Ухвала суду № 29755806, 25.02.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-13666/10/16/0170

25.02.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Єланської О.Е.,

суддів Кучерука О.В. ,

Кукти М.В.

секретар судового засідання Букуєва М. А.

за участю сторін:

представник позивача, Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море"- Чернишова Наталія Анатоліївна, довіреність № 001/15 від 14.09.12

представник позивача, Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море"- Облетова Галина Василівна, довіреність № 001/7 від 10.01.13

представник відповідача, Державної міжрайонної податкової інспекції у м. Феодосії АР Крим- Безверха Юлія Анатоліївна, довіреність № 29 від 14.03.12

представник відповідача, Головного управління Державного казначейства України в АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

прокурор, - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної міжрайонної податкової інспекції у м.Феодосії АР Крим ДПС на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Александров О.Ю. ) від 21.06.11 у справі № 2а-13666/10/16/0170

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" (вул. Десантників 1, с. Приморський, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98176)

до Державної міжрайонної податкової інспекції у м. Феодосії АР Крим (вул. Кримська, 82-В, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98112)

до Головного управління Державного казначейства України в АР Крим (вул. Севастопольська 19, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95015)

за участю Прокуратури АР Крим (вул. Севастопольська 21, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

про визнання протиправними дії та спонукання до виконання певних дій

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" (далі - позивач) звернулося до суду із адміністративним позовом до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим (далі - відповідач 1), Головного управління Державного казначейства України в АР Крим (далі - відповідач 2) з вимогами про визнання протиправними дії Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим щодо ненадання висновків про відшкодування податку на додану вартість позивачу за квітень - червень 2010р. на загальну суму 464484 грн., та за липень 2010р. на загальну суму 933865 грн ; зобов'язання Головне управління Державного казначейства України в АР Крим перерахувати вказану заборгованість з бюджетного відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України на користь позивача.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Александров О.Ю.) від 21.06.11 року у справі № 2а-13666/10/16/0170 адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" до Державної міжрайонної податкової інспекції у м. Феодосії АР Крим, Головного управління Державного казначейства України в АР Крим за участю Прокуратури АР Крим про визнання протиправними дії та спонукання до виконання певних дій, задоволено частково.

Стягнено з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" бюджетну заборгованість з відшкодування податку на додану вартість по податковим деклараціям за квітень 2010р., травень 2010р., червень 2010р. та липень 2010р. у сумі 1388969,00 грн. Стягнено на користь Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1703,40 грн.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, представник Державної міжрайонної податкової інспекції у м. Феодосії АР Крим подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.06.2011 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог, Відкритому акціонерному товариству "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні 25.02.13 представник Державної міжрайонної податкової інспекції у м. Феодосії АР Крим підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, зазначених в ній. Представники позивача проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечували.

Представник Головного управління Державного казначейства України в АР Крим та прокурор не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що ВАТ "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" є юридичною особою, ідентифікаційний код 14309008, зареєстроване виконавчим комітетом Феодосійської міської ради АРК 13.07.2001 р. (Свідоцтво про державну реєстрацію АОО № 440112), перебуває на податковому обліку в Феодосійський МДПІ та зареєстроване у якості платника податку на додану вартість (свідоцтво № 00438442).

ВАТ "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" було надіслано до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим декларації з податку на додану вартість за квітень, травень, червень та липень 2010р., разом з якими надані розрахунки сумі бюджетного відшкодування.

Феодосійською міжрайонною державною податковою інспекцією АР Крим на підставі направлення від 06.08.2010р. № 33, виданого ФМДПІ АРК, та наказу начальника ФМДПІ в АРК від 05.08.2010р № 90 було проведено позапланову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства "ФСК "Море" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку в банку за квітень-червень 2010р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з квітня по червень 2010р..

За наслідками перевірки був складений Акт перевірки від 06.09.2010р. № 579/23-4/14309008.

Пунктом 2 висновку Акту підтверджено достовірність заявленого бюджетного відшкодування за квітень-червень 2010р. на загальну суму 388292,00 грн.

