Постанова № 29750909, 28.02.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2013 р. Справа № 5023/3018/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників:прокурораЯговдік С.М. - прокурор відділу Генеральної прокуратури Українипозивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)третіх осібне з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ведмідь - М.А." на постановувід 05.12.2012 р. Харківського апеляційного господарського суду у справі№ 5023/3018/12 господарського суду Харківської області за позовомЗаступника військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ведмідь - М.А."треті особи- Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова - Новомосковський військовий лісгосп - Державно архітектурно-будівельна інспекція у Харківській області прозобов'язання вчинити діїВ С Т А Н О В И В :

Заступник військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Ведмідь -М.А.", за участю третіх осіб: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова та Новомосковський військовий лісгосп про:

- зобов'язання ТОВ "Ведмідь -М.А." припинити незаконне будівництво на земельній ділянці лісового масиву Новомосковського військового лісгоспу Міністерства оборони України;

- зобов'язання ТОВ "Ведмідь -М.А." за власний рахунок звільнити земельну ділянку від збудованих будівель, які розташовані на території 22 обходу 23 кварталу лісового масиву Новомосковського військового лісгоспу Міністерства оборони України впродовж 1 місяця з дня набрання законної сили рішення суду.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 116, 125, 126 Земельного кодексу України, статті 376 Цивільного кодексу України та норми Законів України "Про оборону України" та "Про Збройні Сили України" обґрунтовані тим, що в ході перевірки дотримання вимог законодавства щодо обліку, цільового використання та законності відчуження земель, відведених для потреб КЕВ м. Харкова встановлено, що у 2009 році ТОВ "Ведмідь - М.А" всупереч волі законного власника земельної ділянки - Міністерства оборони України, в порушення норм земельного законодавства та за відсутності необхідних дозвільних документів, зайняв розташовану на території 22 обходу 23 квартала лісового масиву Новомосковського військового лісгоспу земельну ділянку загальною площею 0,36 га, розпочавши на ній незаконне будівництво капітальних споруд, що підтверджується, зокрема, протоколом огляду місця події від 20.04.2012 р., актом перевірки дотримання вимог законодавства від 03.05.2012 р.

ТОВ "Ведмідь -М.А." подало до господарського суду клопотання про припинення провадження у даній справі, посилаючись на приписи статей 62, 80 Господарського процесуального кодексу України, вказуючи на те, що спір між військовим прокурором Харківського гарнізону та ТОВ "Ведмідь - М.А." про заборону будівництва та звільнення земельної ділянки вже вирішувався у господарському суді у межах справи № 5023/1418/11.

У поясненнях на позовну заяву відповідач також зазначав, що прокурором не надано жодного доказу на підтвердження факту переоформлення права постійного користування КЕВ м. Харкова на спірну земельну ділянку після розформування Чугуївської КЕЧ, тобто, на думку відповідача, оскільки на момент звернення з позовом до суду у Міністерства оборони України та КЕВ м. Харкова не оформлено право власності або користування на земельну ділянку, яку прокурор просить звільнити, відсутні підстави для звернення до господарського суду з позовною заявою, і прокурором подано позов в інтересах неналежного позивача.

ТОВ "Ведмідь - М.А." зазначало, що рішення Харківської облради № 111 від 29.09.1998 р. про надання Товариству військових мисливців та рибалок Збройних Сил України у користування мисливських угідь площею 8870 га в межах полігону Харківського інституту танкових військ на території Чугуївського району строком до 29.09.2013 р. ніким не оскаржено у судовому порядку, а відповідачу на підставі договору з Товариством військових мисливців та рибалок Збройних Сил України було дозволено за власні кошти проводити будівництво і ремонт біотехнічних споруд, здійснювати охорону мисливських угідь із влаштуванням необхідних для цього об'єктів.

Прокурор у поясненнях щодо припинення провадження у справі вказував на те, що в межах справи № 40/222-10 (№5023/1418/11(40/222-10(05/266-09) розглядалась справа з приводу припинення незаконного будівництва на земельній ділянці площею 0,3 га Міністерства оборони України та зобов'язання ТОВ "Ведмідь - М.А." привести земельну ділянку до попереднього стану, при цьому Вищий господарський суд України у цій справі, скасовуючи постанову апеляційного суду та залишаючи без змін рішення господарського суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, у постанові від 12.10.2011 р. вказав, що згідно технічного висновку, виконаного ПП "Спецбудпроект-1", спірне майно є щитовими конструкціями і не належить до капітального будівництва, тобто ТОВ "Ведмідь - М.А." не зводило на землях оборони капітальних споруд. Тобто, предметом спору у цій справі було майно, що є щитовими конструкціями, тобто відмінне від майна, що є предметом спору у даній справі № 5023/3018/12.

