Постанова № 29751172, 28.02.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2013 року м. ПолтаваСправа №816/534/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петрової Л.М.,

при секретарі - Іванюк Є.В.,

за участю:

представника позивача - Смольського Ю.С.,

представника відповідача - Чирви Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комсомольська когенераційна компанія" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

05 лютого 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Комсомольська когенераційна компанія" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 28 січня 2013 року №000012160021.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Підставою прийняття оспорюваного у справі податкового повідомлення-рішення став Акт перевірки від 28 грудня 2012 року №46/15-321/35713241, складений на підставі проведеної Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Комсомольська когенераційна компанія" з питань законності декларування від'ємного значення з ПДВ, залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за жовтень 2012 року. За результатами перевірки, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з висновками податкової інспекції викладеними в Акті перевірки, вважає доводи відповідача щодо відсутності права у позивача на використання від'ємного значення податку на додану вартість за липень 2008 року - жовтень 2009 року безпідставними, оскільки, підприємством не заявлялась сума до бюджетного відшкодування, а використання сформованого податкового кредиту (в розрізі термінів його формування і подальшого його використання у відповідній частині, зокрема на підставі відповідних податкових накладних) не обмежено законом, крім того, положення пункту 102.5. статті 102 Податкового кодексу України за своїм змістом не регулюють питання податкового кредиту.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні позову.

У письмових запереченнях на позов відповідач зазначав, що позивачем протягом 1095-денного терміну не було використано від'ємного значення податку на додану вартість за липень 2008 року - жовтень 2009 року, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимоги статті 200 Податкового кодексу України (підпункту 7.4.1, пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3 пункту 7.7 стaттi 7 Закону України "Про податок на додану вартість"), з урахуванням термінів давності, визначених статтею 102 розділу ІІ Податкового Кодексу України, а саме залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду завищено на 2805775,00 грн.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Комсомольська когенераційна компанія" зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області 19 березня 2008 року, код ЄДРПОУ 35713241 /а.с. 8/ та перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції Полтавської області Державної податкової служби з 20 березня 2008 року, зареєстроване в якості платника ПДВ, що підтверджується матеріалами перевірки /а.с. 12/.

У період з 18 грудня 2012 року по 21 грудня 2012 року працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Комсомольська когенераційна компанія" (код за ЄДРПОУ 35713241) з питань законності декларування від'ємного значення з ПДВ, залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за жовтень 2012 року.

За результатами перевірки складено Акт від 28 грудня 2012 року №49/15-321/35713241 / а.с. 11-19/, у якому зафіксовано порушення статті 200 Податкового кодексу України (підпункту 7.4.1, пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3 пункту 7.7 стaттi 7 Закону України "Про податок на додану вартість") з урахуванням пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) по декларації з ПДВ за жовтень 2012 року на 2805775,00 грн. /а.с. 18/.

Відповідно висновків Акту перевірки порушення податкового законодавства виникло у зв'язку з тим, що позивачем протягом 1095-денного терміну не було використано від'ємного значення податку на додану вартість за липень 2008 року - жовтень 2009 року, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

На підставі Акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 28 січня 2013 року №000012160021, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2805775,00 грн. /а.с. 20/.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 28 січня 2013 року №000012160021, суд виходить з наступного.

Судом встановлено та підтверджено у судовому засіданні представником відповідача, що підставою для зменшення залишку від'ємного значення з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у вказаному розмірі, став висновок відповідача щодо пропущення позивачем 1095-денного строку.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктами 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

З аналізу пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України вбачається, що його положення регулюють виключно питання повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та відшкодування сум податку на додану вартість. І саме для вирішення цих питань законодавець встановлює 1095-денний термін. Будь-яких обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду, Податковий кодекс України не містить.

Таким чином, висновки відповідача щодо відсутності права у позивача на використання від'ємного значення податку на додану вартість за липень 2008 року - жовтень 2009 року є безпідставними, оскільки, по-перше, підприємством не заявлялась сума до бюджетного відшкодування, по-друге, використання сформованого податкового кредиту (в розрізі термінів його формування і подальшого його використання у відповідній частині, зокрема на підставі відповідних податкових накладних) не обмежено законом, а положення пункту 102.5. статті 102 Податкового кодексу України за своїм змістом не регулюють питання податкового кредиту.

Статтею 200 Податкового кодексу України передбачено наступне використання платником податків від'ємного значення ПДВ у разі відсутності податкового боргу: бюджетне відшкодування (реалізується за наявності встановлених кодексом підстав) або включення до податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, напрямок бюджетного відшкодування та включення від'ємного значення до податкового кредиту є різними поняттями, оскільки перше передбачає собою можливість повернення коштів на рахунок платника у банку та/або у зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів, а друге - використання сум від'ємного значення у зменшення податкових зобов'язань наступного періоду. Платник податку на власний розсуд приймає рішення про використання чи не використання у межах 1095-денного строку права на бюджетне відшкодування у разі наявності передбачених Податкового кодексу України підстав. А невикористання права на бюджетне відшкодування з тих або інших причин не тягне за собою позбавлення платника не обмеженого 1095-денним строком права на віднесення і використання у розрахунку власних податкових зобов'язань сплаченого ПДВ до податкового кредиту.

Згідно пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована, згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового період.

Зазначена норма не передбачає строку давності для включення до складу податкового кредиту сум від'ємного значення податку на додану вартість, що залишилось після бюджетного відшкодування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що пункт 102.5 статті 102 Податкового кодексу України встановлює строк для подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, але не надає право податковому органу списувати переплати з податків, у даному випадку - суму ПДВ, у результаті закінчення терміну давності, встановленого для подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, а отже пункт 102.5 статті 102 Податкового кодексу України застосований відповідачем до спірних правовідносин безпідставно.

Інших підстав та обставин, внаслідок яких було прийнято відповідачем оскаржуване рішення, в Акті перевірки немає.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення від 28 січня 2013 року №000012160021 є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 28 січня 2013 року №000012160021.

Відповідно до положень частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Комсомольська когенераційна компанія" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 28 січня 2013 року №000012160021.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комсомольська когенераційна компанія" (код ЄДРПОУ 35713241) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2294,00 грн. /дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок/.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 05 березня 2013 року.

Суддя Л.М. Петрова