Ухвала суду № 29754239, 28.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13950/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

28 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Глущенко Я.Б., Горяйнов А.М.

За участю секретаря судового засідання: Гуменюк С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.11.12р. у справі №2а-13950/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Криворізький цемент» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Торговий дім «Криворізький цемент» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0001362220 від 08.10.12р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.11.12р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

На думку апелянта, судом першої інстанції безпідставно не враховано, що витрати понесені позивачем за страхування вантажу при перевезенні згідно договору страхування, укладеного з ЗАТ «СТ «Стройполіс» не є витратами господарської діяльності позивача, у зв'язку з чим не підлягають включенню до валових витрат за перевіряємий період, оскільки за збереження вантажу відповідає експедитор.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.11р. по 30.06.12р., за результатами якої складено акт перевірки № 3147/22-222-31091150 від 28.09.12р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог: п. 138.2, п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 572 149 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2011 року - 321 843 грн., ІІІ квартал 2011 року - 75 623 грн., за IV квартал 2011 року - 66 511 року, І квартал 2012 року - 28 846 грн., за ІІ квартал 2012 року - 79 327 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат за перевіряємий період витрати понесені ним за страхування перевезення вантажу (вапняку флюсового) згідно договору № ДД 100301/002 від 01.03.10р. укладеного з ЗАТ «СТ «Стройполіс», а також те, що позивачем витрати, понесені за отриманий товар були віднесені до валових витрат першого кварталу 2011 року, товар було реалізовано у другому кварталі 2011 року та повторно включено витрати першого кварталу 2011 року на загальну суму 1 038 993 грн. до валових витрат другого кварталу 2011 року.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0001362220 від 08.10.12р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток всього на суму 599 193 грн., в т.ч. за основним платежем - 572 150 грн. та 27 043 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що витрати понесені позивачем за договором страхування безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю підприємства та правомірно були включенні останнім до складу валових витрат за перевіряємий період, а також з того, що кошти за отриманий товар 1 038 993 грн. не було віднесено позивачем до складу валових витрат за І квартал 2011 року, а було зазначено у Додатку К1/1 «Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів», як залишок товару на кінець звітного періоду на оптових складах.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність винесення спірного податкового повідомлення - рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. «е» п.138.10.3 ст.138 Податкового кодексу України, до складу витрат на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг включаються витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 041774 від 10.10.2012р., до видів діяльності позивача за КВЕД відноситься: 45.21.1 Будівництво будівель, 51.70.0 Інші види оптової торгівлі, 52.46.0 Роздрібна торгівля залізними виробами, фарбами та склом, 51.53.2 Оптова торгівля будівельними матеріалами, 26.40.1 Виробництво формованої і обпаленої глиняної цегли та блоків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 27.08.08р. між ТОВ «ТД» «Криворізький цемент» (замовником) та ТОВ «Лемтранс» (експедитором) укладено Договір №304/08 про організацію постачання вантажу власним (орендованим) транспортом, за умовами якого експедитор зобов'язаний відповідно до заявок замовника здійснювати перевезення вантажу.

Даний Договір регулює взаємовідносини між замовником та експедитором по сплаті за використання власного (орендованого) рухомого складу та його збереження як у випадках організації перевезення вантажу за заявками замовника, так і у випадках організації перевезень по заявках інших юридичних осіб, де Замовник виступає вантажоотримувачем, вантажовідправником, власником під'їзних шляхів. (п.п. 1.1 п. 1 Договору).

Відповідно до п.п. 4.3 п. 4 вказаного Договору експедитор не несе відповідальності за якість, кількість, вагу, пакування вантажу, організація перевезення якого здійснюється за цим договором, а згідно п.п. 4.5 п. 4 цього ж Договору у разі псування, розкомплектації під час використання рухомого складу вантажовідправниками, вантажоотримувачами, замовник відшкодовує експедитору вартість робіт по фактичних витратах та здійснює оплату за користування рухомим складом за весь час який рухомий склад не використовувався для перевезення вантажу.

З наведеного випливає, що саме на замовника покладається відповідальність за збереження рухомого складу, а не експедитора, як помилково вважає апелянт.

Підпунктом 2.1.2 п. 2. Договору визначено, що експедитор зобов'язаний організувати перевезення вантажу в особистому (орендованому) рухомому складі від замовника (замовнику) або в інших напрямках вказаних в заявках замовника та надавати інші транспортні послуги, як самостійно так і з залученням інших юридичних осіб.

Згідно із зазначеним пунктом договору, експедитор здійснює не лише перевезення, а й в свою чергу організовує перевезення, тому доставка вантажу здійснюється не лише особистим рухомим складом, а й орендованим.

Отже, у зв'язку з покладеною на позивача відповідальністю за збереження рухомого складу, вантажу та за відсутністю можливості прослідкувати за рухом товару та повністю гарантувати належне його зберігання під час перевезення, позивачем було укладено з ЗАТ «Страхове товариство «Строй поліс» договір добровільного страхування №ДД 100301/002 від 01.03.10р. на предмет страхування від ризиків, що виникають при перевезенні вантажу.

На виконання вказаного договору, позивачем складались відповідні заяви про страхування вантажів і багажу, зокрема, вапняка флюсового.

В матеріалах справи наявні належним чином оформлені страховиком страхові сертифікати на загальну суму 1 493 405 грн.

За отримані послуги страхування вантажу при перевезенні вапняку флюсованого ТОВ «ТД «Криворізький цемент» перерахувало на користь страховика грошові кошти на загальну суму 1 348 000 грн.

В подальшому позивачем вказану суму за тримані послуги включено до складу валових витрат за перевіряємий період.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що отримані позивачем від ЗАТ «Страхове товариство «Строй поліс» послуги зі страхування вантажу безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю підприємства, у зв'язку з чим висновок податкового органу про неправомірність включення до складу валових витрат за перевіряємий період витрат за отримані страхові послуги є необґрунтованим.

Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до реєстру №1 перевезення вантажу з 01.05.12р. по 31.05.12р. страхування перевезення здійснювалося не лише вапняку флюсованого, а й цементу, проте, відповідач зазначає про неправомірність віднесення позивачем валових витрат лише по одному з двох видів вантажу, хоча перевезення товару здійснювалося в один і той же період та одним і тим же перевізником, що ставить під сумнів обґрунтованість висновків відповідача.

При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, що актом попередньої перевірки №4238/23-222-31091150 від 12.08.11р. не було виявлено порушень позивачем податкового законодавства щодо неправомірності формування валових витрат з податку на прибуток по договору страхування вантажу № ДД 100301/002, що був чинним і на час проведення попередньої перевірки.

Актом перевірки встановлено, що відповідно до оборотно-сальдової відомості за II квартал 2011 року підприємством на рахунку 281 (Товари на складах) дебетове сальдо на 01.04.11р. рахувались товари, отримані від постачальників та оплачені на загальну суму 1 038 993 грн. Витрати понесені TOB «ТД «Криворізький цемент» за отриманий товар були віднесені до валових витрат І кварталу 2011 року, товар товариство реалізувало у II кварталі 2011 року та повторно включено до складу витрат.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що такий висновок податкового органу не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 281 (Товари на складах) станом на 01.04.11р., позивач на своїх складах мав залишок продукції на загальну суму 1 038 993 грн., з якої товар на суму 826 416,94 грн. не було реалізовано у II кварталі 2011 року, отже й не було віднесено до складу витрат II кварталу 2011 року.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визначаються витратами того звітнього періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Товар на суму 212 576,35 грн. було реалізовано у II кварталі 2011 року, відповідно до чинного законодавства в цьому кварталі визнані доходи від реалізації та витрати, які формують собівартість.

Отже, до складу валових витрат у II кварталі 2011 року підприємством було правомірно віднесено суму 212 576,35 грн.

Позивачем було подано декларацію з податку на прибуток підприємств за І квартал 2011 року та заповнено Додаток К1/1 «Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів», в якому на кінець звітного періоду на оптових складах (місцях зберігання) відображено залишок товарів у сумі 1 038 993,00 грн., а отже дану суму не було включено до складу валових витрат звітного періоду.

Разом з тим, відповідачем не досліджувалась первинна документація позивача за І квартал 2011 року, що підтверджується Додатком 4 до Акту планової виїзної перевірки №3147/22-222-31091159 від 28.09.2012 року «Узагальнюючий перелік документів, які було використано при проведені перевірки ТОВ «ТД «Криворізький цемент», у якому зазначено, що період охоплення перевіркою документів з 01.04.11р. по 30.06.12р., що в свою чергу не дає відповідачу підстав зробити висновки про повторне включення позивачем валових витрат першого кварталу 2011 р. до ІІ кварталу 2011 р.

Крім того, актом попередньої перевірки позивача, який наявний в матеріалах справи, не виявлено порушень щодо неправомірного формування позивачем валових витрат І кварталу 2011 року.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.11.12р. у справі №2а-13950/12/2670 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.11.12р. у справі №2а-13950/12/2670 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Глущенко Я.Б.

Горяйнов А.М.

Повний текст ухвали складений: 04.03.13р.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Глущенко Я.Б.

Горяйнов А.М.