Ухвала суду № 29753976, 28.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-4549/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

28 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Беспалова О.О.,

суддів Губська О.А., Грибан І.О.,

при секретарі Кравчук М.В.

за участю представника позивача, представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Реформ» до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Реформ» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 10.09.2012 року № 0001492300.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2012 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, постановити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем було проведено перевірку позивача з питань правильності обчислення та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «УКР-КОНТРАКТ» за грудень 2011 року.

За результатами перевірки було складено Акт від 04.09.2012 року № 1359/2200/37496722, в якому встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства (а.с. 13-20).

На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 вересня 2012 року № 0001492300, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість з вироблених на Україні товарів на суму 126 450,00 грн., в тому числі за основним платежем - 101 160,00 грн. та за штрафними санкціями - 25 290,00 грн. (а.с. 11).

Вказані грошові зобов'язання нараховані позивачу в зв'язку з тим, що відповідач вважає, що правочин укладений між позивачем та його контрагентом має ознаки нікчемності та є нікчемним. Також відповідач посилався на те, що підтвердити реальне походження товару від виробника або імпортера до позивача та встановити його реальний рух неможливо.

Так, між позивачем та ТОВ «УКР-КОНТРАКТ» було укладено договір поставки у спрощений спосіб. На виконання вказаного договору ТОВ «УКР-КОНТРАКТ» постачало позивачу системи блокування дверей, комплекти посиленої ходової системи та люки авто аварійні.

На виконання договору сторонами були складені первинні та інші супровідні документи, а саме: видаткові накладні (а.с. 37-44), податкові накладні (а.с. 29-36), рахунки-фактури (а.с. 25-28), довіреності (а.с. 45-47) та прибуткові накладні (а.с. 105-112). Розрахунки між сторонами підтверджуються випискою з банківського рахунку (а.с. 136-137). Позивачем на вимогу суду також було надано реєстри наданих та отриманих накладних (а.с. 127-135).

Поставка товару здійснювалась власним автотранспортом, шо підтверджується наданими позивачем фотокартками та наказом від 01 червня 2011 року № 13-т (а.с. 206, 215-225).

Також позивачем були надані докази використання придбаного товару у власній господарській діяльності (а.с. 123-126, 175-199).

П.п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договір мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договір виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктами 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача на акт про результати перевірки ТОВ «УКР-Контакт» з питань підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Аристократ ТІ» не приймається до уваги, так як нікчемність правочинів вказаного контрагента з покупцями відповідачем доведена не була.

Також відповідачем не було надано доказів щодо обізнаності позивача про можливе фіктивне підприємництво його контрагента та здійснення ним незаконної діяльності, і відсутні докази ухиляння контрагента позивача від сплати податків та зборів, визначення йому податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємства, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи, що органом державної податкової служби не доведено законність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а позивачем надано достатньо доказів на обґрунтування позовних вимог, колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

У відповідності до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч. 2 ст. 200 КАС України не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Реформ» до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Суддя Губська О.А.

Суддя Грибан І.О.

(Повний текст ухвали виготовлено 05.03.2013 року)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.