Ухвала суду № 29750418, 21.02.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2013 р.Справа № 2-а-7843/10/1470

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Зуєвої Л.Є.

- Романішина Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2011 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Артіль ЛТД" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області про визнання протиправними дій та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 227.277,00 грн., -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Артіль ЛТД" звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області в якому, з урахуванням уточнень просив суд визнати протиправними бездіяльність Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва з формування та надання висновку з відшкодування позивачу податку на додану вартість за липень 2010 р. у сумі 227277,00 грн. та Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області з відшкодування позивачу податку на додану вартість за липень 2010 р., згідно отриманого висновку та стягнути (відшкодувати) з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за липень 2010 р. у сумі 227277,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що актом від 27 жовтня 2010 року № 1712/07-000/13857386 Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва фактично підтвердила заявлене позивачем у податковій декларації за липень 2010 р. бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 227277,00 грн., але відповідний висновок відповідачем 1 надано лише на суму 205020,00 грн., а відповідач 2 на час розгляду справи у суді взагалі не здійснив відшкодування податку на додану вартість

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2011 року, адміністративний позов задоволено повністю; визнано протиправною бездіяльність ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва щодо ненадання висновку на відшкодування ТОВ "Артіль ЛТД" суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2010 р. у сумі 227277,0 грн.; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області щодо невідшкодування ТОВ "Артіль ЛТД" податку на додану вартість за липень 2010 р. у сумі 205020,0 грн.; відшкодовано ТОВ "Артіль ЛТД" (бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за липень 2010 р. у сумі 227277,0 грн.; відшкодовано ТОВ "Артіль ЛТД" судові витрати у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва та Головне управління Державного казначейства України у Миколаївській області подали апеляційні скарги, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просять скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач 05 березня 1992 року зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Миколаївської міської ради за № 1 522 120 0000 001443 (а. с. 18).

19 серпня 2010 року позивач подав до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва податкову декларацію з податку на додану вартість, в якій позивач зазначив суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню - 263421,0 грн.

У жовтні 2010 р. ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

За результатами перевірки, складено акт перевірки від 27 жовтня 2010 року № 1712/07-000/13857386, в якому підтверджено відображене позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2010 р. бюджетне відшкодування у сумі 205020,0 грн.

В акті перевірки зазначено, що підтвердити бюджетне відшкодування 22257,0 грн. неможливо у зв'язку із відсутністю відповідей від постачальників позивача на час складання Акту перевірки. Також зазначено, що позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за липень 2010 р. у сумі 36144,0 грн. (а. с. 17).

Позивач не заперечує проти висновку ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва щодо завищення суми бюджетного відшкодування за липень 2010 р. на суму 36144,00 грн. а тому позивач не заявляє вимог щодо відшкодування цієї суми.

Щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість суми 22257,0 грн., судом встановлено, що ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва під час перевірки не дійшло висновку про підтвердження цієї суми, з огляду на те, що на дату підписання Акту перевірки не отримані відповіді від постачальників позивача.

Відповідно до ст. 7 п. 7.7. пп. 7.7.5. Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Підпунктом 7.7.7. «б»того ж Закону передбачено, що якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

З часу закінчення перевірки позивача пройшло більше трьох місяців, але ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва жодне з передбачених Законом рішень прийнято не було, що є порушенням п'ятиденного терміну надання органу державного казначейства висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість», з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

В описовій частині акту перевірки, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва зазначило, що сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за податковою декларацією за податку на додану вартість за липень 2010 р. дорівнює 227277,00 грн. Крім того, в акті перевірки відповідач дійшов висновку про те, що частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальниками таких товарів (послуг) складає 227277,00 грн.

Таким чином, відповідач в акті перевірки підтвердив право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 227277,00 грн., але у висновку акту зазначив суму 205020,00 грн., пославшись на відсутність відповідей від постачальників.

Апеляційним судом встановлено, що відповідно до ст. 7 п. 7.7. пп. 7.7.2. "а" Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

В акті перевірки відповідач дійшов висновку про те, що частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальниками таких товарів (послуг) складає 227277,00 грн.( а.с.16).

За таких обставин, доводи апеляційної скарги ДПІ у Центральному районі м. миколаєва щодо неотримання відповідей від постачальників позивача такими, що не відповідаєть вимогам законодавства України.

ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва надало Головному управлінню Державного казначейства України у Миколаївській області висновки про відшкодування податку на додану вартість у сумі 205020,0 грн. (а. с. 26-29), проте, Головне управління Державного казначейства України у Миколаївській області кошти на банківський рахунок позивача не перерахувало.

Головне управління Державного казначейства України у Миколаївській області не заперечувало факт отримання висновків, проте, посилаючись на відсутність реєстрів та приписи спільного наказу ДПА України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України № 451/501/132 від 03.08.04 р., який передбачає, що Державне казначейство України здійснює відшкодування податку на додану вартість згідно з отриманим реєстром від ДПА України та висновками отриманими від регіональних податкових органів, вважає, що це є підставою для відмови у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 7 п. 7.7. пп. 7.7.6. Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Згідно з п. п. 4.1., 4.3. Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України 02.07.97 р. № 209/72, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду; на підставі висновків про відшкодування податку на додану вартість органи Державного казначейства України протягом п'яти днів своїми платіжними дорученнями перераховують кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи рішенні суду.

Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість» та Порядок відшкодування податку на додану вартість, передбачають відшкодування з бюджету податку на додану вартість виключно на підставі наданого відповідним податковим органом висновку та не вимагають надання до органу державного казначейства реєстрів, про які зазначає Головне управління Державного казначейства України у Миколаївській області.

Посилання ГУ ДКУ у Миколаївській області на Порядок взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики, затверджений наказом ДПА України від 03.08.04 р. № 451/501/132, судом не приймається до уваги, оскільки його метою є забезпечення координації дій органів державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України, а не визначення чи зміна порядку відшкодування податку на додану вартість, які встановлені Законом України «Про податок на додану вартість»та Порядком відшкодування податку на додану вартість.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що така підстава для відмови позивачу у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість, на яку посилається ГУ ДКУ у Миколаївській області, а саме відсутність реєстрів, не ґрунтується на вимогах законодавства.

За таких обставин, вимоги позивача до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області про визнання протиправними дій та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 227.277,00 грн. є обґрунтованими відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1ч. 1. ст.198, 200, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2011 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Артіль ЛТД" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області про визнання протиправними дій та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 227.277,00 грн. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя /підпис/ Єщенко О.В.

суддя /підпис/ Зуєва Л.Є.

суддя /підпис/ Романішин Л.В.