Вирок № 29757055, 05.03.2013, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Справа № 554/2284/13-к

ВИРОК

Іменем України

Дата документу 05.03.2013

5 березня 2013 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді Савченка А.Г.

при секретарі Дудка А.С.

з участю прокурора Чічіль МВ.

потерпілої ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12012180010000068 по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Костянтинівка Донецької області, мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, водія Східно-Української геофізичної розвідувальної експедиції ДГП «Укргеофізика», одруженого, не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в :

22 листопада 2012 року, приблизно о 07 год. 45 хв., обвинувачений ОСОБА_3, керуючи автомобілем «ГАЗ-3110» д. н. з. НОМЕР_1, рухаючись з дворової території будинку № 241 в напрямку проїзної частини вулиці Фрунзе в м. Полтава, не переконався в безпеці свого маневру, виїхав на проїзну частину вулиці Фрунзе, де під час виконання лівого повороту в напрямку вулиці Комарова не надав переваги в русі, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «ЗАЗ-ДЕУ» д. н. з. НОМЕР_2 під керуванням потерпілої ОСОБА_1, яка рухалась по вулиці Фрунзе від вулиці Комарова в напрямку вулиці Київське шосе.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілій ОСОБА_1 відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 2575 від 17 грудня 2012 року були спричинені тілесні ушкодження у вигляді перелому правої нижньої кінцівки, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, гематоми та пошкрябини шкіри голови, тулубу, які утворились від дії тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею і які кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.

Згідно висновків судової авто-технічної експертизи № 25 від 11 лютого 2013 року причиною дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків стали порушення водієм ОСОБА_3 п. п. 10.1. та 10.2. Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

п. 10.1. «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

10.2. «виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з'їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає».

Допитаний в суді обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтвердивши факт його скоєння за викладених вище обставин. Щиро розкаявся у вчиненому та просив його суворо не карати. Зазначив, що причиною скоєння ДТП явилась неуважність, яку він допустив при виконанні маневру на дорозі. Він також визнав цивільний позов прокурора про відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров'я на лікування потерпілої від злочину.

Факт вчинення кримінального правопорушення за вказаних вище обставин підтвердила допитана в суді потерпіла ОСОБА_1

Оскільки обставини справи і розмір цивільного позову ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає та їм роз'яснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав за недоцільне дослідження доказів стосовно цих обставин справи.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки він, будучи особою, яка керує транспортним засобом, допустив порушення правил безпеки дорожнього руху, внаслідок чого потерпілій ОСОБА_1 були заподіяні середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують його покарання, суд не знаходить.

Виходячи з загальних засад призначення покарання, визначених статтею 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що впливають на призначення покарання.

Суд також враховує, що обвинувачений вперше вчинив злочин та притягується до кримінальної відповідальності, визнав свою вину у вчиненні злочину і щиро розкаявся у цьому, позитивну характеристику його особи, наявність обставин, що пом'якшують і відсутність тих, які обтяжують покарання, і вважає за необхідне призначити йому основне покарання у виді штрафу, яке, на думку суду, буде необхідним й достатнім для його виправлення, попередження вчинення нових злочинів та соціальної реабілітації.

Зважаючи на майновий стан обвинуваченого, суд вважає за можливе відповідно до ч. 4 ст. 53 КК України призначити штраф із розстрочкою виплати його рівними частинами протягом року.

Суд, враховуючи конкретні обставини справи, поведінку обвинуваченого під час скоєння кримінального правопорушення і після цього, його щире каяття, не вважає за необхідне позбавляти його права керування транспортними засобами.

По справі прокурором в інтересах держави в особі бюджетно-фінансового управління Полтавської обласної державної адміністрації відповідно до ст. 1206 ЦК України заявлено цивільний позов на суму 666,69 грн. про відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров'я, на лікування потерпілої від злочину. Заявлений позов обґрунтований належними доказами по справі, а тому він підлягає задоволенню.

Цивільний позов потерпілою по справі не заявлявся.

Процесуальні витрати, пов'язані із проведенням автотехнічної експертизи по справі, відповідно до ч. 2 ст. 122 КПК України відносяться на рахунок коштів Державного бюджету України.

Речових доказів по справі немає.

Керуючись статтями 373 та 374 КПК України, суд,

з а с у д и в :

ОСОБА_3 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) грн. без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ч. 4 ст. 53 КК України розстрочити виплату штрафу рівними частинами на один рік в розмірі 283,33 грн. щомісячно з внесенням зазначеної суми до 25 числа кожного місяця.

Задовольнити заявлений по справі цивільний позов прокурора та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь бюджетно-фінансового управління Полтавської обласної державної адміністрації (р/р 35422006001147, МФО 831019, код призначення 01999106) - 666,69 грн. збитків, завданих обвинуваченим внаслідок стаціонарного лікування потерпілої від вчиненого ним кримінального правопорушення.

Процесуальні витрати відповідно до ч. 2 ст. 122 КПК України віднести на рахунок коштів Державного бюджету України.

До набрання вироком законної сили заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді особистого зобов'язання, які обрані щодо обвинуваченого ОСОБА_3, залишити без змін.

Вирок може бути оскаржено в Апеляційний суд Полтавської області через районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

СуддяА.Г. Савченко