто тисяч п"ятсот дев"яносто п"ять грн. 10 коп.), з них по кредиту - 93584,76 грн., відсотках - 24553,54 грн., комісії - 9470,83 грн., пені - 462985,97 грн.

Стягнути із відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Надра"в особі Відділення ПАТ КБ "Надра"Ужгородське РУ судові витрати в розмірі 3219,00 грн. на рахунок №35008115015001 у Відділенні ПАТ КБ "Надра"Ужгородське РУ, МФО 380764, код 20025456.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Закарпатської області через Виноградівський районний суд Закарпатської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ГоловуючийЗ. Л. Оприск