Постанова № 29754680, 21.02.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

21 лютого 2013 р. № 7296/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участі

секретаря судового засідання - Салацької Я.І.,

за участю сторін:

представника позивача - Васіліу С.В.;

представника відповідача -Сіренко Ю.Ю.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "КФ" до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулося Приватне підприємство "КФ" з адміністративним позовом до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.06.2012р. №0000182223, №0000172223.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що порушень законодавства не допускав, податки обчислював правильно, висновки Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби про нікчемність господарських операцій укладених з контрагентом ПП "Український центр екології" безпідставні, оскільки господарські зобов'язання виконані належним чином, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Представники відповідача, Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби, в судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав обґрунтованості спірних податкових повідомлень - рішень.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач Приватне підприємство "КФ" пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 14103761, знаходиться на обліку як платник податків (зборів) у Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби.

30.05.2012 року Дергачівською МДПІ проведена позапланова невиїзна перевірка ПП "КФ" по взаємовідносинам з ПП "Український центр екології" їх реальності та повноти відображення в обліку за ІІ квартал 2011 року.

Результати проведеної перевірки оформлені актом № 176/22-104/14103761 від 30.05.2012 р. (а.с.8-20).

Згідно з викладеними у згаданому акті судженнями суб"єкта владних повноважень платником податків вчинено порушення: - п.198.6 Податкового кодексу України, до складу податкового кредиту у травні 2011 року безпідставно віднесено суми ПДВ за нікчемними правочинами по придбанню ПММ від ПП "Український центр екології" на суму ПДВ 18900,00 грн.; в порушення п.п. 138.8 ст. 138 п.п. 14.1.27 п.п. 14.1.36 Податкового кодексу України до складу валових витрат у ІІ кварталі 2011 року безпідставно віднесено суми ПДВ за нікчемними правочинами по придбанню ПММ та послуг в сумі 257.240,00 грн.

На підставі акту № 176/22-104/14103761 від 30.05.2012 відповідачем були прийняті податкове повідомлення-рішення від 12.06.2012р. №0000182223 про збільшення податку на прибуток на загальну суму 257.240 грн. та №0000172223 про збільшення податку на додану вартість на загальну суму 23.625 грн. з яких: за основним платежем 18.900 грн., за штрафними санкціями 4.725 грн. (а.с. 6-7).

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені ст. 198 Податкового кодексу України. Так, згідно п.п. 198.1., 198.2 вищеназваної статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Згідно з п. 138.8 ст. 138 Податкового Кодексу України 138.8. собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

З наявних у справі документів вбачається, що між позивачем Приватним підприємством "КФ" (покупець) та ПП "Український центр екології" (постачальник) було укладено договір поставки нафтопродуктів №10 від 01.04.2011 (а.с.21), згідно з умовами якого постачальник зобов'язується передати покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити Нафтопродукти (товар) на умовах цього договору. Термін дії договору встановлюється з моменту його підписання до 31.12.2011, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій суду надано:

- видаткові накладні:№24/2 від 24.05.2011 р. на суму 31125,0 грн. (у т.ч. ПДВ 6225,0 грн.), №6/6 від 06.05.2011 на суму 31687,50 грн. (у т.ч. ПДВ 6337,0 грн.), №13/15 від 13.05.2011 на суму 31687,50 грн. (у т.ч. ПДВ 6337,0 грн.);

- податкові накладні № 46 від 06.05.2011 р. на суму 31687,50 грн. (у т.ч. ПДВ 6337,50 грн.), № 133 від 13.05.2011 р. на суму 31687,50 грн. (у т.ч. ПДВ 6337,50 грн.), № 236 від 24.05.2011 р. на суму 31125,00 грн. (у т.ч. ПДВ 6225,00 грн.) (а.с.46, 48, 50).

Приватним підприємством "КФ" перерахувало в оплату придбаного товару ПП "Український центр екології" грошові кошти згідно банківських виписок №98 від 16.05.2011 р. в сумі 38025,00 грн., №94 від 10.05.2011 в сумі 74422,00 грн.

Судом при вирішенні даної справи також взято до уваги надані позивачем копії наступних документів, які містяться в матеріалах справи:

- довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно з якою до реєстру внесено такі записи щодо ПП "Український центр екології": 09.03.2011 - державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; 26.05.2011 - внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою; 07.06.2011 - підтвердження відомостей про юридичну особу;

- документи, що свідчать про можливість зберігання нафтопродуктів позивачем: договору зберігання ПММ від 01.01.2009, укладеного між ФОП ОСОБА_4 (зберігач) та ПП "КФ" (поклажодавець), який згідно з додатковою угодою від 31.12.2010 діє до 30.11.2012; договору оренди складу нафтопродуктів від 01.01.2009, укладеного між ПП "КФ" (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар), який згідно з додатковою угодою від 31.12.2010 діє до 31.12.2014; технічного паспорта на склад нафтопродуктів за адресою: АДРЕСА_1; витягу про реєстрацію права власності та свідоцтва про право власності ПП "КФ" на склад нафтопродуктів за адресою: АДРЕСА_1;

Транспортування товару здійснювалося згідно наступних ТТН: - від 24.05.2011 року автопідприємство ФЛП «Кісіль» автомобіль ЗІЛ за №890, - від 13.05.2011 року автопідприємство ФЛП «Кісіль» автомобіль ЗІЛ за №872, - від 06.05.2011 року автопідприємство ФЛП «Кісіль» автомобіль ЗІЛ за №865 (а.с.45,47,49). Документи, що підтверджують реальність транспортування нафтопродуктів, одержаних ПП "КФ" від ПП "Український центр екології" за договором поставки нафтопродуктів №10 від 01.04.2011: подорожні листи, ліцензії ОСОБА_4 на надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, строк дії якої 02.12.2009-01.12.2014; документів про реєстрацію транспортних засобів, трудових договорів між ФОП ОСОБА_4 та водіями-експедиторами, ліцензійних карток; договорів найму (оренди) автомобілів від 04.06.2009 між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_4, строк оренди по 04 червня 2014 року.

Доводи позивача про подальше використання придбаного за спірними правочинами товару у власній господарській діяльності, а саме реалізовано ТОВ «Геккон Плюс» згідно договору поставки № 6 від 01.04.11 р.; ФОП ОСОБА_4 згідно договору поставки № 1 від 04.01.2011 р. та ФОП ОСОБА_6 згідно договору поставки № 4/1 від 04.01.2011 р., відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовані, підтверджуються витребуваними судом на виконання вимог ст.11 КАС України і наданими позивачем первинними документами, що приєднані до матеріалів справи.

Оцінивши згаданий вище правочин за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірний правочин був укладений між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, не стосуються речей, обмежених в цивільному/господарському обороті. На момент укладення спірного правочину сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб, що підтверджується Довідками Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців

Долучені до матеріалів справи первинні та розрахункові документи можуть бути визнані належними та допустимими в розумінні ст.70 КАС України доказами реальності проведення господарських операцій, адже дефектів форми, змісту або походження, котрі спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, не мають, узгоджуються з вимогами ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Існування у спірних правовідносинах обставин, які б давали підстави дійти висновку про те, що дані документи не спричиняють зміни стану та структури активів учасників спірних правочинів, судом в ході розгляду справи не виявлено.

В акті перевірки таких фактичних даних не відображено. Обставин, котрі б спростовували презумпцію добросовісного та сумлінного платника податків, в акті перевірки не викладено.

За матеріалами справи та з пояснень сторін судом встановлено, що відповідач дійшов висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з ПДВ та податку на прибуток у зв'язку з встановленням нікчемності правочину укладеного Приватним підприємством "КФ" з ПП «Український центр екології» з посиланням виключно на висновки актів перевірок складених ДПІ у Московському районі м. Харкова щодо конрагента позивача.

