Рішення № 29755464, 27.02.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 784/107/13 06.02.2013 27.02.2013 27.02.2013

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №22Ц/784/483/13Головуюча першої інстанції: Корнешова Т..В.

Категорія- 51 Доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2013 р., лютого місяця, 27 дня м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Коломієць В.В.

Довжук Т.С.

із секретарем

судового засідання: Дубовою К.В.

з участю:

представників:

позивачки - ОСОБА_5

відповідача - Бондаренко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

апеляційною скаргою

державного підприємства «Одеська залізниця» ( далі- ДП «Одеська залізниця») на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 26.11.2012 р., у справі за

позовом

ОСОБА_7 до ДП «Одеська залізниця» про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И Л А:

08.08.2012 р. ОСОБА_7 звернулася з позовом до ДП «Одеська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу про її звільнення, поновлення на посаді провідника та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивачка зазначала, що працювала у відповідача на посаді провідника пасажирського вагона в пасажирському депо Миколаїв відповідно до укладеного контракту № 4342 від 30.01.2012 р.

Наказом № ЛВЧД-13/33-424/ос від 26.07.2012 р. її звільнено з посади з підстав, передбачених п.8 ст. 36 КЗпП України ( п. 18 Контракту: встановлення факту провозу надлишкової ручної поклажі) .

Посилаючись на недоведеність факту порушення контракту, позивачка просила про визнання наказу незаконним та її поновлення на посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 26.11.2012 р. постановлено про часткове задоволення позовних вимог.

Зокрема цим рішенням постановлено про поновлення позивачки на посаді з 26.07.2012 р. та покладення на відповідача обов'язку щодо нарахування та виплати на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 26.07.2012 р. до часу видання наказу про поновлення на посаді провідника.

Це ж рішення в частині поновлення та виплати середнього заробітку за один місяць звернуто до негайного виконання.

В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового про відмову у задоволеннї позовних вимог у повному обсязі, вважаючи, що звільнення здійснено законно, а суд цих обставин в достатній мірі не врахував, внаслідок чого висновки рішення не відповідають дійсним обставинам справи та наданим доказам.

Перевіряючи законність та обгрунтованність оскаржуваного рішення в межах оскарження, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи трудовий спір суд виходив з того, що необхідними елементами правопорушення, яке є підставою відповідальності провідника відповідно до п.18 укладеного з ним контракту має бути одночасна сукупність таких неправомірних дій як перевезення безквиткових пасажирів та надлишкової ручної поклажі.

Крім того суд вважав, що Положенням про дисциплінарну відповідальність працівників залізничного транспорту не передбачено звільнення за безквиткове перевезення пасажирів та надлишкової ручної поклажі

Але з такими висновками суду погодитись неможливо, оскільки вони не відповідають вимогам норм трудового законодавства та дійсним обставинам справи.

Відповідно до приписів ст. ст. 139-140 КЗпП України, дисциплінарним проступком є будь-яке порушення трудової дисципліни вчинене з вини працівника.

Стягнення за порушення трудової дисципліни, згідно з вимогами ст. 149 КЗпП України, застосовуються лише за наявності винної поведінки працівника.

Перелік трудових обов'язків, недотримання чи не виконання яких може бути підставою для застосування стягнень визначається посадовою інструкцією та правилами внутрішнього трудового розпорядку, або приписами Статуту чи Положення пПро дисципліну у разі, якщо діяльність установи підприємства регулюється саме цими локальними нормативними актами.

В той же час, трудове законодавство і, зокрема приписи статті 36 КЗпП України, якою визначено підстави припинення трудового договору, допускає його розірвання з підстав передбачених контрактом.

Застосування контрактної форми трудового договору до працівників залізничного транспорту передбачено ст. 15 Закону України «Про залізничний транспорт» та врегульовано постановою Кабінету Міністрів України № 764 від 15.07.1997 р. ( в ред.. від 26.04.2003 р.)

Рішенням Конституційного Суду України № 12 - рп/98 від 09.07.1998 р. у справі щодо офіційного тлумачення ч.3 ст. 21 КЗпП України визначено правомірність застосування у контрактах додаткових порівняно з трудовим законодавством підстав розірвання трудового договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка працює на посаді провідника пасажирського поїзду в пасажирському вагонному депо Миколаїв ЛВЧД-13 ДП «Одеська залізниця» за контрактною формою трудового договору.

Пунктом 18 укладеного з нею Контракту передбачено додаткові підстави його розірвання. А саме, встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів та надлишкової ручної поклажі.

Зі змісту цих умов контракту, яким кореспондується обов'язок недопущення провідником цих дій, що передбачений пунктом 3.9.4 Посадової інструкції провідника, пунктом. 7.3 Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України ( затв. наказом Міністерства транспорту та звєязку України № 1196 від 27.12.2006 р., далі - Правила) слідує, що кожне з цих порушень є самостійною підставою для розірвання контракту.