Прокурор зазначав, що після розгляду справи № 40/222-10 (№5023/1418/11(40/222-10(05/266-09) відповідачем продовжувалось будівництво споруд і самовільне зайняття земельної ділянки, у зв'язку з чим прокуратурою було проведено повторну перевірку та подано даний позов про зобов'язання ТОВ "Ведмідь -М.А." звільнити земельну ділянку площею 0,36 га від капітальних спору.

Крім того, прокурор звертав увагу на те, що спірні споруди, збудовані відповідачем знаходяться безпосередньо на території військового полігону, на якому відбуваються навчання із застосуванням озброєння та військової техніки, і знаходження сторонніх споруд на території полігону є порушенням статей 77, 115 Земельного кодексу України.

Прокурором також зазначено, що КЕВ м. Харкова є балансоутримувачем усіх фондів військового майна по Харківській області, здійснює облік земель оборони по Харківському гарнізону, а лісовий масив, який знаходиться на земельній ділянці відноситься до Чугуївського військового лісництва Новомосковського військового лісгоспу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.09.2012 р. (суддя Добреля Н.С.) в задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі відмовлено.

Позовні вимоги задоволені, а саме:

- зобов'язано ТОВ "Ведмідь -М.А." припинити незаконне будівництво на земельній ділянці лісового масиву Новомосковського військового лісгоспу Міністерства оборони України;

- зобов'язано ТОВ "Ведмідь - М.А." за власний рахунок звільнити земельну ділянку від збудованих будівель, які розташовані та території 22 обходу 23 квартала лісового масиву Новомосковського військового лісгоспу Міністерства оборони України.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог, встановивши, що Державний акт на землю виданий у 1982 році Чугуївській КЕЧ, який є органом в структурі Міністерства оборони України, не скасовувався, згода на припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою Міністром оборони України чи будь - яким іншим органом військового управління не надавалась, відповідних рішень органів місцевої влади щодо передачі спірної земельної ділянки до земель запасу чи надання її в користування іншим особам не приймалось.

Крім того, відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі, суд першої інстанції зазначив, що по справі № 5023/1418/11 та по справі № 5023/3018/12 різні позивачі та різні предмети спору, а відтак відсутні підстави для припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

За апеляційною скаргою ТОВ "Ведмідь - М.А." Харківський апеляційний господарський суд (судді: Тихий П.В., Ільїн О.А., Россолов В.В.) переглянувши рішення господарського суду Харківської області від 18.09.2012 р. в апеляційному порядку, постановою від 05.12.2012 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ТОВ "Ведмідь - М.А." подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильністю оцінки судом обставин справи.

Скаржник вважає, що судами необґрунтовано було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі, оскільки в межах справи № 5023/1418/11судом було розглянуто спір між тими ж сторонами, з того ж предмету спору та стосовно тієї ж земельної ділянки, щодо якої судами було встановлено, що відповідач не здійснював на спірній земельній ділянці капітального будівництва.

Крім того, заявник касаційної скарги зазначає, що він правомірно використовує земельну ділянку на підставі рішення Харківської обласної ради № 111 від 29.09.1998 р., яким Товариству військових мисливців та рибалок Східного регіону України було надано в користування мисливські угіддя Харківської області строком до 29.09.2013 р., та на підставі укладеного відповідачем із вказаним Товариством договору від 15.02.2008 р. про ведення мисливського господарства, умовами якого відповідачу було надано право, зокрема, здійснювати заходи на покращення технічного стану та облаштування новими необхідними об'єктами, у тому числі для мисливців та інших потреб мисливського господарства. Вказані рішення та договір не оскаржені у судовому порядку і є чинними.

Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення присутнього у судовому засіданні прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення судами першої та апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що:

- постановою Чугуївської районної ради від 30.05.1945 року № 426, Постановою Ради Міністрів СРСР № 2907, № 852 від 16.11.1945 року, а також згідно відомості наявності та використання земельних ділянок Чугуївського гарнізону закріплена земельна ділянка за адресою: Харківська область, Чугуївський район, смт. Калугіно - Башкирівка, загальною площею 1670га для постійного користування;

- Державним актом № 57 від 1982 року на право постійного користування земельною ділянкою зазначена земельна ділянка надана Чугуївській КЕЧ (органу в структурі Міністерства оборони України), яка є складовою частиною земель Чугуївського військового полігону та відноситься до земель оборони, тобто має спеціальний статус (т.1 а. с.28);

- Директивою Міністерства оборони України від 18.01.2008 р. за №Д-322/1/01 "Про проведення організаційних заходів у Збройних Силах України у 2008 році" розформовано Чугуївську КЕЧ, визначено її правонаступником КЕВ м. Харкова;

- 29.09.1998 року рішенням Харківської обласної ради № 111 від 29.09.1998 року "Про надання в користування мисливських угідь" Товариству військових мисливців і рибалок Східного регіону України надано в користування мисливські угіддя Харківської області загальною площею 88813 га в межах полігону Харківського інституту Танкових військ на території Чугуївського району терміном на 15 років для ведення мисливського господарства;

- У 2008 році між Харківською організацією Товариства мисливців та рибалок Збройних Сил України та ТОВ "Ведмідь-М.А." укладено договір про ведення мисливського господарства, згідно якого до 29.09.2013 року ТОВ "Ведмідь-М.А." надано право на території Чугуївських угідь здійснювати охорону та відтворення тваринного світу.

Судами також встановлено, що при проведенні перевірки діяльності ТОВ "Ведмідь-М.А." на спірній земельній ділянці, проведеної в листопаді 2010 року із залученням відповідних спеціалістів відділу Держкомзему в м. Чугуєві та Чугуївському районі Харківської області, а також Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства підтверджені виявлені факти самочинного будівництва та встановлено, що відповідачем фактично здійснюється господарська діяльність та грубо порушуються умови укладеного договору про ведення мисливського господарства, а також вимоги діючого законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор звертаючись з позовом до суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України вказував на те, що ТОВ "Ведмідь-М.А." на земельній ділянці Міністерства оборони України площею 0,36 га, яка має особливий режим використання і призначена для розміщення та постійної діяльності військових об'єктів, незаконно побудовано капітальні споруди, чим завдано шкоду та порушує економічні та оборонні інтереси України, що підтверджується, зокрема, актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів та правил від 03.05.2012 р. та протоколом огляду місця події від 20.04.2012 року.

За статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами -землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 65 Земельного кодексу України визначено, що землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

За змістом статті 1 Закону України "Про використання земель оборони" та статті 77 Земельного кодексу України, землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Відповідно до частини 2 статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління.

За приписами Законів України "Про оборону України" та "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" Міністерство оборони України є уповноваженим державою органом управління військовим майном.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про оборону України" передбачено, що Міністерство оборони України як центральний орган виконавчої влади забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань.

Пунктами 42 та 45 Положення "Про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями", затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 483 від 22 грудня 1997 року, передбачено, що землі, які виділені в користування Міністерству оборони України, забороняється займати для будівництва індивідуальних і кооперативних житлових будинків, гаражів, інших господарських будівель, а також під дачі та садово-городні ділянки. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що органом в системі Міністерства оборони України є КЕВ м. Харкова та Новомосковський військовий лісгосп.

Відповідно до довідки № 5729 від 18.09.2012 р. КЕВ м. Харкова станом на 01.01.2012 року на обліку КЕВ м. Харкова перебувають земельна ділянка військового містечка № 5 площею 3653,91 га за адресою Харківська обл., Чугуївський р-н, с. Малинівка. Земельні ділянки виділені в постійне користування Міністерству оборони Постановою РМ СРСР № 2907-852 від 16.11.1945 року, Державний акт Б № 047222 від 1982 року.

Законом України "Про мисливське господарство та полювання" визначені правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання, забезпечує рівні права усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, використання та відтворення тваринного світу.

Статтями 21 та 22 вказаного Закону встановлено, що для потреб мисливського господарства користувачі мисливських угідь мають право у встановленому порядку, за згодою власників або користувачів земельних ділянок, будувати на мисливських угіддях необхідні будівлі та біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов'язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок. Мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням місцевого органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, місцевими органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Статтею 77 Земельного кодексу України передбачено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств і організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

За приписами статті 115 вказаного Кодексу зазначені землі мають особливий режим використання і призначені для розміщення та постійної діяльності військових частин.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що Державний акт на землю для спеціального призначення, виданий у 1982 році Чугуївській КЕЧ не скасовувався, згода на припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою Міністром оборони України чи будь - яким іншим органом військового управління не надавалась, відповідних рішень органів місцевої влади щодо передачі спірної земельної ділянки до земель запасу чи надання її в користування іншим особам не приймалось.

При цьому, згідно вимог законодавства, відносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь регулюються відповідними договорами, проте, як було встановлено судами, відповідного договору з відповідачем не укладено, будь - які інші документи, що свідчили б про право користування саме земельною ділянкою у відповідача відсутні.

У разі відсутності доказів зміни цільового призначення земельної ділянки, яка належить до земель оборони в порядку визначеному статтею 20 Земельного кодексу України, така ділянка не може використовуватись у господарських цілях, в тому числі для житлової забудови, у зв'язку з чим укладені договори, об'єктами яких є землі оборони, підлягають визнанню недійсними.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що посилання ТОВ "Ведмідь-М.А." на те, що здійснення товариством будівництва на спірній земельній ділянці узгоджується з умовами договору про ведення мисливського господарства на експериментальній ділянці Чугуївських угідь, укладеного 15.02.2008 р. з Харківською гарнізонною організацією Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, та яке згідно технічного висновку ПП "Спецбудпроект-1" не належить до капітального будівництва, а є зведенням щитових конструкцій, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Згідно довідки Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства від 10.11.2010 року, пункт 2.4.1 договору, яким передбачено право ТОВ "ВЕДМІДЬ - М.А." у встановленому порядку зводити у мисливських угіддях необхідні будівлі та споруди, є такою, що не може бути використана товариством для зведення споруд, оскільки в договорі чітко зазначено, що споруду можуть зводитись лише у встановленому порядку.

Пунктом 3 статті 1, статтями 21, 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" право на будівництво передбачено лише для користувачів мисливських угідь, яким ТОВ "Ведмідь-М.А." не є і ніколи не був.

Для зведення споруд необхідно згода власника або користувача земельної ділянки і ці дії повинні бути такими, що не суперечать закону та інтересам власників і користувачів земельної ділянки.

Судами встановлено, що спірна земельна ділянка використовується для розміщення військового полігону та має категорію земель оборони, будь-який дозвіл від законного землекористувача на використання земельної ділянки ТОВ "Ведмідь-М.А." не надавався.

Крім того, згідно акта № 1726 від 03.05.2012 р., складеного Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, який є чинним та не скасований в установленому законом порядку, визначено, що на земельній ділянці зайнятій ТОВ "Ведмідь-М.А." розміщено дві капітальні споруди площею 300 та 60 кв.м.

Здійснюючи судовий розгляд справи та задовольняючи позовні вимоги суди дійшли висновку, що на земельній ділянці Міністерства оборони України, яка має особливий режим використання і призначена для розміщення та постійної діяльності військових об'єктів незаконно побудовано споруди ТОВ "Ведмідь-М.А.", чим завдано шкоду та порушуються економічні та оборонні інтереси України.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи ТОВ "Ведмідь-М.А." у клопотанні про припинення провадження у даній справі посилався на те, що спір між Військовим прокурором Харківського гарнізону та ТОВ "Ведмідь-М.А." про заборону будівництва та звільнення земельної ділянки вже вирішувався у господарському суді, між тими самими сторонами і щодо того ж предмету спору.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Проте, відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача, судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що позивачі, предмет та підстави позову по справі № 5023/1418/11 та по справі № 5023/3018/12 різні, а відтак відсутні підстави для припинення провадження у даній справі.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, беручу до уваги приписи законодавства та встановлені судами під час здійснення судового провадження обставини справи, судова колегія вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника судова колегія вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами справи та встановленими судами обставинами.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2012 р. у справі № 5023/3018/12 та рішення господарського суду Харківської області від 18.09.2012 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач