Рішення № 29758275, 06.03.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1022/2276/2012 Головуючий у І інстанції Віговський С.І.Провадження № 22-ц/780/1311/13 Доповідач у 2 інстанції Поліщук М.А.Категорія 50 06.03.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

5 березня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Поліщука М.А..

суддів: Малорода О.І., Ігнатченко Н.В.

при секретарі: Лопатюк В.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою комунального підприємства «Сквираводоканал» на заочне рішення Сквирського районного суду Київської області від 18 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства «Сквираводоканал» про зміну дати і формулювання причини звільнення, стягнення заробітної плати, стягнення суми компенсації за невикористану відпустку, стягнення суми середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки і за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2011 року ОСОБА_2 звернулась в суд із вказаним позовом, який було уточнено і просила змінити формулювання причини звільнення її з роботи з комунального підприємства «Сквираводоканал» із «звільнення за прогул без поважних причин п.4ст.40 КЗПП України» на «звільнений за угодою сторін, п.1 ст.36 КЗПП України», стягнути з відповідача заробітну плату за березень 2011 року в сумі 2107,79 грн., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 7100 грн., середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки в сумі 1574,54 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 54 320,25грн. та моральну шкоду в сумі 10 000грн.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 11 березня 2011 року вона подала відповідачу заяву про звільнення з роботи за угодою сторін з 1 квітня 2011 року. В останній робочий день вийшла на роботу, щоб передати ключі від бухгалтерії та сейфу, отримати трудову книжку і остаточний розрахунок. 14.04.2011 року її ознайомлено із наказом від 1.04.2011 року, яким її звільнено з роботи за прогул без поважних причин. Вказане формулювання причини звільнення вважає таким, що не відповідає вимогам закону, що може перешкодити працевлаштуванню на інше місце роботи. Звільнення за прогул принизило її честь, гідність та ділову репутацію та заподіяло моральну шкоду, яка виразилась в тому, що неправильне формулювання причини звільнення перешкоджає працевлаштуванню і позивачу необхідно прикласти зусилля для організації свого життя.

Заочним рішенням Сквирського районного суду Київської області від 18 жовтня 2012 року позов задоволено частково. Визнано формулювання причин звільнення головного бухгалтера КП КОР «Сквираводоканал» ОСОБА_2 по п.4 ст.40 КЗПП України згідно Наказу №18/ЛК від 01 квітня 2011 року за прогул без поважних причин таким, що не відповідає чинному законодавству.

Змінити формулювання причини та дати звільнення з роботи ОСОБА_2 з КП Сквираводоканал», вказавши формулювання звільнення - «за угодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗПП України, а дату звільнення «з 1.04.2011 року».

Стягнути з КП Сквираводоканал» на користь ОСОБА_2 заробітну плату за березень 2011 року в сумі 2107,79грн., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 7100грн., середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки в сумі 1574,54грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.04.2011 року по 18.10.2012 року в сумі 86 912,40грн. та моральну шкоду в сумі 5 000грн, а всього 102 694,73грн.

В апеляційній скарзі КП Сквираводоканал» просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд виходив із того, що відповідач прийняв від ОСОБА_2 заяву від 11.03.2011 року про звільнення з роботи за угодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗПП України, тобто сторони досягли домовленості про звільнення позивача із вказаних підстав. Враховуючи вказані обставини рішення про звільнення ОСОБА_2 з інших підстав за п.4 ст.40 КЗПП України є незаконним. Трудову книжку позивач отримала не у день звільнення, а 14.04.2011 року, розрахунок в день звільнення не проведено, а тому вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки та середнього заробітку за час вимушеного прогулу є обґрунтованими. Незаконними діями відповідача ОСОБА_2 заподіяно моральну шкоду.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, так як вони відповідають обставинам справи і узгоджуються із вимогами закону.

Статтею 117 КЗПП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.235 КЗПП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 і комунальне підприємство «Сквираводоканал» перебували в трудових правовідносинах з 19.08.1997року.

11 березня 2011 року ОСОБА_2 звернулась до відповідача із заявою про звільнення її із займаної посади - головного бухгалтера за згодою сторін з 1.04.2011 року. (а.с.9).

Представник відповідача визнав факт отримання ним вказаної заяви від позивача 11.03.2011 року.

Заяву аналогічного змісту з проханням про звільнення з роботи з 1.04.2011 року за угодою сторін позивач подала також 12.03.2011 року (а.с.35).

На вказаній заяві стоїть резолюція керівника відповідача: «Не погоджую» та вказано дату 14.03.2011 року.

1 квітня 2011 року ОСОБА_2 вийшла на роботу, перебувала на робочому місці, що підтверджується актом передачі головних документів бухгалтерського обліку від 1.04.2011 року (а.с.102-103), підписаними нею платіжними дорученнями від 1.04.2011 року за №93, 94, 95. (а.с.151-153).

Наказом №18/лк від 1 квітня 2011 року ОСОБА_2 звільнено з посади головного бухгалтера КП «Сквираводоканал» з 01 квітня 2011 року за прогул згідно пункту четвертого статті 40 КЗПП України.

14 квітня 2011 року адміністрація відповідача ознайомила ОСОБА_2 із наказом про звільнення та видала їй трудову книжку.

Розрахунок із позивачем при звільненні не проведено.

Встановивши вказані обставини, суд прийшов до вірного висновку, що прийнявши від позивача заяву про звільнення з роботи від 11.03.2011 року за згодою сторін, сторони досягли домовленості про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗПП України. Не погодившись із звільненням за п.1 ст.36 КЗПП України, шляхом накладення резолюції 14.03.2011 року на заяві позивача від 12.03.2011 року, відповідач не повідомив про це ОСОБА_2

Таким чином іншої домовленості із позивачем про припинення трудового договору з інших підстав, а не за п.1 ст.36 КЗПП України, між сторонами не досягнуто.

Вказані висновки відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Правильними також є висновки суду першої інстанції про те, що позивач надала достатні докази про перебування її на робочому місці 1.04.2011 року в день її звільнення з роботи за п.4 ст.40 КЗПП України - прогул.

Разом з тим стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що в день звільнення з роботи, видачі трудової книжки в порушення вимог ст.ст.47, 116 КЗПП України відповідач не провів із позивачем розрахунок.

За вказаних обставин на підставі ст.117 КЗПП України із відповідача на користь позивача за період з 14.04.2011 року по 18.10.2012 необхідно стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 86 912,40 грн. (вісімдесят шість тисяч дев'ятсот дванадцять гривень сорок копійок).

В цій частині рішення суду необхідно змінити.

Підлягає зміні також рішення суду в частині стягнення моральної шкоди.

Суд вірно застосував положення ст.237-1 КЗПП України, роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року.

Проте визначений судом розмір моральної шкоди в сумі 5000грн. не відповідає характеру та обсягу моральних страждань, істотності вимушених змін в організації життя позивача, вимогам розумності і справедливості.

Враховуючи положення ст.237-1 КЗПП України, обставини справи, характер порушення відповідачем законних прав позивача у сфері трудових відносин, вимоги розумності і справедливості, колегія суддів визначає моральну шкоду у розмірі 1000грн.

Відповідно до ст.309 ЦПК України рішення суду в частині позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і стягнення моральної шкоди підлягає зміні, так як висновки суду не відповідають обставинам справи.

В іншій частині рішення суду є законним і обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги на те, що суд зробив невірний висновок про те, що ОСОБА_2 в день звільнення була на роботі і звільнення її за прогул відповідає вимогам закону є необґрунтованими.

Судом встановлено і підтверджується належними і допустимими доказами, що ОСОБА_2 відповідно до положень ст.ст.36 п.1, 38 КЗПП України звернулась до відповідача із заявою про припинення трудового договору за її ініціативою за згодою сторін з 1.04.2011 року. Відповідач прийняв вказану заяву і між сторонами виникла домовленість про припинення трудового договору саме з цих підстав.

Не погодившись в подальшому із такою підставою припинення трудового договору, відповідач не повідомив про це позивача у встановленому законом порядку.

Висновки суду про те, що ОСОБА_2 в день звільнення 1.04.2011 року була на роботі підтверджуються належними і допустимими доказами.

За вказаних обставин суд прийшов до законного висновку, що звільнення позивача за ст.40 п.4 КЗПП України не відповідає чинному законодавству.

Інші доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального і процесуального права не заслуговують на увагу і не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. ст. 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу комунального підприємства «Сквираводоканал» задовольнити частково.

Заочне рішення Сквирського районного суду Київської області від 18 жовтня 2012 року в частині позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і стягнення моральної шкоди змінити:

Стягнути з КП Сквираводоканал» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14.04.2011 року по 18.10.2012 року в сумі 86 912,40грн.

Стягнути з комунального підприємства «Сквираводоканал» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 1000грн.

В іншій частині заочне рішення Сквирського районного суду Київської області від 18 жовтня 2012 року залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: