Ухвала суду № 29749481, 07.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/36993/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря судового засідання Бовкуна В.В.

представника позивача Кравченко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.02.2012

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.05.2012

у справі № 2а/0570/22407/11

за позовом Державного підприємства «Макіїввугілля»

до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Макіїввугілля»(далі по тексту -позивач, ДП «Макіїввугілля») звернулося до суду з позовом до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області (далі по тексту -відповідач, Макіївська ОДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000252330 від 25.05.2011 про збільшення ДП «Макіїввугілля»суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 3668127,47 грн., в тому числі за основним платежем - 3668127,47 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1,00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16.02.2012, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.05.2012, позовні вимоги задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ДП «Макіїввугілля» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Іолід»за січень 2011 року, за результатами якої складений акт № 32346/23-3/32442295 від 11.05.2011.

В акті перевірки відображено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в частині включення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми податку за господарськими операціями з купівлі-продажу та комісії, отриманих від ТОВ «Іолід»за нікчемним правочином, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, на загальну суму 3668127,47 грн., а саме за грудень 2010 року на суму 1333333,33 грн., за січень 2011 року на суму 2334794,14 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0000252330 від 25.05.2011.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пп. «а»п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

При цьому, згідно зі ст. 201.8, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Іолід»підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, виписаними позивачу ТОВ «Іолід», банківськими виписками, актами взаємних розрахунків, рахунками-фактурами, актами приймання-передачі, посвідченнями якості, квитанціями про приймання вантажу, в той же час, акт перевірки не містить жодних зауважень щодо їх змісту та інформації про відсутність статусу платника податку у контрагента позивача станом на дату їх виписки.

Доводи відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Іолід», судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи неукладення вказаного правочину. Також, відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договору, укладеного позивачем з ТОВ «Іолід», фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, безтоварності господарської операції, відсутність зв'язку укладеної угоди з господарською діяльністю позивача.

Слід зазначити, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Отже, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що позивачем не порушено податкове законодавство, тому позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.02.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.05.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова