Ухвала суду № 29757752, 05.03.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Копія:

Справа № 232/4728/12 Провадження № 22-ц/772/660/2013Головуючий в суді першої інстанції:Іщук Т.П.Категорія: 27Доповідач: Стадник І. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Іменем України

05 березня 2013 року м. ВінницяКолегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого, судді Стадника І.М.,

Суддів: Міхасішина І.В., Войтко Ю.Б.,

при секретарі Яблонській І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 січня 2013 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

встановила:

Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» звернулося в міський суд з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки. В обґрунтування позову позивач посилався на те, що відповідно до умов іпотечного договору №31.3ВН/41/101/07-К, укладеного 20 березня 2007 року між ним та ОСОБА_2, в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 перед позивачем за кредитним договором №31.3ВН/37/07-К від 20 березня 2007 року відповідачем передано в іпотеку банку нерухоме майно, яке належить йому на праві власності - житлову квартиру АДРЕСА_1

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 1 червня 2011 року задоволено позов ПАТ «Кредитпромбанк» і стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість за кредитними договорами №31.3ВН/37/07-К від 20.03.2007 року та №31/68/06-А від 07.04.2006 року, із яких борг за кредитним договором №31.3ВН/37/07-К від 20 березня 2007 року складає 362356 грн.

Дане рішення вступило в законну силу, але на даний час не виконане, а заборгованість за кредитним договором не погашена ні позичальником, ні майновим поручителем - відповідачем по справі, і станом на 01 грудня 2012 року складає 74721,10 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 593651,30 грн., з яких: прострочена заборгованість по тілу кредиту - 30833,41 дол. США, прострочена заборгованість по відсотках - 13714,57 дол. США, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами - 2923,42 дол. США.

Враховуючи викладене позивач звернувся до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу за кредитним договором №31.3ВН/37/07-К від 20.03.2007 року у загальному розмірі 44547,68 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 01.12.2012 року становить 356072,00 грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22 січня 2013 року позов задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки - житлову квартиру під АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2, шляхом реалізації предмета іпотеки з прилюдних торгів, визначивши її початкову ціну шляхом проведення суб'єктом оціночної діяльності незалежної експертної оцінки на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, за рахунок чого задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» (юридична адреса: 01014, м. Київ, бульвар Дружби народів, 38, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 21666051) за кредитним договором №31.3ВН/37/07-К від 20 березня 2007 року у розмірі 44547,68 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 01.12.2012 року становить 356072,00 грн., з яких по тілу кредиту 30833,41 доларів США, що в еквіваленті становить 246451,45 грн., по відсотках у розмірі 13714,57 доларів США, що в еквіваленті становить 109620,56 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» судовий збір в сумі 107,30 грн.

Не погодившись із рішенням відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність і необгрунтованість рішення, просить його скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову банку.

В судовому засіданні апелянт ОСОБА_2 вимоги апеляційної скарги підтримав на умовах, викладених у ній.

Представник позивача ОСОБА_4 проти вимог апеляційної скарги заперечувала і просила залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляції та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно з статтею 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 березня 2007 року між позивачем та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №31.3ВН/37/07-К, за яким ОСОБА_3 було надано кредит в розмірі 50000 доларів США строком до 19 березня 2012 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 14% річних. ОСОБА_3 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконав, а тому рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 01.06.2011 року з нього було стягнуто заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 362356,53 грн., яка складається із: заборгованості по кредиту - 30833,41 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ - 245541,86 грн., заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитними коштами за період з 01.04.2010 року по 30.11.2010 року - 7619,44 дол. США, що еквівалентно 50677,41 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором - 56137,26 грн. Дане рішення суду набрало законної сили 12 червня 2011 року, проте на даний час не виконане.

Заборгованість за вказаним договором станом на 01.12.2012 року становить 74271,10 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 593651,30 грн., з яких: прострочена заборгованість по тілу кредиту - 30833,41 дол. США, що еквівалентно - 246451,45 грн., прострочена заборгованість за відсотками - 13714,57 дол. США, що еквівалентно 109620,56 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами - 29723,42 дол. США, що еквівалентно 237579,30 грн.

Сума заборгованості підтверджена довідкою банку (а.с. 5) і не оспорюється відповідачем.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між сторонами було укладено договір іпотеки №31.3ВН/41/101/07-К від 20.03.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за №537. Відповідно до умов договору в іпотеку передане нерухоме майно: житлова квартира №7 , загальною площею 72,6 кв. м., житловою площею 35,6 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на квартиру в багатоквартирному будинку, виданого виконкомом Вінницької міської ради 08 лютого 2007 року за №138 на підставі рішення виконком Вінницької міської ради від 08.02.2007 року №268, зареєстрованого в КП «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» 16.03.2007 року в реєстровій книзі під №715, за реєстровим №1907.

Відповідно до умов цього договору у разі порушення боржником обов'язків, передбачених кредитним договором іпотекодержатель вправі звернути стягнення на майно з метою задоволення вимог, що підлягають задоволенню у відповідності до положень договору.

Заборгованість за вказаним вище кредитним договором не погашена, а направлені на адресу позичальника ОСОБА_3 та іпотекодавця ОСОБА_2 вимоги залишилися без відповіді.

Так, 6 грудня 2012 року позивачем направлено на адресу відповідача листа вимогу №5863/1.01ІН-б.б-03ВН про намір звернути стягнення на предмет іпотеки та погашення заборгованості за кредитним договором. Дана вимога залишена відповідачем без реагування.

Посилання відповідача на те, що він не отримував дану вимогу спростовані повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 33), згідно з яким ОСОБА_2 отримав рекомендованого листа з Вінницької філії ПАТ «Кредитпромбанк» 12 грудня 2012 року.

Крім того, як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 37 Постанови №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Суд першої інстанції вірно встановив, що між сторонами склалися правовідносини щодо виконання зобов'язань, забезпечення їх належного виконання заставою нерухомого майна (іпотекою), що врегульовані Цивільним кодексом України, Законом України «Про іпотеку».

Згідно з частиною 1 статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцям) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Частиною 1 статті 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно з статтями 7, 33 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням в повному обсязі, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже встановивши факт порушення зобов'язань за кредитним договором - наявність непогашеної станом на 1 грудня 2012 року заборгованості, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок заборгованості за кредитним договором в розмірі 44547,68 дол. США, що еквівалентно 356072 грн.

В резолютивній частині рішення суду першої інстанції відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку» та роз'яснень, даних в п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року зазначено: загальний розмір заборгованості та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів; початкова ціна іпотеки для його подальшої реалізації - суд зазначив, що початкова ціна предмета іпотеки визначається шляхом проведення суб'єктом оціночної діяльності незалежної експертної оцінки на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Посилання відповідача на необхідність попереднього замовлення позивачем суб'єкту оціночної діяльності проведення незалежної оцінки предмета іпотеки та обов'язкового встановлення вартості предмета іпотеки, визначеного в такий спосіб, як початкової вартості його реалізації у рішенні суду, не відповідає вимогам закону.

Не можуть бути прийняті до уваги й посилання відповідача на те, що звернувши стягнення на предмет іпотеки за наявності рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд допустив подвійне стягнення.

Суд дійсно не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитом. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитися у мотивувальній частині рішення. Проте з урахуванням положення статті 11 Закону України «Про іпотеку» винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця, що і має місце в даному випадку.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Отже колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. 304, 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 січня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:/підпис/ Стадник І.М. Судді: З оригіналом вірно: Суддя апеляційного суду /підпис/ Міхасішин І.В. /підпис/ Войтко Ю.Б. Стадник І.М.