Ухвала суду № 29749254, 28.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/50841/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Загороднього А.Ф.,

суддів: Білуги С.В.,

Гаманка О.І.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Обласної виробничої лабораторії продуктів переробки плодоовочів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 2 червня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2011 року у справі за позовом Обласної виробничої лабораторії продуктів переробки плодоовочів до управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька про визнання протиправними дій та скасування рішень, -

встановила:

Обласна виробнича лабораторія продуктів переробки плодоовочів звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька про скасування рішень відповідача від 29 квітня 2011 року щодо застосування фінансових санкцій № 653/02-62/2/21958500 на суму 5419,10 грн., № 654/02-62/2/21958500 на суму 7454,19 грн., № 655/02-62/2/21958500 на суму 10063,71 грн., № 656/02-62/2/21958500 на суму 902,69 грн., № 657/02-62/2/21958500 на суму 667,96 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 2 червня 2010 року, залишеною без змін Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2011 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Обласна виробнича лабораторія продуктів переробки плодоовочів, не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, вивчивши матеріали справи, не вбачає порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішень, і тому вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій -без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що управлінням Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька на підставі плану-графіку перевірок на 2 квартал 2011 року, проведено планову перевірку Обласної виробничої лабораторії продуктів переробки плодоовочів з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів за період з 1 листопада 2002 року по 1 січня 2011 року та надання достовірних відомостей про застрахованих осіб до органів Пенсійного фонду за період з 1 січня 2000 року по 1 січня 2011 року, за результатами якої складено акт від 22 квітня 2011 року № 03-18/135, яким встановлено порушення товариством статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 року №7-6, Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 5 листопада 2009 року № 26-1, а саме: подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, про застраховану особу: за 2007 рік - по 4 особам, за 2008 рік - по 5 особам, за 2009 рік по 8 особам, за 2010 рік - по 6 особам, зокрема за червень та серпень по 1 особі.

Обласною виробничою лабораторією продуктів переробки плодоовочів зазначений акт перевірки від 22 квітня 2011 року № 03-18/135 підписано без зауважень та надано пояснення про помилковість не донарахування страхових внесків, помилковість включення суми відпускних у звіт, помилковість збільшення страхових внесків, помилковість включення до фонду оплати праці заробітної плати працівників, які не є застрахованими особами підприємства, за відповідні періоди. В той же день управлінням Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька прийнято розпорядження № 03-23/30 про усунення порушень. 29 квітня 2011 року позивачем подані коригуючи відомості за 2007 - 2009 роки.

Управлінням Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за подання недостовірних відомостей прийняті рішення про застосування фінансових санкцій від 29 квітня 2011 року: № 653/02-62/2/21958500 на суму 5419,10 грн., № 654/02-62/2/21958500 на суму 7454,19 грн., № 655/02-62/2/21958500 на суму 10063,71 грн., № 656/02-62/2/21958500 на суму 902,69 грн., № 657/02-62/2/21958500 на суму 667,96 грн.

Відповідно до пункту 1.5 Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються у системі персоніфікованого обліку, та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду на страхувальника накладається штраф у розмірі 10 відсотків від суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків від зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 2.1 вказаного Порядку встановлено, що страхувальники, крім осіб, зазначених в пунктах 2.2 - 2.4 цього розділу, формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду. Базовим звітним періодом для них є календарний місяць.

Згідно пунктів 1.8 та 2.15 Порядку страхувальник зобов'язаний повідомляти органи Пенсійного фонду про зміну відомостей, що вносяться до системи персоніфікованого обліку, про застраховану особу, за яку або на користь якої ним сплачуються страхові внески, в десятиденний строк з дня одержання цих відомостей. У разі виявлення помилки у звіті страхувальник має право до кінцевого терміну подання цього звіту повторно сформувати та подати звіт до органу Пенсійного фонду за місцем взяття на облік. Чинним вважається останній електронний або паперовий звіт, поданий страхувальником до закінчення термінів подання звітності, визначених цим Порядком.

Вказаний Порядок втратив чинність з 1 січня 2010 року на підставі постанови правління Пенсійного фонду України від 5 листопада 2009 року № 26-1.

Судами встановлено, що відповідачем встановлено порушення позивачем наведених вимог законодавства, а саме: подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку про застраховану особу за 2007 - 2009 роки, за червень 2010 року та за серпень 2010 року. Факт подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, про застраховану особу, між сторонами не є спірним.

Пунктом 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(в редакції до 1 січня 2011 року) встановлено, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Разом з тим, згідно частини 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Підпунктом 9.1. п. 9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, встановлено, що до страхувальників за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування застосовуються фінансові санкції відповідно до повноважень, якими органи Пенсійного фонду були наділені до 1 січня 2011 року.

Таким чином, оскільки порушення з боку позивача мали місце до 1 січня 2011 року, то відповідач мав право відповідно до частини 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»застосувати фінансові санкції згідно пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який був чинним на час вчинення правопорушення.

При цьому, суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про те, що подання коригуючих відомостей не за результатом самостійно виявлених позивачем помилок, а після проведеної органом Пенсійного фонду України перевірки, в ході якої встановлено факт подання недостовірних відомостей про застраховану особу, є недопустимим.

Крім того, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що обмеження щодо застосування фінансових санкцій, які містили Постанова Кабінету Міністрів України від 21 травня 2009 року № 502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року» та Постанова правління Пенсійного фонду України від 3 серпня 2009 року №19-1 «Про внесення змін до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» діяли в період до 31 грудня 2010 року, а оскаржувані рішення відповідачем прийняті 29 квітня 2011 року, тобто вже після закінчення терміну дії цих обмежень.

Колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до законного та обґрунтованого висновку про те, що управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька, як суб'єкт владних повноважень, при застосуванні до позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу в порядку та розмірах, що відповідали вимогам законодавства на час винесення рішень, діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, і не порушив права та законні інтереси позивача.

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу Обласної виробничої лабораторії продуктів переробки плодоовочів залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2011 року у справі за позовом Обласної виробничої лабораторії продуктів переробки плодоовочів до управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька про визнання протиправними дій та скасування рішень -без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді С.В. Білуга

О.І. Гаманко