Ухвала суду № 29753651, 19.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-7195/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: секретаря: за участю:Федорової Г.Г., Вівдиченко Т.Р., Федотова І.В., Каленюк О.Ю., представників апелянта - Шуневич В.В., Шаповала А.О., представника позивача - Білоцького В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізодром» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізодром» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 07.12.2011 року № 0001302304.

Постановою Окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізодром», задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 07.12.2011 року № 0001302304

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Ізодром» є юридичною особою, зареєстрованою Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 13.04.1994 року.

В період з 04.11.2011 року по 10.11.2011року службовою особою ДПІ у Голосіївському районі м. Києва була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Ізодром» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Астана К» за квітень, травень 2011 року, в ході якої було встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт № 536/1-23-40-21591608 від 17.11.2011 року, на підставі якого ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.12.2011 року № 0001302304, яким ТОВ «Ізодром» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 196 201,00 грн., у тому числі: 196 200,00 грн. - за основним платежем та 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням позивач розпочав процедуру його адміністративного оскарження.

За результатом розгляду первинної скарги позивача, ДПС у м. Києві було прийнято рішення № 432/10/12-114 від 13.02.2012 року, за яким податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 07.12.2011 року № 0001302304 - залишено без змін, а скарга - без задоволення.

За результатом розгляду повторної скарги позивача, ДПС України було прийнято рішення № 7179/6/10-2115 від 23.04.2012 року, за яким податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 07.12.2011 року № 0001302304 та рішення ДПС у м. Києві 432/10/12-114 від 13.02.2012 року - залишені без змін, а скарга - без задоволення.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України. Зокрема, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст. 3 Господарського кодексу України, п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Зазначені обставини відповідачем не доведені ні в суді першої інстанції, ні в даному судовому засіданні.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що 31.03.2011 року між ТОВ «Ізодром» і ТОВ «Астана К» був укладений договір поставки за № 89, відповідно до якого ТОВ «Астана К» зобов'язується поставити та передати у власність ТОВ «Ізодром» обладнання, згідно Специфікації, яка узгоджена між сторонами згідно замовлення ТОВ «Ізодром», а ТОВ «Ізодром» зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 2 договору поставки, ціна товару визначається на підставі Специфікації, а загальна вартість цього Договору визначається вартістю товару, поставленого протягом дії цього Договору.

У відповідності до Специфікацій (Додаток № 1) ТОВ «Астана К» мав передати ТОВ «Ізодром» товар на загальну суму 282 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 47 000, 00 грн.), а саме: пристрій передачі даних в кількості 20 шт. на суму 112 000, 00 грн. (без ПДВ), маніфулд -20 шт. на суму 97 000, 00 грн. (без ПДВ) та блок інтерфейсу -20 шт. на суму 26 000, 00 грн. (без ПДВ), а у відповідності до Специфікацій (Додаток № 2) - товар на загальну суму 895 200, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -149 200, 00 грн.), а саме: лічильник газу ультразвуковий ГУВР 011А2-1 - 1 шт. на суму 50 980, 00 грн. (без ПДВ), прямі участки для лічильника газу ГУВР -1 шт. на суму 43 600, 00 грн. (без ПДВ), електропривід клапана - 1 шт. на суму 32 705, 00 грн. (без ПДВ), заземлюючий пристрій Glamar -1 шт. на суму 34 635, 00 грн. (без ПДВ), перетворювач тиску вимірюв. 3051S1 CD2 - 2 шт. на суму 43 040, 00 грн. (без ПДВ), густиномір Solartron - 2 шт. на суму 431 220, 00 грн. (без ПДВ) та щит підготовки газу - 2 шт. на суму 66 780, 00 грн. (без ПДВ).

Факт виконання ТОВ «Ізодром» і ТОВ «Астана К» умов договору поставки підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними від 29.04.2011 року № 125 на суму 282 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 47 000, 00 грн.), від 13.05.2011 року № 168 на суму 895 200, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 149 200, 00 грн.), щодо поставки та отримання придбаних товарів на складі позивача; картками бухгалтерського рахунку 201 «Сировина й матеріали»за період з 01.04.2011 року по 31.05.2012 року щодо оприбуткування придбаних товарів на складі; платіжними дорученнями від 29.04.2011 року за № 2358 на суму 282 000, 00 грн., від 05.05.2011 року за № 2369 на суму 297 600, 00 грн., від 06.05.2011 року за № 2390 на суму 298 800, 00 грн., від 11.05.2011 року за № 2404 на суму 298 800, 00 грн.; виписками з банківського рахунку позивача за вказані дати; оборотно-сальдовою відомістю по бухгалтерському рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за період з 01.01.2011 року по 30.09.2012 року та податковими накладними за № 125 від 29.04.2011 року на суму 282 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 47 000, 00 грн.), № 176 від 05.05.2011 року на суму 297 600, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 49 600, 00 грн.), № 177 від 06.05.2011 року на суму 298 800, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 49 600, 00 грн.) та за № 178 від 11.05.2011 року на суму 298 800, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 49 600, 00 грн.).