Пунктом 3 висновку Акту не підтверджено право на бюджетне відшкодування у сумі 76192грн. за квітень - червень 2010р. , у тому числі за наслідками господарських операцій з контрагентами: ТОВ "СП "ЕРА" - у сумі 6320 грн. за квітень 2010р., по ТОВ "Форпост-БПК" у сумі 37071 грн. за травень 2010р. та у сумі 22206 грн. за червень 2010р., по ТОВ "Росметалпром" у сумі 9380 грн., та по ТОВ "ДЛКЗ" у сумі 1215 грн,

Причиною не підтвердження відповідачем права на бюджетне відшкодування ПДВ зазначено відсутність результатів зустрічних перевірок вищезазначених контрагентів.

Також Феодосійською міжрайонною державною податковою інспекцією АР Крим на підставі направлення від 21.09.2010р. № 64, виданого ФМДПІ АРК, та наказу начальника ФМДПІ в АРК від 20.09.2010р № 136 проведено позапланову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства "ФСК "Море" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку в банку за період - липень 2010р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період - липень 2010р.

За наслідками перевірки був складений Акт перевірки від 15.10.2010р. № 989/23-4/14309008.

Пунктом 2 висновку Акту було підтверджено достовірність заявленого бюджетного відшкодування за липень 2010р. на загальну суму840236,00 грн.

Пунктом 3 висновку Акту не підтверджено право на бюджетне відшкодування у сумі 73629 грн., у тому числі за наслідками господарських операцій з контрагентами: ТОВ "СПС Компані" - у сумі 46647 грн., по ТОВ "Буделітсервіс" у сумі 46982 грн. Причиною не підтвердження відповідачем права на бюджетне відшкодування ПДВ також зазначено відсутність результатів зустрічних перевірок вищезазначених контрагентів.

Отже, відповідно до статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (далі - Закон № 168), що діяв на час виникнення спірних правовідносин, органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість та надавати висновки про суми цього податку, які підлягають відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 статті 3 Закону №168, об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (пункт 1.4 статті 1 Закону № 168).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету та строки розрахунків з бюджетом регламентується пунктом 7.7 статті 7 Закону № 168.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді (п.1.6 ст.1 Закону № 168).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону № 168 бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Виходячи із системного аналізу підпунктів 7.7.5, 7.7.6 пункту 7.7 статі 7 Закону № 168 можна дійти висновку, що право у платника податку на бюджетне відшкодування виникає через 40 днів після отримання декларації податковим органом.

Підпунктом 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону №168 встановлено, що підставою для одержання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Таким чином, обов'язок і порядок сплати ПДВ, поняття бюджетної заборгованості і її відшкодування, були визначені Законом України "Про податок на додану вартість", яким і повинна була керуватися ДПІ при відшкодуванні сум ПДВ.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що податковим органам надано право здійснювати зустрічні перевірки, але не проведення їх та відсутність висновків за ними не змінює порядок відшкодування податку на додану вартість, встановлений Законом №168, що спростовує твердження відповідача 1 стосовно того, що відшкодування можливе тільки після закінчення проведення зустрічних документальних перевірок основних постачальників.

Спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України "Про податок на додану вартість". Тому при визначенні податкового кредиту з податку на додану вартість, насамперед, слід керуватися нормами цього Закону № 168, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту і не суперечать спеціальному Закону.

За змістом зазначених норм проведення зустрічних перевірок є обов'язком податкових органів, однак законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість в залежність від проведення податковими органами перевірок, а призначення податковим органом перевірки платника податку не може продовжити визначений законом термін відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.

Судом першої інстанції також встановлено, що на час розгляду справи, відповідачем - Феодосійською міжрайонною державною податковою інспекцією АР Крим, отримані результаті зустрічних перевірок контрагентів позивача.

Так, згідно Довідки ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя від 15.09.2010р. № 373/23-1/14311057 Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ВАТ "СП"ЕРА" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ВАТ "ФСК "Море" за період з 01.04.2010р. по 30.06.2010р., розбіжностей у відомостях ВАТ "СП"ЕРА" з відомостями, отриманими від ВАТ "ФСК "Море", не встановлено, результати господарських відносин з позивачем відображені у податковому обліку підприємства.

Аналогічні висновки містяться у довідці ДПІ в м. Сімферополі АРК від 08.09.2010р. № 545/23-4 за результатами перевірки ТОВ "ФОРОПОСТ-СКК"("Форпост-БПК") з питань правовідносин з ВАТ "ФСК "Море" за травень, червень 2010р., довідці Дніпропетровської МДПІ від 30.11.2010р. № 28922/7/23-413 за результатами перевірки ТОВ "СПС Компані" (липень 2010р.).

Що стосується включення до суми бюджетного відшкодування за червень 2010р. 1215 грн. за результатами господарських операцій з ТОВ "ДЛКЗ" слід зазначити наступне, що незважаючи на те, що на час розгляду справи в суді, по контрагенту ТОВ "ДЛКЗ" матеріали зустрічної перевірки до ФМДПІ в АР Крим не надійшли, але, заявлене позивачем бюджетне відшкодування у сумі 1215 грн. за червень 2010р. підтверджене відповідно даних автоматизованих систем державної податкової служби, зокрема, системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Отже, для реалізації Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифрувань податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 18 квітня 2008 року № 266 (п.1.3. рекомендацій): створені програмні продукти:

- система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів;

- система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні;

- система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Вказані програмні продукти є способом обробки інформації, та розроблені для аналітичного обліку даних органами ДПС, а тому, інформація, що міститься у них, є обов'язковою для врахування Феодосійською міжрайонною державною податковою інспекцією АР Крим.

До того ж, ВАТ "ФСК "Море" було надано документальне підтвердження укладення та виконання договору, проведення сплати ПДВ у ціні товарів, доказі, що придбаний товар використовувався у межах господарської діяльності платника податку, ціну товару сплачено контрагентом, останніми виписані належним чином оформлені податкові накладні.

Що стосується не підтвердження позивачем бюджетного відшкодування у сумі 46982 грн. за наслідками господарських операцій з контрагентом ТОВ "Буделітсервіс" за липень 2010р., судом першої інстанції встановлено наступне.

Відмовляючи у праві на бюджетне відшкодування зазначеної сумі, відповідач 1 посилається на Акт Державної податкової інспекції від 10.11.2010р. № 6662/2311/36844157 "Про неможливість проведення перевірки контр ТОВ "Буделітсервіс" з питань підтвердження отриманих від платника податків ВАТ "ФСК "Море" відомостей", у якому зазначено відсутність контрагента за юридичною адресою, про що складений акт від 10.11.2010р., та поданням контрагентом за липень 2010р. податкової декларації з ПДВ "до відома".

На запит суду першої інстанції ДПІ Печерському районі м. Києва листом від 10.06.2011р. вих. № 8064/9/28-609 повідомила, що ТОВ "Буделітсервіс" двічі надавалися податкові декларації з ПДВ за липень 2010р., які не були визнані податковими звітами з причин неправильного оформлення. При цьому, з копій наданих податкових декларацій за липень 2010р. вбачається, що контрагентом позивача ТОВ "Буделітсервіс" було відображене у додатках 5 податкові зобов'язання за правовідносинами з ТОВ "ФСК "Море" (п. 37 розділу 1 додатку 5 декларацій за липень 2010р).

Крім того, згідно наданої довідки про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків № 6516/26-06/51, відсутність підприємства за юридичною адресою було встановлене а травні 2010р., про що свідчить датування довідки 07.05.2010р. При цьому в акті від 10.11.2010р. № 6662/2311/36844157 "Про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ "Буделітсервіс" з питань підтвердження отриманих від платника податків ВАТ "ФСК "Море" відомостей", зазначене, що остання податкова звітність, що буда подана ТОВ "Буделітсервіс", - декларація з ПДВ за вересень 2010р.

З урахуванням викладеного, сукупність наведених фактів, не надає підстав вважати акт ДПІ Печерському районі м. Києва від 10.11.2010р. № 6662/2311/36844157 "Про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ "Буделітсервіс" з питань підтвердження отриманих від платника податків ВАТ "ФСК "Море" відомостей", належним доказом відсутності у позивача права на бюджетне відшкодування за наслідками правовідносин з ТОВ "Буделітсервіс".

При цьому, як вбачається зі змісту акту перевірки № 989/23-4/14309008 від 15.10.2010р., відповідач не заперечує документальне підтвердження наявності угоди, фактичного надання послуг, виписки податкових накладних № 0107-01 від 01.07.2010р. та № 2807-01 від 28.07.2010 р., проведення сплати за угодою та відображення взаємовідносин у бухгалтерському обліку позивача (арк. 7-8 зазначеного Акту перевірки).

Відповідні документі, зазначені в акті, також надані позивачем та вивчені у судовому засіданні.

