Рішення № 29755845, 05.03.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/528/13 Головуючий 1 інст. - Шуліка Ю.В.

Справа № 2035/3408/2012

Категорія: договірні Доповідач - Котелевець А.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 березня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів -Кіпенка І.С., Шаповал Н.М.,

за участю секретаря - Макаренко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною

скаргою ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, за участю третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю «УБФ», про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

В квітні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Індустріально-експортний Банк», змінене на Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» /далі - ПАТ «Креді Агріколь Банк»/ в особі Харківського відділення «Харківська міжрегіональна дирекція» звернувся у суд із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування позивач вказав, що 15 грудня 2009 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «УБФ» /далі - ТОВ «УБФ»/ в рамках генерального договору № 1888/2009-Г від 27 листопада 2009 року укладено договір № 1963/2009, відповідно до якого ПАТ «Креді Агріколь Банк» надав кредит в розмірі 5 500 000 грн. 00 коп. з кінцевою датою погашення 25 листопада 2012 року.

27 листопада 2009 року та 23 січня 2012 року з відповідачами укладені окремі договори поруки № 1888/2009-П1, № 1-888/2009-П2, № 1888/2009-П3.

Однак умови кредитного договору виконані не були, у зв'язку з чим станом на 5 квітня 2012 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 2 968 617 грн. 57 коп.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідачів на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» дану заборгованість, а також судові витрати на загальну суму 3 391 грн. 40 коп. в солідарному порядку.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 7 серпня 2012 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено ТОВ «УБФ».

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2012 року позов задоволено.

З ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» в солідарному порядку стягнута сума в розмірі 2 968 617 грн. 57 коп. та 3 391 40 коп. судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм процесуального, матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Позивач, інші відповідачі, третя особа рішення суду першої інстанції не оскаржили, своїх заперечень на апеляційну скаргу не надали.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції - судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом /ст. 625 ЦК України/.

Частинами 1-2 статті 553 ЦК встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржника.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткової /субсидіарної/ відповідальності поручителя /ч. 1 ст. 554 ЦК України/.

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.

Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Матеріали справи свідчать, що 15 грудня 2009 року з ТОВ «УБФ» в рамках генерального договору № 1888/2009-Г від 27 листопада 2009 року укладено договір № 1963/2009, відповідно до якого ПАТ «Креді Агріколь Банк» надав кредит в розмірі 5 500 000 грн. 00 коп. з кінцевою датою погашення 25 листопада 2012 року.

27 листопада 2009 року та 23 січня 2012 року з ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 укладені договори поруки № 1888/2009-П1, № 1-888/2009-П2, № 1888/2009-П3 /а. с. 8-13, 25-26, 31-32, 34-39/.

Однак умови кредитного договору виконані не були, у зв'язку з чим станом на 5 квітня 2012 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 2 968 617 грн. 57 коп.

Доказів того, що умови кредитного договору № 1963/2009 від 15 грудня 2009 року були виконані ТОВ «УБФ» в повному обсязі, матеріали справи не містять. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.

З огляду на це, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову і стягнення суми в розмірі 2 968 617 грн. 57 коп. в солідарному порядку з поручителів.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення норм процесуального права не можуть бути прийняті до уваги.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 не надано доказів, які він мав можливість подати до суду першої інстанції, та які могли вплинути на нову оцінку наявних у справі доказів з урахуванням його позиції.

Згідно рішення господарського суду Харківської області від 27 травня 2012 року з ТОВ «УБФ» на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» стягнута заборгованість за кредитом в розмірі 2 862 003 грн. 79 коп. та 106 613 грн. 78 коп. відсотків за користування кредитом за березень 2012 року /а. с. 124-127/.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 пояснив, що рішення господарського суду набрало законної сили, а з позовами про визнання поруки недійсною відповідачі звернулись до суду під час розгляду даної справи по суті.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини /ч. 3 ст. 61 ЦПК України/.

Доводи апеляційної скарги про припинення договору поруки не ґрунтуються на законі.

Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимог до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України стоком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами /ч. 1 ст. 252 ЦК України/.

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати /ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України/.

