Постанова № 29759280, 28.01.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 ПОСТАНОВА

Іменем України

(вступна та резолютивна частина)

28 січня 2013 року р. Справа № 2а-4835/12/1470

м. Миколаїв

10:23

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Ополинського О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Роднічок", доЖовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, за участю представників: від позивача: Фурман К.О. від відповідача: Матвєєв Є.В., Слободян А.А. проскасування податкового повідомлення - рішення від 03.09.2012р. № 0000342301, На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби №0000342301 від 03.09.12 про збільшення суми грошового зобов'язання ПСП «Агрофірма «Роднічок» з податку на додану вартість на суму 1139210 гривень.

3. Присудити на користь ПСП «Агрофірма «Роднічок» (код 19292651) судові витрати у розмірі 2146,00 гривень. Державній казначейській службі України стягнути судові витрати у розмірі 2146,00 гривень з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби.

4. Апеляційна скарга на цю постанову може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання у повному обсязі.

Суддя В. В. Біоносенко

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 січня 2013 р. справа № 2а - 4835/12/1470

м. Миколаїв

10:23

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Ополинського О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Роднічок»до відповідачаЖовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби за участю представників: від позивача: Фурман К.О. від відповідача: Матвєєв Є.В., Слободян А.А. про скасування податкового повідомлення-рішення В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 03.09.12, яким йому визначеного грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1139210 гривень.

Позивач обґрунтував свій позов тим, що ним виконані всі вимоги під час формування податкового кредиту за розрахунками з ТОВ «Інвестиційна компанія «Імпала», а податковий орган безпідставно не визнає його право на податковий кредит.

Відповідач позов не визнав, свої заперечення обґрунтував тим, що в ланцюгах постачальників позивача присутні підприємства, які підозрюються в участі у схемах з ухилення від сплати податків та штучного формування податкового кредиту.

Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.

Приватне сільськогосподарське підприємства «Агрофірма «Роднічок» зареєстрована в якості юридичної особи розпорядженням Жовтневої районної державної адміністрації від 08.02.00. Основними видами діяльності ПСП «Агрофірма «Роднічок» є вирощування зернових та технічних культур, овочівництво, декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників, надання послуг у рослинництві, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин та ін. (т.1 арк.спр.152).

В 2011 році ПСП «Агрофірма «Роднічок» здійснювала закупівлю зернових культур та овочів нового врожаю у сільгоспвиробників в Снігурівському та Жовтневому районах Миколаївської області (т.1 арк.спр.189, 195, 207).

Для транспортування власної вирощеної продукції, а також придбаної продукції у сільгоспвиробників з полів Снігурівського та Жовтневого районах Миколаївської області ПСП «Агрофірма «Роднічок» уклало договори на перевезення автотранспортом з ТОВ «Інвестиційна компанія «Імпала» (т.1 арк.спр.139, 144).

ТОВ «Інвестиційна компанія «Імпала» надало для виконання цього договору 44 одиниці автомобільній техніки (автомобілі та причепи), орендованої у ТОВ «Беринг-Торг» (т.1 арк.спр.183, 184, 186).

За виконані роботи з перевезення зернових та овочів з полів Снігурівського та Жовтневого районах Миколаївської області до заводу «Северний» в Одеській області та в інші місця ПСП «Агрофірма «Роднічок» сплатило на користь ТОВ «Інвестиційна компанія «Імпала» 2734106,46 гривень, з них 455684,41 гривень податку на додану вартість.

Зазначену суму позивач відніс до податкового кредиту за серпень та вересень 2011 року.

В серпні 2012 року Жовтнева МДПІ провела документальну позапланову невиїзну перевірку ПСП «Агрофірма «Роднічок», за наслідками якої склала Акт №556/22-19292651 від 16.08.12 (т.1 арк.спр.12).

Під час перевірки податківці не погодилися з правом ПСП «Агрофірма «Роднічок» на віднесення до податкового кредиту 455684,41 гривень, сплачених на користь ТОВ «Інвестиційна компанія Імпала» за послуги автоперевезення. За думкою податкового органу, між ПСП «Агрофірма «Роднічок» та ТОВ «Інвестиційна компанія «Імпала» немало місця реальних господарських операцій, а податковий кредит був сформований на підставі нікчемних правочинів.

03.09.12 уповноваженою особою Жовтневою МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000342301, яким визначено ПСП «Агрофірма «Роднічок» грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1139210 гривень, з яких 455684 гривень за основаним платежем та 683526 за штрафними санкціями (арк.спр.9).

Відповідно ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є господарська операція з постачання товарів, постачання послуг, ввезення товарів (послуг) на митну територію України, вивезення товарів (послуг) у митному режимі експорту.

Відповідно до ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, відповідно до Кодексу у підприємства є право на включення сплачених сум іншому платнику податку до податкового кредиту за умови проведення реальної господарської операції та наявності первинних документів, які підтверджують її проведення.

В судовому засіданні досліджено, що у позивача є всі первинні документи, які підтверджують проведення операцій з ТОВ «Інвестиційна компанія «Імпала».

Відповідно до роз'яснення Вищого адміністративного суду України, викладеного у листі № 742/11/13-11 від 02.06.11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та валові витрати.

Жовтнева МДПІ ані в Акті перевірки, ані в судовому засіданні не навила жодного аргументу, не надала жодного доказу, які б ставили під сумнів реальність та товарність правочинів між ПСП «Агрофірма «Роднічок» з ТОВ «Інвестиційна компанія «Імпала».

Свою позицію відповідач обґрунтував лише тим, що у ланцюгах постачальників ТОВ «Інвестиційна компанія «Імпала» є підприємство ТОВ «Дедфуд Компані», яке підозрюється податковим органом в участі у схемах щодо ухилення від сплати податків.

