Ухвала суду № 29756551, 25.02.2013, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2013р. Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого судді - Решетніка М.О.

при секретарі - Медведєвій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської міськради та ОСОБА_2 «Про признання права власності», -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з даним позовом, в обгрунтування своїх вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її тітка ОСОБА_3, котра 23 березня 2007р. на випадок своєї смерті все належне своє майно заповідала їй.

За життя покійна з 14 травня 1970 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 та збудували житловий будинок АДРЕСА_1, котрий був оформлений на ім?я останнього - на підставі рішення виконкому Бабушкінської у м.Дніпропетровську ради від 17.12.2007р. було видано 10 лютого 2005р. свідоцтво про право власності.

Після смерті тітки вона, як єдиний спадкоємець, звернулась із заявою про прийняття спадщини до нотконтори, однак постановою державного нотаріуса 7-ї Дніпропетровської держнотконтори від 24.02.2012р. їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадщину в порядку спадкування по заповіту, оскільки подружжя за життя не укладали договір щодо визначення часток кожного з подружжя у праві спільної власності на спірне домоволодіння.

В зв'язку з викладеним просила суд визнати спірне домоволодіння спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3, а також визнати за нею право власності на ? частину вказаного домоволодіння в порядку спадкування за заповітом.

В судовому засіданні представник позивачки заявлені її довірителем вимоги підтримала, просила задовольнити їх посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Представник Дніпропетровської міськради та ОСОБА_2 позов не визнали, вважають, що позивачем пропущено строк позовної давності, а вимоги безпідставні, оскільки домоволодіння належало лише ОСОБА_4, просили в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку про те, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла тітка позивачки ОСОБА_3 (а.с.14), котра з 14 травня 1970 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 (а.с.15).

За життя вказаним подружжям було збудовано житловий будинок АДРЕСА_1, свідоцтво про право власності на який, на підставі рішення виконкому Бабушкінської у м.Дніпропетровську ради від 30.04.2004р., було видано 10 лютого 2005р. на ім?я ОСОБА_4 (а.с.17).

Спільною сумісною власністю подружжя (статті 60,69 СК України, ч.3 ст.368 ЦК України), відповідно до частин 2,3 ст.325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені із цивільного обороту), незалежно від того, на ім?я кого із подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом (п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»).

Відповідно до ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). А згідно ч.2 ст.370 ЦК України вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Про будь-яку домовленість подружжя ОСОБА_4 щодо визначення часток у праві спільної сумісної власності сторони у цій справі суду не повідомляли, судове рішення з цього приводу не постановлювалось, а отже необхідно вважати, що спірне домоволодіння належало їм у рівних частках.

За життя ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений 23 березня 2007р. 7-ю Дніпропетровською держнотконторою, реєстр №2-1352, яким усе належне їй майно заповідала позивачці ОСОБА_1 (а.с.16).

Постановою державного нотаріуса 7-ї Дніпропетровської держнотконтори від 24.02.2012р. ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадщину в порядку спадкування за заповітом, оскільки подружжя ОСОБА_3 за життя не укладало договір щодо визначення часток кожного з подружжя у праві спільної власності на спадкове майно (а.с.11).

Відповідно до ст.ст.1217,1223 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У раз відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

А згідно зі ст.1241 ЦК України неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_3 спадкоємцем першої черги (ст.1261 ЦК України) був лише чоловік покійної ОСОБА_4 - батько відповідачки ОСОБА_2, котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.59). Останній на день смерті спадкодавця був непрацездатним (1933 року народження), та спадщину прийняв, оскільки проживав разом із померлою дружиною ОСОБА_3 на день її смерті за адресою спірного домоволодіння (а.с.18-21,33), в зв'язку з чим позивачка має право спадкування лише ? частини спадкового майна - домоволодіння АДРЕСА_1.

З урахуванням викладеного та враховуючи, що спільна сумісна власність подружжя визначається законом або ж за рішенням суду у разі спору між ними, а подружжя ОСОБА_3 на даний час є померлими, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,10,11,57,60,212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Строк апеляційного оскарження рішення - 10 днів.

Суддя