Ухвала суду № 29753390, 13.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-8802/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

13 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Ганечко О.М.

Федотова І.В.

За участю секретаря: Вилущак Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Русанівка» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Русанівка» звернувся з позовом до суду до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2012 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач - Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в позові.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення з огляду на виникнення у позивача права на податковий кредит по факту отримання податкової накладної від постачальника товару та реальність угоди за наслідками укладення якої у позивача виникло право на податковий кредит з податку на додану вартість.

З такими висновками суду колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Колегією суддів встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Русанівка» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Феррум Груп» за лютий 2011 року, за підсумками якої складено Акт від 24 травня 2012 року №1057/22-621-03062252 та виявлені порушення п. 198.3. ст. 198, п.п. 201.1., 201.2. та 201.6. ст.. 201 ПК України.

У зв'язку із наведеним, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення - рішення від 11 червня 2012 року №0000052260, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 52001,00 грн., з яких 52000,00 грн. - за основним платежем та 1,00 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями.

Обговорюючи правомірність прийнятого податкового повідомлення - рішення, колегія суддів зважає на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість стало виявлення придбання позивачем товару від ТОВ «Феррум Груп» на загальну суму 312000,00 грн., в тому числі ПДВ52000,00 грн., за договором, який суперечить п.п. 1, 2 ст. 215, п. 5 ст. 203 ЦК України, тобто є нікчемним, а тому не створює юридичних наслідків.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що в ході перевірки контрагента позивача - ТОВ «Феррум Груп» не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств - постачальників. Окрім того, у проваджені СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва перебуває кримінальна справа №49-3178 порушена за ознаками скоєння злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів виходить з наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України, який вступив в силу з 01 січня 2011 року.

Відповідно до ст. 198 названого Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається із матеріалів справи, 17 лютого 2011 року між позивачем та ТОВ «Феррум Груп» було укладено договір купівлі - продажу №170211.

Відповідно до п. 1.1. названого договору, ТОВ «Феррум Груп» продає, а позивач - покупець приймає та оплачує товар: матеріали для проведення ремонтно-будівельних робіт, а також іншої господарської діяльності.

На виконання умов зазначеного договору, продавцем виписано видаткову накладну від 28 лютого 2011 року, згідно якої було відвантажено товар.

Факт проведення розрахунків за придбаний товар підтверджується копіями платіжних доручень від 28 лютого 2011 року, від 28 березня 2011 року, від 01 та 04 квітня 2011 року, від 10, 12 та 17 травня 2011 року.

На підтвердження використання у подальшому придбаного у ТОВ «Феррум Груп» товару, позивачем надано договори виконання будівельних та ремонтних робіт з іншими контрагентами, товарність яких податковим органом під сумнів не ставиться.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту суми, на яку виписано податкову накладну ТОВ «Феррум Груп», колегія суддів приходить до наступного.

У відповідності до пп. 201.1. ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п.п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

Також, колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на порушення кримінальної справи за фактом створення та придбання невстановленими слідством особами ТОВ «Феррум Груп» з метою прикриття незаконної діяльності.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 138 КАС України, предметом доказування у адміністративній справі є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ч. 4 ст. 70 КАС України).

Частиною першою статті 70 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

В силу частини 3 названої процесуальної норми, докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи до уваги не беруться.

З огляду на викладене, слід зазначити, що будь-які свідчення та інші матеріали зібрані в рамках кримінальної справи, повинні бути оцінені органами слідства і судом з урахуванням всіх інших матеріалів, які знаходяться в справі. Переоцінка їх доказового значення призводить до слідчих і судових помилок, постановлення неправильного рішення.

В кожній із стадій процесу оцінка доказів має свої особливості, які пояснюються відмінними умовами і задачами даної стадії. Так, оцінка доказів, здійснена в стадії досудового слідства, носить лише попередній характер.

Вирішення головного питання кримінального судочинства - про винуватість чи невинуватість особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, здійснюється тільки судом на основі доказів, досліджених в ході судового розгляду.

Так, відповідно до частини 2 статті 2 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

Таким чином, лише вирок суду у кримінальні справі, який набув законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено діяння, що впливають на визначення податкових зобов'язань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до копії податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Феррум Груп» за лютий місяць 2011 року, яка прийнята податковим органом як податкова звітність, та Додатку №5 до неї - Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, зазначене Товариство включило до своїх податкових зобов'язань суму, сплачену позивачем у ціні придбаного товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Ганечко О.М.

Федотов І.В.

Повний текст ухвали виготовлено 19 лютого 2013 року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Ганечко О.М.

Федотов І.В.