Крім того, законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Зазначена правова позиція узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень ч. 1 ст. 244-2 КАС України. Крім того, ця позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року №755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до ч. 5 статті 17 цього Закону в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб. Порядок внесення таких відомостей до Єдиного державного реєстру врегульований статтею 19 цього Закону.

Таким чином, дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зокрема про адресу місцезнаходження юридичної особи, є обов'язковими для врахування як податковим органом так і іншими особами, доки до них не внесено відповідних змін.

Отже, відповідачем в порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України не надано доказів наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про відсутність ТОВ "Буделітсервіс" за його місцезнаходженням або навіть даних про внесення запису щодо не підтвердження відомостей про юридичну особу.

До матеріалів справи позивачем долучені копії реєстраційних документів ТОВ "Буделітсервіс", зокрема свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість. № 100260559.

Саме лише посилання на встановлення іншим податковим органом факту відсутності юридичної особи за зареєстрованим місцезнаходженням судом до уваги не приймається. Крім того, відсутність ТОВ "Буделітсервіс" за юридичною адресою встановлено у травні 2010 року, а операції поставки здійснено у липні 2010 року, при цьому податкова звітність надавалася контрагентом і за липень і в подальшому за вересень 2010року.

Судом першої інстанції правильно зазначене, що для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що посилання Феодосійської міжрайонної державною податковою інспекцією АР Крим на те, що обов'язковою підставою для включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України є неспроможним, оскільки пункт 7.5 статті 7 Закону №168, який визначає дату виникнення прав платника податку на податковий кредит не встановлює кореляції між моментом виникнення права на податковий кредит та моментом оплати в бюджет податку на додану вартість.

Закон не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми податку на додану вартість поширювалося тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За таких обставин, висновки відповідача про відсутність підстав для відшкодування ПДВ у сумі 46982 грн. за наслідками правовідносин з ТОВ "Буделітсервис" неспроможними.

При розрахунку сумі бюджетного відшкодування, судом першої інстанції враховано, що до позову позивачем не включено зменшену відповідачем суму бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2010р. по контрагенту ТОВ "Росметалпром", яка складає 9380 грн., оскільки це було предметом розгляду по адміністративної справи № 2а-15371/10/11/0170.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо отримання відшкодування, тоді як строк здійснення відшкодування в сумі 1388969,00 грн. сплинув.

Відомості податкових декларації з ПДВ за квітень, травень, червень та липень 2010р. відповідачем не спростовані у встановленому порядку, однак відшкодування ПДВ з державного бюджету в сумі 1388969,00 грн., не здійснено.

Суд критично оцінює посилання відповідача на неможливість відшкодування ПДВ, оскільки позивача за критеріями, визначеними податковими органами, віднесено до ризикової категорії, бо така підстава є необґрунтованою та суперечить вищенаведеним нормам діючого податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України.

Пунктом 200.13 статті 200, передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби. Механізм відшкодування ПДВ визначений у Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим Постановою КМ України від 17.01.2011р. № 39, згідно якого Державна казначейська служба перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку на підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, доведеної Державною податковою службою.

Згідно п.п. 200.23 ПК України, суми податку, не відшкодовані платникам протягом передбаченого строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про стягнення з відповідача коштів

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що належним способом захисту є саме стягнення бюджетної заборгованості. Позивач невірно визначив спосіб захисту своїх порушених прав звертаючись до суду з позовом, у якому просить визнати протиправними дії Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим щодо ненадання висновків про відшкодування податку на додану вартість позивачу за квітень - червень 2010р. на загальну суму 464484 грн., та за липень 2010р. на загальну суму 933865 грн., та зобов'язати Головне управління Державного казначейства України в АР Крим перерахувати вказану заборгованість з бюджетного відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України на користь позивача.

Тому, керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України, для повного захисту прав та інтересів позивача суд першої інстанції обґрунтовано вийшов за межі позовних вимог та задовольнив позов з урахуванням зміни способу захисту частково шляхом стягнення з Державного бюджету України заборгованості з бюджетного відшкодування ПДВ.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної міжрайонної податкової інспекції у м.Феодосії АР Крим ДПС на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.06.11 у справі № 2а-13666/10/16/0170 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.06.11 у справі № 2а-13666/10/16/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 04 березня 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.Е.Єланська

Судді підпис О.В.Кучерук

підпис М.В. Кукта

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.Е.Єланська