Суд критично ставиться до цих доказів відповідача, оскільки ПСП «Агрофірма «Роднічок» не мало правовідносин з ТОВ «Дедфуд Компані», не сплачувало цьому підприємству податок на додану вартість, не отримувало від нього податкових накладних та не формувало за його рахунок свій податковий кредит, а тому ці докази взагалі є неналежними, оскільки ніяким чином не стосуються взаємовідносин позивача з ТОВ «Інвестиційна компанія «Імпала».

На думку суду, відповідач перебільшує значення власних Актів про неможливість проведення зустрічних перевірок ТОВ «Інвестиційна компанія «Імпала». Зазначені документи з висновками про нікчемність правочинів не мають наперед встановленої сили, не є преюдиційними фактами та не можуть породжувати цивільно-правових наслідків про недійсність наступних договорів між ПСП «Агрофірма «Роднічок» та ТОВ «Інвестиційна компанія «Імпала».

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договори на надання послуг з перевезення автотранспортом за своїм змістом не направлені на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а тому не можуть бути визнані нікчемними відповідно до ст.228 ЦК України.

Жодних інших доказів того, що реальних господарських операцій між позивачем та ПСП «Агрофірма «Роднічок» та ТОВ «Інвестиційна компанія «Імпала» не було, Жовтневою МДРІ не надано. Відповідач не надав суду доказів того, що ТОВ «Інвестиційна компанія «Імпала» зареєстровано на підставну особу, яка заперечує причетність до його діяльності, або що стосовно посадовців ТОВ «Інвестиційна компанія «Імпала» порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст.205 КК України, або яких-небудь інших доказів того, що зазначені підприємства причетні до протиправних схем з конвертації готівкових коштів та формування штучного податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин у суду немає аргументів для обґрунтування відсутності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Інвестиційна компанія «Імпала».

Суд не може обґрунтувати відсутність реальної господарської операції лише на припущеннях податківців щодо сумнівності підприємств у 2 та 3 ланцюгу постачальників.

Навпаки, з метою перевірки реальності та товарності господарської операції між ТОВ «Інвестиційна компанія «Імпала» з надання послуг перевезення, судом були надіслані судові доручення для опитування власників та водіїв автотранспорту, зазначеного в товарно-транспортних накладних, що здійснювали перевезення.

Відповідно до пояснення володаря автомобіля Камаз 55102 ОСОБА_4, наданим у Любашівському районному суді Одеської області у лютому 28.02.11, зазначений транспортний засіб було надано ним в оренду компанії ТОВ «Беринг-Торг», а керував на той час автомобілем водій ОСОБА_5 (т.11 арк.спр.131-134).

Також власник автомобіля Камаз д.н.НОМЕР_2 на допиті в Любашівському районному суді Одеської області підтвердив, що у серпні-вересні 2011 зазначений автомобіль знаходився під керуванням водія ОСОБА_6 (т.11 арк.спр.131-134).

Опитаний в Одеському окружному адміністративному суду власник автомобіля Камаз д.н.НОМЕР_3 ОСОБА_7 пояснив, що на належному йому автомобілі в серпні-вересні 2011 року працював водій ОСОБА_8, та йому відому, що в саме цей період він використовувався для перевезення помідорів у Миколаївській області (т.11 арк.спр.139).

Аналогічні свідчення надав власник автомобіля МАЗ д.н.НОМЕР_4, який також підтвердив ім'я водія ОСОБА_9, який керував належним йому автотранспортом та додатково додав, що надав цей автотранспорт в оренду ТОВ «Беринг» для перевезення в серпні-вересні 2011 року сільськогосподарської продукції у Миколаївській області (т.11 арк.спр.139).

Таким чином, опитані за судовими дорученнями свідки - власники транспортних засобів, які зазначені у товарно-транспортних накладних, підтвердили не лише факт використання їх автомобілів у цей період в перевезеннях, але й вказали прізвища водіїв, які повністю співпали із зазначеними у товарно-транспортних накладних, а також зазначили про передачу цих транспортних засобів в оренду ТОВ «Беринг», що також співпадає з первинними документами ПСП «Агрофірма «Роднічок».

За наявності всіх необхідних відповідно до ПК України первинних документів (договори, товарні та податкові накладні, платіжні документи), що підтверджують право на податковий кредит та на витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування і за відсутності доказів, які заперечують реальність господарських операцій, платник податків не може бути позбавлений права на цей податковий кредит та витрати.

Кожний платник податків може відповідати лише за правову чистоту господарських операцій, в яких він безпосередньо брав участь, і не несе відповідальності за протиправну діяльність своїх постачальників.

Зазначена правова позиція, зокрема, викладена у постановах Верховного Суду України від 01.06.10 за позовом ПП «Армавір» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, від 19.11.10 у справі за позовом ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» до Кременчуцької ОДПІ, від 31.01.11 за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ, а також у Рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.09 по справі «Булвес» проти Болгарії.

Відповідно до ч.2 ст.160, 244-2 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних відносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку: позов задовольнити повністю, а спірне податкове повідомлення-рішення скасувати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби №0000342301 від 03.09.12 про збільшення суми грошового зобов'язання ПСП «Агрофірма «Роднічок» з податку на додану вартість на суму 1139210 гривень.

3. Присудити на користь ПСП «Агрофірма «Роднічок» (код 19292651) судові витрати у розмірі 2146,00 гривень. Державній казначейській службі України стягнути судові витрати у розмірі 2146,00 гривень з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби.

4. Апеляційна скарга на цю постанову може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання у повному обсязі.

Суддя В.В. Біоносенко

Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 29.01.13

Суддя В.В. Біоносенко