При вирішенні справи суд належним чином не врахував цих вимог контракту та положень трудового законодавства , а тому його висновки не можна вважати законними та обґрунтованими, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 309 ЦПК України, є підставою для скасування рішення з ухваленням нового рішення.

Ухвалюючи нове рішення колегія суддів виходить з таких установлених фактів та вимог закону.

11 липня 2012 р. підчас виконання рейсу пасажирського поїзда № 62 сполученням «Миколаїв - Москва» черговий провідник пасажирського вагону № 12 ОСОБА_7 на станції «Прилуки» в порушення вимог п. 3.9.4 Посадової інструкції провідника пасажирського вагону допустила у вагон пасажира ОСОБА_8 з надлишковою ручною поклажею загальною вагою 700 кг., не виконавши при цьому вимог п. 7.3 Правил перевезення пасажирів та багажу щодо перевірки наявності проїзних документів та їх відповідності розмірам і вазі ручної поклажі.

Зазначене порушення виявлено співробітниками ЦІК «Укрзалізниці» підчас перевірки поїзда № 62 на перегоні «Прилуки - Хутір Михайлівський» та зафіксовано шляхом складення акту форми ЛУ-4.( ас.-11).

Акт з відміткою про визначення ваги поклажі в присутності пасажира, підписано провідником без заперечень.

Скоєння дисциплінарного проступку також підтверджується протоколом наради від 13.07.2012 р. ( а.с. 29), письмовим поясненням ОСОБА_7А.( а.с. 31), витягом з рейсового журналу, до якого перевіряючою посадовою особою внесено запис про виявлення факту перевезення надлишкової ручної поклажі ( а.с. 33), бланком обліку АБ 038754 з записом про виявлення неоформленого м'яса, посвідченого печаткою начальника поїзду ( а.с. 34), квитанціями про сплату штрафу пасажиром ОСОБА_8за перевезення надлишкової ручної поклажі та оплату надлишкового багажу Ф № 136357 та № 439883 ( а.с.- 13).

Встановлене порушення є самостійною підставою для розірвання контракту з провідником пасажирського поїзда, відповідно до пункту 18 контракту та пункту 8 ст. 36 КЗпП України.

Розірвання контракту з цих підстав не суперечить Положенню «Про дисципліну працівників залізничного транспорту» ( затверджене постановою Кабінету Міністрів України №55 від 26.01.1993 р., далі- Положення), оскільки зазначений нормативний акт лише конкретизує порядок та підстави звільнення за порушення дисципліни на транспорті та не виключає застосування такого заходу стягнення як звільнення за порушення дисципліни, наслідки яких загрожують безпеці руху поїздів, життю і здоров'ю громадян.

При звільненні позивачки керівником відповідача дотримано вимог п. 21 Положення та ст. 149 КЗпП України щодо врахування тяжкості порушення, ступеня вини працівника, завдану ним шкоду та обставини його вчинення.

При цьому в наказі № ЛВЧД-13/33-424/ос від 26.07. 2012 р. та персоніфікованому повідомленні від 13.07.2012 р. правильно зазначені підстави розірвання контракту з посиланням на відповідну норму трудового законодавства.

Доводи позивачки щодо відсутності вини у порушенні посадової інструкції та трудових обов'язків під час здійснення рейсу не заслуговують на увагу, оскільки зі змісту позовної заяви та інших пояснень позивачки вбачається, що вона усвідомлювала факт посадки до вагону пасажира з надлишковою ручною поклажею, а доказів того, що про нештатну подію вона повідомила начальника поїзду та вжила інших вичерпних заходів до недопущення провозу надлишкової поклажі, ні її пояснення ні інші матеріали справи не містять.

Посилання на те, що м'ясо, яке провозилося без оформлення, не зважувалося, не заслуговують на увагу, оскільки провідник підписала акт з відміткою про визначення ваги поклажі в присутності пасажира, без заперечень.

При цьому не встановлено, що провідник та начальник поїзда або пасажир ОСОБА_8ставили питання про зважування сумок відповідно до приписів пунктів 15,3, 22.10, 22.11 Правил.

Адже знання цих Правил є обов'язком посадових осіб поїзної бригади, відповідно до приписів Посадової інструкції начальника пасажирського поїзду та Інструкції провідника пасажирського вагону.

Що стосується посилань на проведення ревізії без виклику та присутності начальника поїзду, то їх також не можна визнати обгрунтованими, оскільки в акті зазначені причини неможливості дотримання ревізорами цих умов її проведення з вини працівників поїзної бригади ( а.с.-33).

Враховуючи встановлене, колегія суддів приходить висновку про правомірність розірвання відповідачем контракту з позивачкою та відсутність підстав для її поновлення на посаді і задоволення решти позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу державного підприємства «Одеська залізниця» - задовольнити.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 26.11.2012 р. - скасувати.

Постановити у справі нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_7 до ДП «Одеська залізниця» про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: О.І. Галущенко

Судді: В.В.Коломієць

Т.С. Довжук