З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки /п. 7.2./ про його чинність до моменту припинення основного зобов'язання не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

У кредитному договорі строк виконання основного зобов'язання чітко визначений - до моменту повного і належного виконання сторонами своїх зобов'язань та реалізації прав за цим договором /п. 17/.

Кінцева дата погашення кредиту 25 листопада 2012 року. Заборгованість в загальному розмірі 2 968 617 грн. 57 коп. утворилась станом на 5 квітня 2012 року. Позов до поручителів пред'явлено 6 квітня 2012 року.

Вимога про погашення заборгованості ОСОБА_1, як і іншим поручителям, була направлена 23 березня 2012 року. ОСОБА_1 її отримав 28 березня 2012 року та ніяким чином не відреагував. При цьому вимога направлена останньому за адресою: АДРЕСА_1 де відповідач був зареєстрований з 15 травня 2007 року по 27 березня 2012 року.

Проте з висновками суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за кредитним договором в солідарному порядку погодитися не можна.

Відповідно до пунктів 1.1. договорів поруки № 1888/2009-П1 і 1888/2009-П2, укладених 27 листопада 2009 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_4, п. 2.1 договору поруки № 1888/2009-П3, укладеного 23 січня 2012 року з ОСОБА_3, відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

Відповідно до положень ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

У разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо /ч. 1 ст. 543 ЦК України/.

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, передбачені ст. 554 ЦК України.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що зміст вказаної норми передбачає можливість встановлення поруки щодо виконання одного й того ж зобов'язання одночасно з боку декількох осіб. Однак, така порука виникає лише на підставі її спільного надання у формі укладення одного договору декількома поручителями /ч. 3 ст. 554 ЦК України/ та лише у випадку укладення одного договору декількома поручителями /спільна порука/ поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою.

Законом не заборонено укладення й кількох договорів поруки на виконання того самого зобов'язання, проте, в цьому випадку ч. 3 ст. 554 ЦК України не застосовується, оскільки поручителі не несуть у такому разі солідарної відповідальності між собою, а тому не можна вважати поруку їхньою спільною відповідальністю. За таких обставин, кредитор має право пред'явити вимогу до кожного з поручителів на підставі відповідного договору, але поручитель, що виконав зобов'язання, не може висунути вимогу до іншого поручителя на предмет розподілу відповідальності перед кредитором.

Стягуючи з поручителів в солідарному порядку суму заборгованості за генеральним договором № 1888/2009-Г від 27 листопада 2009 року, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що в даному випадку ч. 3 ст. 554 ЦК України застосована бути не може і поручителі не несуть солідарної відповідальності, так як відсутня їх спільна порука, оскільки укладено окремі договори поруки. Відповідно до норм законодавства у такому випадку кредитор має право пред'явити вимогу до кожного з поручителів на підставі окремого договору, а кожен з поручителів відповідає перед кредитором разом з боржником як солідарні боржники.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позову ПАТ ««Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за генеральним договором № 1888/2009-Г від 27 листопада 2009 року, проте не врахував, що відносно фізичних осіб поручителів солідарна відповідальність має місце за кожним договором поруки окремо.

Отже сума заборгованості, яка є предметом даного позову, підлягає солідарному стягненню разом з ТОВ «УБФ» з кожним із поручителів окремо.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанцій в цій частині не відповідає та підлягає частковому скасуванню із ухваленням нового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно квитанцій на а. с. 4, 62 позивачем сплачено судовий збір в загальному розмірі 3 391 горн. 40 коп.

Оскільки судові витрати документально підтверджені, сума в розмірі 3 391 грн. 40 коп. підлягає стягненню з відповідачів в частковому порядку на користь позивача з підстав, передбачених ст. 88 ч. 1 ЦПК України.

Рішення суду першої інстанції в цій частині також підлягає зміні з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 3, 309 ч. 1 п. п. 1, 4, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2012 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 суму в розмірі 2 968 617 грн. 57 коп. /два мільйони дев'ятсот шістдесят вісім тисяч шістсот сімнадцять грн. 57 коп./, яка підлягає солідарному стягненню разом з Товариством з обмеженою відповідальністю «УБФ» з кожним із поручителів окремо, на користь Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк».

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» судові витрати в частковому порядку в розмірі 1 130 грн. 48 коп. /одна тисяча сто тридцять грн.. 48 коп./ з кожного.

Рішення набирає законної сили негайно і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді