Ухвала суду № 29749447, 14.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/2639/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Усенко Є.А..,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року

по справі №2а-1670/7425/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське зерно»(надалі -ТОВ «Українське зерно»)

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві (надалі -ДПІ у м.Полтаві)

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У вересні 2011р. позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у м.Полтаві, в якому поставлено питання про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001492301 від 06.07.2011р.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.10.2011р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2011р., позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Полтаві від 06.07.2011р. №0001492301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Українське зерно" зі сплати податку на прибуток в розмірі 306997,70грн. (в т.ч. за основним платежем -245598,14грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -61399,53грн.); в іншій частині позовних вимог відмовлено; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1,70грн.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у м.Полтаві звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог з прийняттям в цій частині у справі нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанції встановлено, що контролюючим органом була проведена виїзна планова документальна перевірка ТОВ «Українське зерно»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.12.2010р., за результатами якої було складено акт №5476/23-2/30044094 від 24.06.2011р.

В згаданому акті, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.п. 5.3.9 п.5.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого ТОВ «Українське зерно»занижено податок на прибуток загалом в розмірі 261345,80грн, в т.ч. за II квартал 2010р. в сумі 15 747,60грн., за ІІІ квартал 2010р. в сумі 68083,50гр., за IV квартал 2010р. в сумі 177514,70грн.

На підставі зазначеного акта відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001492301 від 06.07.2011р., відповідно до якого позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 326682,25грн. (261345,00грн. -основний платіж, 65336,45грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Судами встановлено, до складу валових витрат декларації з податку на прибуток за ІІІ- IV квартали 2010 року позивачем віднесено вартість придбаних у ТОВ «Агровест УК»товарно-матеріальних цінностей в сумі 272 334,20грн. та 710 058,90грн. відповідно.

Так, між ТОВ «Українське зерно»(Покупець) та ТОВ «Агровест УК» (Постачальник) 01.10.2009р. укладено договір поставки № 01/10/09 Н.Г, відповідно до п.1.1. якого «Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених даним Договором».

Пунктом 3.4. Договору визначено, що «Постачальник надає Покупцю наступні документи на товар: рахунок-фактуру, податкову та видаткову накладну, сертифікат якості».

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за даним договором позивачем до матеріалів справи долучено відповідні копії податкових та видаткових накладних.

При цьому, відповідно до умов Договору на кожну партію поставки товарно-матеріальних цінностей Постачальник складає або акт приймання-передачі товару, або видаткову накладну.

За таких обставин, оскільки видаткові накладні, виписані ТОВ «Агровест УК»на адресу ТОВ «Українське зерно», містять вичерпну інформацію щодо змісту господарських операцій, акт приймання-передачі товару сторонами не складався та не підписувався.

Відповідно до п. 4.3. Договору «оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника в банківській установі».

Судами також встановлено, що оплата товарно-матеріальних цінностей позивачем здійснена у повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Агровест УК», що підтверджується реєстром платіжних доручень.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що поставка товару здійснюється партіями в узгоджені строки на умовах СРТ відповідно до правил Інкотермс-2000».

Транспортування товарно-матеріальних цінностей відбувалася автотранспортом за замовленням постачальника (ТОВ «Агровест УК») на склад ТОВ «АГРО КОМ», що підтверджується належним чином оформленими та завіреними копіями товарно-транспортних накладних, які долучені до матеріалів справи.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України одним із видів діяльності ТОВ «Українське зерно»за КВЕД є: 15.71.0 виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах.

Відповідно п.1.1. до договору підряду №31/08/09, укладеного 31.08.2009р. між ТОВ «АГРО КОМ»(Підрядник) та ТОВ «Українське зерно»(Замовник) «Підрядник зобов'язується виконувати роботи по виготовленню, фасуванню та відпуску комбікорму, білково-вітамінних добавок, соєвого екструдату за завданням Замовника із сировини, що надається Замовником/Підрядником, а замовник зобов'язується прийняти виготовлену продукцію і оплатити роботи з її виготовлення.

На виконання умов даного договору позивачем придбавалися товарно-матеріальні цінності (пшениця, соя, кукурудза), зокрема, у ТОВ «Агровест УК», що доставлялися Постачальником безпосередньо на склад ТОВ «АГРО КОМ»та використовувалися останнім для виробництва комбікормів, білково-вітамінних добавок, соєвого екструдату.

Факт передачі Підряднику товарно-матеріальних цінностей підтверджується актами прийняття-передачі, картками аналізу зерна, складськими квитанціями на зерно, дослідженими під час розгляду справи.

За таких обставин, судами попередніх інстанцій встановлено реальність (товарність) господарських операцій з поставки зерна (пшениці, сої, кукурудзи), факт оплати позивачем придбаних товарно-матеріальних цінностей та виявлено зв'язок між фактом придбання товарів і господарською діяльністю ТОВ «Українське зерно».

Під валовими витратами виробництва та обігу, наведеному у п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 цієї статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 цієї ж статті не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи зазначені норми права та викладені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що позивач мав достатні підстави для включення до складу валових витрат витрати, пов'язані з придбанням товарів відповідно до договору з ТОВ «Агровест УК».

Стосовно тверджень податкового органу про те, що фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Українське зерно»та ТОВ «Агровест УК»носять характер нікчемного правочину, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди між ТОВ «Українське зерно»та ТОВ «Агровест УК»з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Також, до справи ДПІ у м.Полтаві не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

За таких обставин, оцінюючи зібрані у справі докази, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині збільшення зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 306997,70грн.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві -залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді:

____ М.І. Костенко

____ Є.А. Усенко