Ухвала суду № 29749277, 28.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2013 р.Справа № 2а-8955/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Коцури Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2012р. по справі № 2а-8955/12/2070

за позовом Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів"

до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне підприємство "Новопокровський комбінат хлібопродуктів", звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення 11.08.2011 року № 0003132311 та № 0003122311.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2012р. по справі №2а-8955/12/2070 в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2012р. по справі №2а-8955/12/2070 позивач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою його позов задовольнити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Відповідач вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2012р. по справі №2а-8955/12/2070 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача та представника позивача колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваних повідомлень - рішень був акт перевірки позивача працівниками відповідача № 596/2311/00953042 від 29.07.2011 року, в якому зроблені висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- ч. 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ДП "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" із ФОП ОСОБА_1;

- п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в результаті чого зменшено податковий кредит на суму 119 399,0 грн., у т.ч. березень 2011 р. у сумі 119399,0 грн.;

- п.п. 5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (далі - Закон України № 334/94-ВР) в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 149249 грн., у тому числі за 1 квартал 2011 року в сумі 149249 грн.

Фактичною підставою для визначення позивачу сум грошового зобов'язання слугувала інформація щодо перевірок контрагентів, за якими встановлено, що правочини, укладені із контрагентом ФОП ОСОБА_1 є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать про те, що 23.02.2006 року між ФОП ОСОБА_1 (Постачальник) та ДП "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" (Покупець) було укладено Договір поставки № 141 від 23.02.2006 року, відповідно до якого, з урахуванням укладеної між сторонами Додаткової угоди № 1 від 15.11.2007 року, Постачальник зобов'язується поставити пшеницю продовольчу та фуражну, ячмінь, іншу зернову сировину в кількості 55000 тон +/- 5%, продукти переробки пшениці в кількості 25000 тон (борошно вищого та першого сортів, висівки, комбікорми, зернові відходи) шрот соняшника в кількості 7000,0 +/- 5% тон, олію соняшникову та соєву в кількості 1000,0 +/- 2% тонн, макуху соєву в кількості 4000,0 +/- 2% тонн, борошно рибне в кількості 1000,0 +/- 2% тонн та іншу сировину для виробництва комбікормів в кількості 3000 тонн по цінам та в строки, які узгоджуються між сторонами специфікаціями, які являються невід'ємною частиною договору, а Покупець прийняти та сплатити їх вартість.

Відповідно до накладної № 16/03 від 16.03.2011 року, ФОП ОСОБА_1 передав позивачу продукції (комбікорм ПК6-7) у кількості 250,000 т. на загальну суму 716392,50 грн. (у т.ч. ПДВ 119398,75).

Розрахунки за отриманий товар були проведені у безготівковій формі, про що свідчать надані позивачем копії платіжних доручень на загальну суму 560 000 грн. у т.ч.: № 1176 від 15.03.2011 року на суму 200000 грн., №1223 від 16.03.2011 року на суму 100000 грн., №1260 від 17.03.2011 року на суму 100000 грн., № 1298 від 21.03.2011 року на суму 100000 грн., №1333 від 22.03.2011 року на суму 100000 грн., №1844 від 20.04.2011 року на суму 60000 грн.

ФОП ОСОБА_1 було виписано на адресу позивача податкові накладні № 14 від 14.03.2011 року на загальну суму 200000 грн. (у т.ч. ПДВ 33333,33 грн.) та № 16 від 16.03.2011 року на загальну суму 516392,50 грн. (у т.ч. ПДВ 86065,42 грн.).

Суми по взаємовідносинам із ФОП ОСОБА_1 були віднесені позивачем до складу валових та включені до складу податкового кредиту ПДВ.

Проте, як свідчать матеріали справи, ФОП ОСОБА_1 не є виробником комбікормів, а є посередником.

Передумовою для виникнення спірних правовідносин, слугувало укладання 10.01.2011 року між ДП "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" (Постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець) Договору поставки № 34, відповідно до якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, протягом 2011 року поставляти Покупцю продукцію для виробництва комбікормів (Товар), а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, приймати і оплачувати Товар.

В послідуючому, придбаний товар (продукція для виробництва комбікормів) було використано як давальницьку сировину, для виробництва комбікормів на підставі укладеного між ДП "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" (Підприємство) та ТОВ "Будтехпостач-Україна" (Замовник) Договору на виробництво комбікормів на давальницьких умовах № 533 від 27.12.2010 року, відповідно до умов якого, Підприємство у встановленому порядку і в узгоджені строки по узгодженій з Замовника рецептурі виробляє на давальницьких умовах із сировини Замовника та із своєї сировини комбікорми, (в подальшому Продукція) та відпускає їх Замовнику, а Замовник зобов'язується доставити сировину, сплатити відповідні витрати та вивезти комбікорми.

Факт виробництва комбікормів підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: наказами, приймальними актами, товарно-транспортними накладними, рецептами, рапортами про вибірку комбікормів та використання сировини на комбікормовому заводі, відомостями по партіям товарів на складах.

Продукція, яка була використана як давальницька сировина для виробництва комбікормів, зберігалась ДП "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" (Зерновий склад) на підставі укладеного із ТОВ "Спасское" (Поклажодавець) Договору Складського зберігання зерна №410 від 06.09.2010 року, відповідно до умов якого Поклажодавець зобов'язується передати зерно кукурудзи за заліковою вагою 2000,0 тонн, якість кукурудзи повинна відповідати вимогам ДСТУ 4525:2006, а зерновий склад, який зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором та законодавством. Покложодавць повинен почати завезення зерна протягом 10 днів, та поставити весь обсяг протягом двох місяців з моменту укладення договору, в іншому випадку зерновий склад має право в однобічному порядку розірвати договір про що Зерновий склад письмово попереджає Поклажодавця. Прийняте від поклажодавця зерно зберігається на елеваторі зернового складу, та згідно з правилами організації та ведення технологічного процесу розмішується знеособленно, за принципом формування великих однорідних партій за їх якістю.(Наказ № 310 від 11.07.2005р. Міністерства аграрної політики).

Факт виконання сторонами договірних відносин, підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів-розрахунків та товарно-транспортних накладних.

Після виконання договірних зобов'язань щодо виробництва комбікормів, ДП "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" було видано накази №876 від 14.03.2011 року та №898 від 16.03.2011 року про відпуск ТОВ "Будтехпостач-Україна" давальницької сировини, а саме комбікорму ПК 6-7-11 Д гранула у кількості 250 тон.

14.03.2011 року ТОВ "Будтехпостач-Україна" звернулось до ДП "Новопокровський комбінат хлібпродуктів" із листом за № 14/03, в якому просило комбікорм ПК 6-7-11 Д гранула у кількості 250 тон вважати власністю ФОП ОСОБА_1

16.03.2011 року ДП "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" було видано наказ № 899 від 16.03.2011 року про відпуск ФОП ОСОБА_1 давальницької сировини, а саме комбікорму ПК 6-7-11 Д гранула у кількості 250 тон.

16.03.2011 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до ДП "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" із листом за № 311, в якому просив дозволу переоформити комбікорм ПК 6-7-11 у кількості 250 тон у власність ДП "Новопокровський комбінат хлібопродуктів".

При цьому доказів того, що в обліку позивача у зв'язку із змінами власників відбулися будь - які зміни, суду не було надано.

В наступному придбаний у ФОП ОСОБА_1 товар (комбікорм ПК 6-7-11 у кількості 250 тон) було реалізовано ДП "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" через власну роздрібну мережу, про що свідчать надані позивачем накладні та товарно-транспортні накладні.

Отже фактичне переміщення товару не відбувалось. Сировина, яка використовувалась для виробництва комбікормів, зберігалась на території позивача, перероблялась власними силами позивача та отримана в послідуючому готова продукція, була реалізована у власній торгівельній мережі.

Відповідно до статті 3 Господарського Кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відсутність фактичного руху товару між ДП "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" та ФОП ОСОБА_1 (ТОВ "Спасское", ТОВ "Будтехпостач-Україна") свідчить про те, що вказана діяльність позивача не є господарською.

Відповідно до п. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що вищезазначені господарські відносини не були спрямовані на настання правових наслідків, що протирічить положенням ст. 202 глави 16 Цивільного кодексу України, відповідно до яких "правочин - є дія особи, спрямована на набуття , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків".

Згідно п. 1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до ст.3. Закону України №334/94-ВР об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, на суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

Згідно із п.5.1 ст.5 Закону України №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно п.5.2.1. п.5.1 ст.5 Закону України №334/94-ВР суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, утому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3.-5.7 цієї статті.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

В зв'язку з проведенням операцій в порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України №334/94-ВР дані, які відображені позивачем у деклараціях з податку на прибуток в частині валових витрат є безпідставними, тобто в порушення 5.1 ст. 5 Закону України № 283/97-ВР підприємством було зайво включено валових витрат по оскаржуваним правочинам, в результаті чого відповідачем правомірно донараховано суму податкового зобов'язання.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування

Відповідачем, в ході перевірки, було правомірно зроблено висновок про відсутність поставок товарів між ФОП ОСОБА_1 та ДП "Новопокровський комбінат хлібопродуктів", що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. А саме, статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст.664 ЦК України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Таким чином, документи первинного, бухгалтерського та податкового обліку (у т.ч. видаткові накладні, податкові накладні) складені ФОП ОСОБА_1, були виписані без наміру створити реальні правові наслідки. Фактично товар за даними первинними документами не поставлявся, а документи були складені з єдиною метою - надати ДП "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" податкову перевагу у вигляді незаконного права на податковий кредит по ПДВ, що в свою чергу призвело до виникнення бюджетного відшкодування ПДВ. Це суперечить ст. 67 Конституції України, згідно якої "кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом".

Отже, договори між суб'єктами господарювання були укладені без мети реального настання правових наслідків, а з ціллю заниження ДП "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" об'єкта оподаткування та віднесення сум ПДВ до податкового кредиту з правом отримання бюджетного відшкодування з Державного бюджету України.

Слід зазначити, що позивачем було віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по податковим накладним, виписаним ФОП ОСОБА_1 14.03.2011 року та 16.03.2011 року. В свою чергу, як вбачається з наявних в матеріалах справи видаткової накладної № 16/03 та платіжних доручень, передача товару та сплата частини його власності (200000грн. ) відбулось фактично 16.03.2012 року, тобто податкова накладна №14 від 14.03.2011 року на суму 200000 грн. (у т.ч. ПДВ 33333,33 грн.) була виписана раніше, ніж здійснена господарська операція, тобто до моменту виникнення податкових зобов'язань.

Враховуючи наведене суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що матеріали справи та наявні в дій докази об'єктивно засвідчують відсутність реального наміру на виконання укладених між позивачем та контрагентом - ФОП ОСОБА_1 господарських відносин, та як наслідок безпідставне віднесення їх позивачем до складу валових та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2012р. по справі № 2а-8955/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Подобайло З.Г. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Філатов Ю.М.

Повний текст ухвали виготовлений 05.03.2013 р.