Втім, з цього приводу суд зазначає, що акт податкової перевірки не може бути визнаний належним, допустимим та достатнім в розумінні ст.124 Конституції України, ст.ст.70, 86, 159 КАС України доказом факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись.

Натомість до кола таких доказів можуть бути віднесені такі, що набрали законної сили обвинувальний вирок суду, винесений відносно посадових осіб платника податків за вчинення злочинів, що передбачені ст.ст.191 або 212 Кримінального кодексу України (адже метою вчинення нікчемного правочину або викривлення дійсних показників господарських операцій в податковому обліку платника податків є намір платника податків на заволодіння державним майном або намір платника податків на ухилення від сплати податків, зборів), рішення адміністративного суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, рішення адміністративного суду про визнання правочину недійсним.

Однак, перелічених доказів відповідач до суду не подав, в основу спірного рішення таких доказів не поклав.

Оцінивши добуті докази, суд відзначає, що в ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за спірними правочинами іншого результату, ніж придбання товару.

Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відмічає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом при укладанні і виконанні спірного правочину взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що суб"єктом владних повноважень за наслідками проведення перевірки не спростовано презумпції добросовісності та сумлінності позивача як платника податків, зборів, не доведено наявності у платника податків наміру безпідставно одержати податкову вигоду.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або висновки про відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, так як ані акт податкової перевірки, ані довідка зустрічної звірки не мають преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно засвідчують обставини фактичної дійсності.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись приписами наведеної норми процесуального закону, суд дійшов висновку, що викладене в акті перевірки судження відповідача про нікчемність вчинення господарських операцій є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Вирішуючи спір по суті суд також зазначає, що як вбачається із змісту акту № 176/22-104/14103761 від 30.05.2012 р. перевірка повноти визначення податкового кредиту за квітень було досліджено в листопаді місяці 2011 року про, що було складено акт перевірки від 06.12.2011 № 1035/23-104/14103761 за результатами якого було донараховано в порушення ст. 198.6 Податкового кодексу України до складу податкового кредиту у квітні 2011 року безпідставно віднесено суми ПДВ за нікчемними правочинами ( договір поставки нафтопродуктів №10 від 01.04.2011р.) по придбанню ПММ від ПП "Український центр екології" на суму ПДВ 204787, 0 грн.

Відповідачем в нараховану суму податку на прибуток (за спірним рішенням Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби від 12.06.2012р. №0000182223) включено нарахований МДПІ податок на прибуток товариства за квітень 2011 року.

Питання правомірності формування позивачем податкового кредиту за квітень за договором поставки нафтопродуктів №10 від 01.04.2011 укладеного з ПП «Український центр екології» було предметом розгляду адміністративної справи № 2а-17480/11/2070 за позовом Приватного підприємства "КФ" до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення. За результатами розгляду даної адміністративної справи ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.11.2012 року визнано правильним висновки суду першої інстанції , який визнав необґрунтованими доводи податкового органу щодо незаконності віднесення до складу податкового кредиту у квітні 2011 року сум податку на додану вартість за договором поставки нафтопродуктів №10 від 01.04.2011 укладеного ПП "КФ" з ПП «Український центр екології». Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 28.11.2012р. зазначив, що посилання податкового органу на недоліки у заповненні товарно-транспортних накладних не роблять їх недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказу, за умови підтвердження зазначених у них даних іншими первинними документами.

Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для звільнення від доказування є обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірними рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства "КФ" до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби від 12.06.2012 р. №0000182223, №0000172223.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "КФ" (62300, Харківська обл., м. Дергачі, вул. Центральна, 3-А) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2113,81 грн. (дві тисячі сто тринадцять гривень 81 коп.).

4. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

5. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 27.02.2013 року.

Суддя Старосєльцева О.В.