Приймання поставленого товару від імені ТОВ «Ізодром» здійснювалося уповноваженою особою позивача - Кушніровим Л.І. відповідно до довіреностей від 29.04.2011року за № 215 та від 13.05.2011 року за № 237 на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Астана К».

Придбані товари ТОВ «Ізодром» були частково використані у своїй подальшій господарській діяльності, а решта зберігається на складі для подальшого використання, що підтверджується:

- внутрішньо-розпорядчими документами - штатний розклад (на підтвердження наявності у позивача необхідних трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності та підтвердження повноважень посадових осіб, які підписували внутрішні документи Товариства);

- договором оренди № 669 нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.05.2004 року, укладеного між ТОВ «Ізодром» та Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по м. Києву щодо строкового платного користування державним нерухомим майном, площею 414 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Палладіна, 46, та перебуває на балансі ДП Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості «МАСМА, вартістю 372 700, 00 грн. (на підтвердження наявності відповідного приміщення для розміщення лабораторії перевіряння, ремонту та налагоджування автоматизованих систем обліку енергоносіїв);

- актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 31.05.2011 року за договором оренди від 31.05.2004 року № 669;

- розрахунком орендної плати за перший місяць та договором від 24.01.2012 року № 669/03 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 669 від 31.05.2004 року;

- договорами підряду (предмет - виконання робіт з комплектації/реконструкції обладнання, монтажних та пусконалагоджувальних робіт, тощо), укладеними ТОВ «Ізодром» з рядом суб'єктів господарської діяльності протягом 2009 - 2010 років (ВАТ по газопостачанню та тарифікації «Полтавагаз» (ГРС Полтава-1), ТОВ «Рівнетеплоенерго», ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», ВАТ «Київгаз», ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінат № 10);

- видатковими накладними від 30.04.2011 року № РН-000039, від 05.12.2011 року № РН-0000171 та від 30.03.2012 року № РН-0000036;

- актом приймання-передачі устаткування;

- зведеними кошторисами за вересень 2011 року;

- довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей;

- товарно-транспортними накладними від 16.05.2011 року № 38 та від 06.06.2011 року № 49;

- договором поставки від 01.12.2010 року за № 1852о/406 та специфікацією № 2 до нього;

- платіжними дорученнями та виписками з банківського рахунку ТОВ «Ізодром» на підтвердження отримання коштів від ВАТ по газопостачанню та тарифікації «Полтавагаз» (ГРС Полтава-1), ТОВ «Рівнетеплоенерго», ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», ВАТ «Київгаз», ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінат № 10 за виконані роботи (поставлений товар), сплати позивачем орендних платежів.

З акту перевірки ТОВ «Ізодром» вбачається, що єдиною підставою для висновку відповідача про порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України став акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 1762/23-04/37270449 від 02.08.2011 року з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за травень 2011 року ТОВ «Астана К».

Так, з акту перевірки ТОВ «Астана К» вбачається, що допитана ОСОБА_9 (директор і головний бухгалтер ТОВ «Астана К») пояснила, що вона не має ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Астана К», угоди з іншими підприємствами від імені ТОВ «Астана К» не укладала, на названому підприємстві не працювала.

Крім цього, ТОВ «Астана К» за юридичною та фактичною адресою не знаходиться, про що складено акт від 06.06.2011 року за № 1132/23-08. Господарські операції між ТОВ «Астана К» та контрагентами - постачальниками та покупцями не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

На думку відповідача, вказані докази свідчать про нікчемність укладеного між ТОВ «Ізодром» і ТОВ «Астана К» договору поставки, який укладено з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, а тому у ТОВ «Ізодром» не виникає права на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, на підставі податкових накладних, наданих на виконання такої угоди.

Проте, колегія суддів не приймає до уваги дане твердження апелянта та обґрунтовує це наступним.

Аналізуючи наявні в справі докази, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було надано доказів того, що укладена між ТОВ «Ізодром» і ТОВ «Астана К» угода суперечить актам цивільного законодавства чи свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання цієї угоди або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Спірна угода була укладена з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, зобов'язання за нею виконані належним чином, а тому вона не може розглядатися як нікчемна.

Доказів того, що складені позивачем та ТОВ «Астана К» первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, не відповідають вимогам законодавства відповідачем надано не було.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що на момент розгляду даної справи обвинувальний вирок, який би зафіксував вину будь-яких осіб у здійсненні фіктивного підприємництва відсутній.

Той факт, що за місцем реєстрації ТОВ «Астана К» відсутні техніка та інші засоби, необхідні для здійснення господарської діяльності не є достовірним доказом фіктивності угод, укладених такими юридичними особами.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, ч. 5 ст. 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦК України, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Недійсність фіктивного правочину не встановлена законом, а отже такий правочин не є нікчемним. Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо невстановлена законом або якщо він не визнаний судом недійним.

Відповідачем не було надано доказів, які б підтверджували про відсутність наміру сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання угод або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем будь-яких інших беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про неправомірність віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту, надано не було та в матеріалах справи не міститься. Крім цього, відповідачем, відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплату податків.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та є такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Суддя: Суддя: Г.Г. Федорова Т.Р. Вівдиченко І.В. Федотов

Повний текст ухвали складено та підписано - 25.02.13р.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Федотов І.В.